Ухвала суду № 63022346, 23.11.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

23 листопада 2016 р. Справа № 13/121/2011/5003

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

суддів Банаська О.О., Яремчука Ю.О.

за участю:

секретаря судового засідання Сидоренко О.О.

позивача (боржника): ОСОБА_1, довіреність №13 від 23.11.2016р., паспорт серії АА №180032 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 01.04.2016р.;

відповідача (скаржника): ОСОБА_2, довіреність №09-32 713 від 23.12.2015р., паспорт серії ВН №108380, виданий Житомирським МВ УМВС України у Вінницькій області 06.06.2002р.;

відділу ДВС: ОСОБА_3, довіреність б/н від 20.05.2016р., службове посвідчення ВІ №1493;

у відсутності третьої ооби,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання незаконними дій відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Вінницькій області та зобов"язання вчини дії

у справі за позовом: спільного українсько-турецького сільськогосподарського підприємства "ЕЛ-ТУР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (21000, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 24)

до: публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі обласного відділення публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в м. Вінниця (01001, м. Київ, провулок Шевченка, 12)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача приватне підприємство "Торгово-універсальна фірма "Феріде" (21000, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 24)

про визнання припиненим договору поруки № 06-3.3/1023 від 06.11.2007р.,

В С Т А Н О В И В :

21.10.2016 року до господарського суду Вінницької області надійшла скарга публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" вих. №106/16-592 від 19.10.2016р. про визнання незаконними дій відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Вінницькій області та зобов"язання вчини дії у справі №13/121/2011/5003.

Зазначена скарга мотивована незаконністю дій відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Вінницькій області з попередження публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про повернення виконавчого документа у випадку не взяття стягувачем майна боржника на відповідальне зберігання та винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, в обґрунтування вимог скарги публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" посилається на бездіяльність відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Вінницькій області у не проведенні всіх виконавчих дій для виконання виконавчого документа наказу господарського суду Вінницької області від 06.06.2013р. по справі №13/121/2011/5003, а саме: не вжиття всіх заходів для отримання фінансової звітності боржника за період з 2012 по 2016р.р., не направлення відповідно до ч. 6 ст. 12 ЗУ "Про виконавче провадження" вимоги керівнику боржника із визначенням строку для надання відповіді щодо інформації про кошти, які були стягнуті з банку на користь боржника та їх використання; не здійснення виконавчих дій, направлених на реалізацію майна боржника (транспортних засобів ЗИЛ-ММЗ 554, 1987р.в.; УАЗ 3303, 1988 р.в., ГАЗ 5201, 1969 р.в.).

В звязку із перебуванням судді Білоуса В.В. станом на 24.10.2016р. у щорічній відпустці, відповідно до автоматизованого розподілу документообігу суду утворено нову колегію по даній справі у складі трьох суддів, а саме: головуючого судді Тварковського А.А., суддів: Банаська О.О., Яремчука Ю.О.

Ухвалою суду від 24.10.2016р. колегією суду у складі головуючого судді Тварковського А.А., суддів: Банаська О.О., Яремчука Ю.О. прийнято вказану скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у справі №13/121/2011/5003 до свого провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 10.11.2016р.

Відповідно до ухвали суду від 10.11.2016р. відкладено слухання скарги на 23.11.2016р. через неявку в судове засідання представників позивача, третьої особи та відділу ДВС, та неподання учасниками процесу витребуваних доказів.

В судовому засіданні (25.10.2016р.) представник відповідача (скаржника) вимоги, викладені в скарзі, підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Натомість представник позивача (боржника, стягувча) щодо скарги публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" заперечував з підстав, викладених у правовій позиції щодо поданої скарги вих. №14 від 23.11.2016р. Зокрема, останнім зазначено, що скаржник був обізнаний з оскаржуваною постановою відділу ДВС, проте не скористався своїм правом на звернення до суду у строки, встановлені процесуальним законодавством. Доводи скарги є надуманим та спростовуються наявними у матеріалах виконавчого провадження доказами. Зокрема, на вимогу державного виконавця спільним українсько-турецьким сільськогосподарським підприємством "ЕЛ-ТУР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю надано обґрунтовану та актуальну відповідь. В той же час, останній зауважує, що передача на зберігання описаного та арештованого майна особі, що не є стороною виконавчого провадження, має відповідати вимогам ст. 203 ЦК України, зокрема, волевиявленню такої третьої особи, тобто має бути вільним і відповідати внутрішній його волі. Позаяк третя особа відмовилася від прийняття на зберігання рухомого майна, то ніхто інший і ніщо в розумінні ч. 1 ст. 19 Конституції України не має її примусити прийняти на зберігання рухоме майно в межах виконавчого провадження, а тому посилання стягувача (скаржника) на ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» є безпідставним.

