Рішення № 63023420, 23.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2016Справа №910/19289/16

За позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києвудо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 простягнення 18 273,38 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Гармашов Б.С. - представник за довіреністю № 14 від 08.02.16 від відповідача не з'явився

У судовому засіданні 23.11.2016 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 18 273,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладених між сторонами Договорів оренди № 4243 та 4244 від 20.03.2009 належним чином не здійснив своєчасну оплату орендних платежів за користування об'єктами оренди, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 18 273,38 грн., з яких: за договором оренди № 4243 - 7 138,44 грн. (5 800,62 грн. - заборгованості з орендної плати; 100,13 грн. - інфляційні збитки; 1 063,67 - пеня та 174,02 грн. - штраф) та за договором оренди № 4244 - 11 134,94 грн. (9 034,90 грн. - заборгованість з орендної плати; 188,46 грн. - інфляційні втрати; 1 640,53 - пеня та 271,05 грн. - штраф).

Разом з позовною заявою від Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2016 відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, розгляд справи призначено на 23.11.2016.

У судове засідання, призначене на 23.11.2016, з'явився представник позивача, який надав документи на виконання вимог ухвали суду, підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання 23.11.2016 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що надані позивачем.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

20 березня 2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - позивач, орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач, орендар) було укладено договори оренди № 4243 та № 4244 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договори оренди).

Відповідно до п.1.1 договору оренди № 4243 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежиле приміщення площею 12,00 кв.м. (частина вестибюлю у будівлі навчального корпусу №4), розміщене за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 4б, що перебуває на балансі Київського національного університету технологій та дизайну (далі - балансоутримувач).

Відповідно до п.1.1 договору оренди № 4244 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежиле приміщення площею 20,00 кв.м. (частина підвалу у будівлі навчального корпусу №1), розміщене за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2, що перебуває на балансі Київського національного університету технологій та дизайну (далі - балансоутримувач).

Відповідно до п. 1.2 договорів майно передано в оренду з метою розміщення кафе, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Відповідно до п.10.1 договорів визначено, що договори укладено строком на 1 рік та діють з 20 березня 2009 року до 20 березня 2010 року включно.

В подальшому, строк дії договорів неодноразово пролонговувався та був припинений на підставі актів приймання-передачі (повернення) нерухомого майна, укладених між сторонами 25.03.2016.

За умовами зазначених договорів відповідач, як Орендар, зобов'язаний, зокрема, своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату (п.5.3 Договору).

Пунктом 3.6 договорів (зі змінами, внесеними Договорами № 4243/03 та № 4244/03 від 01.03.2013) встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 3.11. договорів (зі змінами, внесеними Договорами № 4243/02 та № 4244/02 від 29.08.2012) у разі розірвання за згодою сторін договору оренди, Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що відповідач всупереч умовам договорів, належним чином не виконав свої зобов'язання щодо оплати орендних платежів по договору оренди № 4243 від 20.03.2009 та договору оренди № 4244 від 20.03.2009, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість по орендній платі у розмірі 14 835,52 грн.

22.01.2016 позивач направив на адресу відповідача лист № 30-05/733 з вимогою про оплату наявної заборгованості по договорам оренди № 4243 та № 4244 від 20.03.2009 року.

Як стверджує позивач, відповіді на даний лист відповідач не надав, заборгованість не погасив, у зв'язку з чим станом на 05.08.2016 заборгованість відповідача перед державним бюджетом по сплаті орендної платі складає 5 800,62 грн. - за договором оренди № 4243 та 9 034,90 грн. - за договором оренди № 4244.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Укладені договори за своєю правовою природою є договорами оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, що регулюються Главою 58 Цивільного кодексу України та Главою 30 Господарського кодексу України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договорів передав відповідачеві в орендне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення за Актами приймання-передавання орендованого майна від 20.03.2009.

Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з п. 3.1. договорів (зі змінами, внесеними Договорами № 4243/02 та № 4244/02 від 29.08.2012) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - травень 2012 року: 780,81 грн. (за договором оренди № 4243) та 1 030,50 грн. (за договором оренди № 4244).

