Рішення № 63023591, 22.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.11.2016Справа №910/17719/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/17719/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Метбудзабезпечення», м. Покровськ,

до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку», м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1, м. Донецьк, і ОСОБА_2, м. Донецьк,

про розірвання договору,

за участю представників:

позивача - Трушков Є.О. (довіреність від 11.02.2016 № б/н);

відповідача - не з'явилися;

третьої особи-1 - Трушков Є.О. (довіреність від 22.10.2015 № 1896);

третьої особи-2 - Трушков Є.О. (довіреність від 06.02.2016 № 1233).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метбудзабезпечення» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» (далі - Банк) про розірвання кредитного договору від 05.06.2014 № ККРОG.6298.018 (далі - Договір) з 01.08.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 08.11.2016.

17.10.2016 позивач подав суду заяву про зміну предмету позову, в якій просив суд змінити умови Договору, призупинивши його дію з 01.08.2014 до моменту закінчення антитерористичної операції. Вказана заява відповідає вимогам статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та прийнята судом до розгляду.

07.11.2016 Товариство подало суду письмові пояснення та документи на виконання вимог ухвали суду.

08.11.2016 представники сторін заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

Суд визнав клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 розгляд справи було відкладено на 22.11.2016; продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів; залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

22.11.2016 позивач подав суду письмові пояснення, в яких підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Представник позивача та третіх осіб у судовому засіданні 22.11.2016 надав пояснення по справі; просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Ухвали господарського суду міста Києва було надіслано відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 22.11.2016 за наявними в ній матеріалами (стаття 75 ГПК України).

У судовому засіданні 22.11.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані учасниками процесу документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та третіх осіб, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.06.2014 Банком і Товариством (позичальник) було укладено Договір, за умовами якого:

- Банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпечення та цільового характеру використання грошові кошти (далі - кредит), на умовах визначених Договором (пункт 1.1 Договору);

- кредит надається у сумі 1 589 139,68 грн.; термін користування кредитом до 04.09.2014 включно (підпункти 1.1.1 та 1.1.2 пункту 1.1 Договору);

- кредит надається позичальнику на такі цілі: рефінансування заборгованості за договором про надання овердрафту від 25.04.2013 № ККОВК.6298.017 (пункт 1.2 Договору);

- Договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за Договором (пункт 7.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - директором ОСОБА_1, який діяв на підставі статуту, та від відповідача - заступником директора Донецької обласної дирекції Банку Комісаровою Т.В., яка діяла на підставі довіреності, та скріплено печатками.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено сторонами, що кредит надано.

Договір у встановленому порядку не оспорено, не визнано недійсним, не розірвано.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами, і виконаний відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є кредитним договором.

На підставі постанови правління Національного банку України від 27.11.2014 № 743 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.11.2014 №132 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський банк розвитку»», згідно з яким з 28.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Банку.

Постановою правління Національного банку України від 21.12.2015 №914 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 22.12.2015 року №234 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку»» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано їй всі повноваження ліквідатора з 23 грудня 2015 року.

25.08.2016 позивач надіслав на адресу відповідача лист від 11.08.2016 № 48-ю, до якого було додано примірник додаткової угоди до Договору, підписаний Товариством та обґрунтування необхідності внесення змін до Договору.

У вказаному листі Товариство просило Банк розглянути додаткову угоду до Договору та підписати її.

У свою чергу, відповідач на вказаний лист належної відповіді не надав; додаткову угоду не підписав.

З огляду на викладене позивач просить суд прийняти рішення про зміну умов Договору, призупинивши його дію на строк з 01.08.2014 до моменту закінчення антитерористичної операції (далі - АТО), яка проводиться згідно з Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014.

Позов, враховуючи заяву про зміну предмету позову від 17.10.2016, мотивується таким:

- на момент укладення Договору Товариство здійснювало господарську діяльність та мало позитивну бізнесову репутацію;

- з 07.08.2014 позивач почав не виконувати умови Договору у зв'язку з погіршенням фінансової ситуації, яке було зумовлене АТО;

- погіршення фінансового стану позивач підтверджує податковими деклараціями;

- лише після закінчення АТО можливе відновлення дії Договору.

Слід зазначити, що станом на день укладення Договору (05.06.2014) проведення АТО тривало протягом двох місяців.

Таким чином, сторони, укладаючи Договір з метою рефінансування заборгованості за договором про надання овердрафту від 25.04.2013 № ККОВК.6298.017, були обізнані про ситуацію в країні та усвідомлювали всі ризики, пов'язані з проведенням АТО на території Донецької та Луганської областей.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Отже, позивачем документально не підтверджено підстави для зміни умов Договору шляхом призупинення його дії.

Як встановлено Договір виконано відповідачем, кредит надано, а позовна вимога сформульована про зупинення виконання зобов'язання позичальника з повернення кредиту і сплати відсотків.

Посилання на істотну зміну обставин є необґрунтованим, оскільки на момент укладення Договору АТО вже проводилося на території Донецької та Луганської областей.

Крім того, станом на 05.06.2014 м. Донецьк вже перебував під контролем терористів.

Посилання позивача на те, що проведення АТО унеможливило його господарську діяльність не було підтверджено документально.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності Товариства є: 46.90 «Неспеціалізована оптова торгівля».

Разом з тим, позивач документально не підтвердив, що через проведення АТО його господарська діяльність, яка полягає у оптовій торгівлі постраждала (знищення товару; відмова покупців чи постачальників від укладених договорів, тощо).

Слід зазначити, що 02.09.2014 було прийнято Закон України № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України (стаття 10 Закону).

З огляду на викладені норми чинного законодавства України, законодавець з метою захисту інтересів юридичних осіб, які перебували в зоні АТО, ввів мораторій на нарахування пені та штрафу у зв'язку невиконанням кредитних договорів.

Крім того, Законом було визначено, що для підтвердження неможливості виконання зобов'язань стороні договору необхідно надати сертифікат Торгово-промислової палати України.

У свою чергу, позивачем не подано суду відповідного сертифікату, який би підтверджував неможливість виконання Договору.

Інші доводи позивача, викладені ним у позові, заяві про зміну предмету та поясненнях, суд вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства України, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.

Саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, на які він посилається, заявляючи позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (частина друга статті 32 ГПК України).

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Позивач не подав суду належних та допустимих доказів (у розумінні статі 32 ГПК України) наявності обставин та підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на наведене у позові слід відмовити.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 28.11.2016.

Суддя І.Д. Курдельчук