Ухвала суду № 63021214, 24.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 листопада 2016 рокусправа № 804/2608/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.,

за участю представника позивача Курта П.П., представника відповідача Сліса А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Приватного підприємства «Екобест» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2016 року по справі № 804/2608/16 за позовом Приватного підприємства «Екобест» до Державної фіскальної служби України про скасування податкової консультації, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Екобест» звернулося до суду із позовом, в якому просило: визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію, що зазначена в листі ДФС України від 05.04.2016 № 7489/6/99-99-15-03-02-15.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2016 року у задоволенні позову ПП «Екобест» відмовлено.

Вважаючи вказане рішення таким, що винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, вказавши на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати і постановити нову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги її заявник посилається на те, що підприємство не є ані землевласником, ані користувачем земельної ділянки і навіть, не є власником нерухомого майна, тому не повинно подавати до фіскального органу Декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності). Стосовно обов'язку, покладеного відповідачем у спірній консультації на підприємство, обчислювати податкове зобов'язання без заповнення в податковій Декларації колонок 3, 4 або 5-7, то він не ґрунтується на чинному податковому законодавстві, а примушування суб'єкта господарювання до вчинення дій за межами правового поля є порушенням частини 2 статті 19 Конституції України та ПК України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги і просив її відхилити. За позицією відповідача, лист Державної фіскальної служби України від 05.04.2016 № 7489/6/99-99-15-03-02-15 не є податковою консультацією в розумінні статей 52-53 Податкового кодексу України, а являється відповіддю на запит платника податків. Крім того, індивідуальна податкова консультація надавалась ПП «Екобест» листом ДФС України від 21.01.2016 № 1092/6/99-99-15-03-02-15, а відповідь Державної фіскальної служби України надана листом від 05.04.2016 за № 7489/6/99-99-15-03-02-15 не містить жодного правового висновку та не відповідає вимогам ст. 52 ПК України, а тому не є індивідуальною податкової консультацією.

Вивчивши матеріали справи, пояснення представника позивача та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою і перебуває на податковому обліку у Новомосковській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Новомосковська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області своїм листом від 11.11.2015 № 20989/10/04-06-15-02-22 запропонувала позивачу з'ясувати питання щодо повноти обчислення та справляння плати за землю (земельного податку) за період з квітня 2013 року по 2015 рік та повідомити інспекцію в установлений законодавством термін (а.с. 13-14). В цьому листі контролюючий орган послався на те, що судовими рішеннями у справі № 2а/0470/11320/12 встановлено, що 12.05.2011 року ПП «Екобест» набуло право власності на нерухоме майно (магазин) у багатоквартирному житловому будинку за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Радянська, 19-А, у зв'язку із чим виник об'єкт для плати за землю згідно ст. 287 ПК України.

За результатами розгляду зазначеного листа ПП «Екобест» надіслано Державній фіскальній службі України запит на консультацію в порядку ст. 52 ПК України від 21.12.2015 за вих. № 55. В запиті позивач з посиланням на обставини, що зазначені у листі Новомосковської ОДПІ, а також на те, що підприємство не є ні власником/користувачем, ні орендарем земельної ділянки, просить роз'яснити порядок застосування норм ПК України щодо правових підстав для подання та порядку заповнення податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 560 від 16.06.2015 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 липня 2015 року за № 783/27228 (а.с. 11-12).

Державна фіскальна служба України 21.01.2016 за №1092/6/99-99-15-03-02-15 надала податкову консультацію, в якій роз'яснено, що позивач є власником нерухомого майна, а тому йому необхідно оформити право власності або право оренди земельної ділянки, розташованою під об'єктом нерухомості, і здійснювати плату за землю на підставі ст.. 287 ПК України. Також роз'яснено, що форма податкової декларації, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 560 від 16.06.2015, застосовується з 01.01.2016 р. (а.с. 43-44).

22.02.2016 р. ПП «Екобест» надіслано повторний запит на консультацію до ДФС України, пославшись, що в листі від 21.01.2016 р. відповідач не отримав повної та обґрунтованої відповіді на свій запит від 21.12.2015 р. із прив'язкою до листа Новомосковської ОДПІ (а.с. 10).

