Рішення № 63022489, 28.11.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.11.16р. Справа № 904/9761/16

За позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" (м. Дніпро)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області (м. Дніпро)

про стягнення суми штрафних санкцій за порушення строку виконання робіт у загальному розмірі 581 355 грн. 81 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - провідний юрисконсульт (довіреність № 314 від 19.10.2016)

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність № 25/01/16 від 25.01.2016)

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" (далі - відповідач) суму штрафних санкцій за порушення строку виконання робіт у загальному розмірі 581 355 грн. 81 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 489 816 грн. 01 коп. - штраф;

- 91 539 грн. 80 коп. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором підряду № 438 від 21.11.2014 в частині своєчасного та повного виконання робіт, обумовлених договором. Внаслідок чого, на підставі пункту 8.2. договору за порушення строків виконання робіт понад 30 календарних днів, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% від ціни договору, що складає 489 816 грн. 01 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 8.1. договору позивач також нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 01.07.2016 по 14.09.2016 в сумі 91 539 грн. 80 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 09.11.2016.

Від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 68707/16 від 08.11.2016), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, посилаючись на зайнятість його представника в іншому судовому процесі.

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 68859/16 від 09.11.2016), в якому він просив суд викликати у судове засідання головного державного аудитора Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області для надання пояснень по суті спору. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що головним державним аудитором Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 складено довідку № 13 від 20.09.2016, в якій зафіксовано факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасного виконання робіт, що є підставою для стягнення заявлених у даній справі штрафних санкцій.

Від позивача надійшли письмові пояснення (вх.суду 68975/16 від 09.11.2016), в яких він наголошує на правомірності позовних вимог та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

У судове засідання 09.11.2016 з'явилися представники позивача та третьої особи.

Представник відповідача у судове засідання 09.11.2016 не з'явився, при цьому, судом було враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

У зв'язку з викладеним, ухвалою суду від 09.11.2016 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 23.11.2016, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі, а також задоволення клопотання відповідача.

Від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 71876/16 від 23.11.2016), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, посилаючись на зайнятість його представника в іншому судовому процесі.

У судове засідання 23.11.2016 з'явився представник позивача.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 23.11.2016 не з'явилися, при цьому, судом було враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

У зв'язку з викладеним, ухвалою суду від 23.11.2016 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 28.11.2016, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі, а також задоволення клопотання відповідача.

Від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 72938/16 від 28.11.2016), в якому він просив суд викликати у судове засідання головного державного аудитора Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області для надання пояснень по суті спору. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що головним державним аудитором Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 складено довідку № 13 від 20.09.2016, на якій ґрунтуються позовні вимоги позивача.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 72939/16 від 28.11.2016), в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позовні вимоги позивача ґрунтуються на довідці державного аудитора Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області № 13 від 20.09.2016, яка не є належним доказом по справі.

У судове засідання 28.11.2016 з'явилися представники позивача та відповідача. Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про день час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 28.11.2016 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представником відповідача у судовому засіданні 28.11.2016 було викладено зміст відзиву на позовну заяву, який він просив врахувати під час прийняття рішення по справі та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представниками позивача та відповідача у судовому засіданні 28.11.2016 наголошено на тому, що ними долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 21.11.2014 між Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" (далі - підрядник, відповідач) був укладений договір підряду № 438 (далі - договір, а.с.16-28 том 1), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених договором, підрядник зобов'язується провести улаштування САТ (котельня м. Дніпропетровськ), а саме: реконструкцію водогрійної котельної поштамту - Центр поштового зв'язку № 1 Дніпропетровської дирекції УДППЗ "Укрпошта" за адресою: 49999, м. Дніпропетровськ, вул. Привокзальна, 11-а і здати в строк до 20.05.2015 відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик, прийняти об'єкт та оплатити роботи (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пунктів 5.1. та 5.2. договору термін виконання робіт встановлюється календарним графіком виконання робіт, що є додатком № 2 і є невід'ємною частиною договору. Місце виконання робіт: Дніпропетровськ, вул. Привокзальна, 11-а.

Так, до договору були підписані додаток № 1 - Кошторис та додаток № 2 - Календарний графік виконання робіт (а.с. 29-116 том 1).