Представник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Вінницькій області також заперечувала щодо скарги та просила суд відмовити у її задоволенні через необґрунтованість та безпідставність. Зокрема, представником відділу ДВС у своїх усних поясненнях в ході розгляду скарги та у поданих до суду запереченнях на скаргу вих. №8942/02.2-27/7 від 22.11.2016р. зазначено, що згідно листа ТСЦ №0541 РСЦ у Вінницькій області за боржником зареєстровано три транспортних засоби, а саме: ЗИЛ-ММЗ 554, 1987 р.в.; УАЗ 3303, 1988 р.в.; ГАЗ 5201, 1969 р.в., з огляду на що, на адресу СУТСП «ЕЛ- ТУР» та Вінницької філії ДП «СЕТАМ» були направлені листи стосовно вирішення питання щодо прийняття на зберігання вищевказаних транспортних засобів. Листом від 06.07.2016 виконуючий обов'язки директора СУТСП «ЕЛ-ТУР» ОСОБА_4Н.о. повідомив, що наразі підприємство не проводить господарської діяльності, не має штату найманих працівників, в тому числі і керівного складу, а також місць для зберігання будь-яких товарно-матеріальних цінностей, внаслідок чого фізично не можуть забезпечувати їх зберігання, а тому відмовляється приймати на себе відповідальність за їх збереження. Крім того, листом від 08.07.2016 ВФ ДП «СЕТАМ» повідомила про неможливість з об'єктивних причин прийняти на відповідальне зберігання вищевказані транспортні засоби. А відтак, з метою проведення виконавчих дій щодо опису вищевказаних транспортних засобів, листами від 13.07.2016, від 19.08.2016р. стягувачу було запропоновано вирішити питання щодо прийняття вищевказаних транспортних засобів на зберігання, про що повідомити відділ примусового виконання рішень письмово. Крім того, стягувача даними листами було попереджено про повернення йому виконавчого документа відповідно до п.4 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження". Однак, станом на 04.10.2016 стягувач не вирішив питання щодо прийняття даних транспортних засобів на зберігання, чим перешкоджає провадженню виконавчих дій. При цьому листом від 19.09.2016 ТОВ «Племінний завод «Україна» повідомило, що не вбачає жодних підстав для вирішення будь-якого питання з приводу прийняття на зберігання будь-якого рухомого майна, в тому числі і транспортних засобів: ЗИЛ-ММЗ 554, 1987 р.в.; УАЗ 3303, 1988 р.в., ГАЗ 5201, 1969р.в. спільного українсько-турецького сільськогосподарського підприємства «ЕЛ-ТУР» у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Тому, керуючись п.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05.10.2016р.), виконавчий документ було повернуто стягувачу, про що 04.10.2016р. винесено відповідну постанову. Одночасно відділ зазначає, що на вимогу державного виконавця від 19.08.2016р., спільне українсько-турецьке сільськогосподарське підприємство «ЕЛ-ТУР» листом від 31.08.2016р. повідомило, що підприємство позбавлене фізичної можливості виконати вимогу державного виконавця та надати фінансову звітність за 2016р., позаяк звітний період наразі ще не завершився і така звітність не складалась.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача приватне підприємство "Торгово-універсальна фірма "Феріде" правом участі в судовому засіданні не скористалася, не зважаючи на те, що про його дату, час та місце повідомлялася належним чином ухвалою, яка їй надсилалася рекомендованою кореспонденцією.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення третьої особи належним чином про час і місце розгляду скарги і забезпечення явки її представника в судове засідання для реалізації нею права на судовий захист своїх прав та інтересів, а тому вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності представника третьої особи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, оцінивши докази, які мають значення для розгляду скарги і її вирішення по суті, суд встановив наступне.

