Рішення № 63022813, 17.11.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/80/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2016 справа № 908/2570/16

за позовом публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Морська, 65/97)

до відповідача комунального підприємства «Міськспецексплуатація» Бердянської міської ради (71101, Запорізька область, м.Бердянськ, Мелітопольське шосе, буд. 74)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1. Бердянська міська рада Запорізької області (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. Єдності, буд. 2)

2. Управління комунальної власності Бердянської міської ради Запорізької області (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. Єдності, буд. 2)

про стягнення 63281 грн. 27 коп. вартості безпідставно набутої теплової енергії

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

Позивача: ОСОБА_1, дов. від 05.01.2016 р.

Відповідача: не з'явився

Третьої особи-1: не з'явився

Третьої особи-2: не з'явився

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 63281 грн. 27 коп. вартості безпідставно набутої теплової енергії

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.10.2016 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2570/16, справі присвоєно номер провадження 18/80/16. Розгляд справи, призначений на 03.11.2016 р. відкладався на 17.11.2016 р. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 17.11.2016р.

Позивач підтримав вимоги з підстав, викладених у позові, відповідно до ст.ст. 11, 16, 387, 1212, 1213 ЦК України. В обґрунтування вимог зазначав, що основним предметом діяльності позивача є виробництво та розподілення теплової енергії для обігріву житла і побутової потреби населення та комунально-побутових потреб підприємств, організацій та установ. Відповідно до вимог чинного законодавства користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, а на споживача покладено обовязок до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією відповідний договір. Позивач зазначає, що ним здійснюється постачання теплової енергії в будинок № 13 по вул. Морозова в м. Бердянськ Запорізької області, в тому числі і до нежитлового вбудованого приміщення площею 96,7 кв.м. Згідно з наказом Управління комунальної власності Бердянської міської ради № 128 від 26.09.2013 р. та актом приймання-передачі комунального майна від 01.10.2013 р. вбудоване нежитлове приміщення площею 96,7 кв.м. в будинку № 13 по вул. Морозова в м. Бердянськ Запорізької області передано в господарське відання та на баланс КП «Міськспецексплуатація» Бердянської міської ради. Позивач звернувся до відповідача з листом № 3105 від 17.12.2015 р. з проханням надати документи для укладення договору купівлі-продажу теплової енергії. Листом № 20 від 22.01.2016 р. відповідач повідомив позивача, що адміністрація підприємства не експлуатує зазначене приміщення, не користується послугою централізованого опалення та відсутній договір купівлі-продажу теплової енергії. В результаті проведених дій договір купівлі-продажу теплової енергії на потреби опалення приміщення за адресою м. Бердянськ, вул. Морозова, 13 позивачем та відповідачем не укладено. Виходячи зі змісту ст. 136 ГК України саме відповідач несе відповідальність щодо утримання майна, яке передано йому на баланс. В той же час, в період користування зазначеним приміщення відповідач отримував від позивача теплову енергію безпідставно. Обмежити постачання теплової енергії на обєкт, за яким відсутні договірні стосунки, позивач не мав можливості, так як приміщення є вбудованим, а обмеження призвело б до порушення прав громадян, що проживають у відповідному багатоповерховому будинку. За період з 01.10.2013 р. по 30.04.2016 р. відповідачем отримано від позивача теплову енергію на загальну суму 63281,27 грн. Вказаний розрахунок позивачем виконано розрахунковим способом з урахуванням теплового навантаження на потреби опалення згідно «Норм та вказівок по нормуванню витрати палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, в також господарсько-побутові потреби в Україні» КТМ 204 України 244-94, які затвердженні Держжитлокомунгсопом України 14.12.1993 р. та діючих двоставкових тарифів на послуги позивача в опалювальний період. При розрахунку вартості безпідставно набутої теплової енергії використовувалася формула з КТМ 204 України 244-94, в якій застосовуються всі наявні у позивача показники. Позивачем 13.07.2016 р. на адресу відповідача направлена вимога про сплату боргу, вартості безпідставно спожитої теплової енергії до 28.07.2016 р. Відповідь на вимогу не отримана. Позивач просив стягнути з КП «Міськспецексплуатація» БМР 63281,27 грн. вартості безпідставно набутої теплової енергії.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, клопотав про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги не визнав, про що зазначив у відзиві на позов, направленому на адресу суду електронною поштою 01.11.2016 р. У відзиві на позов відповідач зазначав, що наказом Управління комунальної власності Бердянської міської ради від 26.09.2013 р. № 128 «Про передачу майна» в господарське відання та на баланс КП «Міськспецексплуатація» Бердянської міської ради передане убудоване нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Бердянськ, вул. Морозова, 13, площею 96,7 кв.м Дане нежитлове приміщенні є власністю територіальної громади міста Бердянська від імені якої виступає Бердянська міська рада (власник). В Статуті КП «Міськспецексплуатація» БМР закріплено, що здійснювати право господарського відання підприємства має право лише за згодою власника. Крім того, власником у статуті не закріплено обовязку по утриманню майна у вигляд сплати комунальних послуг, яке знаходить у нього на балансі. Розпорядником майна територіальної громади залишаються Бердянська міська рада та уповноважений нею орган (Управління комунальної власності виконавчого комітету Бердянської міської ради). Без письмового розпорядження власника підприємство не має права здійснювати будь-які дії стосовно приміщень, які знаходяться у нього на балансі, в тому числі користуватися, володіти, розпоряджатися, укладати будь-які договору тощо. КП «Міськспецексплуатація» БМР не займає та не експлуатує приміщення, розташоване за адресою: місто Бердянськ, вул. Морозова, 13, і, відповідно, не користується послугою з централізованого теплопостачання. Таким чином, відповідач вважає, що він не є споживачем послуг позивача та не несе обовязку по утриманню приміщення у вигляді сплати за теплопостачання, не отримує продукт позивача у вигляді гарячої води на потреби опалення, не мав і не має наміру на його отримання, так як не використовує спірне вбудоване приміщення у своїй господарській діяльності, що суперечить поняттю «споживач» відповідно до діючого законодавства. Відповідач зазначає, що обовязок по утриманню спірного нежитлового приміщення покладений на власника. У звязку з чим неодноразово звертався до Бердянської міської ради та Управління комунальної власності щодо вирішення спірного питання. Посилання позивача у позовній заяві на те, що у нього були всі наявні показники для здійснення розрахунку вважає недопустими, оскільки однією із складових є величина теплового навантаження для КП «Міськспецексплуатація» БМР. Відповідно до норм чинного законодавства України дана величина не встановлена. Виконання розрахунку теплового навантаження на опалення за робочим проектом попереднього балансоутримувача також вважає хибними і недопустими. Просить в задоволенні позову відмовити.

