Ухвала суду № 63022315, 23.11.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

У Х В А Л А

"23" листопада 2016 р. Справа № 902/628/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., суддів Тварковського А.А., Яремчука Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку", м.Київ

до: 1. Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит", с.Томашпіль, Хмільницький район, Вінницька область

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницький завод сухого знежиреного молока "Молочний візит", м.Хмільник, Вінницька область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м.Київ

треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, м.Хмільник, Вінницька область

про стягнення 74 103 814,01 грн

За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.

За участю представників:

Відповідача 1: Ватаманюк Василь Михайлович, довіреність № б/н від 21.12.2015 р., паспорт серії НОМЕР_1 виданий Хотинським РВ УМВС України в Чернівецькій області 17.06.1999 р.

Відповідача 2: Ватаманюк Василь Михайлович, довіреність № б/н від 21.12.2015 р., паспорт серії НОМЕР_1 виданий Хотинським РВ УМВС України в Чернівецькій області 17.06.1999 р.

Позивач та треті особи в засідання суду не з'явилися.

В С Т А Н О В И В :

Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку" подано позов до Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницький завод сухого знежиреного молока "Молочний візит" про стягнення 74 103 814,01 грн, з яких солідарно з відповідачів заборгованість за додатковим договором № ККМРGEN.167385.010 від 29.11.2013 р. (в рамках Генерального кредитного договору № ККМРGEN.167385.008 від 29.11.2013 р.) в сумі 50 850 117,81 грн, з яких простроченої заборгованості за кредитом в сумі 30 000 000,00 грн, простроченої заборгованості за процентами по кредиту в сумі 5 042 910,40 грн, заборгованість за штрафами та пенею в сумі 15 807 207,41 грн та відповідача 1 заборгованість за додатковим договором № ККМРGEN.167385.018 від 21.03.2014 р. (в рамках Генерального кредитного договору № ККМРGEN.167385.016 від 21.03.2014 р.) в сумі 23 253 696,20 грн, з яких простроченої заборгованості за кредитом в сумі 12 000 000,00 грн, простроченої заборгованості за процентами по кредиту в сумі 3 281 190,21 грн, заборгованість за штрафами та пенею в сумі 7 972 505,99 грн.

Ухвалою суду від 28.07.2016 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/628/16 та призначено до розгляду на 14.09.2016 р.

Ухвалою суду від 14.09.2016 р. за клопотанням сторін продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи до 05.10.2016 р. з залученням до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

За результатами проведення судового засідання, суд дійшов висновку, що справа № 902/628/16 відноситься до категорії справ значної складності, враховуючи суб'єктний склад учасників судового процесу, суперечливість доказової бази, що потребує додаткового витребування нових доказів для всебічного та об'єктивного з'ясування обставин спору в зв'язку з чим суд звернувся до керівництва суду з заявою про призначення колегії у складі трьох суддів для розгляду даної справи.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Вінницької області від 05.10.2016 р. для розгляду справи № 902/628/16 створено колегію у складі трьох суддів: головуючого судді Банаська О.О., суддів Тварковського А.А., Яремчука Ю.О.

Ухвалою суду від 07.10.2016 р. справу прийнято до свого провадження, справу призначено до розгляду на 02.11.2016 р. з залученням до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

27.10.2016 р. на адресу суду засобами електронного зв'язку надійшла заява від третьої особи на стороні позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з неотримання копії позовної заяви.

01.11.2016 р. на адресу суду поштою надійшла заява третьої особи на стороні позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з неотримання копії позовної заяви.

01.11.2016 р. засобами електронного зв'язку надійшла заява ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" про залишення позову без розгляду та про повернення судового збору в розмірі 206 700,00 грн.

02.11.2016 р. до суду від АПНВП "Візит" надійшли заяви про 02.11.2016 р. до суду від АПНВП "Візит" надійшли заяви про заміну позивача кредитором та про повернення судового збору в розмірі 206 700,00 грн.

заміну позивача кредитором та про повернення судового збору в розмірі 206 700,00 грн.Ухвалою від 02.11.2016 р. розгляд справи відкладено до 23.11.2016 р.

