Ухвала суду № 63021337, 24.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8552/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В. М. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменка В. В.,

суддів Кучми А. Ю., Бабенка К. А.,

за участю секретаря Видмеденко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2015, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 2252566,00 грн., що підлягає відшкодуванню із бюджету на користь позивача; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.04.2015 року №0000401502 та стягнення із Державного бюджету України через Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь позивача заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ у розмірі 2252566,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2015 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві подала апеляційну скаргу, в якій просила апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві - задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2015 року - скасовано та в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.10.2016 року касаційну скаргу задоволено, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 року скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.

В судове засідання з'явилися учасники процесу. Представник апелянта просив задовольнити апеляційну скаргу, представник позивача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, письмові пояснення та документи, доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 19.01.2015 року подано в електронній формі податкову декларацію з ПДВ за грудень 2014 року.

У даній податковій декларації позивачем заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, у розмірі 2252566,00 грн.

Також, позивачем подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування, що підтверджується матеріалами справи.

У період з 19.03.2015 року по 01.04.2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2014 року, за результатами якої складено акт від 08.04.2015 року №3007/26-53-15-02-30579869.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем: п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3, 200.4, 200.14 ст. 200 ПК України, у результаті чого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2014 року на 469002,00 грн.

На підставі акту перевірки, 28.04.2015 року прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 469002,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 234501,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 26.08.2014 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Берта-Грейн» (продавець) укладено договір №26/08/14 купівлі-продажу сої.

Апелянт посилається на те, що згідно відповіді про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Берта-Грейн» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Аскоп-Україна», їх реальності та повноти відображення в обліку за листопад 2014 року від 13.03.2015 №37/14-04-22-02/37698194 ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області не підтверджено здійснення господарських відносин ТОВ «Аскоп-Україна» у листопаді 2014 року з ТОВ «Берта-Грейн».

Згідно наданих до звірки документів, контрагентами - постачальниками ТОВ «Берта-Грейн» є ТОВ «Аграрна Компанія «АКР» та ПП «БАЯ».

Крім того, на думку контролюючого органу, не можливо підтвердити факт поставки товарів від ТОВ «Аграрна Компанія «АКР» та ПП «БАЯ» на адресу ТОВ «Берта-Грейн» в листопад 2014 року та відповідно поставки товарів від ТОВ «Берта-Грейн» на адресу ТОВ «Аскоп-Україна» в листопаді 2014 року.

Як встановлено судом, згідно з умовами договору, поставка сої здійснювалася на умовах СРТ ПАТ «Херсонський КХП» (INCOTERMS 2000) автомобільним транспортом за адресою: м. Херсон, вул. Порт-елеватор, 5, ПАТ «Херсонський КХП». Товар розміщується продавцем на елеваторі ПАТ «Херсонський КХП» за квотою ПП «Блок Баг Сістемс», яке діє в інтересах позивача та здійснює подальше його експедирування.

При цьому, 05.09.2013 року між позивачем (замовник) та ПП «Блок Баг Сістемс» (виконавець) укладено договір №696/09/13 про надання експедиторських послуг.

Відповідно умов до договору, виконавець прийняв на себе зобов'язання по наданню комплексу послуг з організації виконання робіт по прийманню, розміщенню, накопиченню, перевалці та експедируванні товарної сої. Надання зазначених послуг здійснюється з використанням перевантажувальних потужностей ПАТ «Херсонський КХП», що знаходяться за адресою: Україна, м. Херсон, вул. Порт-Елеватор, 5 для приймання, зберігання і відвантаження на судно зерна в Херсонському морському торгівельному порту.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Так, пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, наприклад, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження виконання договору позивачем надано: попередній рахунок на оплату №1750 від 03.12.2014 року, платіжні доручення №1366 від 04.12.2014 року №783 від 04.12.2014 року, рахунок на оплату №1784 від 08.12.2014 року платіжне доручення №1414 від 12.12.2014 року, акт надання послуг №1753 від 08.12.2014 року.