Третя особа-1, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідача - Бердянська міська рада - свого представника в судове засіданні не направила, клопотала про розгляд справи за відсутності представника. У відзиві, який надійшов до суду електронною поштою, зазначено, що позивачем не надано доказів укладення договору на постачання теплової енергії (визначеного товаринами теплового навантаження), документів про межу балансової належності, показань приладів обліку у конкретному приміщенні за кожен розрахунковий місяць або узгодженого сторонами теплового навантаження та показників середньомісячної температури повітря, також не надано цін та теплову енергію для опалення та на гарячу воду та тарифів, затверджений у порядку, встановленого Законами України «Про житлово-комунальні послуг» та «Про теплопостачання». Також, зазначено, що позовні вимоги не містять відомостей , інформації, доказів споживання позивачем будь-якої теплової енергії, оскільки єдиним доказом отримання теплової енергії може бути або прилад обліку, або розроблене та узгоджене теплове навантаження, відповідно до яких може здійснюватися розрахунок.

Третя особа-2, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління комунальної власності Бердянської міської ради - свого представника в судове засіданні не направила, клопотала про розгляд справи за відсутності свого представника. У відзиві, який надійшов до суду електронною поштою, повідомлено, що вбудоване нежитлове приміщенні, розташоване у багатоквартирному житловому будинку по вул. Морозова, 13 у місті Бердянську належить територіальній громаді міста Бердянську в особі Бердянської міської ради. Наявність договірних відносин між сторонами щодо постачання теплової енергії є обовязковою умовою, яка передбачена Законом. В даному випадку відсутні докази укладення договору на постачання теплової енергії.

Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Всі учасники судового процесу є належним чином повідомлені про час та місце розгляду спору, проте відповідач та треті особи-1, 2 не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України. Участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, отже суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 17.11.2016 року за відсутності представників відповідача та третіх осіб.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню внаслідок наступного:

Як встановлено, відповідно до статутних документів ПуАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» основним предметом його діяльності є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла і побутової потреби населення та на комунально-побутові потреби підприємств, організацій, установ.

Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, Закону України «Про теплопостачання», споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем. Згідно приписів ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг мають здійснюватися виключно на договірних засадах. При цьому, обовязком споживача послуг є укладання договору на отримання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем або виробником на основі типового договору.

Як свідчать вивчені матеріали, наказом Управління комунальної власності Бердянської міської ради № 128 від 26.09.2013 р. «Про передачу майна» з оперативного управління комунальної установи «Бердянська міська лікарня» Бердянської міської ради вилучено та передано в господарське відання комунальному підприємству «Міськспецексплуатація» Бердянської міської ради майно, згідно додатку, а саме: нежитлове убудоване приміщення площею 96,7 кв.м. по вул. Морозова, 13 в м. Бердянськ Запорізької області.

Актом приймання-передачі комунального майна від 01.10.2013 р. засвідчено факт передачі від КУ «Бердянська міська лікарня» Бердянської міської ради у господарське відання КП «Міськспецексплуатація» Бердянської міської ради убудованого приміщення площею 96,7 кв.м. по вул. Морозова, 13 в м. Бердянськ Запорізької області.

Позивач звернувся до відповідача з листом № 3105 від 17.12.2015 р. щодо укладення договору купівлі-продажу теплової енергії та надання розрахунку теплових навантажень у будь-якій проектній ліцензійній організації до 31.12.2015 р.

Листом № 20 від 22.01.2016 р. відповідач повідомив позивача, що він не експлуатує приміщення по вул. Морозова, 13, і відповідно, не користується послугою з центрального теплопостачання, не має договірних відносин з Бердянським підприємством теплових мереж щодо купівлі-продажу теплової енергії за цією адресою.

З наведеного слідує, що сторонами у справі не укладався договір купівлі-продажу теплової енергії в приміщення по вул. Морозова, 65 в м. Бердянськ

Спір у даній справі виник з підстав того, що в період з 01 жовтня 2013 р. по 30 квітня 2016 р. теплова енергія використовувалася відповідачем без укладення договору та не оплачена останнім. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що поставляв теплову енергію відповідачу в спірний період та її вартість обчислювалась відповідно до величини розрахованого теплового навантаження на обєкт відповідача та діючих двоставкових тарифів на послуги позивача.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, нежитлове вбудоване приміщення площею 96,7 кв. м. в будинку № 13 по вул. Морозова в м. Бердянську в період з 01 жовтня 2013 р. по даний час знаходиться на праві господарського відання у КП «Міськспецексплуатація» Бердянської міської ради.

Статтею 25 Закону України «Про теплопостачання» встановлено обовязок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Зазначені положення кореспондуються з п.п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 р. (далі - Правила), якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобовязаний до початку подачі теплоносія до системи тепло споживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

З огляду на передбачену законодавством обовязковість укладення договору купівлі-продажу теплової енергії, позивач звертався до відповідача з вимогою укласти відповідний договір, КП «Міськспецексплуатація» БМР відмовилося від укладення відповідного договору.

Відмову від укладання договору купівлі-продажу теплової енергії відповідач обґрунтував тим, що він не є споживачем житлово-комунальних послуг відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору; відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

З аналізу положень Правил, зокрема, п. 44, вбачається, що термін споживач застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

Як зазначалося вище, приміщення площею 96,7 кв.м. по вул. Морозова, 13 в м.Бердянськ закріплено на праві господарського відання за КП «Міськспецексплуатація» БМР та знаходиться в нього на балансі.

