Постанова № 63021041, 23.11.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"23" листопада 2016 р. № 820/5096/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Спірідонова М.О.,

за участю секретаря судового засідання Хмелівської Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Харкові, ОСОБА_2 патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Визнати протиправними та скасувати накази ОСОБА_2 патрульної поліції Національної поліції України № 2411 від 22.08.2016 p., та наказу №220 о/с від 01.09.2016 p., яким ОСОБА_3 було звільнено зі служби в Національній поліції України у відповідності до п. п. 1,2,3 ч. 4 ст. 7, ч.1 ст. 18 ЗУ «Про національну поліцію» п.п 1,6 ч. 1, ч.2 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.5 ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

2. Поновити ОСОБА_1, на посаді поліцейського роти №3 батальйону №4 ОСОБА_2 патрульної поліції Національної поліції України.

3. Стягнути на користь позивача ОСОБА_2 патрульної поліції Національної поліції України середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2016 року до дня поновлення на роботі.

4. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та присудження виплати середньомісячного заробітку - у межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходила службу в органах внутрішніх справ України з 16 липня 2015 року по 06 листопада 2015 року, після чого була прийнята на роботу в департамент патрульної поліції та 01.09.2016 р. була звільнена зі служби в поліції на підставі наказу департамент патрульної поліції національної поліції України № 2411 від 22.08.2016 р. та наказу №220 о/с від 01.09.2016 р. із посади поліцейського роти №3 батальйону №4, маючи спеціальне звання капрал поліції. Підставою для видання оскаржуваних обставин стало судження відповідача щодо порушення позивачем службової дисципліни, а саме неповідомлення органів, уповноважених розслідувати злочини, про факт протиправною поведінки із громадянином, свідком якої стала позивач. ОСОБА_1 зазначила, що обставини, викладені у наказі №2411 від 22.08.2016 не є достовірними. Так, з тексту наказу вбачається, що на місці події ОСОБА_1 знаходилася разом з командиром роти №1 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Харкові ДПП капітаном поліції ОСОБА_4, заступником командира роти №4 батальйону №4 Управління ДПП у м. Харкові молодшим лейтенантом поліції ОСОБА_5, який на той час виконував обовязки командира роти №3 батальйону №4, які зазначили про відсутність необхідності складати детальний рапорт щодо події, а також повідомляти керівництво немає. Посилання в наказі про надання недостовірних обставин не відповідає дійсності, оскільки зображення з нагрудних камер поліцейського і дійсного відображення обставин події, які бачив безпосередньо позивач, можуть відрізнятися. Позивач посилається на необґрунтованість та надмірну тяжкість застосованого у відношенні неї дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідачі з поданим позовом не погодилися, надали свої письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначили, що у спірних правовідносинах діяли у межах повноважень та у спосіб, передбачені законом. Так, ознайомившись з поясненнями капітана поліції ОСОБА_4, лейтенанта поліції ОСОБА_6, лейтенанта поліції ОСОБА_7, лейтенанта поліції ОСОБА_8, молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_5, капрала поліції ОСОБА_3 та капрала поліції ОСОБА_1 та ретельно дослідивши зміст відеозаписів з нагрудних камер патрульних, що перебували на місці події, комісія, призначена для проведення службового розслідування, дійшла висновку, що всі вищезазначені поліцейські допустили грубі порушення вимог чинного законодавства. А саме, ОСОБА_1 в своїх поясненнях виклала недостовірну інформацію, що суперечить змісту відеозаписів з нагрудних камер, що є порушенням вимог п. 6 ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України». За вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог п.п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 7, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» та вимоги п.п. 1, 6 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», поліцейського роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у місті Харкові ДПП капрала поліції ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції. Враховуючи вищевикладене, підстави для скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України та поновлення на роботі відсутні.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ України з 16 липня 2015 року по 06 листопада 2015 року, після чого була прийнята на роботу в департамент патрульної поліції та 01.09.2016 р. була звільнена зі служби в поліції на підставі наказу департамент патрульної поліції національної поліції України № 2411 від 22.08.2016 р. та наказу №220 о/с від 01.09.2016 р. із посади поліцейського роти №3 батальйону №4, маючи спеціальне звання капрал поліції.

До моменту звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції та органів внутрішніх справ у позивача не було діючих дисциплінарних стягнень.

01 вересня 2016 року, на підставі наказів № 2411 від 22.08.2016 р., та наказу №220 о/с від 01.09.2016 р., позивача було звільнено зі служби в Національній поліції України у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у звязку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон) у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Водночас, до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (пункт 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію»).

Так, частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV (далі Дисциплінарний статут) визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та ОСОБА_4 працівника органів внутрішніх справ України.

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги ОСОБА_4 працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування (частина перша статті 14 Дисциплінарного статуту).