На виконання умов договору купівлі-продажу сої ТОВ «Барта-Грейн» у листопаді 2014 року поставлено позивачу сою в загальній кількості 485,44 тон на суму 2814009,37 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Факт поставки ТОВ «Берта-Грейн» у листопаді 2015 року сої та її оплата позивачем підтверджується первинними документами, які наявні у матеріалах справи, а саме: видаткова накладна №120 від 02.11.2014 року, податкова накладна №131 від 02.11.2014 року, рахунок на оплату №117 від 02.11.2014 року, платіжне доручення №1219 від 06.11.2014 року, акт приймання сільськогосподарської продукції №4797 від 02.11.2014 року, товарно-транспортна накладна (далі - ТТН) №087767 від 31.10.2014 року; видаткова накладна №121 від 05.11.2014 року, податкова накладна №132 від 05.11.2014 року, рахунок на оплату №118 від 05.11.2014 року, платіжне доручення №657 від 07.11.2014 року, акт приймання сільськогосподарської продукції №4869 від 05.11.2014 року, ТТН №483748 від 05.11.2014 року; видаткова накладна №122 від 07.11.2014 року, податкова накладна №133 від 07.11.2014 року, рахунок на оплату №119 від 07.11.2014 року, платіжне доручення №1244 від 11.11.2014 року, акт приймання сільськогосподарської продукції №4903 від 07.11.2014 року, ТТН №087794 від 07.11.2014 року; видаткова накладна №123 від 07.11.2014 року, податкова накладна №134 від 07.11.2014 року, рахунок на оплату №120 від 07.11.2014 року, платіжне доручення №1243 від 11.11.2014 року, акт приймання сільськогосподарської продукції №4902 від 07.11.2014 року, ТТН №010591 від 06.11.2014 року; видаткова накладна №124 від 09.11.2014 року, податкова накладна №136 від 09.11.2014 року, рахунок на оплату №122 від 09.11.2014 року, платіжне доручення №668 від 12.11.2014 року, акт приймання сільськогосподарської продукції №4921 від 09.11.2014 року, ТТН №087775 від 07.11.2014 року; видаткова накладна №125 від 09.11.2014 року, податкова накладна №135 від 09.11.2014 року, рахунок на оплату №121 від 09.11.2014 року, платіжне доручення №1246 від 12.11.2014 року, акт приймання сільськогосподарської продукції №4920 від 09.11.2014 року, ТТН №087790 від 07.11.2014 року, видаткова накладна №126 від 12.11.2014 року, податкова накладна №137 від 12.11.2014 року, рахунок на оплату №124 від 12.11.2014 року, платіжне доручення №6788 від 14.11.2014 року, акт приймання сільськогосподарської продукції №4949 від 12.11.2014 року, ТТН №087759 від 12.11.2014 року; видаткова накладна №127 від 13.11.2014 року, податкова накладна №138 від 13.11.2014 року, рахунок на оплату №125 від 13.11.2014 року, платіжне доручення №680 від 14.11.2014 року, акт приймання сільськогосподарської продукції №4955 від 13.11.2014 року, ТТН №483720 від 11.11.2014 року; видаткова накладна №128 від 19.11.2014 року, податкова накладна №139 від 19.11.2014 року, рахунок на оплату №126 від 19.11.2014 року, платіжне доручення №689 від 20.11.2014 року, платіжне доручення №701 від 21.11.2014 року, акт приймання сільськогосподарської продукції №5023 від 19.11.2014 року, ТТН №879942 від 17.11.2014 року, акт приймання сільськогосподарської продукції №5024 від 19.11.2014 року, ТТН №483747 від 17.11.2014 року; видаткова накладна №129 від 20.11.2014 року, податкова накладна №140 від 20.11.2014 року, рахунок на оплату №127 від 20.11.2014 року, платіжне доручення №710 від 24.11.2014 року, акт приймання сільськогосподарської продукції №5048 від 20.11.2014 року, ТТН №483718 від 18.11.2014 року; видаткова накладна №130 від 21.11.2014 року, податкова накладна №141 від 21.11.2014 року, рахунок на оплату №128 від 21.11.2014 року, платіжне доручення №1311 від 25.11.2014 року, акт приймання сільськогосподарської продукції №5067 від 21.11.2014 року, ТТН №087783 від 20.11.2014 року; видаткова накладна №131 від 27.11.2014 року, податкова накладна №142 від 27.11.2014 року, рахунок на оплату №129 від 27.11.2014 року, платіжне доручення №742 від 28.11.2014 року, акт приймання сільськогосподарської продукції №5206 від 27.11.2014 року, ТТН №087782 від 27.11.2014 року; видаткова накладна №132 від 28.11.2014 року, податкова накладна №143 від 28.11.2014 року, рахунок на оплату №130 від 28.11.2014 року, платіжне доручення №748 від 01.12.2014 року, акт приймання сільськогосподарської продукції №5209 від 28.11.2014 року, ТТН №087556 від 27.11.2014 року; видаткова накладна №133 від 30.11.2014 року, податкова накладна №144 від 30.11.2014 року, рахунок на оплату №131 від 30.11.2014 року, платіжне доручення №760 від 02.12.2014 року, акт приймання сільськогосподарської продукції №5263 від 30.11.2014 року, ТТН №087562 від 29.11.2014 року.

На підтвердження подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності за листопад 2014 року позивачем надано до суду наступні документи: митна декларація №508040000/2014/004194 від 10.12.2014 року, зовнішньоекономічний контракт №1/13 від 04.01.2013 року на поставку сої, додаткові угоди №10/1 від 31.12.2013 року №29 від 27.11.2014 року та №30 від 01.12.2014 року до зовнішньоекономічного контракту 1/13 від 04.01.2013 року, інвойс №1/13-29-1 від 08.12.2014 року, банківські виписки від 12.12.2014 року, від 18.12.2014 року та від 19.12.2014 року.

Вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, вони складені за результатами проведених операцій з дотриманням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704) та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

За змістом норм ПК України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Всі податкові накладні, видані ТОВ «Берта-Грейн, зареєстровані останнім у Єдиному реєстрі податкових накладних, а ТОВ «Берта-Грейн» зареєстрований платником ПДВ та отже мав право виписувати позивачу податкові накладні.

Механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість визначає Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 року №39 (далі - Порядок).

Відповідно до п.п. 6-7 Порядку, у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 ПК України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість, в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

Орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Так як позивачем не порушено вимог п.п. 200.7, 200.8 ст. 200 ПК України та встановлено протиправне зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 469002,00 грн., стягнення із Державного бюджету України на користь позивача заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ у розмірі 2252566,00 грн. є правомірне.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду України від 03.06.2014 року у справі №21-131а14, у якій зазначено, що у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених п.п. 200.7 та 200.8 ст. 200 ПК України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а тому суми податку, не відшкодовані протягом визначених ст. 200 ПК України строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, при цьому неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з податку на додану вартість, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної суми.

Враховуючи викладене у сукупності, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2015 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2015 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: А. Ю. Кучма

К. А. Бабенко

Повний текст ухвали виготовлено 25.11.2016

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Кучма А.Ю.

Бабенко К.А