Постанова № 63020589, 21.11.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року м.Житомир справа № 806/1362/16

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

секретар судового засідання Кривенко Л.М.,

за участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Компанія РОС" до Головного управління ДФС у Житомирській області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "НПЛ КОМ", ОСОБА_4 капітального будівництва Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.07.2016 №0000591401 в частині,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог від 20.09.16, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 15 липня 2016 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 199908 грн і за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 49977 грн. У обґрунтування заявлених позовних вимог Приватне підприємство "Компанія РОС" зазначало, що висновки, викладені в акті перевірки від 02.07.2016 № 21/06-30-14/36104970, щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 199908 грн по операції з отримання субпідрядних робіт від ТОВ "НПЛ КОМ" по проведенню реконструкції дошкільного навчального закладу № 58 за замовленням ОСОБА_4 капітального будівництва Житомирської міської ради є безпідставними. Зокрема, позивач указував, що висновки фіскального органу про сумнівність таких господарських операцій в акті перевірки були зроблені не у зв'язку з не підтвердженням реальності цих операцій, відсутністю чи неправильним складанням первинних документів або неналежним їх відображенням у бухгалтерському чи податковому обліку, а лише на підставі аналізу податкової звітності ТОВ "НПЛ КОМ" в окремому періоді, що не розкриває повної інформації щодо проведених ним господарських операцій. ПП "Компанія РОС" податковий кредит сформований на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "НПЛ КОМ", який зареєстрований платником податку на додану вартість та має право на виписування таких накладних. Факт виконання будівельних робіт на об'єктів підтверджується належно оформленими первинними документами, зокрема, податковими накладними, а також актами приймання виконаних будівельних робіт, форми КБ-2в, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, форми КБ-3.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити, посилаючись на доводи позовної заяви та додаткових пояснень по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, з мотивів наведених у письмових запереченнях на позов.

Представники третіх осіб до суду не прибули, про час і місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином. Про причини неявки до суду не повідомили.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що з 03.06.2016 по 24.06.2016 посадовими особами Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області та Головного управління ДФС у Житомирській області, відповідно до плану - графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІ квартал 2016 року, проведено планову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства "Компанія РОС" з питань вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

За результатами перевірки Головним управлінням ДФС у Житомирській складено акт від 02.07.2016 № 21/06-30-14/36104970.

Вказаним актом, поміж іншого, зафіксовано, що перевіркою встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.5, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого Підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 210679,00 грн, в т.ч.: листопад 2015 р. - 124047 грн, грудень 2015 р. - 86632 грн.

15 липня 2016 року Головним управлінням ДФС у Житомирській області, на підставі акту перевірки № 21/06-30-14/36104970 від 02.07.2016, прийнято податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання Приватного підприємства "Компанія РОС" за платежем податок на додану вартість на 263349,00 грн (за податковим зобов'язанням - 210679 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 52670 грн).

ПП "Компанія РОС", не погоджуючись із указаним податковим повідомленням - рішенням у частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 249885 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням - 199908 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 49977 грн, звернулося до суду з даним позовом.

Суд, перевіряючи податкове повідомлення рішення в спірній частині на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, виходив із такого.

Приватне підприємство "Компанія РОС" (надалі також - ПП "Компанія РОС") зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Житомирської міської ради та взято на податковий обік в органах державної податкової служби 26.11.2008. На час виникнення спірних правовідносин перебувало на обліку в Житомирській ОДПІ та було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Зі змісту акту перевірки від 02.07.2016 слідує, що висновок контролюючого органу про заниження ПП "Компанія РОС" податку на додану вартість за листопад 2015 року на суму 115334,80 грн і за грудень 2015 року - 84573,67 грн, всього на суму 199908,00 грн, обґрунтовано безпідставним віднесенням Підприємством до складу податкового кредиту ПДВ з вартості отриманих послуг від ТОВ "НПЛ КОМ" на суму 1199446,80 грн, у т.ч. ПДВ - 199907,80 грн.

