Рішення № 63022933, 23.11.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/102/16-34/126/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2016 Справа № 908/2505/16

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретареві Курочкіній О.О.

За участю представників: від позивача - Пустова А.Л., довіреність № 243/20-19 від 11.07.2016р.; від відповідача - не з'явився.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/2505/16,

за позовом: Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Дніпровського району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (69006, АДРЕСА_1)

про стягнення 14016,83 грн.

Сутність спору:

До господарського суду Запорізької області 26.09.2016р. звернувся Концерн "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Дніпровського району з позовною заявою до ФОП ОСОБА_2 про стягнення суми 14016,83 грн., з яких: сума 11487,20 грн. - основний борг за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100767 від 01.11.2006р., сума 2020,36 грн. - пеня, сума 183,92 грн. - 3% річних, сума 325,35 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.09.2016р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2505/16 (суддя Гандюкова Л.П.), судове засідання призначено на 20.10.2016р.

19.10.2016р., у зв'язку з зі звільненням судді Гандюкової Л.П., Протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями, справу № 908/2505/16 передано судді Науменку А.О.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.10.2016р. справа № 908/2505/16 прийнята до провадження, присвоєно їй номер провадження 20/102/16-34/126/16, судове засідання призначено на 09.11.2016р.

Ухвалою суду від 09.11.2016р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 23.11.2016р.

23.11.2016р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги, зазначивши, що на виконання умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100767 від 01.11.2006р., укладеного між сторонами, позивачем у період з грудня 2015р. по квітень 2016р. було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 11487,20 грн. Однак, відповідач своє зобов'язання за договором належним чином не виконав, оплату за спожиту теплову енергію не здійснив. У зв'язку з чим, на підставі ст. ст. ст. 11, 15, 16, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, позивач просить стягнути з відповідача суму 11487,20 грн. основного боргу, суму 2020,36 грн. пені, суму 183,92 грн. - 3% річних та суму 325,35 грн. інфляційних втрат.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи та письмовий відзив не надав. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, ухвали суду направлялись на адресу, вказану в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 69006, АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2006р. між Концерном "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району (станом на час розгляду справи - Філія Концерну "Міські теплові мережі" Дніпровського району, теплопостачальна організація, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (споживач, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100767, відповідно до умов якого позивач бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а останній - прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та в порядку, встановленими умовами договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами (п. 1.1).

Відповідно до п.п. 10.1, 10.4 договору він набуває чинності з 01.11.2006р. і діє до 01.11.2007р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору, відповідно до вимог чинного законодавства, не заявила про розірвання цього договору.

Доказів припинення договору сторонами не надано.

Згідно з п. 3.2.6 договору відповідач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що розрахунки за договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не суперечить діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток № 5 до договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Відповідно до п. 6.2, п. 6.3 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків відповідача з позивачем є рахунок та акт приймання-передачі.

Згідно з п. 6.4. договору відповідач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Відповідач має право робити передоплату.

Умовами п. 6.5 договору визначено, що при наявності приладів комерційного обліку, обсяги фактичного споживання теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку. Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді.

Відповідно до п. 6.7. договору відповідач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації (за її адресою) документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії відповідач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу позивача на протязі п'яти днів з дати отримання У разі неотримання позивачем підписаного акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1. договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період (п.п. 6.7.1, 6.7.2 договору).

Позивач у період з грудня 2015р. по квітень 2016р. поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 11487,20 грн.

Для оплати за надані послуги позивач направляв на адресу відповідача акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки для оплат, проте, підписані з боку відповідача акти позивачу не повертались.

Вказана в актах та рахунках сума в установлений договором строк відповідачем сплачена не була.

У зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Відповідно до ст. ст. 1, 19 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію в розмірі 11487,20 грн. підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 11487,20 грн. підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 2020,36 грн. за загальний період: з 20.01.2016р. по 15.09.2016р.

Пунктом 7.2.8. договору встановлено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати відповідачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Факт порушення грошових зобов'язань відповідачем є доведеним, однак суд вважає за необхідне не змінюючи період нарахування коригувати розрахунок пені в частині визначення розміру, а саме: за загальний період з 20.01.2016р. по 15.09.2016р. сума пені становить 2020,35 грн.

Отже, до стягнення підлягає сума 2020,35 грн. пені.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 183,92 грн. - 3% річних за загальний період: з 20.01.2016р. по 15.09.2016р. та суму 325,35 грн. інфляційних втрат за загальний період з грудня 2016р. по квітень 2016р.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд встановив, що розрахунки здійснено вірно.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 183,92 грн. та інфляційних втрат в розмірі 325,35 грн. є законними та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (69006, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь Концерну "Міські теплові мережі" особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Дніпровського району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А; ідентифікаційний код юридичної особи: 32121458; п/р зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», код МФО 313957) суму 11487 (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. основного боргу.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (69006, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь на користь Концерну "Міські теплові мережі" особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Дніпровського району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А; ідентифікаційний код юридичної особи: 32121458; п/р 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) суму 2020 (дві тисячі двадцять) грн. 35 коп. пені, суму 183 (сто вісімдесят три) грн. 92 коп. - 3% річних, суму 325 (триста двадцять п'ять) грн. 35 коп. інфляційних втрат, суму 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.11.2016р.

Суддя А.О. Науменко