Постанова № 63020791, 28.11.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2016 року 810/1596/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

15 квітня 2015 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "ІТЦ" (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 грудня 2013 р. № № НОМЕР_1, НОМЕР_2.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 р. замінено неналежного відповідача - Державну податкову інспекцію в м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим на належного - Генічеську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно зробив висновки про нікчемність правочинів, які були укладені між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ВБК «Аквілон» (далі ТОВ «ВБК «Аквілон»). Стверджує, що всі укладені позивачем угоди були реальні та виконані сторонами в повному обсязі (т. 1 а.с. 3 - 10).

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на те, що правочини між позивачем та ТОВ «ВБК «Аквілон», здійснені без мети настання реальних наслідків. Стверджує, що названі правочини є нікчемними (т. 2 а.с. 130-137).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

17 березня 2006 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (т. 1 а.с. 11-12).

У період з 10 по 16 грудня 2013 р. відповідачем було проведено невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «ВБК «Аквілон» за липень-листопад 2012 р. та відображення їх у податковій звітності, за результатами якої 16 грудня 2013 р. було складено акт перевірки № 1869/22.7/34309090 (далі акт перевірки № 1869/22.7/34309090) (т. 1 а.с. 28-42).

У розділі "Висновок" названого акту перевірки зазначено, що позивачем порушено:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187. 1 ст. 187 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2756-VI (далі ПК України), в результаті чого, було завищено податковий кредит у сумі 696 897 грн 00 коп., у тому числі за липень 2012 р. 178 089 грн 00 коп., серпень 2012 р. 133 333 грн 00 коп., вересень 2012 р. 215 199 грн 00 коп., жовтень 2012 р. 116 667 грн 00 коп., листопад 2012 р. 53 609 грн 00 коп. та донараховано податок на додану вартість у сумі 696 897 грн 00 коп.;

- п.44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, п,138.8, п. 138.8.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування за 2-3 кв. 2012 р. у сумі 932 978 грн 00 коп., донараховано податок на прибуток за 3 кв. 2012 р. у сумі 195 925 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 42).

27 грудня 2013 р. на підставі названого акту перевірки № 1869/22.7/34309090 відповідачем були винесені податкові повідомлення рішення:

- № НОМЕР_3, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 1 045 345 грн 50 коп., з якої за основним платежем 696 897 грн 00 коп., за штрафними санкціями 348 448 грн 50 коп. (далі податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3) (т. 1 а.с. 48);

- № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 244 906 грн 25 коп., з яких 195 925 грн 00 коп. за основним платежем, 48 981 грн 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (далі податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1) (т. 1 а.с. 49).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин).

Згідно з вимогами п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як убачається з п. 138.6 ст. 138 ПК України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно з вимогами п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до вимог п. 138.8.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Як убачається з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з вимогами п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Як убачається з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки

податкової накладної.

Згідно з вимогами п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до вимог п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Як убачається з п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Наявні матеріали справи свідчать, що відповідачем було поставлено під сумнів фінансово господарську діяльність позивача, зокрема, реальність господарських операцій з контрагентом «ВБК «Аквілон» за липень-листопад 2012 р. та зроблено висновок, що господарські операції між ними були фіктивними правочинами.

При вирішені справи, судом враховано таке.

9 липня, 4 та 21 вересня 2012 р. між «ВБК «Аквілон» (підрядник) та позивачем (замовник) було укладено 3 ідентичні договори підряду № 2012/09-07, № 2012/04-09, № 2012/21-09 (далі договір підряду № 2012/09-07, № 2012/04-09, № 2012/21-09) (т. 1 а.с. 92-98, 102-108, 110-117 ).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 названих договорів обєкт торгівельний комплекс, що належить замовнику на праві власності, розташований у м. Сімферополь, обїзна дорога Ялта-Євпаторія, 20.

Відповідно до п. 2.1 п. 2 договорів підрядник зобовязується на свій ризик, власними та залученими силами та засобами виконати комплекс робіт з реконструкції системи зовнішньої дощової каналізації та очисних споруд на обєкті замовника, у відповідності до обсягу робіт, визначених у кошторисі, який є невідємною частиною даного договору, а замовник зобовязується прийняти та оплатити вказані роботи.

Як убачається з п. 2.3 п. 2 названих договорів, роботи виконуються підрядником на підставі проекту, який є невідємною частиною договору (т. 1 а.с. 92).

На підтвердження наявності у власності позивача торгівельного комплексу за адресою: АРК, м. Сімферополь, вул. Обїзна дорога Ялта-Євпаторія, 20, останнім було надано суду свідоцтво про право власності на нерухоме майно та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т. 3 а.с. 77-78).