В той же час, згідно з умовами пунктів 5.4. та 5.6. договору:

- терміни виконання робіт можуть бути змінені у разі: а) обставин непереборної сили;

б) відсутності або затримки фінансування; в) внесення змін до проектно-кошторисної документації. г) дій третіх осіб, що унеможливлюють належне виконання робіт, за винятком випадків, коли ці дії зумовлені залежними від підрядника обставинами; д) виникнення інших обставин, що можуть вплинути на строки виконання робіт;

- перегляд термінів виконання робіт оформлюється додатковою угодою з урахуванням вимог стаття 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель".

У відповідності до вказаних умов сторони вносили зміни до договору:

- додатковою угодою № 1 від 28.08.2015 до договору підряду № 438 від 21.11.2014 сторони погодили внести зміни до пункту 1.1. договору, виклавши його в наступній редакції: "В порядку та на умовах, визначених за договором, підрядник зобов'язується провести Улаштування САТ (котельня м. Дніпропетровськ), а саме реконструкцію водогрійної котельної Поштамту - Центру поштового зв'язку № 1 Дніпропетровської дирекції УДППЗ "Укрпошта" за адресою: 49999, м. Дніпропетровськ, вул. Привокзальна, 11-а і здати в строк до 31.12.2015, відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик, прийняти об'єкт та оплатити роботи." (а.с.117 том 1);

- додатковою угодою № 3 від 31.12.2015 до договору підряду № 438 від 21.11.2014 сторони погодили внести зміни, зокрема, до пункту 1.1. договору, виклавши його в наступній редакції: "В порядку та на умовах, визначених за договором, підрядник зобов'язується провести Улаштування САТ (котельня м. Дніпропетровськ), а саме реконструкцію водогрійної котельної Поштамту - Центру поштового зв'язку № 1 Дніпропетровської дирекції УДППЗ "Укрпошта" за адресою: 49999, м. Дніпропетровськ, вул. Привокзальна, 11-а і здати в строк до 31.01.2016, відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик, прийняти об'єкт та оплатити роботи." (а.с.120 том 1);

- додатковою угодою № 4 від 29.01.2016 до договору підряду № 438 від 21.11.2014 сторони погодили внести зміни, зокрема, до пункту 1.1. договору, виклавши його в наступній редакції: "В порядку та на умовах, визначених за договором, підрядник зобов'язується провести Улаштування САТ (котельня м. Дніпропетровськ), а саме реконструкцію водогрійної котельної Поштамту - Центру поштового зв'язку № 1 Дніпропетровської дирекції УДППЗ "Укрпошта" за адресою: 49999, м. Дніпропетровськ, вул. Привокзальна, 11-а і здати в строк до 31.03.2016, відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик, прийняти об'єкт та оплатити роботи." (а.с.121 том 1);

- додатковою угодою № 5 від 24.05.2016 до договору підряду № 438 від 21.11.2014 сторони погодили внести зміни, зокрема, до пункту 1.1. договору, виклавши його в наступній редакції: "В порядку та на умовах, визначених за договором, підрядник зобов'язується провести Улаштування САТ (котельня м. Дніпропетровськ), а саме реконструкцію водогрійної котельної Поштамту - Центру поштового зв'язку № 1 Дніпропетровської дирекції УДППЗ "Укрпошта" за адресою: 49999, м. Дніпропетровськ, вул. Привокзальна, 11-а і здати в строк до 30.06.2016, відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик, прийняти об'єкт та оплатити роботи." (а.с.122 том 1).

У пункті 11.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинність з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п'ятої Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 Цивільного кодексу України).

У розділі 3 договору сторони визначили умови щодо ціни договору, а саме:

- договірна ціна за договором є твердою, визначається згідно ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 і відповідно до кошторису складає 5 831 564 грн. 00 коп., крім того ПДВ 20% - 1 166 312 грн. 80 коп., всього - 6 997 876 грн. 80 коп. (пункт 3.1. договору);

- остаточна вартість робіт, яку має сплатити замовник на користь підрядника, визначається на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в), підписаних сторонами на виконання договору і не може перевищувати вартості фактично виконаних робіт (пункт 3.3. договору).

