Рішення № 63022886, 22.11.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 14/111/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2016 Справа № 908/2630/16

Суддя господарського суду Запорізької області Сушко Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса - 69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса - 69059 м. Запоріжжя, вул. Парамонова, б. 15-В)

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (адреса - АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Кузьміна С.Ю. дов.№239/20-19 від 11.07.2016.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

06.10.2016р. до господарського суду Запорізької області звернувся Позивач - Концерн "Міські теплові мережі" до Відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми у розмірі 1 838,36 грн.

Системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл справи між суддями та справу призначено до розгляду головуючому судді Сушко Л.М.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.10.2016р. порушено провадження у справі № 908/2630/16, справі присвоєно номер провадження 14/111/16, судове засідання призначено на 01.11.2016р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.

Ухвалою господарського суду Запорізької області суду від 01.11.2016р., враховуючи нез'явлення в судове засідання відповідача та неподання ним витребуваних судом доказів, що мають суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору по суті, розгляд справи відкладено на 22.11.2016р.

В судовому засіданні 22.11.2016р. справу розглянуто, на підставі ст. ст. 82-85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про час складання повного рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що на підставі Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №501931 від 01.01.2008р., укладеного між Позивачем та Відповідачем, останньому в період з лютого 2015. по квітень 2015., з жовтня 2015. по квітень 2016. відпустив теплову енергію на загальну суму 1432,60 грн. Відповідач свої зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати отриманої теплової енергії не виконав, у зв'язку з чим станом на 06.10.2016. має заборгованості у сумі 1432,60 грн. Відповідачем порушено строк внесення оплати, отже крім основної заборгованості, відповідно до діючого законодавства України та умов Договору у Позивача виникає право на стягнення з Відповідача пені, 3% річних та інфляційних збитків.

З урахуванням зазначених обставин, Позивач просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Концерну «МТМ» 1432,60 грн. основного боргу, 32,09 грн. 3% річних, 79,87 грн. інфляційних збитків, 293,80 грн. пені та покласти на Відповідача витрати зі сплати судового збору.

Відповідач в судові засідання 01.11.2016. та 22.11.2016. за викликом суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, правом надати відзив на позов не скористався.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали господарського суду Запорізької області від 10.10.2016. про порушення провадження у справі та від 01.11.2016. про відкладення розгляду справи були направлені за адресою місцезнаходження Відповідача, вказаною у позовній заяві, яка також зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців: АДРЕСА_1.

Враховуючи вимоги чинного законодавства України, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав ї охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Чисельними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий розсуд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в «розумний строк» через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.

З урахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність Відповідача.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За клопотанням представника Позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд встановив наступне.

01.01.2008 р. між Концерном "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району (Теплопостачальна організація, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Споживач, відповідач у справі) укладений договір № 403170 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов`язався відпустити теплову енергію в гарячій воді, а відповідач (споживач) - прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами (п. 1.1).

Згідно з додатком № 1а до договору теплова енергія відпускається споживачу за адресою: АДРЕСА_2

Відповідно до п. 10.1 договір набуває чинності з 01.01.2008 р. і діє до 31.12.2008 р.

Згідно з п. 10.2 договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про його припинення, прийняття відповідного рішення господарським судом, ліквідації однієї із сторін. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору (п. 10.4 договору).

Як вбачається з тексту позовної заяви та пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, договір №403170 є пролонгованим та діє до теперішнього часу.

Згідно з п. 3.2.6. договору № 403170 відповідач зобов'язався виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Розділом 6 договору встановлено порядок здійснення розрахунків за теплову енергію.

Так, відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін), діючих на час розрахунків (додаток № 5 до договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2).

Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі (п. 6.3).

Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію (п. 6.4).

При наявності приладів комерційного обліку - обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку. Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді (п. 6.5).

Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (п. 6.7).

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів із дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів) (п. 6.7.1).

У разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.6.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період (п. 6.6.2).

Із матеріалів справи слідує, що позивач у період з лютого 2015р. по квітень 2015р., з жовтня 2015р. по квітень 2016р., включно, відпустив теплову енергію відповідачу на загальну суму 1536,06 грн., у зв'язку з чим на адреси Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 направлялись відповідні акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки на оплату заборгованості за спірний період, які долучені до матеріалів справи.

При цьому, слід зазначити, що акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки на оплату заборгованості направлялись відповідачу на дві адреси: АДРЕСА_1 - юридична адреса; АДРЕСА_2 - адреса за якою відпускалась теплова енергія.

Відповідач за спожиту Теплову енергію з позивачем розрахувався частково у сумі 103,46 грн., у зв'язку з чим станом на 06.10.2016. має заборгованість перед Концерном "Міські теплові мережі" у розмірі 1432,60 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялися листи, претензії та вимоги, копії яких містяться в матеріалах справи, стосовно своєчасного погашення заборгованості за теплову енергію по договору № 403170 які залишилися з боку відповідача без відповіді.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач своїм процесуальним правом щодо надання суду письмового відзиву на позов не скористався, доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої суми основного боргу на момент вирішення спору суду не надав.

Таким чином, позовна вимога Концерну "Міські теплові мережі" про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на свою користь суми 1432,60 грн. заборгованості за договором № 403170 від 01.01.2008р. заснована на умовах договору, положеннях закону та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, Концерном "Міські теплові мережі" заявлено позовну вимогу про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 пені в сумі 293,80 грн., яка розрахована позивачем за період з 20.03.2016 р. по 31.08.2016 р. включно.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2.8 договору сторонами встановлено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Згідно з умовами договору оплата за відпущену теплову енергію здійснюється споживачем до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків, передбачених договором, є доведеним і вимога про стягнення пені заявлена обґрунтовано. Пеня позивачем нараховувалась окремо по кожному акту приймання-передачі, починаючи з 21 числа місяця, наступного за розрахунковим, в межах строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» правильність нарахування пені, судом встановлено, що розрахунок пені позивачем здійснений вірно, до стягнення з відповідача належить пеня в сумі 293,80 грн. за заявлений позивачем період.

Також позивач просить стягнути з відповідача 32,09 грн. 3% річних за період з 20.03.2015 р. по 31.08.2016 р. та суму 79,87 грн. інфляційних втрат згідно з розрахунком за період з квітня 2015 р. по серпень 2016 р. включно.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат здійснений вірно. До стягнення з відповідача належить сума 32,09 грн. 3% річних та 79,87 грн. втрат від інфляції за заявлений позивачем період.

На підставі викладеного, позов задовольняється в повному обсязі.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Запорізької області, -

ВИРІШИВ:

Позов Концерну "Міські теплові мережі" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (адреса - АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, Запорізька область, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137; п/р зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у філії - ЗОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) основний борг у розмірі 1432 (одна тисяча чотириста тридцять дві) грн. 60 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (адреса - АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, Запорізька область, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137, п/р 26007301001951 у філії ЗОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) пеню у розмірі 293 (двісті дев'яносто три) грн. 80 коп., 3 % річних у розмірі 32 (тридцять дві) грн. 09 коп., інфляційні втрати у розмірі 79 (сімдесят дев'ять) грн. 87 коп., судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 06 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.11.2016р.

Суддя Л.М. Сушко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.