На підтвердження виконання договорів підряду позивачем було надано такі документи:

- графіки виробництва і робіт (т. 1 а.с. 99, 109, 118, т. 2 а.с. 65-68, 71, т. 4 а.с. 115);

- акти приймання виконаних будівельних робіт № 507 на суму 615 401 грн 08 коп., № 513 на суму 141 643 грн 91 коп. та № 527 на суму 362 528 грн 88 коп. (т. 1 а.с. 144-189, т. 2 а.с. 87-90, 92-100);

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (т. 1 а.с. 190-191, т. 2 а.с. 86, 91);

- податкові накладні від 6 листопада 2012 р. № 5 на загальну суму 321 655 грн 50 коп., в тому числі ПДВ - 53 609 грн 25 коп., 1 жовтня 2012 р. № 201 на суму 700 000 грн 00 коп., в тому числі ПДВ - 116 666 грн 67 коп., 13 вересня 2012 р. № 12 на суму 600 000 грн 00 коп., в тому числі ПДВ - 100 000 грн 00 коп., 18 вересня 2012 р. № 16 на суму 618 552 грн 44 коп., з яких ПДВ - 103 088 грн 74 коп., 18 вересня 2012 р. № 17 на суму 72 661 грн 08 коп., з яких ПДВ - 12 110 грн 18 коп.,20 серпня 2012 р. № 17 на суму 350 000 грн 00 коп., з яких ПДВ - 58 333 грн 33 коп., 16 липня 2012 р. № 5 на суму 1 068 532 грн 44 коп., з яких ПДВ - 178 088 грн 74 коп. (т. 1 а.с. 200-206, т. 3 а.с. 21-28, т. 4 а.с. 230-245);

- договірну ціну (т. 2 а.с. 59-64, 69-70, т. 4 а.с. 97);

- робочий проект (т. 3 а.с. 185-233, 235-250, т. 4 а.с. 1-7);

- комерційну пропозицію (т. 3 а.с. 234);

- звіти поточного контролю щільності ґрунтів (т. 4 а.с. 10-68);

- акт прийому-передачі будівельного майданчика (т. 4 а.с. 75);

- локальний кошторис (т. 4 а.с. 99-114);

- загальний журнал робіт (т. 4 а.с. 126-227);

- акти огляду прихованих робіт (т. 5 а.с. 21-23, 25-56, 63-119, 121-128);

- акти огляду відкритого котловану (т. 5 а.с. 24, 120, 129-139);

- банківські виписки, які завірені печаткою публічного акціонерного товариства "УніКредит Банк" (т. 1 а.с. 222-232, т. 2 а.с. 36-39).

При вирішенні справи, судом враховано таке.

Позивачем було сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «ВБК «Аквілон» на загальну суму 696 897 грн 00 коп., у тому числі: за липень 2012 р. 178 089 грн 00 коп., серпень 2012 р. 133 333 грн 00 коп., вересень 2012 р. 215 199 грн 00 коп., жовтень 2012 р. 116 667 грн 00 коп., листопад 2012 р. 53 609 грн 00 коп.

Крім того, позивачем було віднесено до складу валових витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування за 2-3 кв. 2012 р., витрати по взаємовідносинах з ТОВ «ВБК «Аквілон» у сумі 932 978 грн 00 коп.

На підтвердження правомірності включення названих сум до податкового кредиту та валових витрат позивачем надано копії податкових накладних, виписаних ТОВ «ВБК «Аквілон».

Проте, судом не можуть бути взяті до уваги надані позивачем податкові накладні, враховуючи таке.

Зокрема, ТОВ "ВБК "Аквілон" було виписано такі податкові накладні від:

- 6 листопада 2012 р. № 5 на загальну суму 321 655 грн 50 коп., в тому числі ПДВ - 53 609 грн 25 коп.;

- 1 жовтня 2012 р. № 201 на суму 700 000 грн 00 коп., в тому числі ПДВ - 116 666 грн 67 коп.;

- 13 вересня 2012 р. № 12 на суму 600 000 грн 00 коп., в тому числі ПДВ - 100 000 грн 00 коп.;

- 18 вересня 2012 р. № 16 на суму 618 552 грн 44 коп., з яких ПДВ - 103 088 грн 74 коп.;

- 18 вересня 2012 р. № 17 на суму 72 661 грн 08 коп., з яких ПДВ - 12 110 грн 18 коп.;

- 20 серпня 2012 р. № 17 на суму 350 000 грн 00 коп., з яких ПДВ - 58 333 грн 33 коп.;

- 16 липня 2012 р. № 5 на суму 1 068 532 грн 44 коп., з яких ПДВ - 178 088 грн 74 коп. (т. 1 а.с. 200-206, т. 3 а.с. 21-28, т. 4 а.с. 230-245);

Як убачається з наданих позивачем витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з 26 вересня 2011 р. керівником та підписантом ТОВ «ВБК «Аквілон» був ОСОБА_1, а з 27 грудня 2012 р. - ОСОБА_2 керівник, а ОСОБА_3 - голова комісії з припинення або ліквідатор (т. 3 а.с. 69-76, 85-91).