В провадженні господарського суду Вінницької області перебуває справа №13/121/2011/5003 за позовом спільного українсько-турецького сільськогосподарського підприємства "ЕЛ-ТУР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі обласного відділення публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в м. Вінниця за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача приватного підприємства "Торгово-універсальна фірма "Феріде" про визнання припиненим договору поруки № 06-3.3/1023 від 06.11.2007р., починаючи з 02 жовтня 2008 року та стягнення 4173954 грн безпідставно отриманих коштів.

Рішенням суду від 23.04.2013р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відповідно до ухвали суду від 06.06.2013 року (головуючий суддя Тварковського А.А., судді Білоус В.В., Яремчук Ю.О.) у справі №13/121/2011/5003 задоволено заяву публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" №39-1/421-8 від 18.05.2013р. (вх. №08-46/6346/13 від 20.05.2013р.) про поворот виконання рішення господарського суду Вінницької області від 21.09.2011р.

Видано наказ на повернення стягнутих з публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" грошових сум наступного змісту: "Стягнути з спільного українсько-турецького сільськогосподарського підприємства "ЕЛ-ТУР" (м. Вінниця, вул. Фрунзе, 24 ; код ЄДРПОУ 31255378) на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (м. Київ, провулок Шевченка, 12; рахунок №37396826, відкритий в ПАТ "Промінвестбанк", код ЄДРПОУ 00039002, код банку 300012) в особі обласного відділення публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в м. Вінниця ( м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 23-а ; код ЄДРПОУ 09302576) 3601254,16 грн. (три мільйони шістсот одна тисяча двісті п'ятдесят чотири грн. 16 коп.) - безпідставно отриманих коштів, 22001,15 грн. (двадцять дві тисячі одна грн. 15 коп.) - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 203,62 грн. (двісті три грн. 62 коп.)- відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно сумі задоволених позовних вимог".

27.01.2016р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_3 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49938120 з примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області від 06.06.2013р. по справі №13/121/2011/5003.

Листами вих. №5244/02.2-27/7 від 04.07.2016р. та вих. №5245/02.2.-27/7 від 04.07.2016р. відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Вінницькій області звернувся до спільного українсько-турецького сільськогосподарського підприємства "ЕЛ-ТУР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Вінницької філії ДП «Сетам» з проханням вирішити питання щодо прийняття на зберігання майна боржника, виявленого в ході здійсненого виконавчого провадження, а саме трьох транспортних засобів: ЗИЛ-ММЗ 554, 1987 р.в.; УАЗ 3303, 1988 р.в., ГАЗ 5201, 1969 р.в.

06.07.2016р. спільно українсько-турецьким сільськогосподарським підприємством "ЕЛ-ТУР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю листом вих. №08 від 06.07.2016р. повідомлено відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про неможливість прийняття на зберігання транспортних засобів, оскільки підприємство не проводить господарської діяльності, не має штату найманих працівників, в тому числі і керівного складу, а також місць для зберігання будь-яких товарно-матеріальних цінностей. При цьому спільно українсько-турецьке сільськогосподарське підприємство "ЕЛ-ТУР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю зазначило, що не заперечує проти проведення виконавчих дій та готове сприяти органу ДВС у проведенні процесуальних дій в межах виконавчого провадження, повязаних із описом встановлених згідно листа ТМЦ №0541 РСЦ транспортних засобів: ЗИЛ-ММЗ 554, 1987 р.в.; УАЗ 3303, 1988 р.в., ГАЗ 5201, 1969 р.в.; за місцем їх знаходження, проте внаслідок зазначених вище обєктивних підстав, фізично не може забезпечити їх зберігання, а тому відмовляється приймати на себе зобовязання з їх зберігання протягом відкритого виконавчого провадження.

Листом вих. №460/21/1329-16 від 08.07.2016р. Вінницька філія ДП «Сетам» повідомила відділ ДВС про неможливість з обєктивних причин прийняти на зберігання майно: ЗИЛ-ММЗ 554, 1987 р.в.; УАЗ 3303, 1988 р.в., ГАЗ 5201, 1969 р.в.