При цьому ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" про залишення позову без розгляду та повернення судового збору та клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з неотримання копії позовної заяви, які надіслані без електронного цифрового підпису не прийняті судом до розгляду з огляду на те, що останні не являються офіційними.

В свою чергу розгляд заяв АПНВП "Візит" про заміну позивача і про повернення судового збору відкладено до наступного судового засідання з метою надання останнім оцінки в сукупності із наданими сторонами документами.

07.11.2016 р. до канцелярії суду надійшла заява ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" про залишення позову без розгляду та про повернення судового збору в розмірі 206 700,00 грн.

Позивач, треті особи в засідання суду не з'явились, причин неявки не повідомили, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином - ухвалою від 02.11.2016 р. надісланої рекомендованою кореспонденцією, яка отримана останніми, що підтверджується наявними у справі рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача та третіх осіб належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, позивач та треті особи своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористались, а тому, беручи до уваги те, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду даної справи по суті та приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача та третіх осіб за наявними у ній матеріалами.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши заяву ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" про залишення позову без розгляду та повернення судового збору суд дійшов таких висновків.

Із змісту заяви ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" вбачається, що необхідність залишення позову без розгляду обґрунтована неможливістю подання витребуваних доказів та неможливістю явки уповноваженого представника в судове засідання, а в частині повернення судового збору положеннями п.4 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до п.5 ч.1 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Суд зазначає, що положення ст.81 ГПК України є диспозитивними, оскільки не містять імперативного правила на застосування даного процесуального інституту судом, який маючи виключну прерогативу у питанні залишення позову без розгляду не Суд зазначає, що положення ст.81 ГПК України є диспозитивними, оскільки не містять імперативного правила на застосування даного процесуального інституту судом, який маючи виключну прерогативу у питанні залишення позову без розгляду не зобов'язаний здійснювати вказані процесуальні дії лише при наявності відповідного клопотання поданого учасником судового процесу.

зобов'язаний здійснювати вказані процесуальні дії лише при наявності відповідного клопотання поданого учасником судового процесу. У п.4.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" наголошено, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Враховуючи те, що витребувані від позивача ухвалою від 02.11.2016 р. документи надані іншими учасниками судового процесу, а неявка уповноваженого представника позивача за таких обставин не перешкоджає вирішенню спору суд дійшов висновку про відхилення заяви позивача про залишення позову без розгляду.

Відхилення заяви позивача про залишення позову без розгляду зумовлює і відхилення заяви позивача в частині прохання про повернення сплаченого судового збору за приписами п.4 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" згідно з яким сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

При цьому суд зазначає, що залишення позову без розгляду із наведених у заяві позивача мотивів унеможливило б повернення судового забору виходячи із приписів п.4 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Розглянувши заяву АПНВП "Візит" про заміну позивача (кредитора) № 363 від 01.11.2016 р. суд дійшов таких висновків.

Заяву про заміну позивача його правонаступником АПНВП "Візит" обґрунтовує переходом прав та обов'язків за кредитними договорами № ККМРGEN.167385.008 від 29.11.2013 р. та № ККМРGEN.167385.016 від 21.03.2014 р. від Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Проект" за договором про відступлення права вимоги № 2 від 21.10.2016 р., яке в свою чергу відступило вказані права за договором купівлі-продажу майнових прав (прав вимоги) № 01-07.07/16 від 19.07.2016 р. АПНВП "Візит".

