Ухвала суду № 63021888, 24.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" листопада 2016 р. м. Київ К/800/5733/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні), Головчук С.В., Загороднього А.Ф., секретаря судового засідання Буденка В.В., за участю представника позивача - ОСОБА_4, представника відповідачів і третьої особи Молчанової Н.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_6 до Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа - голова комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів України Білоус І.В., про скасування наказів, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України і Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року,

встановив:

У квітні 2015 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області) про скасування наказів ДФС України від 04 листопада 2014 року №31-ДС «Про накладення дисциплінарного стягнення» та від 11 березня 2015 року №15-ДС «Про виконання дисциплінарного стягнення», наказу Міністерства доходів і зборів України від 12 березня 2015 року №153-0 «Про виконання дисциплінарного стягнення»; поновлення позивача на посаді начальника Управління внутрішньої безпеки Головного управління Міндоходів у Харківській області; зобов'язання ГУ Міністерства доходів і зборів у Харківській області видати наказ про надання позивачу відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 26 лютого 2015 року.

Оскаржувані накази позивач вважав незаконними, прийнятими з порушенням порядку застосування дисциплінарних стягнень. Зазначав, що його не було ознайомлено з наказом про початок проведення службового розслідування, під час проведення службового розслідування та на час винесення оскаржуваних наказів він перебував на лікарняному, про що було повідомлено керівництво ГУ ДФС України в Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року позов задоволено частково. Скасовано наказ ДФС України про виконання дисциплінарного стягнення від 11 березня 2015 року №15-ДС. Скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України про виконання дисциплінарного стягнення від 12 березня 2015 року №153-0. Поновлено ОСОБА_6 на посаді начальника Управління внутрішньої безпеки Головного управління Міндоходів у Харківській області. Зобов'язано ГУ ДФС у Харківській області розглянути повторно рапорт ОСОБА_6 від 20 лютого 2015 року щодо надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позову про скасування наказу ДФС України від 04 листопада 2014 року №31-ДС «Про накладення дисциплінарного стягнення» та ухвалено в цій частині нову постанову, якою позов задоволено. Скасовано наказ ДФС України від 04 листопада 2014 року №31-ДС «Про накладення дисциплінарного стягнення». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ДФС України і ГУ ДФС у Харківській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаргу мотивує тим, що позивач повідомлявся про необхідність прибути до управління персоналу для вирішення питання про подальше проходження служби та щодо надання йому відпустки для догляду за дитиною. Вважає, що суди безпідставно при вирішенні спору застосували положення Кодексу законів про працю України, оскільки правовідносини з проходження служби в органах податкової міліції врегульовані спеціальними актами законодавства. Наголошує, що заборона звільнення працівника в період його тимчасової працездатності, закріплена у статті 40 КЗпП, стосується звільнення з роботи, а ОСОБА_6 звільнено з посади, що не є рівнозначним. Апеляційним судом не враховано положення наказу ДФС України від 18 липня 2014 року №2 «Про початок діяльності ДФС України», згідно з яким у зв'язку з реорганізацією Міндоходів розпочато виконання ДФС України функцій та повноважень, покладених на Міндоходів, і тому видання документів з питань реалізації функцій і повноважень Міндоходів має здійснюватись виключно за підписом посадових осіб ДФС України. Станом на дату призначення службового розслідування та накладення на позивача дисциплінарного стягнення Міндоходів перебувало у процесі реорганізації і його повноваження на підставі наказу від 18 липня 2014 року № 2 виконувала ДФС України.

В запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_6 просить її доводи відхилити як необґрунтовані та безпідставні, залишивши оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що органом, уповноваженим накладати на позивача дисциплінарне стягнення, є Міністерство доходів і зборів України, а наказ ДФС України від 18 липня 2014 року № 2 «Про початок діяльності ДФС України» не врегульовує порядок звільнення працівників зі служби.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що з 02 липня 2013 року ОСОБА_6, капітан податкової міліції, проходив службу в органах податкової міліції ГУ Міндоходів у Харківській області і обіймав посаду начальника Управління внутрішньої безпеки ГУ Міндоходів у Харківській області (далі - УВБ ГУ Міндоходів у Харківській області).

Наказом від 04 листопада 2014 року №31-ДС, виконаним на бланку ДФС України за підписом Голови Білоуса І.О., на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади, наказ про виконання дисциплінарного стягнення належить видати після виходу працівника на роботу.

Далі, наказом від 11 березня 2015 року №15-ДС, виконаним на бланку ДФС України за підписом в.о. голови Мокляк М.В., та наказом голови комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів України Білоуса І.О. від 12 березня 2015 року №153-о позивача звільнено з посади начальника УВБ ГУ Міндоходів у Харківській області, зарахувавши його у розпорядження ГУ Міндоходів у Харківській області.

Підставою для притягнення ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з посади був висновок службового розслідування від 24 жовтня 2014 року, згідно з обставинами якого позивач, як начальник УВБ ГУ Міндоходів у Харківській області, неналежно виконував службові обов'язки щодо оформлення своїх документів для надання йому допуску до державної таємниці, що призвело до порушення вимог закону, і як наслідок, унеможливило контроль за діями підлеглих, а також позивач допустив незадовільну організацію роботи підрозділу з виконання основних завдань і функцій, що є порушенням статті 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та службової дисципліни.

Як йдеться у висновку службового розслідування, на виконання Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2003 року № 1561-12, та Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 939, щодо оформлення допуску до державної таємниці працівниками УВБ, згідно з номенклатурою посад працівників ГУ Міндоходів у Харківській області, зайняття яких потребує оформлення допуску до державної таємниці, до УВБ направлялись службові записки про надання конкретними співробітниками до сектору відповідних документів для оформлення такого допуску. На момент завершення оперативної перевірки ОСОБА_6 до сектору відповідні документи для оформлення допуску до державної таємниці не надано, причини їх ненадання не повідомлено. Таким чином, начальником УВБ ОСОБА_6 не забезпечено виконання вимог абзацу 2 пункту 9 Порядку № 939, яким встановлено, що громадянин, якого призначено на посаду, включену до вказаної номенклатури, у місячний строк з дати видання наказу про його призначення подає режимно-секретному органу установи документи, необхідні для оформлення допуску до державної таємниці.

Відсутність у позивача допуску до державної таємниці призвело до неналежного контролю за діями підлеглих по виконанню ними вимог розділу 5 Інструкції про організацію та проведення ОРД підрозділами податкової міліції ДПС України, а також незадовільну організацію роботи підрозділу з виконання основних завдань і функцій. У зв'язку з цим у висновку зазначено про доцільність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади із зарахуванням в розпорядження ГУ Міндоходів у Харківській області.

Крім того, 20 лютого 2015 року позивач подав до відповідача рапорт, в якому просив надати йому відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

У той же час судами встановлено, що у період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року позивач перебував на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності.

Задовольняючи позов частково, окружний суд виходив з того, що висновки службового розслідування щодо відсутності у позивача допуску до державної таємниці, є обґрунтованими, тому його правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Позивача повідомлено про проведення розслідування та здійснено заходи для відібрання у нього пояснень щодо обставин розслідування, тому наказ ДФС України від 04 листопада 2014 року №31-ДС окружний суд вважав обґрунтованим. Однак встановивши, що під час прийняття наказів від 11 березня 2015 року №15-ДС і від 12 березня 2015 року №153-0, позивач згідно з листками непрацездатності перебував на лікарняному, тому його звільнення не може вважатись законним. Стосовно зобов'язання ГУ Міндоходів у Харківській області видати наказ про надання позивачу відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, окружний суд дійшов висновку, що оскільки 29 вересня 2015 року до ЄДР внесено запис про припинення ГУ Міндоходів у Харківській області, процесуальним правонаступником його є ГУ ДФС у Харківській області, яке й має розглядати рапорт.