Додатковою угодою № 2 від 01.09.2015 до договору підряду № 438 від 21.11.2014 сторони погодили внести зміни до пункту 3.1. договору, виклавши його в наступній редакції: "Договірна ціна за договором є твердою, визначається згідно ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 і відповідно до кошторису складає 5 831 564 грн. 00 коп., крім того ПДВ 20% - 1 166 228 грн. 60 коп., всього - 6 997 371 грн. 60 коп." (а.с.118).

Відповідно до пункту 1.2. договору склад та обсяги робіт, що підлягають виконанню за договором, визначені в кошторисі, що є додатком № 1 і є невід'ємною частиною договору. Обсяги робіт може бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

У розділі 4 договору сторонами були визначені умови щодо оплати будівельних робіт та матеріальних ресурсів, а саме:

- платежі за договором здійснюються замовником шляхом переказу грошових коштів у гривнях безготівковій формі на поточний рахунок підрядника, вказаний в договорі, по мірі надходження коштів з джерела фінансування (пункт 4.1. договору);

- замовник протягом 15-ти банківських днів після надання замовником будівельного майданчику, а також за умови отримання дозволу на виконання будівельних робіт, передачі замовником підряднику проектно-кошторисної документації, перераховує на розрахунковий рахунок підрядника аванс у розмірі 30% ціни будівельних робіт та матеріальних ресурсів (з урахуванням ПДВ) (пункт 4.2. договору);

- розрахунки за виконані роботи здійснюється між замовником і підрядником на підставі Ф-КБ-2в, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт, по мірі надходження коштів з джерела фінансування. Замовник здійснює проміжні платежі підряднику за фактично виконані роботи, на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідки форми КБ-3. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх (пункт 4.3. договору);

- розрахунки за поставлення обладнання здійснюються між замовником і підрядником на підставі акту приймання - передачі обладнання цільового призначення (пункт 4.4. договору).

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідачем на виконання умов договору, в період з листопада 2015 року по червень 2016 року були виконані будівельні роботи та придбано устаткування на загальну суму 5 792 900 грн. 60 коп. (а.с.123-233 том 1).

В свою чергу, позивачем було здійснено на користь відповідачу оплату у розмірі 5 792 900 грн. 60 коп., що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- платіжним дорученням № 9032 від 26.11.2014 на суму 2 099 363 грн. 04 коп. (а.с. 234 том 1);

- платіжним дорученням № 1011 від 12.02.2015 на суму 76 639 грн. 63 коп. (а.с. 235 том 1);

- платіжним дорученням № 4624 від 23.09.2015 на суму 1 626 177 грн. 31 коп. (а.с. 236 том 1);

- платіжним дорученням № 6932 від 11.12.2015 на суму 172 689 грн. 67 коп. (а.с. 237 том 1);

- платіжним дорученням № 7063 від 21.12.2015 на суму 12 434 грн. 33 коп. (а.с. 238 том 1);

- платіжним дорученням № 7138 від 22.12.2015 на суму 94 287 грн. 60 коп. (а.с. 239 том 1);

- платіжним дорученням № 671 від 29.01.2016 на суму 189 704 грн. 40 коп. (а.с. 240 том 1);

- платіжним дорученням № 686 від 29.01.2016 на суму 654 732 грн. 00 коп. (а.с. 241 том 1);

- платіжним дорученням № 2532 від 31.03.2016 на суму 62 342 грн. 74 коп. (а.с. 242 том 1);

- платіжним дорученням № 3354 від 26.04.2016 на суму 171 832 грн. 21 коп. (а.с. 243 том 1);

- платіжним дорученням № 4528 від 07.06.2016 на суму 546 776 грн. 23 коп. (а.с. 244 том 1);

- платіжним дорученням № 4895 від 22.06.2016 на суму 85 921 грн. 44 коп. (а.с. 245 том 1).

Отже, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за договором підряду № 438 від 21.11.2014 в частині своєчасного та повного виконання робіт, обумовлених договором.

Так, за змістом умов договору, з урахуванням змін, внесених додатковими угодами № 5 від 24.05.2016 та № 2 від 01.09.2015, відповідач зобов'язаний був виконати роботи на суму 6 997 371 грн. 60 коп. в строк до 30.06.2016.