Наявні в матеріалах справи копії податкових накладних свідчать, що від імені ТОВ «ВБК «Аквілон» вони підписані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 200-206, т. 3 а.с. 21-28, т. 4 а.с. 230-245).

15 вересня 2015 р. позивачем надано суду податкову накладну від 20 серпня 2012 р. № 17 на загальну суму 350 000 грн 00 коп., з яких податок на додану вартість - 58 333 грн 33 коп., яка не підписана ОСОБА_5 та не завірена печаткою ТОВ «ВБК «Аквілон» (т. 1 а.с. 205).

Разом з тим, у подальшому позивачем було надано копію цієї ж накладної, але вже з підписом ОСОБА_5 та печаткою ТОВ «ВБК «Аквілон» (т. 3 а.с. 22).

Проте, інформації щодо займаних цими особами посад та їх повноважень на підписання податкових накладних від імені ТОВ «ВБК «Аквілон» в тексті накладних зазначено не було.

Крім того, у графі 2 "Номенклатура товарів/послуг продавця" названих накладних зазначено лише "Передплата за ремонтні роботи згідно договору", що не дає можливості ідентифікувати, які саме послуги мали бути надані позивачу ТОВ «ВБК «Аквілон».

Судом також враховано, що перелічені накладні виписані по факту передплати за послуги, які мали бути надані, а не по факту виконання зазначених в них робіт.

Слід зазначити, що по факту виконання робіт були складені лише 3 акти приймання виконаних будівельних робіт, зокрема, № 507 на суму 615 401 грн 08 коп., № 513 на суму 141 643 грн 91 коп. та № 527 на суму 362 528 грн 88 коп.

Як убачається з цих актів, вони не містять дати їх підписання від імені ТОВ «ВБК «Аквілон» ОСОБА_1, в них не зазначено посаду, яку він займав та документів, на підтвердження його повноважень (т. 1 а.с. 144-189, т. 2 а.с. 87-90, 92-100).

Наведене свідчить, що названі документи не можуть бути підставою для включення зазначених в них сум до складу податкового кредиту та валових витрат по господарським взаємовідносинам з ТОВ «ВБК «Аквілон».

До того ж судом враховано, що господарські правовідносини між позивачем та ТОВ «ВБК «Аквілон» були предметом розгляду в межах справ № 904/3600/13, № 904/3598/13, № 904/3599/13.

Зокрема, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23 липня 2013 р. у справі № 904/3600/13 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «ВБК «Аквілон» на користь позивача переплату у сумі 249 224 грн 81 коп., а відмовлено у стягненні переплати у сумі 1834 грн 01 коп. у зв'язку з тим, що роботи були прийняті позивачем за актом приймання виконаних робіт за грудень 2012 р. (т. 1 а.с. 80-83).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23 липня 2013 р. у справі № 904/3599/13 стягнуто з ТОВ «ВБК «Аквілон» на користь позивача переплату у сумі 581 280 грн 73 коп. у зв'язку з припиненням відповідачем робіт за договором підряду № 2012/09-07 (т. 1 а.с. 88-91).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23 липня 2013 р. у справі № 904/3598/13 відмовлено у стягненні з ТОВ «ВБК «Аквілон» на користь позивача переплати у сумі 363 931 грн 64 коп., у зв'язку з тим, що роботи були прийняті позивачем за актом приймання виконаних робіт за грудень 2012 р. (т. 1 а.с. 84-87).

Названі судові рішення свідчать, що фактично ТОВ «ВБК «Аквілон» було виконано частину робіт за грудень 2012 р., однак, у названих судових рішеннях не зазначено які саме роботи були виконані і на яку суму.

При вирішенні справи судом також враховано, що, як убачається з листа Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 10 жовтня 2016 р. № 40-402-16/9945, ТОВ «ВБК «Аквілон» мало ліцензію на провадження господарської діяльності, повязаної зі створенням обєктів архітектури у період з 31 серпня 2009 р. по 31 серпня 2012 р., а також у період з 22 серпня 2012 р. по 22 серпня 2017 р. (т. 4 а.с. 247).

