Рішення № 63022312, 22.11.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 листопада 2016 р. Справа № 902/880/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", код ЄДРПОУ 19364259 (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 8-А)

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1 (24321, АДРЕСА_1)

треті особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

ОСОБА_2 (АДРЕСА_2);

ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

про стягнення 1497115,71 грн.,

за участю секретаря судового засідання Вознюк К.В.

представники сторін та третіх осіб: не з'явились

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1497115,71 грн заборгованості по кредитному договору № 01/15 від 20.01.2015р., з яких: 1 232 000,00 грн - прострочена заборгованість по кредиту, 167276,07 грн - прострочена заборгованість по відсоткам, 3080,00 грн - прострочена комісія, 75569,40 грн - пеня за прострочення сплати кредиту, 11978,36 грн - пеня за прострочення сплати відсотків, 143,04 грн - пеня за прострочення сплати комісії, 7068,85 грн - 3% річних за порушення грошового зобов'язання.

Ухвалою суду від 18.10.2016р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/880/16 та призначено її до розгляду на 03.11.2016р.

В судове засідання 03.11.2016р. представники відповідача та третіх осіб не з'явились, відповідач витребуваних ухвалою суду документів не надав.

Ухвалою суду від 03.11.2016р. задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та розгляд справи відкладено на 22.11.2016 р.

Представник позивача в судове засідання 22.11.2016р. не з'явився. Натомість 21.11.2016р. засобами електронного зв'язку (електронна пошта) до суду від позивача надійшло клопотання № 3/11441 від 21.11.2016р., яким останній підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив розглянути справу за відсутності представника позивача.

Відповідач, треті особи або їх представники правом участі в судовому засіданні вдруге не скористалися, про поважність причини своєї неявки суду не повідомили. Хоча про дату, час та місце проведення судового засідання останні повідомлялися належним чином - ухвалою суду від 03.11.2016р., яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією і факт отримання якої підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 2432100436099, №2432100436064, №2430000268463.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача та третіх осіб належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви в тому рахунку і щодо відкладення розгляду справи чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника, а також не подано документів витребуваних судом ухвалами від 18.10.2016р. та від 03.11.2016р.

Суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду сторін, третіх осіб або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлено наступне.

20.01.2015р. між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк" "Хрещатик" (далі - Банк) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (за договором -позичальник) укладений кредитний договір № 01/15, відповідно до п. 1.1. якого, Банк відкриває позичальнику в порядку, передбаченому цим договором, відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 1 500 000,00 грн, далі Кредит, строком на 18 місяців терміном повернення - 22 червня 2016р. згідно з графіком, зазначеному у п. 4.5 договору.

Згідно п.п. 4.1., 4.3. договору, за користування кредитом позичальник сплачує Банку проценти у розмірі 27% річних; проценти за користування кредитом розраховуються за поточний календарний місяць з урахуванням фактичного періоду користування кредитом на фактичну суму заборгованості із урахуванням фактичної кількості днів у році (методика факт/факт); при розрахунку враховується перший день видачі кредиту і не враховується день повернення кредиту; остання сплата процентів здійснюється разом з остаточним погашенням заборгованості за кредитом.

До кредитного договору сторонами були укладені додаткові договори про внесення змін та доповнень № 1 від 28.04.2015р., № 2 від 31.07.2015р., № 3 від 16.10.2015р., № 4 від 28.12.2015р., № 5 від 29.02.2016р.

Згідно підпункту 4.4.2 договору (в редакції змін внесених додатковим договором № 4 від 28.12.2015р.), позичальник сплачує на користь Банка комісію за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно із розрахунку 0,05% у місяць від фактичної заборгованості за кредитом у національній валюті по офіційному курсу Національного банку України на день її сплати на рахунок доходів майбутніх періодів; сплата комісії здійснюється позичальником до останнього робочого дня місяця включно в томі ж місяці, в якому здійснюється нарахування комісії, та в день повного погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до п. 4.5. кредитного договору (в редакції змін внесених додатковим договором № 5 від 29.02.2016р.), повернення кредиту в сумі 1 232 000,00 грн позичальник здійснює не пізніше 22 червня 2016р.

Згідно з п.п. 7.2., 7.3 кредитного договору позичальник зобов'язався забезпечити своєчасне повернення кредитних коштів відповідно до обумовлених цим договором строків, своєчасно сплачувати нараховані проценти за користування кредитом згідно з п.4.1. та сплачувати на сплачувати нараховані комісії згідно п. 4.4. договору.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк" "Хрещатик" та ОСОБА_2 було укладено договір № 01/15 від 20.01.2015р. застави майнових прав на кошти на вкладному рахунку, окрім того між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк" "Хрещатик" та ОСОБА_3 укладено договір поруки №01/15 від 20.01.2015р.

Судом встановлено, що позивач виконував умови кредитного договору своєчасно та у повному обсязі.

Проте, відповідач свої зобов'язання визначені кредитним договором виконував не добросовісно, що призвело до прострочення зі сплати відсотків з 29.02.2016р., зі сплати комісії з 30.04.2016р.

