Рішення № 63022724, 29.11.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "29" листопада 2016 р. Справа № 906/1032/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 29.12.15р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 04.01.16р. № 01/2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (м.Київ)

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (м.Коростишів Житомирської області)

про стягнення 242883,25 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 242883,25 грн., з яких 199753,88 грн. боргу за отримані послуги згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011141/П13 від 28.09.11р., 24794,06 грн. пені, 11705,44 грн. 7% штрафу, 2298,75 грн. 3% річних та 4331,12 грн. інфляційних втрат.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях від 28.11.16р. на відзив (а.с.203-205). Зокрема, зазначила, що факт виконання позивачем умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011141/П13 від 28.09.11р. підтверджується наданням послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, які оформлювались відповідними актами, що є в матеріалах справи та, що відповідач визнає, що зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг з транспортування природного газу загальною вартістю 199753,36 грн. не виконано відповідачем з підстав неприйняття актів наданих послуг згідно договору № 1109011141/П13 від 28.09.11р.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с.102-104), письмових поясненнях (а.с.157,158) та в судовому засіданні проти заявленого позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись, зокрема, на те, що відповідач з 01.07.15р. позбавлений права здійснювати діяльність з постачання природного газу, у тому числі для задоволення потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 11.06.15р. № 1732. Також зазначив, що відносини між позивачем та відповідачем з питань транспортування природного газу мають відбуватися згідно укладеного між ними договору № НОМЕР_1 транспортування природного газу від 17.12.15р., але позивач, порушуючи вимоги чинного законодавства, надавав відповідачу акти наданих послуг згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011141/П13 від 28.09.11р., застосування якого суперечило вимогам НКРЕКП. Крім того, представник відповідача зауважив, що відповідач сплатив позивачу в повному обсязі за надану у січні 2016 року послугу балансування природного газу згідно договору № НОМЕР_1 транспортування природного газу від 17.12.15р. та, що у зв'язку з цим господарським судом Житомирської області 07.07.16р. була винесена ухвала у справі № 906/528/16 про припинення провадження у справі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

28.09.11р. між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (газотранспортне підприємство/позивач), правонаступником якої є ПАТ "Укртрансгаз" (пп.1.1 Статуту ПАТ "Укртрансгаз" (а.с.52-93)) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (замовник/відповідач) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011141/П13 (а.с.18-24).

Згідно пп.1.1 даного договору, газотранспортне підприємство зобов'язалося надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов'язався сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього договору.

Згідно пп.4.1 договору, розрахунки за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Відповідно до пп.4.5 договору, оплата послуг за транспортування природного газу здійснюється замовником (крім гарантованого начальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах ста відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Згідно пп.10.1 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 жовтня 2011 року. Договір діє в частині транспортування газу до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами були укладені додаткові угоди до договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011141/П13 від 28.09.11р., а саме: № 1 від 09.01.12р., № 2 від 13.04.12р., № 3 від 17.01.13р., № 4 від 15.06.13р., № 5 від 01.10.13р., № 6 від 20.06.14р., № 7 від 01.10.14р. (а.с.25-37), згідно яких внесені зміни та доповнення, зокрема, в частині предмета позову (щодо річного планового обсягу транспортування природного газу) та в частині реквізитів сторін.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач, зокрема, зазначив, що жодна з сторін не менше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011141/П13 від 28.09.11р. та в інший строк не заявляла одна одній про припинення його дії та, що даний договір було пролонговано на 2013 - 2016 роки (а.с.3).

Матеріали справи свідчать, що в період січень, квітень-серпень 2016 року позивач на виконання вимог зазначеного договору надав відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 199753,36 грн., що підтверджується відповідними актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за вказаний період (а.с.38-43).

Відповідно до пп.5.3.2 пп.5.3 договору та пп.6.3.2 пп.6.3 додаткової угоди № 3 від 17.01.13р. до даного договору, замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за послуги згідно з умовами цього договору.

Згідно даних позивача, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати отриманих послуг не виконав взагалі (а.с.4).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 199753,88 грн., що підтверджується розрахунками позивача (а.с.12,13), довідкою позивача (а.с.207), підписаним позивачем актом звірки розрахунків станом на 28.10.16р. (а.с.208) та іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Згідно з ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно пп.6.3 договору сторони погодили, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 4 цього договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача, розміри пені, 3% річних та інфляційних втрат становлять, відповідно, 24794,06 грн., 2298,75 грн. та 4331,12 грн. (а.с.14-16).

Розрахунок інфляційних втрат обґрунтований та відповідає чинному законодавству.

Перевіривши розрахунки пені та 3% річних, господарський суд встановив, що позивачем арифметично невірно здійснено їх нарахування, у зв'язку з цим, судом здійснений відповідний перерахунок і визначено правильну суму пені - 24726,32 грн. та 3% річних - 2292,46 грн.

Позивачем, крім зазначених штрафних санкцій було також заявлено до стягнення з відповідача 11705,44 грн. 7% штрафу з посиланням на ч.2 ст.231 ГК України.