Як зазначалось вище, сторони передбачили, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони. Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за договором суборенди виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до їх умов.

Судом встановлено, що факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором оренди № 4243 від 20.03.2009 у розмірі 5 800,62 грн. та за договором оренди № 4244 від 20.03.2009 у розмірі 9 034,90 грн., належним чином доведений, документально підтверджений, а матеріали справи не містять доказів повної сплати відповідачем орендних платежів у строки, встановлені договором.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованість з орендної плати за договором оренди № 4243 та договором оренди № 4244 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 3.7. договорів передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно п. 3.8. договорів у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні збитки у розмірі 100,13 грн., пеня у розмірі 1 063,67 грн. та штраф у розмірі 174,02 грн. за договором оренди № 4243, а також інфляційні збитки у розмірі 188,46 грн., пеня у розмірі 1 640,53 грн. та штраф у розмірі 271,05 грн. за договором оренди № 4244.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на вищенаведене, суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат та встановив, що з відповідача на корить позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 37,04 грн. за договором оренди № 4243 від 20.03.2016 та інфляційні втрати у розмірі 40,25 грн. за договором оренди № 4244 від 20.03.2016, у зв'язку із чим, вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені та штрафу у розмірі 3% від суми заборгованості передбачена сторонами у пунктах 3.7., 3.8. договорів оренди.

Перевіривши розрахунок штрафу та пені, що розрахований позивачем відповідно до пунктів 3.7., 3.8 договорів, суд погоджується з обґрунтованим розрахунком позивача, який наведений в додатках до позовної заяви. Таким чином, вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 174,02 грн., пені у розмірі 1 063,67 грн. за договором оренди № 4243 та штрафу у розмірі 271,05 грн., пені у розмірі 1 640,53 грн. за договором оренди № 4244 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Врахувавши вищевикладене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 5 800,62 грн. - заборгованості з орендної плати, 37,04 грн. - інфляційних втрат, 1 063,67 грн. - пені, 174, 02 грн. - штрафу за договором оренди № 4243 від 20.03.2009 та 9 034,90 грн. - заборгованості з орендної плати, 40,25 грн. - інфляційних втрат, 1 640,53 грн. - пені, 271,05 грн. - штрафу за договором оренди № 4244 від 20.03.2009., в решті позовних вимог слід відмовити.

У зв'язку з відстроченням судом позивачу сплати судового збору за наслідками розгляду справи, судовий збір стягується з позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03148, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (одержувач УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код 37995466, банк одержувача - ГУ ДКСУ в м. Києві, р/р 31112093700011, МФО 820019, КЕКД 22080200, призначення: плата за оренду майна бюджетних установ) заборгованість з орендної плати за договором оренди № 4243 від 20.03.2009 у розмірі 5 800 (п'ять тисяч вісімсот) грн. 62 коп., інфляційні втрати у розмірі 37 (тридцять сім) грн. 04 коп., пеню у розмірі 1 063 (одна тисяча шістдесят три) грн. 67 коп. та штраф у розмірі 174 (сто сімдесят чотири) грн. 02 коп.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03148, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України (одержувач УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код 37995466, банк одержувача - ГУ ДКСУ в м. Києві, р/р 31112093700011, МФО 820019, КЕКД 22080200, призначення: плата за оренду майна бюджетних установ) заборгованість з орендної плати за договором оренди № 4244 від 20.03.2009 у розмірі 9 034 (дев'ять тисяч тридцять чотири) грн. 90 коп., інфляційні втрати у розмірі 40 (сорок) грн. 25 коп., пеню у розмірі 1 640 (одна тисяча шістсот сорок) грн. 53 коп. та штраф у розмірі 271 (двісті сімдесят одна) грн. 05 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з ОСОБА_1 (03148, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн. 07 коп.

5. Стягнути з Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, буд. 50-Г; ідентифікаційний код 19030825) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 15 (п'ятнадцять) грн. 93 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.11.2016

Суддя Пукшин Л.Г.