У зв'язку з прострочення сплати відсотків та комісії, банком позичальнику було направлено письмову вимогу № 30/23-08/3083 від 26.05.2016р., яка була отримана відповідачем 02.06.2016р., що стверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Крім того, 22.06.2016р. позичальник порушив своє зобов'язання зі сплати основної суми кредиту у розмірі 1232000,00 грн.

Вказані вище обставини щодо не сплати позичальником заборгованості за кредитним договором, змусило позивача звернувся до суду з даним позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №01/15 від 20.01.15р., а саме: 1 232 000,00 грн - прострочена заборгованість по кредиту, 167276,07 грн - прострочена заборгованість по відсоткам, 3080,00 грн - прострочена комісія, 75569,40 грн - пеня за прострочення сплати кредиту, 11978,36 грн - пеня за прострочення сплати відсотків, 143,04 грн - пеня за прострочення сплати комісії, 7068,85 грн - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виходячи із встановлених обставин спору суд дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Зокрема в ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Матеріалами справи підтверджено, що у встановлений кредитним договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо повернення кредиту, оплати відсотків за користування кредитом та комісії за обслуговування кредитної заборгованості у повному обсязі не виконав і їх заборгованість перед позивачем складає: 1 232 000,00 грн- прострочена заборгованість по кредиту, 167276,07 грн - прострочена заборгованість по відсоткам, 3080,00 грн - прострочена комісія, що підтверджується кредитним договором №01/15 від 20.01.2015р., додатковими договорами до нього, довідкою про рух коштів по взаєморозрахунках за кредитним договором №01/15 від 20.01.2015р., довідкою про залишок заборгованості за кредитним договором №01/15 від 20.01.2015р., розрахунком заборгованості, виписками по особовому рахунку відповідача за період з20.01.2015р. по 01.11.2016р., наявними у матеріалах справи.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень; суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення простроченої заборгованості по кредиту, прострочених процентів за користування кредитними коштами та комісії, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Перевіркою розрахунків, судом не виявлено помилок, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 232 000,00 грн простроченої заборгованості по кредиту, 167276,07 грн простроченої заборгованості по відсоткам, 3080,00 грн простроченої комісії є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 75569,40 грн пені за прострочення сплати кредиту, нарахованої за період з 23.06.2016р. по 31.08.2016р., 11978,36 грн пені за прострочення сплати відсотків, нарахованої за період з 01.054.2016р. по 31.08.2016р., 143,04 грн пені за прострочення сплати комісії, нарахованої за період з 30.04.2016р. по 31.08.2016р. та 7068,85 грн 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, нарахованих за період з 23.06.2016р. по 31.08.2016р., в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 7.6. кредитного договору, у випадку прострочення повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, комісій за умовами цього договору повернути банку основну суму кредиту, з урахуванням індексу інфляції, який мав місце в період прострочення сплати, сплатити 3% річних від простроченої суми кредиту відповідно до ст. 625 ЦК України, крім того проценти, передбачені п. 4.1. цього договору, а також сплатити пеню за прострочення повернення кредиту, прострочення сплати процентів і комісії відповідно до п. 10.3 цього договору.

Згідно п. 10.3 кредитного договору, за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань з повернення кредиту, своєчасної сплати за користування кредитними коштами, комісій за умовами договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку штрафні санкції (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачуються штрафні санкції (пеня).

Враховуючи вищевикладене заявлення позивачем вимог про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати кредиту, відсотків, комісії та 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання є правомірним та обґрунтованим, оскільки відповідає чинному законодавству та умовам кредитного договору.

Перевіркою розрахунків пені за прострочення сплати кредиту, відсотків та 3% річних, судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 75569,40 грн пені за прострочення сплати кредиту, 11978,36 грн пені за прострочення сплати відсотків та 7068,85 грн 3% річних за порушення грошового зобов'язання підлягають задоволенню в повному обсязі.

При перевірці розрахунку пені за прострочення сплати комісії, сума пені складає 173,04 грн згідно наданого позивачем розрахунку, разом з тим, враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення 143,04 грн пені за прострочення сплати комісії, суд задовольняє позов в цій частині в межах суми заявленої до стягнення, а саме: 143,04 грн.

Враховуючи вище викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України.

22.11.2016 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 4-5, 32, 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1 (24321, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", код 19364259 (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 8-А) 1 232 000,00 грн простроченої заборгованості по кредиту, 167 276,07 грн простроченої заборгованості по відсоткам, 3080,00 грн простроченої комісії, 75569,40 грн пені за прострочення сплати кредиту, 11978,36 грн пені за прострочення сплати відсотків, 143,04 грн пені за прострочення сплати комісії, 7068,85 грн 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання та 22456,74 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам та третім особам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 28 листопада 2016 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук .5 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 8-А)

3 - відповідачу (24321, АДРЕСА_1)

4- третій особі ОСОБА_2 (АДРЕСА_2);

5 - третій особі ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)