Ухвала суду № 63021439, 23.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/814/16 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.

Оксененка О.М.,

при секретарі: Нікітіній А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Золотоніської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 19.02.2016 №3/0000562102 про застосування до неї штрафу в сумі 17000,00грн. за порушення законодавства про регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та №2/0000552102 про застосування штрафу в сумі 1,00грн. про порушення законодавства щодо патентування, норм регулювання та обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 з 03.03.1998 до 01.03.2016 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем та здійснювала господарську діяльність з роздрібної торгівлі у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1.

Головним управлінням ДФС у Черкаській області 04.02.2016 виданий наказу №45 про проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання, в тому числі, ОСОБА_3

05.02.2016 службовими особами податкового органу на підставі направлень від 04.02.2016 №34 і №35 проведено фактичну перевірку позивача, як підприємця, за вищевказаною адресою.

За результатами перевірки складено акт від 05.02.2016 №18/23-00-21-0255/НОМЕР_1, яким зафіксовано факт продажу двох пляшок пива «Балтика №7» за ціною 11,00грн. кожна без наявності відповідної ліцензії на право торгівлі алкогольними напоями та без проведення цієї операції через реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) з видачею фіскального чека. Таким чином, актом встановлено порушено позивачем ст.15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон №481/95-ВР) та пункти 1-2 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР) відповідно.

На підставі акта перевірки прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення про застосування штрафів, а саме:

- №3/0000562102 - за реалізацію пива, як алкогольної продукції, без ліцензії на торгівельну діяльність алкогольними напоями;

- №2/0000552102 - за невидачу фіскального чека за продаж такого товару.

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін, що стало підставою для звернення позивачки до суду з цим позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач діяв правомірно, в межах наданих повноважень та на їх виконання, що він і довів суду як суб»єкт владних повноважень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року N 76-VIII установлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Разом з тим, законодавцем, поряд із Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року N 76-VIII було розширено коло підстав для проведення перевірок суб'єктів господарювання шляхом прийняття Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014 року N 71-VIII (обидва закони набрали чинності 01.01.2015 р.), яким установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи, що позивач є суб'єктом господарювання, що реалізує підакцизні товари, а саме: алкогольні напої, відповідно мораторій на проведення перевірки на останнього не поширюється,з огляду на що суд не приймає посилання апелянта на неправомірність проведення перевірки.

Так, спірні відносини регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), Законами №481/95-ВР та №265/95-ВР.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок та підстави проведення фактичних перевірок визначено приписами статті 80 Податкового кодексу України.

За правилами пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Згідно з пунктами 80.5, 80.7 статті 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (пункт 80.10 статті 80 Податкового кодексу України).

Так, відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Як було зазначено вище, посадовими особами податкового органу була проведена фактична перевірка з питань дотримання ОСОБА_3 вимог законодавства України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

Перевірка проводилася на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України та наказу Головного управління ДФС у Черкаській області № 45 від 04.02.2016 року.

Направлення на перевірку та наказ про проведення перевірки було вручено ОСОБА_4 05.02.2016 року, про що свідчить її особистий підпис на направленні.

Відповідно до акта перевірки, вбачається відсутність журналу реєстрації перевірок контролюючих органів, акт перевірки підписала ОСОБА_4 без зауважень.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 24.12.2010 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Крім того, як вірно відзначено судом першої інстанції , підстави та процедура перевірки предметом спору не є. Водночас, аналіз вищенаведених норм ПК України свідчить, що для проведення фактичної перевірки достатньо вручення направлення особі, яка фактично здійснює розрахункові операції. Тобто, законодавство не вимагає обов'язкової присутності платника або безумовної наявності його трудових відносин з продавцем.

Згідно ст.16 Закону № 481/95-ВР, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до п. 1,2 ст.3 Закону №265/95-ВР визначено обов'язок суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Як зазначено в абз.2 п.1 ч.1 ст.17 Закону №265/95-ВР, у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки вчиненого вперше факту непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання, до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у розмірі 1 гривні.

Частиною 12 ст.15 Закону №481/95-ВР передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Відповідно до абз. 9 ст.1 Закону №481/95-ВР пиво віднесено до алкогольних напоїв.

У разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій до суб'єктів господарювання на підставі абз.5 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Як свідчать матеріали справи, факт купівлі-продажу двох пляшок пива без проведення цієї операції через РРО, а також відсутність ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями є встановленими. При цьому, під час перевірки було складено акт від 05.02.2016 зняття залишків товарно-матеріальних цінностей та вилучено товар: пиво у кількості 48 пляшок на загальну суму 482,70 грн., яке відповідно до товарно-транспортної накладної від 29.01.2016 №7984 поставлено ТОВ «Транс Логістік» для ОСОБА_3

В своїх поясненнях ОСОБА_4 зазначила, що є продавцем ФОП ОСОБА_5 та підтвердила факт продажу пива без видачі чеку та відсутність ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 29.02.2016, тобто після здійснення вищевказаної перевірки. В той час, як внесення запису до ЄДРПОУ відомостей про припинення підприємницької діяльності позивачки відбулося 01.03.2016.

Враховуючи вищенаведене та покази свідків, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_4 була допущена до товарно-матеріальних цінностей позивача, здійснювала купівлю-продаж її товару та не діяла як самостійний суб'єкт підприємницької діяльності. При цьому, дозвіл на торгівлю продовольчими товарами у вищевказаному магазині наданий саме позивачу рішенням Гельмязівської сільської ради від 20.08.2004 №105.

Отже, наявність договору оренди не спростовує доводи відповідача, а твердження про допущення податкового порушення іншим, ніж позивач, суб'єктом господарювання не відповідає дійсним обставинам справи.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до договору оренди з правом викупу від 23.07.2014 б/н об'єктом вказаного договору є:

- вітрина 2х2;

- Холодильники пивні - 2, холодильник вітрина;

- морозильна камера -1 (а.с. 23).

При цьому, бланк договору оренди, який використаний позивачем та ОСОБА_4, стосується оренди державного підприємства.

З довідки виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, також вбачається, що оренді підлягає майно магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», а не сама тимчасова споруда (а.с. 73).

Таким чином, описані в акті податкової перевірки порушення підтверджені належними доказами та не спростовані позивачем.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 28 листопада 2016 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

О.М.Оксененко

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Оксененко О.М.

Ісаєнко Ю.А.