Рішення № 63023326, 21.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2016Справа №910/18175/16За позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик"

про стягнення 132 199,56 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Бережок С.І., за довіреністю

від відповідача: Сидоров П.В., за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" (далі - відповідач) про стягнення 132199,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору на купівлю-продаж природного газу № 13-369 - ВТВ від 04.01.2013 не здійснив своєчасно оплату за поставлений позивачем природний газ, в зв'язку з чим позивач просить стягнути в відповідача 3% річних, інфляційні втрати та пеню у загальному розмірі 132199,56 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 порушено провадження у справі № 910/18175/16, розгляд справи призначено на 07.11.2016.

03.11.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

07.11.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано відзив на позовну заяву.

Представники сторін у судове засідання 07.11.2016 з'явились.

У судовому засіданні 07.11.2016 судом, в порядку ст. 77 ГПК України та в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 21.11.2016

У судове засідання 21.11.2016 представник позивача з'явився, подав письмові заперечення на відзив, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 21.11.2016 з'явився, надав суду усні пояснення, проти позову заперечував.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 21.11.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2013 року між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газовик" (далі - відповідач, покупець) укладений Договір на купівлю-продаж природного газу № 13-369-ВТВ (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013-2015 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця.

Продавець передає покупцю імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України - на газорозподільчих станціях (ГРС) ДК "Укртрансгаз"; право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі; після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (пункт 3.1 договору).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.3 договору).

Пунктом 3.4 договору сторони погодили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцю один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта; підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна (граничний рівень ціни) на природний газ установлюється НКРЕ (пункт 5.1 договору).

Ціна за 1000 куб.м. газу становить 3509 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім тогозбір у вигляді цільової надбавуи до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; ПДВ за ставкою - 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 61,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 73,20 грн. До сплати ціна за 1000 куб.м. газу - 3640,18 грн., крім того ПДВ - 20% - 728,04 грн., всього з ПДВ - 4368,22 грн. (пункт 5.2 договору). У разі зміни НКРЕ ціни на природний газ вона є обов'язковою для сторін за договором з моменту введення її в дію, про що сторонами підписується додаткова угода до договору (пункт 5.3 договору).

Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень пункту 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа, наступного за місяцем поставки газу, на підставі акта приймання-передачі.

Оплата за газ здійснюється з поточного рахунку покупця на поточний рахунок продавця та зараховується як оплата за газ та транспортування природного газу магістральними трубопроводами (п. 6.2 договору).

У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору покупець зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 7.2 договору).

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю в 3 (три) роки (пункт 9.2 договору).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (стаття 11 договору).

Відповідно до додаткових угод від 10.07.2013 № 1, від 08.08.2013 № 2, від 31.12.2013 № 3, від 28.04.2014 № 4, від 15.05.2014 № 5, від 10.06.2014 № 6, від 05.09.2014 № 7, від 10.11.2014 № 8, від 10.12.2014 № 9, від 22.12.2014 № 10, від 05.11.2015 № 11, від 10.03.2015 № 12, від 06.04.2015 № 13, від 07.05.2015 № 14, від 03.06.2015 № 15, від 10.07.2015 № 16, від 12.10.2015 № 17, від 28.10.2016 № 18, від 10.11.2015 № 19, від 25.11.2015 № 20 до договору на купівлю-продаж природного газу № 13-369-ВТВ від 04.01.2013 сторони змінювали ціну газу, предмет договору, кількість та якість газу, порядок оплати та строк дії договору.

Частинами першою і другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання вимог Договору позивач впродовж січня 2013 року по грудень 2015 року здійснював поставку природного газу відповідачу на суму 3833856,87 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.01.2013 на суму 96974,40 грн., від 28.03.2013 на суму 79938,35 грн., від 31.03.2013 на суму 103963,54 грн., від 30.04.2013 на суму 98721,68 грн., від 31.05.2013 на суму 92606,18 грн., від 30.06.2013 на суму 65960,06 грн., від 31.07.2013 грн., від 31.08.2013 на суму 64497,32 грн., від 30.09.2013 на суму 66211,54 грн., від 31.10.2013 від 169492,95 грн., від 30.11.2013 на суму 170050,07 грн., від 31.12.2013 на суму 180442,50 грн., від 31.01.2014 на суму 93300,86 грн., від 28.02.2014 на суму 86998,32 грн., від 31.03.2014 на суму 75514,55 грн., від 30.04.2014 на суму 84157,01 грн., від 31.05.2014 на суму 85430,29 грн., від 30.06.2014 на суму 72854,06 грн., від 31.07.2014 на суму 60279,81 грн., від 31.08.2014 на суму 47823,36 грн., від 30.09.2014 на суму 58120,29 грн., від 31.10.2014 на суму 111139,12 грн., від 30.11.2014 на суму 117725,30 грн., від 31.12.2014 на суму 30415,36 грн., від 31.01.2015 на суму 30415,36 грн., від 28.02.2015 на суму 25999,02 грн., від 31.03.2015 на суму 38503,50 грн., від 31.08.2015 на суму 222675,14 грн., від 31.09.2015 на суму 422198,81 грн., від 30.11.2015 на суму 293524,75 грн., від 28.12.2015 на суму 301459,76 грн., від 31.12.2015 на суму 340500,51 грн.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що відповідачем було здійснено оплату природного газу на суму 3833856,87 грн. з порушенням встановлених Договором строків.

Отже, враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 4148,38 грн. 3% річних, 61670,29 грн. втрат від інфляції та 66380,90 грн. пені.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У пункті 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Згідно з пунктом 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки суми 3% річних і втрат від інфляції та періоди їх нарахування з урахуванням визначених умовами Договору строків оплати та фактично здійснених відповідачем розрахунків за отриманий газ, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що вони є вірними, обгурнтованими, а вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4148,38 грн. та інфляційних втрат в розмірі 61670,29 грн. - такими, що підлягають задоволенню.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору, він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 3 (три) років.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 66380,90 грн.

Відповідач у своєму відзиві просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Згідно з статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3 та 4 ст. 267 ЦК України).

Згідно з ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів"N 10 від 29 травня 2013 року зазначено, що за правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність.

Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Пунктом 9.3 Договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 3 (три) років, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 259 ЦК України і свідчить про дотримання позивачем строків позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 24.09.2014 № 6-144цс14, від 06.03.2013 №6-4цс13, від 11.12.2013 №6-136цс13, від 23.12.2014 № 3-193гс14.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.

Доводи відповідача, що станом на 29.01.2016 у нього відсутня заборгованість за Договором на купівлю-продаж природного газу № 13-369-ВТВ від 04.01.2013, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2016 у справі № 910/29945/16, не заслуговують на увагу, оскільки як встановлено судом у справі № 910/29945/15 позивач звертався до відповідача із вимогами про стягнення заборгованості за поставлений природний газ за період з січня 2013 по лютий 2015 включно, обґрунтовуючи свої вимоги Актами приймання-передачі природного газу за вказаний період.

В свою чергу, з матеріалів справи у даній справі вбачається, що позивач на виконання умов Договору на купівлю-продаж природного газу № 13-369-ВТВ від 04.01.2013 впродовж січня 2013 року по грудень 2015 року включно здійснював поставку природного газу відповідачу на суму 3833856,87 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу за вказаний період.

Таким чином, у даній справі позивач також ураховує відносини сторін за Договором на купівлю - продаж природного газу № 13-369-ВТВ від 04.01.2013, що склалися після лютого 2015 року.

З наданої позивачем бухгалтерської виписки по балансовому рахунку № 36-1-08-5-2 вбачається, що останній платіж за Договором за отриманий газ за період з січня 2013 року по грудень 2015 року включно, відповідачем було здійснено 10.02.2016 у розмірі 1960,27 грн.

Таким чином, саме з 10.02.2016 у відповідача відсутня основна заборгованість по Договору на купівлю-продаж природного газу № 13-369-ВТВ від 04.01.2013.

Відповідно до положень ст.598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Положеннями ч.1 ст.202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

При цьому, відповідно до положень п. 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 43, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" (03150, м. Київ, вулиця Предславинська, будинок 39; ідентифікаційний код: 32736800) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; ідентифікаційний код: 20077720) 3% річних в розмірі 4148 (чотири тисячі сто сорок вісім) грн. 38 коп., інфляційні втрати в розмірі 61670 (шістдесят одна тисяча шістсот сімдесят) грн. 29 коп., пеню в розмірі 66380 (шістдесят шість тисяч триста вісімдесят) грн. 90 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 982 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 99 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 29.11.2016

Суддя О.А. Грєхова