Листом від 05.04.2016 р. за № 7489/6/99-99-15-03-02-15, (далі за текстом - Консультація) відповідач надіслав відповідь на запит позивача від 22.02.2016 р. (а.с.8). Як вбачається із змісту вказаного листа, який і є предметом судового спору, Відповідач зазначив, що виходячи із того, що підприємство набуло в 2011 році право власності на нерухоме майно (магазин) у багатоквартирному будинку, але не оформило права власності/користування земельною ділянкою під цим майном, у підприємства наявні підстави для виконання податкових зобов'язань з плати за землю на підставі ст.. 287 ПК України з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що підтверджено судовими рішеннями у справі № 2а/0470/11320/12. Також відповідач роз'яснив порядок отримання інформації для розрахунку розміру плати за землю та обов'язок платника податків після визначення об'єкту оподаткування обчисли податкове зобов'язання із земельного податку за 2013-2015 р. і подати податкову декларацію без заповнення колоном 3,4 або 5,6 та 7.

Не погоджуючись із обґрунтуваннями, викладеними у листі відповідача від 05.04.2016 р. за № 7489/6/99-99-15-03-02-15, позивач скористався своїм правом та звернувся до суду з вимогою про скасування податкової консультації.

Відмовивши в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у разі набуття права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням відповідної частки у прибудинковій території, сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, в тому числі подається податкова декларація. Отже, оспорювана податкова консультація не суперечить вимогам Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Звертаючись за податковою консультацією, позивач просив роз'яснити чи наявні у нього при наявності права власності на вбудоване нерухоме майно (магазин) у багатоквартирному будинку правові підстави подавати податкову декларацію з плати за землю за умови відсутності належним чином оформленого права власності чи користування земельною ділянкою під цим магазином, а також порядок заповнення в податковій декларації граф, в яких належить вказувати данні про правовстановлюючий документ на землю та її кадастровий номер, які у платника відсутні.

Зі змісту індивідуальної податкової консультації відповідача у листі від 05.04.2016 р. у сукупності із відповіддю від 21.01.2016 р. вбачається, що Відповідач роз'яснив, що у платника податків, який набув право власності на вбудоване нерухоме майно (магазин) у багатоквартирному будинку виникають податкові зобов'язання з плати за землю у відповідності до ст. 287 ПК України з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а тому і виникає обов'язок подавати відповідну податкову декларацію. Та обставина, що власник приміщення не оформив право власності/користування земельною ділянкою під цим майном, не звільняє його від цього обов'язку, але у відповідних графах податкової декларації можливо не вказувати реквізити правовстановлюючих документів на земельну ділянку та її кадастровий номер.

Підпунктом 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) визначено, що податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Статтею 52 ПКУ передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Відповідно до п. 53.3 ст. 53 ПКУ платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Вирішуючи питання про наявність у оскаржені позивачем Консультації суперечностей нормам або змісту відповідного податку чи збору (плати за землю), колегія суддів зазначає наступне.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. А в силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 ЗК і статтею 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

За правилами пункту 286.1 статі 286 ПК підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

В той же час власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.8 статті 287 ПК).

Отже, особа - власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, і це не залежить від належного оформлення власником права користування земельною ділянкою під цим майном.

За таких обставин, на думку колегії суддів, незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, обов'язок зі сплати земельного податку виникає у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, про що вказано і в Консультації, яка оскаржується у даній справі.

Щодо стосується роз'яснень відповідача стосовно заповнення граф податкової декларації, то Консультація містить рекомендації залишити колонки 3-7 незаповненими, що дає платнику податку можливість діяти згідно цих роз'яснень і за приписами пункту 53.1 ст.53 ПКУ звільняє його від відповідальності. При цьому колегія суддів бере до уваги, що позивач не довів порушення його прав Консультацією у цій частині та не надав обґрунтувань її невідповідності діючому законодавству.

Отже, в межах доводів апеляційної скарги підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Щодо доводів апелянта про те, що Консультація є протиправною, оскільки з 26.07.2013 р. позивач не є власником нерухомого майна у багатоквартирному житловому будинку за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Радянська, 19-А, отже у позивача відсутній об'єкт для сплати земельного податку, то ці доводи є недоречними, оскільки про наявність цих обставин позивач не зазначав у запиті про надання податкової консультації. Податкова консультація надавалась виходячи із вихідних обставин, що позивач є власником такого приміщення, і стосувалась певних умов. Зміна суттєвих обставин, на які вказує апелянт, не враховувалась при наданні Консультації.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Екобест» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2016 року у справі № 804/2608/16 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Повний текст постанови складено 28 листопада 2016 р.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко