Рішення № 63022396, 23.11.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.11.2016 Справа № 904/7084/16

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Суворовське Криничанського району Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Скорпіон", с. Ранній Ранок Криворізького району Дніпропетровської області

про стягнення 1 767 грн. 11 коп..

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, дов. від 11.03.2016р. №189;

від відповідача: про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з відповідача 1 767 грн. 11 коп., що складає 1 392 грн. 83 коп. - інфляційних втрат та 374 грн. 28 коп. - річних за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором від 13.06.2013р. №34 про надання транспортних послуг.

Відповідач відзиву на позов та інших витребуваних господарським судом документів не надав, його представник у судове засідання не зявився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, поштове повідомлення суду про час і місце судового засідання було вручено 01.11.2016р. уповноваженому представнику відповідача Ромашук, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 30).

Приймаючи до уваги, що:

- відповідно до пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору;

- суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору;

- відповідно до частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи;

- в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обовязків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку;

- обовязок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі „Смирнова проти України).

- тому суд доходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представником позивача заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2016р. у справі №904/776/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Скорпіон" про стягнення 62 328 грн. 89 коп. боргу за надання транспортних послуг позовні вимоги задоволено частково; стягнено на користь позивача основний борг за отримані послуги у розмірі 32 997 грн. 70 коп., 3% річних у розмірі 4 046 грн. 70 коп., інфляційні у розмірі 24 928 грн. 45 коп. та 1 370 грн. 13 коп. судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2016р. змінено рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2016р. у справі №904/776/16 залишено без змін.

Отже, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2016р. у справі №904/776/16 набрало законної сили 19.05.2016р.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2016р. у справі №904/776/16 встановлено, що:

- 13.06.2013р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Скорпіон" (замовник) був укладений договір №34 про надання транспортних послуг, за умовами якого перевізник зобовязався доставляти ввірений йому вантаж, вказаний у додатках (заявках) до договору, автотранспортом до місця призначення та видавати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а замовник зобовязався своєчасно оплачувати автотранспортні послуги виконавця;

- згідно пункту 1.2. договору кількість та вид вантажу, маршрути, вантажовідправники та вантажоотримувачі, графік подачі автотранспорту і суми оплати узгоджуються сторонами перед кожним конкретним перевезенням та вказуються у заявках;

- за пунктом 2.1.1. договору замовник зобовязаний надати заявку на перевезення вантажу перевізнику не пізніше доби до дня відправлення; надання заявки можливе за факсом, електронною поштою, за телефоном з послідуючим підтвердженням письмовою заявкою;

- замовник зобовязаний здійснювати власними силами та засобами навантаження та розвантаження автомобілів, наданих перевізником (пункт 2.1.7. договору);

- відповідно до пункту 2.2.5. договору перевізник зобовязаний надати замовнику копії товарно-транспортної документації, своєчасно підготувати акти виконаних робіт та рахунки за послуги за договором;

- згідно пункту 3.2. договору ціна перевезення вантажів вказується у додатковій угоді;

- договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання зобовязань (пункт 6.5. договору);

- додатковою угодою №1 сторони погодили, що перевезення вантажу здійснюється на паливі замовника та узгодили тарифи на перевезення вантажу;

- на виконання умов договору позивач надав відповідачу транспортні послуги за період з 01.07.2013р. по 31.10.2013р. на загальну суму 113 708 грн. 60 коп, що підтверджується актами надання послуг №418669 від 01.07.2013р., №419126 від 01.07.2013р., №419165 від 01.07.2013р., №429832 від 31.07.2013р., №429825 від 31.07.2013р., №429819 від 31.07.2013р., №429807 від 31.07.2013р., №429839 від 31.07.2013р., №429842 від 31.07.2013р., №448515 від 31.08.2013р., №448483 від 31.08.2013р., №448458 від 31.08.2013р., №448497 від 31.08.2013р., №465959 від 30.09.2013р., №465957 від 30.09.2013р., №465947 від 30.09.2013р., №465944 від 30.09.2013р., №491632 від 31.10.2013р., №491653 від 31.10.2013р., №491694 від 31.10.2013р., №491702 від 31.10.2013р., №491667 від 31.10.2013р., які підписані сторонами без зауважень;

- відповідно до пункту 2.1.8. договору замовник зобов'язаний оплачувати рахунки протягом 14-ти банківських днів з моменту надання підписаного оригіналу акту виконаних робіт;

- розрахунки між виконавцем та замовником здійснюються в національній валюті України; оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця з урахуванням ПДВ (пункт 3.1. договору);

- пунктом 3.6. договору передбачено, що кінцевий розрахунок здійснюється замовником на підставі рахунків-фактур, виставлених перевізником, протягом 14 банківських днів; підставою для виписки рахунку-фактури є товарно-транспортні накладні;

- враховуючи умови договору, відповідач повинен був здійснити оплату за актами надання послуг від 01.07.2013р. - 19.07.2013р., за актами надання послуг від 31.07.2013р. - 20.08.2013р., за актами надання послуг від 31.08.2013р. -19.09.2013р., за актами надання послуг від 30.09.2013р. - 18.10.2013р., за актами надання послуг від 31.10.2013р. - 20.11.2013р.;

- відповідач частково розрахувався за надані послуги з перевезення у розмірі 80 710 грн. 90 коп.;

- заборгованість відповідача перед позивачем за період надання транспортних послуг з 01.07.2013р. по 31.10.2013р. згідно договору №34 від 13.06.2013р. складає 32 997 грн. 70 коп.

Як вбачається у звязку з наявністю заборгованості господарський суд Дніпропетровської області у рішенні від 17.03.2016р. №904/776/16 дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 32 997 грн. 70 коп. основного боргу за отримані послуги, 4 046 грн. 70 коп. - 3% річних (з 20.07.2013р. по 11.02.2016р.) та 24 928 грн. 45 коп. - інфляційних (з жовтня 2013р. по січень 2016р.), а всього у сумі 61 972 грн. 85 коп.

З матеріалів даної справи вбачається, що відповідачем 29.06.2016 року було сплачено на користь позивача 63 026 грн. 27 грн. згідно виконавчого листа від 04.04.2016р. у справі №904/776/16, про що свідчить виписка по рахунку позивача за період з 01.01.2016р. по 01.07.2016р. (а.с. 18-19).

Позивач вважає, що внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем заборгованості за договором про надання транспортних послуг від 13.06.2013р. №34 з відповідача також підлягають стягненню 1 392 грн. 83 коп. - інфляційного збільшення за період з лютого по травень 2016р. та 374 грн. 28 коп. - річних, нарахованих на суму стягненого основного боргу за період з 12.02.2016р. по 28.06.2016р., що і є причиною спору.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64.

Таким чином, згідно розрахунку інфляційні нарахування становлять 1 392 грн. 83 коп. (з лютого по травень 2016р.), а річні після перерахунку - 373 грн. 25 коп. (з 12.02.2016р. по 28.06.2016р.).

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на відповідача у повній сумі, оскільки з його вини спір доведено до суду

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Скорпіон" (53054, c. Ранній Ранок Криворізького району Дніпропетровської області, вул. Набережна, 1; ідентифікаційний код 21900854) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49020, с. Суворовське Криничанського району Дніпропетровської області, вул. Горянська, 2а; ідентифікаційний код 23708055991) 1 392 грн. 83 коп. - інфляційних нарахувань, 373 грн. 25 коп. - річних та 1 378 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

"28" листопада 2016р.