Апеляційний суд, задовольняючи іншу позовну вимогу ОСОБА_6, дійшов висновку, що постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №160 утворено ДФС України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення. На підставі наказу голови ДФС України від 18 липня 2014 року №2 «Про початок діяльності ДФС України» розпочато виконання ДФС України покладених на неї повноважень Міністерства доходів і зборів України, що припиняються. Розпорядженням КМУ України від 09 липня 2014 року №630-р утворено комісію з реорганізації Міністерства доходів і зборів та затверджено головою комісії Білоуса І.О. Позивач на час прийняття оскаржуваних наказів займав посаду начальника УВБ ГУ Міндоходів у Харківській області, тому голова ДФС України не мав права приймати накази від 04 листопада 2014 року №31-ДС та від 11 березня 2015 року №15-ДС, оскільки ОСОБА_6 не був зарахований до органів ДФС України.

Відповідно до пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Згідно з пунктом 354.1 статті 354 Податкового кодексу України посадова чи службова особа податкової міліції у межах повноважень, наданих цим Кодексом та іншими законами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну відповідальність згідно із Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ або іншу передбачену законом відповідальність.

Відповідно до статті 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ (далі - Дисциплінарний статут) начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.

У статті 12 Дисциплінарного статуту наведено перелік дисциплінарних стягнень, які можуть накладатись на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, серед яких є звільнення з посади (пункт 6).

Статтею 13 Дисциплінарного статуту визначено, що такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.

Відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Поряд з цим згідно зі статтею 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В ході службового розслідування щодо начальника УВБ ГУ Міндоходів у Харківській області ОСОБА_6 встановлено відсутність у нього допуску до державної таємниці та його певну поведінку з приводу не оформлення ним такого допуску, що призвело до неналежного контролю за діями підлеглих по виконанню ними вимог розділу 5 Інструкції про організацію та проведення ОРД підрозділами податкової міліції ДПС України, а також незадовільну організацію роботи підрозділу з виконання основних завдань і функцій.

Водночас, вважаючи доведеним факт вчинення ОСОБА_6 дисциплінарного проступку, за що наказом ДФС України від 04 листопада 2014 року №31-ДС до нього застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади, суд першої інстанції не перевірив дотримання відповідачем строків притягнення його до дисциплінарної відповідальності, визначених у статті 16 Дисциплінарного статуту, не встановив, коли начальнику позивача стало відомо про вчинений ним проступок, коли позивачу направлялись листи (службові записки) про необхідність надання ним документів для оформлення допуску до державної таємниці.

Суди правильно виходили з того, що накази про реалізацію звільнення особи у період її тимчасової непрацездатності не можуть вважатись законними, оскільки виконання дисциплінарного стягнення має виконуватись після прибуття такої особи на службу.

Однак скасування наказів про виконання дисциплінарного стягнення не є підставою для поновлення позивача на службі, оскільки факт вчинення ним дисциплінарного проступку та прийняття у зв'язку з цим наказу про притягнення його до дисциплінарної відповідальності суд першої інстанції визнав обґрунтованим.

Апеляційний суд не досліджував обставини правильності притягнення ОСОБА_6 до відповідальності, а виходив з того, що оскаржувані накази прийняті не уповноваженою на те особою.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті, зокрема, перетворення (реорганізації). Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно з частиною 17 статті 37 цього Закону державна реєстрація юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення, здійснюється у порядку, який встановлено статтями 24 - 27 цього Закону. Перетворення вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення.

Враховуючи факт реорганізації Міністерства доходів і зборів шляхом перетворення, суди не встановили, коли відбулась державна реєстрація припинення цієї юридичної особи, реєстрація новоутвореної юридичної особи - Державної фіскальної служби України, хто і з якого часу очолював комісію з реорганізації Міндоходів та новоутворену ДФС, які повноваження мали ці особи, у тому числі щодо притягнення працівників реорганізованої установи до дисциплінарної відповідальності.

Без встановлення цих обставин висновок апеляційного суду про те, що голова ДФС України не мав права приймати накази від 04 листопада 2014 року №31-ДС та від 11 березня 2015 року №15-ДС, є передчасним.

Згідно з частиною 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи (частина друга статті 227 КАС України).

Зважаючи на те, що ухвалені у справі судові рішення не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, повно і всебічно встановлених обставинах справи, їх належній правовій оцінці, вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, так як порушення допущені обома судовими інстанціями.

Керуючись статтями 221, 223, 227, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України і Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К. Головчук С.В. Загородній А.Ф.