Ухвала суду № 63021900, 29.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа 750/8387/16-а

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

29 листопада 2016 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Вівдиченко Т.Р., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулося з апеляційною скаргою, разом з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, у зв'язку із обмеженим фінансуванням.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про звільнення від сплати судового збору відмовлено; апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишено без руху, через її невідповідність вимогам ст. 187 КАС України, а саме: до апеляційної скарги не доданий документ про сплату судового збору та встановлено десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

На виконання вимог вказаної ухвали суду, 25 листопада 2016 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Київського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання, в якому він просить продовжити термін для сплати судового збору, у зв'язку з відсутністю на даний час коштів призначених на сплату судового збору.

Надаючи оцінку вказаному клопотанню, судом враховується, що, відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Аналогічне положення закріплено у ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.

Тобто, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас, якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Зазначена позиція підтримується Вищим адміністративним судом України у постанові Пленуму від 23.01.2015р. № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Разом з тим, п. 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року №484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015 року, зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Більш того, вказане клопотання щодо продовження строку для сплати судового збору, обґрунтоване фактично аналогічними доводами, що й при поданні попереднього клопотання про звільнення від сплати судового збору, що розцінюється судом як зловживання своїми правами, оскільки судом вже було розглянуто аналогічне клопотання та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року в його задоволенні було відмовлено.

Отже, надіслане клопотання про продовження строку для сплати судового збору є необґрунтованим, оскільки ухвалою суду вже вирішувалось питання про звільнення від сплати судового збору.

Крім цього, суд звертає увагу, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу повернулося на адресу суду із відміткою від 07 листопада 2016 року (а.с.49).

Отже, десятиденний строк встановлений ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року про залишення апеляційної скарги без руху сплинув 17 листопада 2016 року.

Однак, клопотання про продовження терміну для сплати судового збору на адресу суду апелянтом направлено лише 24 листопада 2016 року та отримано Київським апеляційним адміністративним судом 25 листопада 2016 року, що, крім зазначеного вище, свідчить про пропущення ним строку на виконання вимог ухвали суду від 01 листопада 2016 року.

Таким чином, ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем не виконана.

На підставі ч. 3 ст. 189 КАС України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 187 зазначеного Кодексу, застосовуються правила ст. 108 КАС України, у відповідності до яких апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 108, 189 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про продовження терміну для сплати судового збору відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 вересня 2016 року повернути апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Суддя Вівдиченко Т.Р.