13.07.2016р. відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Вінницькій області звернувся до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" з листом вих. №5490/02.2-27/7 від 13.07.2016р. про вирішення питання щодо прийняття на зберігання майна боржника, виявленого в ході здійсненого виконавчого провадження, а саме трьох транспортних засобів: ЗИЛ-ММЗ 554, 1987 р.в.; УАЗ 3303, 1988р.в., ГАЗ 5201, 1969 р.в., позаяк спільно українсько-турецьке сільськогосподарське підприємство "ЕЛ-ТУР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та ВФ ДП «СЕТАМ» відмовилось прийняти на відповідальне зберігання вказані транспортні засоби.

05.08.2016р. публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Вінницькій області з клопотанням вих. №07-12 від 05.08.2016р. про вчинення виконавчих дій, зокрема направлення письмового запиту до банківських установ та державної казначейської служби України з питання виконання рішення суду стосовно стану рахунків спільного українсько-турецького сільськогосподарського підприємства "ЕЛ-ТУР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю; щодо виявлення коштів на рахунках казначейства-направлення платіжних вимог на списання арештованих коштів з усіх рахунків боржника; направлення вимоги керівнику боржника із визначенням строку для надання відповіді щодо інформації про кошти, які були стягнуті з банку в межах виконавчого провадження №3058183 на користь боржника та їх використання, надання фінансової звітності боржника; вчинення дій щодо вилучення коштів з каси підприємства-боржника та інші дії.

Листом від 19.08.2016р. вих. №6278/02.2-27/7 відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Вінницькій області повторно запропоновано публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" прийняти на відповідальне зберігання вищевказані транспортні засоби. При цьому попереджено стягувача (ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") про повернення виконавчого документа на підставі п. 4.ч. 1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, 19.08.2016р. відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Вінницькій області звернувся до спільно українсько-турецького сільськогосподарського підприємства "ЕЛ-ТУР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю з вимогою надання фінансової звітності товариства.

31.08.2016р. спільно українсько-турецьким сільськогосподарським підприємством "ЕЛ-ТУР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю листом вих. №10 від 31.08.2016р. повідомлено відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про неможливість надання фінансової звітності, позаяк звітній період наразі ще не закінчився і така звітність ще не складалась.

Листом вих. №106/16-521 від 08.09.2016р. у відповідь на лист від 19.08.2016р. вих. №6278/02.2-27/7 публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" зазначено, що майно боржника знаходиться на території третьої особи, що ускладнює здійснення його охорони, а також, що законодавець визначає прийняття описаного та арештованого майна боржника на зберігання як право, а не обов'язок стягувача, а тому повернення виконавчого документа на підставі п.4 ч. 1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» суперечить нормам чинного законодавства.

13.09.2016р. відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Вінницькій області звернувся до ТОВ «Племінний завод «України» з листом вих. 6921/02.2-27/7 від 13.09.2016р. з проханням вирішити питання щодо прийняття на зберігання майна боржника, виявленого в ході здійсненого виконавчого провадження, а саме трьох транспортних засобів: ЗИЛ-ММЗ 554, 1987 р.в.; УАЗ 3303, 1988 р.в., ГАЗ 5201, 1969 р.в.

Листом вих. №380 від 19.09.2016р. товариство з обмеженою відповідальністю «Племінний завод «України» повідомило відділ ДВС, що товариство не вбачає жодних підстав для вирішення будь-якого питання з приводу прийняття на зберігання вказаного вище майна, оскільки ТОВ «Племінний завод «України» наразі не є стороною та не є представником сторони у виконавчому провадженні, в межах якого направлено лист вих. 6921/02.2-27/7 від 13.09.2016р.

04.10.2016р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Вінницькій області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" у звязку з тим, що стягував відмовився прийняти на відповідальне зберігання транспортні засоби боржника.

21.10.2016 року до суду надійшла скарга публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" вих. №106/16-592 від 19.10.2016р. про визнання незаконними дій відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Вінницькій області та зобов"язання вчини дії у справі №13/121/2011/5003.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних міркувань щодо поданої скарги.

Згідно із ч. 5 ст. 124 Конституції України та ч. 1 ст. 45 ГПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

При цьому ст. 116 ГПК України визначено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження". Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Постанова від 04.10.2016р. головним державним виконавцем відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Вінницькій області винесена на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" у звязку з тим, що стягував шляхом відмови прийняти на відповідальне зберігання транспортні засоби боржника перешкоджав вчиненню виконавчих дій.