Згідно витягу з наказу №2411 від 22.08.2016 р. Про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то на підставі наказу ОСОБА_2 патрульної поліції від 23.06.2016 р. №1463 проведено службове розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни з боку співробітників Управління патрульної поліції у місті Харкові ДПП, що мало місце 07.06.2016 року, в ході якого було встановлено, що поліцейський роти №3 батальйону №4 ОСОБА_1 була свідком протиправного поводження з гр. ОСОБА_9, однак керівництво чи орган досудового розслідування, уповноважений розслідувати відповідні злочини, про даний факт не повідомила, чим порушила вимоги п.1,2,3 ч. 4 ст.7 Закону України «Про національну поліцію» та ч. 2 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та виклали у своїх поясненнях недостовірну інформацію, що є порушенням п.6 ч.1 ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Однак, судом встановлено, що в той день на місці події ОСОБА_1 знаходилася разом з командиром роти №1 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Харкові ДПП капітаном поліції ОСОБА_4, заступником командира роти №4 батальйону №4 Управління ДПП у м. Харкові молодшим лейтенантом поліції ОСОБА_5, який на той час виконував обовязки командира роти №3 батальйону №4, які на місці подій на запитання позивача, про необхідність писати докладний рапорт по обставинам, повідомили ОСОБА_1, що такої необхідності не має, оскільки ОСОБА_5, який є її безпосереднім керівником самостійно складе рапорт і детально повідомить керівництво про подію. У звязку з цими вказівками безпосереднього керівництва ОСОБА_1 не писала детального рапорту та додатково не повідомляла керівництво, оскільки вважала, що це було зроблено її керівником, який весь час перебував на місці подій.

Згідно статті 3 Закону України Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України: начальники, яким особи рядового і начальницького складу підпорядковані по службі хоча б тимчасово, якщо про це оголошено наказом, вважаються прямими. Найближчий до підлеглого прямий начальник є його безпосереднім начальником. У разі спільного виконання службових обов'язків особами рядового і начальницького складу, які не підпорядковані одна одній по службі, старшою вважається особа, яка визначена начальником або займає вищу посаду. При рівних посадах начальником є старший за спеціальним званням. У разі тимчасового виконання обов'язків, якщо про це оголошено наказом, начальник користується дисциплінарною владою, передбаченою посадою, яку він обіймає тимчасово. Начальники в межах наданих їм повноважень можуть видавати накази, які є обов'язковими для виконання.

Згідно статті 5 Закону України Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України: Відповідальність осіб рядового і начальницького складу, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику.

У той же час, суд звертає увагу на те, що підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни.

Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

При цьому, якщо навіть припустити, що позивачем було допущено певні проступки, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість таких, обставини, за яких вони вчинені, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації.

Слід зазначити, що стосовно ОСОБА_1 під час перебування на службі дисципланарні стягнення не накладалися.

На ці ж обставини звертає увагу також і Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 09.01.2013 року у справі «ОСОБА_10 проти України», зокрема Суд зазначає, що підстави для настання відповідальності за «порушення присяги» були викладені дуже нечітко; національне законодавство не передбачало адекватних гарантій проти зловживань та свавілля; крім того, воно не передбачало відповідну шкалу стягнень у рамках дисциплінарної відповідальності, яка б забезпечувала їх пропорційне застосування. За цих причин воно було несумісне з вимогами щодо «якості закону».

Таким чином, Суд закріпив необхідність застосування принципу пропорційності відповідальності при застосуванні дисциплінарних стягнень в залежності від тяжкості проступку.

У даному ж випадку, відповідачем було застосовано крайній вид дисциплінарного впливу - звільнення зі служби без врахування обставин, які передбачені ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України при застосування дисциплінарного стягнення.

А відтак, на думку суду, вищезазначене рішення відповідача не відповідає критеріям обґрунтованості (п.3 ч.3 ст.2 КАС України) та пропорційності (п.3 ч.3 ст.2 КАС України).

За таких обставин, накази відповідача про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення його зі служби в поліції є протиправними та підлягають скасуванню.

Протиправність наказів ОСОБА_2 патрульної поліції Національної поліції України № 2411 від 22.08.2016 р. та №220 о/с від 01.09.2016 р. прямо вказує на наявність правових підстав для поновлення позивача на посаді поліцейського роти №3 батальйону №4 ОСОБА_2 патрульної поліції Національної поліції України з 01.09.2016 року.

ОСОБА_11 адміністративного суду України від 26.05.2010 року № 753/11/13-10 "Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби" зазначено, що під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Враховуючи, що Законом України Про Національну поліцію не врегульовано питання поновлення на службі, суд вбачає наявними підстави застосування в даному випадку норм Кодексу законів про працю України.

Також, оскільки судовим розглядом справи доведено протиправність звільнення позивача, що спричинило вимушений прогул, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Отже, постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського роти №3 батальйону №4 ОСОБА_2 патрульної поліції Національної поліції України та стягнення з ОСОБА_2 патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця підлягає негайному виконанню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Положеннями частини 1 статті 11 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Харкові, ОСОБА_2 патрульної поліції Національної поліції України визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити в повному обсязі.

Скасувати накази ОСОБА_2 патрульної поліції Національної поліції України № 2411 від 22.08.2016 р. та наказ №220 о/с від 01.09.2016 р., яким ОСОБА_1 було звільнено зі служби в Національній поліції України у відповідності до п. п. 1,2,3 ч. 4 ст. 7, ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про національну поліцію» п.п. 1,6 ч. 1, ч.2 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.5 ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського роти №3 батальйону №4 ОСОБА_2 патрульної поліції Національної поліції України з 01 вересня 2016 року.

Стягнути з ОСОБА_2 патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2016 року до дня поновлення на роботі.

Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського роти №3 батальйону №4 ОСОБА_2 патрульної поліції Національної поліції України з 01 вересня 2016 року та в частині стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць звернути до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений 28 листопада 2016 року.

Суддя Спірідонов М.О.