Ухвала суду № 63021539, 23.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 р.Справа № 818/792/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.09.2016р. по справі № 818/792/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, публічне акціонерне товариство «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш», звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, який його представник підтримав в судовому засіданні, мотивуючи позовні вимоги тим, що на підставі акту перевірки від 31.05.2016р. № 49/28-09-46-17/05785448 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки публічного акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування Насосенергомаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за червень 2015 року та податку на прибуток за 2015 рік по взаємовідносинах з ТОВ «Вторцветметресурс» та ПП «Квазар» відповідачем 21 червня 2016 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000064600 про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 150 950 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 37738 грн., та № 0000074600 про збільшення суми грошового зобов"язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 169819 грн.

Позивач з позицією податкового органу не погоджується, оскільки ним надані відповідачу первинні бухгалтерські та податкові документи, які передбачені чинним законодавством України і є підставами для формування податкового кредиту та на підтвердження витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Окрім того зазначив, що платник податків не повинен нести відповідальності за дотримання податкової дисципліни іншими платниками, тому просить скасувати податкові повідомлення - рішення.

Посановою Сумського окружного адміністративного суду від 20.09.2016 року позовні вимоги було задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС від 21 червня 2016 року № 0000064600 про зменшення Публічному акціонерному товариству "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 150 950 (сто п"ятдесят тисяч дев"ятсот п"ятдесят) грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 37738 (тридцять сім тисяч сімсот тридцять вісім) грн., та 0000074600 про збільшення суми грошового зобов"язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 169819 ( сто шістдесят дев"ять тисяч вісімсот дев"ятнадцять) грн.

Відповідач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні.

Відповідно до статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що в період з 26.04.2016 по 31.05.2016 Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м.Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС проведена документальна позапланова виїзна перевірка публічного акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за червень 2015 року та податку на прибуток за 2015 рік по взаємовідносинах з ТОВ «Вторцветметресурс» та ПП «Квазар», про що 31.05.2016 складений акт перевірки № 49/28-09-46-17/05785448 (а.с. 14-42). За результатами перевірки 21 червня 2016 року податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000064600 про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 150 950 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 37738 грн., та № 0000074600 про збільшення суми грошового зобов"язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 169819 грн. ( а.с. 43,45).

Зі змісту акта перевірки вбачається, що до висновку про протиправність віднесення сум до податкового кредиту та завищення собівартості продукції податковий орган дійшов, вважаючи господарські операції між позивачем та його контрагентами ТОВ «Вторцветметресурс» і ПП «Квазар» не підтвердженими належним чином оформленими документами бухгалтерського обліку, а саме через відсутність сертифікатів виробника на товар, відсутність доказів транспортування товару від ТОВ «Вторцветметресурс» до позивача, а також порушення податкового законодавства суб»єктами господарювання у ланцюгах постачальників.

Позивач не погодився із такими податковими повідомленнями-рішеннями та звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем повністю дотримані вимоги податкового законодавства при здійсненні господарських операцій та їх відображенні в бухгалтерському обліку та податковій звітності, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки спростовані в ході судового розгляду справи, а відтак податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

У доводах апеляційної скарги відповідач зазначає, що податкові накладні, виписані контрагентами позивача, не дають право на формування позивачем податкового кредиту, оскільки реальність здійснення господарських операцій не підтверджена первинними документами бухгалтерського обліку.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

Так, ПАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» уклало договір № 1502/06 від 06 лютого 2015 року з ПП «Квазар» про поставку товарів відповідно до специфікацій (а.с.47-50). Відповідно до цього договору та специфікацій в червні 2015 року ПП «Казар» здійснило поставку товару (баббіт Б-83, ДСТУ 1320-74) на суму 65700 грн., в тому числі ПДВ 10950 грн., що підтверджується накладною №16 від 09.06.2015, декларацією про прийняття вантажу №0522001933 від 09.06.2015, платіжним дорученням №17249 від 26.06.2015, податковою накладною №16 від 09.06.2015 ( а.с. 56,57,58), 11.06.2015 товар був оприбуткований позивачем ( а.с.59).

Крім того, між позивачем і ТОВ «Вторцветметресурс» укладений договір поставки нікелю катодного Н-1 ДСТУ 849-97 №32 від 20 лютого 2015 ( а.с.60-65). На виконання умов договору позивач придбав та оплатив товарно-матеріальні цінності (нікель катодний) на загальну суму 840000грн., що підтверджується видатковою накладною від 04.06.2015 №69, платіжними дорученнями, податковою накладною від 04.06.2015 №4 на суму ПДВ 140000 грн., 09.06.2015 отриманий товар оприбуткований позивачем (а.с. 66, 67,68,69,70,71,76). На підтвердження транспортування придбаного товару позивач надав товарно-транспортну накладну, подорожній лист вантажного автомобіля, посвідчення про відрядження (а.с. 72,73,74).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при придбанні товару у ТОВ «Вторцветметресурс» та ПП «Квазар» позивачем повністю дотримані вимоги податкового законодавства, що надають йому право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість при придбанні товару до складу податкового кредиту та формування витрат.

Так, відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст. 198).

У відповідності до п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Чинним законодавством визначений вичерпний перелік випадків, коли суми податку, сплаченого або нарахованого у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не відносяться до податкового кредиту.