Згідно зі ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що утримання будинків і прибудинкових територій господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Відповідно до п. 2.2 Статуту КП «Міськспецексплуатація» БМР основними напрямками діяльності підприємства є, зокрема, ремонт, експлуатація та технічне обслуговування обєктів міської комунальної власності. У п. 4.2 вказаного статуту передбачено, що майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

У Положенні про Управління комунальної власності Бердянської міської ради (із змінами та доповненнями станом на 24.06.2014) передбачено, що до основних напрямків його діяльності відноситься, зокрема, контроль за збереженням та ефективним використанням майна, що передане в господарське відання, оперативне управління юридичних осіб міської комунальної власності; управління та розпорядження майном підприємств, установ, організацій, що перебувають у комунальній власності .

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач має право: здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм, визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту майна, укладати договори на надання житлово-комунальних послуг. Балансоутримувач зобов'язаний: утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками), забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

З огляду на вказані норми законодавства, саме КП «Міськспецексплуатація» БМР (відповідач у даній справі) несе відповідальність щодо утримання майна, яке передано йому на баланс, в тому числі і витрати на опалення. Із вказаного вбачається, що обовязок безпосередньо утримання такого майна покладається саме на балансоутримувача КП «Міськспецексплуатація» БМР, твердження відповідача, що КП «Міськспецексплуатація» БМР не має статусу споживача теплової енергії (в контексті вищезазначеного Закону) спростовуються викладеним.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Оскільки нежитлове приміщення площею 96,7 кв.м, в яке подавалася теплова енергія, є вбудованим в багатоквартирному будинку по вул. Морозова, 13 в м.Бердянську, приміщення є підключеним до центрального опалення. Будь-яких дозвільних документів щодо відключення від централізованого теплопостачання спірного приміщення в установленому порядку сторонами суду не надано. Теплова енергія в зазначене приміщення подається з підключенням до тепла усього будинку.

Як вбачається з матеріалів справи, факт відпуску теплової енергії в спірне приміщення підтверджується, зокрема, актами зняття показів з приладу обліку теплової енергії, схемою розподілу меж обслуговування теплових мереж від котельні № 5/21 між ЗАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» та ОСББ «Рейна», рішеннями виконавчого комітету Бердянської міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів за спірний період (рішення №348 від 04.10.2013 р., № 114 від 26.03.2014 р., № 359 від 25.10.2014 р., № 107 від 06.04.2015 р., № 327 від 13.10.2015 р., № 329 від 19.10.2015 р., № 117 від 01.04.2016 р. (а.с. 76-82). Зазначеним підтверджується здійснення постачання теплової енергії у вбудоване нежитлове приміщення площею 96,7 кв. м. в будинку 13 по вул. Морозова в м. Бердянську в період з 01.10.2013 р. по 30.04.2016 р. враховуючи, що приміщення площею 96,7 к.м. є вбудованим в багатоповерховий будинок, відпуск та споживання теплової енергії в це приміщення здійснювалось в опалювальні періоди.

Також суд зазначає, що обмежити постачання теплової енергії в спірне приміщення позивач не міг, оскільки це приміщення є вбудованим, і таке обмеження призвело б до порушення прав громадян, які проживають у відповідному багатоповерховому будинку. Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє відповідача від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїй постанові від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13.

Щодо вартості спожитої теплової енергії суд зазначає:

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 р. (далі - Правила) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

За період з грудня 2014 р. по квітень 2015 р. вартість безпідставно спожитої тепловіїв енергії та її обсяг визначено позивачем з урахуванням показів засобу обліку теплової енергії на багатоповерховий будинок. До матеріалів справи додано акти зняття показань з приладу обліку теплової енергії, підписані представниками теплопостачальної організації та ОСББ.

В інші періоди (в межах заявленого з 01.10.2013 р. по 30.04.2016 р.) позивачем визначалася вартість спожитої відповідачем енергії передбаченим п. 23 Правил розрахунковим способом.

Суд вважає наданий позивачем розрахунок вартості спожитої теплової енергії виконаним відповідно до формули, передбаченої Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні КТМ України 244-94, затвердженими Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству, та з використанням тарифів, встановлених відповідними рішеннями виконавчого комітету Бердянської міської ради «Про встановлення двоставкових тарифів на послуги з опалення ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» для бюджетних організацій та інших споживачів», Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про встановлення тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення)».