З цього приводу господарський суд зазначає наступне.

Так, частиною 2 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до пп.2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань" № 14 від 17.12.13р., господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобовязання, повязаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 7% штрафу в даному випадку не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалося, відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що відповідач з 01.07.15р. позбавлений права здійснювати діяльність з постачання природного газу, у тому числі для задоволення потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 11.06.15р. № 1732. Відповідач вважає, що відносини між ним та позивачем з питань транспортування природного регулюються договором № НОМЕР_1 транспортування природного газу від 17.12.15р. Відповідач також вважає, що позивач, порушуючи вимоги чинного законодавства, надавав йому акти наданих послуг згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011141/П13 від 28.09.11р., застосування якого суперечило вимогам НКРЕКП. Відповідач також зазначив, що сплатив позивачу в повному обсязі за надану у січні 2016 року послугу балансування природного газу згідно договору № НОМЕР_1 транспортування природного газу від 17.12.15р. внаслідок чого господарським судом Житомирської області 07.07.16р. винесена ухвала у справі № 906/528/16 про припинення провадження у справі.

Господарський суд вважає заперечення відповідача безпідставними та такими, що спростовуються наступним.

Відповідно до п.1 Розділу 8 Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послугами транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.

Типова форма договору транспортування затверджена постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) "Про затвердження Типового договору транспортування природного газу" від 30.09.15р. № 2497, відповідно до якої було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011141/П13 від 28.09.11р.

Таким чином, послуги були надані на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи.

Так, зокрема, за даним договором відповідачу можуть бути надані наступні послуги: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи; послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій; послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.

Пункт 9 Глави 1 Розділу 8 Кодексу ГТС також визначає, що замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижченаведені послуги, що є складовими послуги транспортування: доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; послугу балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи та які відбираються з неї.

Суд вважає обґрунтованими твердження позивача про те, що у зв'язку з тим, що станом на сьогоднішній день тарифи на послуги розподілу потужності та послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій НКРЕКП не затверджено, а Типовий договір транспортування природного газу не містить умов визначення вартості послуг, які б дали можливість позивачу здійснювати самостійний розрахунок вартості послуг за тарифами, які на сьогодні є чинними та встановленні постановою НКРЕКП від 29.12.15р. № 3159 "Про встановлення загального тарифу на транспортування природного газу, тарифів на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами", до затвердження Регулятором - НКРЕКП тарифу на послуги розподілу потужності та фізичного транспортування, надання яких передбачено новою формою типового договору транспортування природного газу, тому позивач надає послуги транспортування природного газу замовникам послуг за раніше укладеними договорами та на даний час, до затвердження тарифів, позивач не може отримувати плату за послуги транспортування природного газу, які фактично надаються замовникам.

Як вбачається з позовної заяви у справі № 906/528/16, факт надання позивачем послуг балансування для врегулювання негативного місячного небалансу в січні 2016 року в обсязі 184,791 тис. куб. м. з оформленням відповідного акту/коригуючого акту про надання послуг балансування обсягів природного газу є правомірним правочином, вчинення та дійсність якого не може ставитись під сумнів і який спрямований на набуття позивачем прав у спірних правовідносинах щодо оплати відповідачем наданих йому послуг балансування по договору та встановлення для відповідача відповідного обов'язку здійснити оплату таких послуг на умовах передбачених договором та Кодексом (а.с.195-201).

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що у справі № 906/528/16, на яку посилається відповідач, з нього вимагалась до стягнення заборгованість за послуги балансування для врегулювання негативного місячного небалансу газу в січні 2016 року згідно договору № НОМЕР_1 транспортування природного газу від 17.12.15р. А в даній справі з відповідача стягується заборгованість та штрафні санкції за отримані послуги згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011141/П13 від 28.09.11р. за період січня - серпня 2016 року.

При цьому, слід зазначити, що договір № 1109011141/П13 від 28.09.11р. ні сторонами, ні судом не припинений, а отже є чинним, а тому повинен виконуватися сторонами.

Таким чином, заперечення відповідача спростовуються вищезазначеним.

Відповідач проти позову заперечив, доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 199753,88 грн. боргу за отримані послуги згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011141/П13 від 28.09.11р., 24726,32 грн. пені, 2292,46 грн. 3% річних та 4331,12 грн. інфляційних втрат.

В решті позову суд відмовляє у зв'язку з безпідставністю заявлених вимог.

Сплата судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз", 12501, м.Коростишів Житомирської області, вул.Більшовицька 55, ідентифікаційний код 20413052:

- на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", 01021, м.Київ, Кловський узвіз 9/1, ідентифікаційний код 30019801 - 199753,88 грн. боргу за отримані послуги згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011141/П13 від 28.09.11р., 24726,32 грн. пені, 2292,46 грн. 3% річних, 4331,12 грн. інфляційних втрат та 3466,55 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 29.11.16

Суддя Гансецький В.П.

Друк: 1 прим. - у справу.