На підтвердження своїх доводів заявником надано суду відповідні договори (№ 2 від 02.10.2016 р., № 01-07.07/16 від 19.07.2016 р. АПНВП "Візит" з додатковими угодами до нього від 20.07.2016 р., від 20.10.2016 р.), акти прийому-передачі прав вимоги, повідомлення про відступлення, інформаційні довідки, витяги про реєстрацію обтяжень в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна тощо.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

В силу приписів 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

В абзаці 3 п.1.4 постанови від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що статтею 25 ГПК передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України). У разі заміни кредитора в зобов'язанні не в повному обсязі (у подільному зобов'язанні; в разі передачі новому кредитору права на стягнення неустойки окремо від передачі прав вимоги за основним зобов'язанням тощо) новий кредитор є правонаступником первісного кредитора лише в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу відповідних прав якщо інше не встановлено договором або за законом (стаття 514 Цивільного кодексу України); при цьому якщо правонаступником заявляються відповідні вимоги, то вважається, що позов подано кількома позивачами (стаття 23 ГПК). Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 25 ГПК допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення, і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом певних обставин, але з повідомленням сторін, оскільки інше суперечило б приписам частини другої статті 22 ГПК стосовно прав сторін у судовому процесі.

Слід відзначити, що правонаступництвом є перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого.

Правонаступництво може бути універсальним (загальним) або частковим. За універсальним правонаступництвом до правонаступника переходять усі права і обов'язки того суб'єкта, якому вони належали раніше. За частковим правонаступництвом від одного до іншого суб'єкта переходять лише окремі суб'єктивні права або обов'язки.

Згідно зі статтею 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

Таким чином, процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміна сторони матеріального правовідношення її правонаступником), тому у кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Як вказувалось вище в підтвердження факту правонаступництва заявником надано відповідні письмові докази (договори № 2 від 02.10.2016 р., № 01-07.07/16 від 19.07.2016 р. АПНВП "Візит" з додатковими угодами до нього від 20.07.2016 р., від 20.10.2016 р., акти прийому-передачі прав вимоги, повідомлення про відступлення, інформаційні довідки, витяги про реєстрацію обтяжень в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна тощо).

Наведене є підставою для процесуального правонаступництва, з огляду на що заява АПНВП "Візит" № 363 від 01.11.2016 р. про заміну сторони є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також судом розглянуто заяву АПНВП "Візит" № 364 від 01.11.2016 р. про повернення судового збору мотивовану положеннями п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" за результатами чого суд дійшов таких висновків.

Згідно з п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Виходячи з наведеної норми повернення судового збору здійснюється виключно за клопотанням особи, яка його сплатила за наявності відповідних підстав для цього.

Із матеріалів справи слідує, що сплату судового збору в сумі 206 700,00 грн здійснено Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку", що підтверджується платіжним дорученням № 137957 від 29.06.2016 р. (а.с.9, т.1).

При цьому аналіз змісту договорів № 2 від 02.10.2016 р., № 01-07.07/16 від 19.07.2016 р. з додатковими угодами до нього від 20.07.2016 р., від 20.10.2016 р., актів прийому-передачі прав вимоги за ними свідчить, що до обсягу прав, які були предметом вказаних договорів про відступлення права вимоги входили права вимоги лише за кредитними договорами № ККМРGEN.167385.008 від 29.11.2013 р. та № ККМРGEN.167385.016 від 21.03.2014 р.

Будь-яких застережень щодо передачі права вимоги в частині понесених Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку" витрат по сплаті судового збору матеріали справи не містять.

Відтак заява АПНВП "Візит" № 364 від 01.11.2016 р. про повернення судового збору відхиляється судом.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідачів, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи предметом заявленого позову являється стягнення 74 103 814,01 грн заборгованості з відповідачів за кредитними договорами № ККМРGEN.167385.008 від 29.11.2013 р. та № ККМРGEN.167385.016 від 21.03.2014 р.

Як встановлено судом права вимоги за кредитними договорами № ККМРGEN.167385.008 від 29.11.2013 р. та № ККМРGEN.167385.016 від 21.03.2014 р. від перейшло від Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Проект" за договором про відступлення права вимоги № 2 від 21.10.2016 р., а в подальшому від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Проект" до АПНВП "Візит" за договором купівлі-продажу майнових прав (прав вимоги) № 01-07.07/16 від 19.07.2016 р.

Беручи до уваги викладене суд дійшов таких висновків.