Для розрахунку позивачем використовувалися наступні данні: показник теплового навантаження, визначений в Робочому проекті розрахунку теплових витрат приміщення міської лікарні за адресою м. Бердянськ, вул. Морозова, 13; середньомісячна температура зовнішнього повітря, яка підтверджується даними Запорізького обласного центру з гідрометеорології за спірний період; кількість годин (діб) роботи тепловикористального обладнання, яка визначена відповідно до кількості днів кожного місяця з урахуванням початку та закінчення опалювальних сезонів, встановлених відповідними рішеннями виконавчого комітету Бердянської міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів.

Робочий проект «Розрахунок теплових втрат приміщень міської лікарні за адресою м.Бердянськ, вул. Морозова, 13» виконаний в 2012 р. ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» відповідно до ліцензії АГ №577298. Відповідно до вказаного проекту розрахункові втрати приміщення складають 9386 ккал/г.

Посилання відповідача та третіх осіб на відсутність належних доказів щодо обсягів спожитої відповідачем теплової енергії спростовуються матеріалами справи.

Відповідач у відзиві зазначав, що позивачем безпідставно для розрахунку обсягу спожитої теплової енергії застосовано робочий проект попереднього балансоутримувача.

Суд зазначає, що вказаний показник теплового навантаження застосований позивачем, виходячи з того, що відповідно до п. 20 Правил такий показник встановлюється сторонами в договорі про постачання теплової енергії, а такого договору, в якому було б зазначено відповідний показник, між сторонами у спірний період не укладено. Доказів демонтажу опалювальних приладів у спірному приміщенні новим балансоутримувачем в спірний період не надано.

Згідно представленого позивачем розрахунку, в період з 01.10.2013 р. по 30.04.2016 р. позивач відпустив відповідачу теплову енергію на суму 63281 грн. 27 коп.

У відповідності до Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія це товарна продукція, що виробляється на обєктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Судом встановлено, що договір купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення сторонами по справі не укладався.

Оскільки відповідач, отримавши теплову енергію на опалення обєкту, який знаходиться на балансі КП «Міськспецексплуатація» БМР, не здійснив її оплати, він безпідставно зберіг кошти, які повинен був витратити на оплату теплової енергії.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, приписами якої позивач обґрунтовує свої вимоги, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Умовами виникнення зобовязань внаслідок безпідставного збереження майна є: 1) збереження особою майна, яке мало б бути нею витрачене; 2) втрата або зменшення майна у іншої особи; 3) причинний звязок між збереженням майна однією особою і відповідною втратою іншою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збереження майна однією особою за рахунок іншої. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача, самого потерпілого чи третіх осіб. Несплата послуг, якими фактично скористався набувач (за відсутності договірних відносин) є підставою для потерпілого (як визначено у ст. 1212 ЦК України) вимагати повернення збереженого майна. Під майном зазначеною статтею розуміються як предмети матеріального світу, так і майнові або зобовязальні права.

Згідно зі ст. 1213 ЦК України набувач зобовязаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Таким чином, отримуючи без укладення договору теплову енергію на опалення обєкту, який належав відповідачу на праві повного господарського відання, та не здійснюючи оплати за отримане тепло, КП «Міськспецексплуатація» БМР безпідставно зберегло кошти, які мало б витрати на її оплату, а товариство «Бердянське підприємство теплових мереж» витратило свої кошти на вироблення та доставку теплової енергії у приміщення відповідача.

Розмір безпідставно збереженого відповідачем майна, заявленого позивачем до стягнення в сумі 63281,27 грн. за період з 01.10.2013 р. по 30.04.2016 р. підтверджується матеріалами справи.

Доводи відповідача спростовано вищевикладеним та долученими до справи матеріалами.

Оскільки відповідач не надав суду доказів виконання зобовязань, суд вважає вимоги про стягнення вартості спожитої теплової енергії в сумі 63281,27 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з комунального підприємства «Міськспецексплуатація» Бердянської міської ради (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, Мелітопольське шосе, буд. 74, ідентифікаційний номер 24511679) на користь публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» (71100, Бердянськ Запорізької області, вулиця Морська, буд. 65/97, ідентифікаційний номер 05541120) 63281,27 грн. (шістдесят три тисячі двісті вісімдесят одну грн. 27 коп.) вартості безпідставно набутої теплової енергії, 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 25 листопада 2016 р.

Суддя В.В.Носівець