Крім того, судом враховано, що відповідно до пункту 12.9. договору будь-які зміни і доповнення до договору мають силу тільки в тому випадку, якщо вони оформлені в письмовій формі обома сторонами. Доказів зміни вказаних вище термінів та обсягу виконання робіт до матеріалів справи не долучено, відомостей щодо їх наявності сторонами суду не повідомлено.

При цьому, стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд зазначає, що докази належного виконання відповідачем своїх обов'язків за спірним договором в матеріалах справи відсутні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив також із наступного.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

При цьому, у пункті 8.1. договору сторони визначили, що у разі порушення строку виконання робіт, зазначеного в пункті 1.1. договору, підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % ціни робіт, строк виконання яких порушено, за кожний день прострочення. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором, включаючи день виконання такого зобов'язання.

За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 8.1. договору позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 01.07.2016 по 14.09.2016 в сумі 91 539 грн. 80 коп.

Крім того, у пункті 8.2. договору сторони визначили, що за порушення строку виконання робіт, зазначених в пункті 1.1. договору, понад 30-ть календарних днів, підрядник додаткового сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від ціни договору.

В подальшому, додатковою угодою № 3 від 31.12.2015 до договору підряду № 438 від 21.11.2014 сторони погодили внести зміни, зокрема, до пункту 8.2. договору, виклавши його в наступній редакції: "За порушення строку виконання робіт, зазначених в пункті 1.1 договору, підрядник сплачує замовникові штраф у розмірі 20 % від ціни договору." (а.с.120 том 1).

На підставі пункту 8.2. договору за порушення строків виконання робіт понад 30 календарних днів, позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% від ціни договору, що складає 489 816 грн. 01 коп.

З приводу вказаних вимог позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

При цьому, оскільки обов'язок відповідача щодо своєчасного виконання робіт не є грошовим зобов'язанням, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким передбачено застосування відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України .

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України .

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 № 42/252 та від 09.04.2012 № 20/246-08.

В даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України.

Так, як неодноразово наголошував Верховний Суд України, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, а одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зокрема, такий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 27.04.2012 № 3-24гс12, від 09.04.2012 № 3-88гс11.

При цьому, суд вважає за необхідне не застосовувати правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 21.10.2015 у справі № 6-2003цс15, за змістом якої зазначається, що одночасне застосування пені та штрафу за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Так, частиною 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Як вбачається з вищевказаної постанови, вона була прийнята Верховним Судом України за результатами розгляду цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Апекс-Банк" про стягнення з фізичної особи заборгованості за кредитним договором та штрафних санкцій, нарахованих за порушення зобов'язань за кредитним договором, а тому, враховуючи суб'єктний склад сторін, правову природу спірного правочину та умови відповідних пунктів кредитного договору, якими передбачено стягнення штрафу та пені за порушення зобов'язань за кредитним договором, висновок щодо неможливості одночасного стягнення штрафу та пені за порушення зобов'язання було зроблено Верховним Судом України лише виходячи з положень статті 549 Цивільного кодексу України, яка і підлягала застосуванню у спірних правовідносинах.

Проте, в даному випадку, обидві сторони спірного правочину є суб'єктами господарювання, відповідачем було порушено саме господарське зобов'язання, а тому згідно з приписів статті 9 Цивільного кодексу України та статті 4 Господарського кодексу України до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Господарського кодексу України, як спеціального закону в частині відповідальності за порушення у сфері господарювання.

Конституція України у статті 61 передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Конституційний Суд України у справі про відповідальність юридичних осіб (рішення № 7-рп/2001 від 30.05.2001 у справі № 1-22/2001) дійшов висновку що загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на такі основні види: цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну. Виходячи зі змісту цього тлумачення не можуть бути ототожнені поняття санкцій та вид відповідальності. Пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таким чином, згідно з нормами статті 61 Конституції України не обмежується розмір санкцій чи їх набір при притягненні до одного виду юридичної відповідальності.

Крім того, можливість одночасного застосування штрафу та пені прямо вбачається із Господарського кодексу України (стаття 231 Господарського кодексу України), який передбачає можливість одночасного застосування пені та штрафу.