Стверджуючи про те, що ПП "Компанія РОС" безпідставно сформовано податковий кредит по податкових накладних, отриманих від постачальника ТОВ "НПЛ КОМ" контролюючий орган посилається на те, що останнє не могло виконувати послуги по реконструкції дошкільного навчального закладу № 58 за адресою: м.Житомир, вул. Крошенська, 12б, згідно договору будівельного підряду № 1211/1 від 12.11.2015. Так як, відповідно до наявної інформації, згідно інформаційних баз ДФС та податкової звітності, що подавало підприємство за період за 4 кв. 2015 року, встановлено, що ТОВ "НПЛ КОМ" не мало найманих працівників в такій кількості необхідній для виконання зазначеного обсягу, що вказані в актах виконаних робіт. Також відповідач посилається на те, що за результатами аналізу фінансово - господарських операцій, що здійснювались протягом листопада - грудня 2015 року постачальниками ТОВ "НПЛ КОМ", установлено схему використання реквізитів суб'єктів господарювання, які мають ознаки фіктивності, у незаконних схемах формування податкового кредиту з ПДВ.

Податковий кредит, згідно зі пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

У відповідності до п. 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно зі абз. 1 п. 198.2 цієї статті ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У пункті 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абз. 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно зі абз. 1, 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Бухгалтерський облік, згідно зі ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до частини 1 і 2 статті 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (абз. 11 ст. 1 Закону).

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту з ПДВ є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

У свою чергу, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Безспірно з'ясовано, що у жовтні 2015 року ПП "Компанія РОС" стало переможцем відкритих торгів з реконструкції дошкільного навчального закладу № 58 на замовлення ОСОБА_4 капітального будівництва Житомирської міської ради.

26 жовтня 2015 року між Приватним підприємством "Компанія РОС" (Підрядник) та ОСОБА_4 капітального будівництва Житомирської міської ради (ОСОБА_5) укладено договір № 77 (т. 1 а.с. 105-109).

У пункту 1 цього договору вказано, що предметом договору підряду є виконання робіт по об'єкту "Реконструкція дошкільного навчального закладу № 58 за адресою м. Житомир, вул. Крошенська, 12-б".

Відповідно до п. 3.1 договору, загальна сума договору становить - 16092394,92 грн, в т.ч. ПДВ - 2682065,82 грн, з них 2015 рік - 16092394,92 грн. Ціна договору є твердою.

Згідно зі п. 5.4 договору № 77 від 26.10.15, Підрядник за письмовим погодженням з ОСОБА_5 може залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників).

У судовому засіданні встановлено, що, з метою виконання указаного договору, 12 листопада 2015 року Приватним підприємством "Компанія РОС" (Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НПЛ КОМ" (Субпідрядник) укладено договір будівельного підряду № 1211/1 (т. 1 а.с. 110-111), за умовами якого Субпідрядник зобов'язується на свій ризик власними та/або залученими силами і засобами виконати роботи з "Реконструкції дошкільного навчального закладу № 58 за адресою: м. Житомир, вул. Крошенська, 12б". При цьому зазначено, що склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання Субпідряднику, визначені проектно - кошторисною документацією.

Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 цього договору, Субпідрядник повинен виконати передбачені цим договором роботи, якість яких відповідає умовам проектної документації, будівельним нормам і правилам, гарантує якість закінчених робіт і змонтованих конструкцій, досягнення показників, визначених у проектній документації.

Ціна договору визначена у пункті 3 договору від 12.11.15, яким передбачено, що вартість робіт визначається кошторисом і становить 1684974,00 грн, у т.ч. ПДВ 280829,00 грн.

Розрахунки проводяться шляхом пред'явлення у роздрукованому вигляді Субпідрядником та підписання і оплата, впродовж 10 банківських днів від дня отримання Генпідрядником акта виконаних робіт (п. 4 договору № 1211/1 від 12.11.15).

Згідно зі п. 5.1 згаданого договору, Субпідрядник зобов'язується розпочати виконання робіт на протязі 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання даного договору та завершити їх виконання до 25 грудня 2015 року. Субпідрядник може забезпечити дострокове завершення виконання робіт і здачу їх Генпідряднику.

В силу приписів пп. 6.1.2 п. 6.1 договору Генпідрядник зобов'язаний приймати виконані роботи згідно з актом (форма № КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3) впродовж 3 днів з дня їх передання Субпідрядником.

У відповідності до пп. 6.4.3 п. 6.4 договору від 12.11.15, Субпідрядник може залучати для виконання спеціальних робіт субпідрядні організації і забезпечує координацію їхньої діяльності на майданчику. Субпідрядні договори не змінюють зобов'язань Субпідрядника перед Генпідрядником. Приймання на оплату робіт, виконаних субпідрядниками, здійснює Субпідрядник. Субпідрядник співпрацює з іншими Субпідрядниками, державними органами, комунальними підприємствами і Генпідрядником, та використовує майданчик разом з ними.