Проте, названий лист жодним чином не підтверджує фізичну, матеріальну та ресурсну можливість ТОВ «ВБК «Аквілон» виконати роботи, передбачені укладеними з позивачем договорами.

Судом також враховано, що 25 липня 2012 р. між позивачем (замовник) та ОСОБА_6 (виконавець) було укладено договір про надання послуг на здійснення технічного нагляду № 1 (далі договір № 1) (т. 2 а.с. 72-75).

Згідно з п. 1.1 п. 1 названого договору замовник доручає і оплачує, а виконавець приймає на себе зобовязання щодо надання послуг: виконання робіт щодо здійснення технічного нагляду за реконструкцією дощової каналізації та підпірних стін, яка буде виконуватися у 2012 р. відповідно до договорів підряду, укладених між замовником і генпідрядником. Обєкт розташований за адресою: вул. Обїзна дорога Євпаторія-Ялта, б. 20, м. Сімферополь, АРК, 95010 (т. 2 а.с. 72-75).

Відповідність кваліфікаційним вимогам у сфері діяльності, повязаної зі створенням обєктів архітектури, професійну спеціалізацію, необхідний рівень кваліфікації і знань ОСОБА_6 підтверджується кваліфікаційним сертифікатом (т. 2 а.с. 76-77);

Так, ОСОБА_6 було здійснено технічний нагляд за будівництвом, що підтверджується журналом № 1 (т. 4 а.с. 117-124).

Проте, названий журнал жодним чином не підтверджує факту надання ТОВ «ВБК «Аквілон» послуг на суми передоплати, які зазначені у податкових накладних.

При вирішенні справи судом також враховано, що сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового звязку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вже зазначалося, в основу оскаржуваних податкових повідомлень рішень, покладено висновки про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат у звязку з відсутністю у позивача первинних фінансово-господарських документів, які б підтверджували факт отримання послуг від ТОВ "ВБК "Аквілон".

Судом витребовувалися від позивача докази на підтвердження реальності здійснення контрагентом ТОВ "ВБК "Аквілон" господарських операцій саме в тій сумі, на які контрагентом було видано податкові накладні.

Проте, позивачем було надано лише докази, аналіз яких наведено вище.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні підтвердив, що у позивача відсутні будь-які інші докази, крім тих, що вже були надані суду.

При вирішенні справи судом також враховано, що згідно з п. 4.1. розділу 4 договору № 2012/09-07 приймання виконаних робіт мало бути здійснено з актом здачі приймання виконаних робіт (КБ 2В) та довідки про вартість виконаних робіт (КБ 3) (т. 1 а.с. 93).

Як вже зазначалося, податкові накладні контрагентом позивача - ТОВ "ВБК "Аквілон" були виписані у період з липня по грудень 2012 р. на загальну суму 3 731 401 грн 46 коп.

Водночас, акти приймання виконаних робіт подані лише за серпень та грудень 2012 р. (т. 1 а.с. 144-189, т. 2 а.с. 87-90, 92-100).

Крім того, зазначена в актах приймання виконаних робіт сума робіт складала 1 119 573 грн 87 коп., тоді як сума, зазначена в довідках про вартість складала 1 180 481 грн 26 коп.

Тобто, сума, зазначена в податкових накладних (т. 1 а.с. 200-206, т. 3 а.с. 21-28, т. 4 а.с. 230-245) не співпадає з сумами, зазначеними в актах приймання виконаних робіт та сумами, зазначеними в довідках про вартість робіт (т. 1 а.с. 144-189, т. 2 а.с. 87-90, 92-100, т. 1 а.с. 190-191, т. 2 а.с. 86, 91).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту виконання договорів підряду між позивачем та ТОВ "ВБК "Аквілон" та правомірності формування податкового кредит по взаємовідносинах з названим контрагентом на загальну суму 696 897 грн 00 коп., у тому числі: за липень 2012 р. 178 089 грн 00 коп., серпень 2012 р. 133 333 грн 00 коп., вересень 2012 р. 215 199 грн 00 коп., жовтень 2012 р. 116 667 грн 00 коп., листопад 2012 р. 53 609 грн 00 коп. та валових витрат за 2-3 кв. 2012 р. у сумі 932 978 грн 00 коп.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, чого не було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що і було зроблено відповідачем.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 27 грудня 2013 р. № № НОМЕР_1, НОМЕР_2 відповідачем винесено правомірно, а позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.Керуючись ст.ст. 9, 69 - 72, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.