Аналогічну правову позицію щодо можливості одночасного стягнення штрафу та пені у господарських зобов'язаннях викладено також у постановах Вищого господарського суду України від 11.11.2015 у справі № 911/2418/15, від 27.10.2015 у справі № 924/303/15, від 12.05.2015 у справі № 910/9209/13, від 05.02.2015 у справі № 910/7041/14, від 30.03.2015 у справі № 911/3222/14, від 07.10.2015 у справі № 924/218/15, від 11.11.2015 у справі № 911/2418/15 та багатьох інших.

При цьому, на переконання суду, зазначені вище постанови Верховного Суду України, які приймались у господарських справах, та постанова Верховного Суду України від 21.10.2015 у цивільній справі № 6-2003цс15, не є суперечливими між собою щодо тлумачення норм матеріального права, оскільки вони не є тотожними або подібними, приймались відносно різного суб'єктного складу сторін, а також правовідносин (господарських чи цивільних).

Разом з цим, частиною 1 статті 617 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо воно доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Таким чином, порушення зобов'язання за відсутності вини вважається випадком, який унеможливлює його виконання як непереборною силою, так і будь-якою іншою обставиною, настання якої боржник не міг передбачити. Для того, щоб довести наявність випадку, відповідач повинен довести відсутність його вини.

При цьому, доказів наявності вказаних обставин сторонами суду не надано, а відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Враховуючи викладені обставини, є наявним факт прострочення виконання робіт, обумовлених договором, у повному обсязі.

Отже, суд дійшов висновку про правомірність застосування відповідальності, встановленої пунктами 8.1. та 8.2. договору.

Перевіривши долучені до матеріалів справи розрахунки пені та штрафу, суд вважає їх обґрунтованими, оскільки розрахунок пені в межах вірно визначеного періоду прострочення (з 01.07.2016 по 14.09.2016) арифметично виконаний вірно; розрахунок штрафу виконано без урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 3 від 31.12.2015 (розмір штрафу було збільшено з 7% до 20% від ціни договору), тобто, із розрахунку 7% він ціни договору, а отже розмір заявленого до стягнення штрафу не перевищує розмір, який відповідає умовам договору.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 91 539 грн. 80 коп. та штрафу в сумі 489 816 грн. 01 коп. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" визначено, що результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 Господарського процесуального кодексу України), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 Господарського процесуального кодексу України).

Так, від позивача надійшло клопотання, в якому він просив суд викликати у судове засідання головного державного аудитора Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області для надання пояснень по суті спору. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що головним державним аудитором Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 складено довідку № 13 від 20.09.2016, в якій зафіксовано факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасного виконання робіт, що є підставою для стягнення заявлених у даній справі штрафних санкцій. Аналогічне клопотання було заявлено також і відповідачем.

Суд відмовляє у задоволенні вказаних клопотань, оскільки позовні вимоги позивача підтверджуються не довідкою № 13 від 20.09.2016, як помилково вважає відповідач, на якій ґрунтуються позовні вимоги позивача, а первинними документами, які наявні в матеріалах справи. Так, у договорі підряду № 438 від 21.11.2014 сторонами було визначено обсяг та термін виконання робіт; первинними документами, наявними в матеріалах справи, підтверджується факт того, що відповідачем обумовлені договором роботи станом на граничний термін їх виконання були виконані не у повному обсязі. Належними доказами порушення відповідачем договірних зобов'язань є саме вказані докази. Отже, надання пояснень головним державним аудитором Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області не є доцільним для правильного та об'єктивного вирішення спору у даній справі.

З урахуванням викладеного, у задоволенні вказаних клопотань позивача та відповідача судом було відмовлено.

З огляду на підтвердження позовних вимог позивача наявними в матеріалах справи доказами, які суд визнав належними, суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо необґрунтованості та безпідставності позовних вимог, що він пов'язував із їх обґрунтуванням неналежними доказами.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати в сумі 8 720 грн. 34 коп. покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" (49082, м. Дніпро, вулиця Петриківська, будинок 85; ідентифікаційний код 33576615) на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 62; ідентифікаційний код 25771603) 91 539 грн. 80 коп. пені, 489 816 грн. 01 коп. штрафу, 8 720 грн. 34 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_4