Постанова № 63021464, 24.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 691/789/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Черненко В.О.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Мацедонської В.Е., Петрика І.Й.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 41 КАС України в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 11 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Городищенського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає неправомірними дії щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Постановою Городищенського районного суду Черкаської області від 11 жовтня 2016 року у задоволенні вказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач з 12.06.2013 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області та отримує пенсію по інвалідності, як працівник прокуратури, призначену відповідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції що діяла на день призначення пенсії), у розмірі 80% суми його заробітної плати.

11.07.2016 року, він звернувся до управління ПФУ в Городищенському районі Черкаської області із заявою про перерахування призначеної йому раніше пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 року та довідки прокуратури Черкаської області № 18/167, вих. 16 від 05.07.2016 року, в розмірі 80% від суми заробітку за відповідною посадою.

Управління ПФУ в Городищенському районі Черкаської області своїм листом за № 2514/03 від 13.07.2016 року відмовило йому у перерахунку пенсії посилаючись на те, що Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року, № 76-VIII, внесені зміни до ст. 50-1 Законом України «Про прокуратуру», зокрема, в частині проведення перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури. Закон передбачає, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються КМ України. Зазначені зміни набрали чинності з 01.01.2015 року. На даний час Урядом не визначено умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури. Також роз'яснено, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року за № 213-VІІ, у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегією суддів встановлено, що пенсія у зв'язку з інвалідністю позивачу була призначена 12.06.2013 року у розмірі 80% від суми місячного заробітку на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції станом на 12.06.2013 року, передбачалось, що прокурорам і слідчим, що визнані інвалідами І або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку із підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Перерахунок проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Отже, положення законодавства України, в редакції, що діяла на час виникнення у нього права на пенсію, - гарантували та гарантують йому право на перерахунок пенсії, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, виходячи з розміру одержуваного ним заробітку, зокрема станом на 01.12.2015 року.

Колегія суддів критично сприймає твердження відповідача про те, що на час звернення позивача до відповідача з заявою про проведення перерахунку пенсії вказані вище правові норми втратили чинність, оскільки відмовивши у проведенні перерахунку пенсії відповідно до вказаного ним розміру заробітку, відповідач послався на положення Закону, який не був чинним на час виникнення у нього відповідного обсягу прав, тобто застосував його зворотну дію.

Судова колегія враховує, що право на перерахунок пенсії надано позивачу з моменту призначення пенсії на підставі діючого на той час законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило ст. 22 Конституції України, яка є нормою прямої дії.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26 вересня 2014 року, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Тобто, бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01 листопада 1996 року №9 зазначено, що відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Конституційним Судом України у рішеннях від 06 липня 1999 року №8-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 та від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 сформовано чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

У рішенні від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

У рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 Конституційним Судом України зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 наведено тлумачення поняття «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в ч. 3 ст. 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Таким чином, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

За таких обставин, скасування законодавчого акта, який передбачав наявність права на перерахунок пенсії, звужує зміст та обсяг конституційних соціальних гарантій державних службовців.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на перерахунок пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

Також відповідно до пп. 3 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» підвищено на 25% посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено Постановами Кабінету Міністрів України.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 13 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» обчислення (перерахунок) пенсії провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особи вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Відповідно до ч. 21 цієї статті умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, станом на момент призначення позивачу пенсії законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія згідно Закону України «Про прокуратуру», на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Пенсійне забезпечення працівників прокуратури станом на час звернення позивача до пенсійного органу врегульовано ст. 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру», за правилами ч. 21 якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що Кабінетом Міністрів України на виконання вимог наведеної норми не було визначені умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Відсутність затверджених Кабінетом Міністрів України порядку та умов перерахунку призначених пенсій не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії.

Разом з тим, до внесення змін Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII, частиною 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ передбачалось, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Наведене дає підстави для висновку, що перерахунок пенсії, призначеної проводиться в разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, виходячи з розміру, встановленого на час призначення пенсії.

Таким чином, враховуючи, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, та те, що з 01 грудня 2015 року була збільшена заробітна плата зокрема, по посаді, на якій працював позивач до виходу на пенсію, - відмова відповідача у перерахунку пенсії позивачу є протиправною.

Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України в Ухвалі від 18 жовтня 2016 року в справі К/800/19212/16.

Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, колегія суддів виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Правова позиція по даному питанню викладена Верховним Судом України у постанові від 06.10.2015 року у справі 21-2432а15, який згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про наявність у нього права на перерахунок пенсії.

При цьому, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія перераховується зі строків, передбачених ч. 4 ст. 45 Закону, а саме: з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма потрібними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з такими документами подано після 15 числа.

Колегією суддів встановлено, що з заявою про перерахунок пенсії позивач звернувся до відповідача 11 липня 2016 року.

Отже, перерахунок пенсії позивачу у зв`язку з підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям має відбуватись з 01 липня 2016 року, тому в частині позовних вимог за період з 01.01.2016 року по 30 червня 2016 року необхідно відмовити.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що спірна відмова відповідача у здійсненні перерахунку пенсії позивача є неправомірною, а тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню частково.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково, судове рішення підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення адміністративного позову частково.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 11 жовтня 2016 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області щодо відмови ОСОБА_2 в здійсненні перерахунку раніше призначеної пенсії.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001 року на підставі довідки прокуратури Черкаської області № 18/167вих16 від 05.07.2016 року у розмірі 80% від суми заробітку, починаючи з 01 липня 2016 року.

В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: В.Е. Мацедонська

І.Й. Петрик

Повний текст виготовлено 29.11.2016 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Петрик І.Й.

Мацедонська В.Е.