Так, стаття ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» визначає підстави для повернення виконавчого документу стягувачу.

Зокрема, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

З наведеного слідує, що однією з підстав повернення виконавчого документу є перешкоджання стягувачем вчиненню виконавчих дій.

Згідно визначення, наведеного у Словнику української мови (том 6, 1975. стор. 322), зміст слова "перешкоджати" слід розуміти як: бути перепоною для чого-небудь; створювати завади, заважати, забороняти кому-, чому-небудь.

Тобто за своїм змістом перешкоджання має бути проявлятися в якихось активних діях особи чи її бездіяльності, які, як наслідок є, перепоною для реалізації поставленого.

Натомість, ні у оскаржуваній постанові, ні у письмових запереченнях, ні в судовому засіданні відділом ДВС не вказано суду конкретну норму чинного законодавство, зокрема Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено імперативний обовязок стягувача прийняття на відповідальне зберігання виявлене державним виконавцем вході виконавчого провадження майно боржника.

Дійсно, згідно із ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майно покладено на іншу особу, - також зберігачу.

Однак органом ДВС не доведено у чому полягає перешкоджання стягувачем і як наслідок неможливість вчинення виконавчих дій, а наданні представником відділу ДВС письмові пояснення є лише його субєктивною оцінкою обставин виконавчого провадження, однак аж ніяк не доказом вчинення стягувачем перешкод у вчиненні виконачих дій, адже Закон України «Про виконавче провадження» не вимагає та не встановлює обовязку стягувача брати на зберігання майно, що виявлене в процесі виконання. При цьому норми Закон України «Про виконавче провадження» передбачають лише право здійснювати зберігання майна стягувачем на ряду з іншим особами.

Тобто в силу диспозитивності норм ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» прийняття на відповідальне зберігання майна боржника є правом стягувача, але аж ніяк не його імперативним обовязком, позаяк норма зазначеної статті передбачає різні варіанти поведінки державного виконавця при передачі виявленого в ході виконавчого провадження майна на зберігання. А відтак, вимоги публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в цій частині є правомірними, з огляду на що постанова відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції від 04.10.2016р. про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" підлягає визнанню судом недійсною, а дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Вінницькій області щодо винесення постанови від 04.10.2016 року про повернення виконавчого виконавчого документа стягувану ВП №49938120 - незаконними.

Решта вимог скарги, зокрема, щодо визнання бездіяльності відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Вінницькій області у не проведенні всіх виконавчих дій для виконання наказу господарського суду Вінницької області від 06.06.2013р. по справі №13/121/2011/5003 задоволенню судом не підлягають, оскільки скаржником жодним чином нормативно необґрунтовані. Зокрема, скаржником не зазначено ні положень Закону України "Про виконавче провадження", ні Інструкції з організації примусового виконання рішень, які зобов"яли орган ДВС діяти у спосіб наведений скаржником у скарзі. Більше того, запит про фінансову звітність державною виконавчою службою надсилався, а ч. 6 ст. 12 ЗУ "Про виконавче провадження" стосується обов'язків боржника. Вимоги скаржника про визнання незаконним дій відділу щодо попередження стягувача про повернення виконавчого документа задоволенню судом також не підлягають, так як за своїм змістом вказані вимоги зводяться до вимоги щодо визнання незаконними дій відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Вінницькій області щодо винесення постанови від 04.10.2016 року про повернення виконавчого документа стягувану.

Відповідно до ч. 3 ст.121-2 ГПК України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Як наголошується у п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 року за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Згідно з ч.2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

На підставі вищевикладеного, скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 87, 115, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

скаргу задовольнити частково.

Визнати незаконними дії дій відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Вінницькій області щодо винесення постанови від 04.10.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №49938120.

Визнати недійсною (незаконною) постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 04.10.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №49938120.

Решту вимог скарги відхилити.

Копію ухвали надіслати учасникам процесу та відділу ДВС рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Головуючий суддя Тварковський А.А.

судді: Банасько О.О.

ОСОБА_5

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (21000, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 24)

3,4 - відповідачу (21000, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 23-а; 01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12)

5- третій особі- (21000, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 24)

6-Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (21036, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7)