Так, згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, колегія суддів погоджується, що єдиним випадком, коли сума сплаченого податку на території України за придбаний товар не відноситься до податкового кредиту є відсутність податкових накладних або неправильне їх оформлення, а податковий кредит формується на підставі податкових накладних, які видані протягом 365 днів до звітної дати. Таким чином, податковий кредит червня 2015р. у розмірі 150 950,00грн. по взаємовідносинах АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» зі своїми контрагентами сформований на підставі передбачених законодавством первинних документів, які оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Також, відповідно до п. 14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

У відповідності до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, підтверджена первинними документами, визнається витратами платника податків.

Чинним законодавством визначений вичерпний перелік випадків, коли витрати щодо придбання товарів (послуг) не відносяться до складу витрат:

- витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності;

- платежі платника податку в сумі вартості товару на користь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами, перераховані платником на виконання цих договорів;

- суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг;

- витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів (крім повернення поворотної фінансової допомоги, включеної до складу доходів відповідно до підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 цього Кодексу);

- витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу;

- суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

- витрати на утримання органів управління об'єднань платників податку, включаючи утримання материнських компаній, які є окремими юридичними особами;

- дивіденди;

-витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

- сума збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, яка враховується у зменшення податкового зобов'язання платника податку в порядку, передбаченому пунктами 152.1 і 152.2 статті 152 цього Кодексу;

- суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку;

-витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами (крім витрат, здійснених нарахованих) на користь постійних представництв нерезидентів, які підлягають оподаткуванню згідно з пунктом 160.8 статті 160 цього Кодексу) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному, а для банків - в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу від операційної діяльності (за вирахуванням податку на додану вартість) за рік, що передує звітному.

При цьому до складу витрат не включаються у повному обсязі витрати, понесені нараховані) у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами у випадку, якщо особа, на користь якої здійснюються відповідні платежі, є нерезидентом, що має офшорний статус з урахуванням положень пункту 161.3 статті 161 цього Кодексу;

- витрати, понесені (нараховані) у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг робіт) з інжинірингу (крім витрат, нарахованих на користь постійних представництв нерезидентів, які підлягають оподаткуванню згідно з пунктом 160.8) у обсязі, що перевищує 5 відсотків митної вартості обладнання, імпортованого згідно з відповідним

- контрактом, а також у випадках, визначених підпунктом 139.1.15 пункту 139.1 статті 139 цього Кодексу;

- витрати, нараховані у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з інжинірингу, не включаються до складу витрат, якщо виконується будь-яка з умов:

а) особа, на користь якої нараховується плата за послуги інжинірингу, є нерезидентом, що має офшорний статус з урахуванням положень пункту 161.3 статті 161 цього Кодексу;

б) особа, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги.

Таким чином, чинним законодавством передбачений вичерпний перелік випадків, коли понесені платником витрати не включаються до валових витрат підприємства і в даному переліку відсутня така підстава як неможливість здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання.

У зв'язку з вищевикладеним, беручи до уваги, що господарські операції АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» з безпосередніми контрагентами оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України, а також принцип персональної відповідальності платника податку, посилання податкового органу на можливі порушення податкового законодавства контрагентами АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» по ланцюгу постачання товарів до виробника, як на підставу заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на суму 754 750,00грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік на суму 135 855,00 гривень не відповідають чинному законодавству, оскільки, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на включення здійснених витрат до складу витрат підприємства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями. Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податків права на формування валових витрат від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), витрати на придбання яких включається до складу валових витрат та на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Зазначене узгоджується також і з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03). Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів також погоджується, що не є обгрунтованими доводи відповідача про не підтвердження факту транспортування товару від ТОВ «Вторцветметресурс» до позивача та посилання в зв'язку з цим на інформацію органів ДПС УМВС України (а.с. 110) та на недоліки при заповненні подорожнього листа. Так, зазначена інформація стосується транспортного засобу з державним номерним знаком 0556 СІ, в той же час державний номер транспортного засобу, на якому позивач здійснював перевезення товару 0556 СІА. В наданих в ході перевірки товарно-транспортній накладній вказаний помилково номер 0556 СІ, проте в подорожньому листі номер вказаний вірно (а.с. 72,73). Обидва документи надавалися під час перевірки, але зазначені протиріччя відповідачем залишені поза увагою. Крім того, надана інформація стосується лише фіксації руху транспортних засобів через стаціонарні пости ДПС, при цьому відповідач не довів, що маршрут за яким рухався транспортний засіб позивача пролягав через такі пости. Стосовно недоліків при заповненні подорожнього листа колегія суддів зазначає, що недоліки у складанні певного документу не можуть свідчити про відсутність господарської операції, оскільки вона підтверджується іншими документами, зокрема, товарно-транспортною накладною, прибутковим ордером, посвідченням про відрядження водія з відмітками контрагентів позивача про прибуття та вибуття ( а.с.74).

Так само відсутність сертифікатів на придбаний товар не спростовує факту придбання такого товару, оскільки зазначений товар (нікель катодний та баббіт) не входить до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 01.02.2005р. № 28, відповідно, наявність сертифікатів є не обов'язковою для позивача. Крім того, зазначений документ не входить до переліку документів, що надають право платнику податків на формування податкового кредиту.

На підставі наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем повністю дотримані вимоги податкового законодавства при здійсненні господарських операцій та їх відображенні в бухгалтерському обліку та податковій звітності, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки спростовані в ході судового розгляду справи, а відтак податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.09.2016р. по справі № 818/792/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бершов Г.Є.Судді Ральченко І.М. Катунов В.В. Повний текст ухвали виготовлений 28.11.2016 р.