Як наголошено в п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи перехід права вимоги від Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Проект", а надалі від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Проект" до АПНВП "Візит" суд дійшов висновку про припинення зобов'язання за Враховуючи перехід права вимоги від Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Проект", а надалі від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Проект" до АПНВП "Візит" суд дійшов висновку про припинення зобов'язання за кредитними договорами № ККМРGEN.167385.008 від 29.11.2013 р. та № ККМРGEN.167385.016 від 21.03.2014 р. поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст.606 ЦК України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення 74 103 814,01 грн, з яких солідарно з відповідачів заборгованість за додатковим договором № ККМРGEN.167385.010 від 29.11.2013 р. (в рамках Генерального кредитного договору № ККМРGEN.167385.008 від 29.11.2013 р.) в сумі 50 850 117,81 грн, з яких простроченої заборгованості за кредитом в сумі 30 000 000,00 грн, простроченої заборгованості за процентами по кредиту в сумі 5 042 910,40 грн, заборгованість за штрафами та пенею в сумі 15 807 207,41 грн та відповідача 1 заборгованість за додатковим договором № ККМРGEN.167385.018 від 21.03.2014 р. (в рамках Генерального кредитного договору № ККМРGEN.167385.016 від 21.03.2014 р.) в сумі 23 253 696,20 грн, з яких простроченої заборгованості за кредитом в сумі 12 000 000,00 грн, простроченої заборгованості за процентами по кредиту в сумі 3 281 190,21 грн, заборгованість за штрафами та пенею в сумі 7 972 505,99 грн, а тому провадження у справі підлягає припиненню згідно п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України.

При винесенні ухвали про припинення провадження у справі судом враховано положення ч.3 ст.80 ГПК України згідно з якою при припиненні провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Оскільки заяви Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" та Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" про повернення судового збору з наведених у вказаних заявах підстав було відхилено судом, а на момент проведення заяв про повернення судового збору з інших підстав від учасників судового процесу не надійшло у суду відсутні підстави для повернення судового збору в такому випадку.

Беручи до уваги викладене вище та керуючись ст.ст.25, п.11 ч.1 ст.80 , 86, 87, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

1. Заяву Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" від 01.11.2016 р. № 363 про заміну сторони (позивача) по справі задовольнити.

2. Замінити позивача - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку", вул. Чорновола В'ячеслава, 25, м.Київ, 01135 (ідентифікаційний код - 36470620) - на його правонаступника Агропромислове науково-виробниче підприємство "Візит", вул.І.Богуна, 19, с.Томашпіль, Хмільницький район, вінницька область, 22067 (ідентифікаційний код - 02129063).

3. Провадження у справі про стягнення 74 103 814,01 грн, з яких солідарно з відповідачів заборгованість за додатковим договором № ККМРGEN.167385.010 від 29.11.2013 р. (в рамках Генерального кредитного договору № ККМРGEN.167385.008 від 29.11.2013 р.) в сумі 50 850 117,81 грн, з яких простроченої заборгованості за кредитом в сумі 30 000 000,00 грн, простроченої заборгованості за процентами по кредиту в сумі 5 042 910,40 грн, заборгованість за штрафами та пенею в сумі 15 807 207,41 грн та відповідача 1 заборгованість за додатковим договором № ККМРGEN.167385.018 від 21.03.2014 р. (в рамках Генерального кредитного договору № ККМРGEN.167385.016 від 21.03.2014 р.) в сумі 23 253 696,20 грн, з яких простроченої заборгованості за кредитом в сумі 12 000 000,00 грн, простроченої заборгованості за процентами по кредиту в сумі 3 281 190,21 грн, заборгованість за штрафами та пенею в сумі 7 972 505,99 грн припинити згідно з п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

4. Ухвалу надіслати позивачу, третім особам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Головуючий суддя О.О. Банасько

Судді А.А.Тварковський

Ю.О.Яремчук

віддрук. 6 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Чорновола Вячеслава, буд.25, м.Київ, 01135.

3 - ОСОБА_2 - АДРЕСА_1.

4, 5 - ОСОБА_3 - АДРЕСА_2; АДРЕСА_3.

6 - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - вул.Січових Стрільців, 17, м.Київ, 04053.