До договору сторонами підписано договірну ціну на будівництво "Реконструкція дошкільного закладу № 58 за адресою м. Житомир, вул. Крошенська, 12б, що здійснюється в 2015 році, та локальні кошториси на відповідні будівельні роботи.

Впродовж листопада - грудня 2015 року ТОВ "НПЛ КОМ" виконано на замовлення позивача будівельні роботи по об'єкту "Реконструкція дошкільного навчального закладу № 58", зокрема будівельні та монтажні роботи щодо електросилового обладнання та електроосвітлення, вентиляції, опалення, водопроводів і каналізації, земельні роботи, тощо.

На підтвердження фактичного виконання цього договору у листопаді та грудні 2015 року ТОВ "НПЛ КОМ" складено акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ2в за листопад 2015 року (т. 1 а.с. 138-139, 142 - 150) та за грудень 2015 року (т. 2 а.с. 2-21); довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 (т. 2 а.с. 139, 144-145, 148, 152, 160, 164). Акти та довідки підписані Генпідрядником і Субпідрядником та скрiпленi печатками сторiн. Останніми також підписано підсумкові відомості ресурсів (витрати - за прийнятими нормами).

Окрім цього, за результатами господарських операцій ТОВ "НПЛ КОМ" видано на користь ПП "Компанія РОС" податкові накладні, які зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: № 355 від 23.11.2015 на загальну суму 277694,40 грн (в т.ч. ПДВ - 46282,40 грн) (т. 2 а.с. 32); № 356 від 24.11.2015 на загальну суму 245733,60 грн (в т.ч. ПДВ - 40955,60 грн) (т. 2 а.с. 34); № 357 від 25.11.2015 на загальну суму 168583,20 грн (в т.ч. ПДВ - 28097,20 грн) (т. 2 а.с. 36); № 321 від 13.12.2015 на загальну суму 236431,20 грн (в т.ч. ПДВ - 39405,20 грн) (т. 2 а.с. 38); № 322 від 14.12.2015 на загальну суму 271004,40 грн (в т.ч. ПДВ - 45167,40 грн) (т. 2 а.с. 40).

Розрахунки за здійснені будівельні та монтажні роботи по об'єкту "Реконструкція дошкільного закладу № 58 за адресою м. Житомир, вул. Крошенська, 12б" позивачем з ТОВ "НПЛ КОМ" проведено у безготівковій формі, що підтверджено копіями платіжних доручень, якими перераховано на користь контрагента грошові кошти в загальному розмірі 1684974, 00 грн (т. 1 а.с. 112- 114), та витягами позивача по рахунку 631 за грудень 2015 року (т. 2 а.с. 92-94). Оплата за виконані роботи здійснена у повному обсязі.

Судом установлено, що на час здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "НПЛ КОМ", останній був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і платник податку на додану вартість.

На підтвердження наведеного позивачем надано до суду виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та витяг з реєстру платників податку на додану вартість.

Вказане контролюючим органом не заперечувалося.

У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основним видом діяльності ТОВ "НПЛ КОМ" за КВЕД -2010 є: будівництво житлових і нежитлових будівель.

15 вересня 2015 року Державною архітектурно - будівельною інспекцією України видано ТОВ "НПЛ КОМ" ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів IV і V категорії складності, строком з 25 серпня 2015 р. по 25 серпня 2018 р.

Перелічені вище податкові накладні сформовані ТОВ "НПЛ КОМ" відповідно до статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 р. за N 1235/26012 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), містять усі обов'язкові реквізити та видані особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість, на момент їх видачі. Підписані уповноваженою посадовою особою підприємства - керівником ОСОБА_6, про яку зазначено в ЄДРПОУ, на момент виникнення господарських операцій.

Акт перевірки від 02.07.2016 посилань на недоліки у оформленні податкових накладних не містить.

Як видно із матеріалів справи виконані Субпідрядником роботи в подальшому були здані позивачем ОСОБА_5 - ОСОБА_4 капітального будівництва Житомирської міської ради. ПП "Компанія РОС" та ОСОБА_4 капітального будівництва Житомирської міської ради були підписані акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ2в за листопад - грудень 2015 року, копії яких приєднані до матеріалів справи. ПП "Компанія РОС" виписані податкові накладні, копії яких також наявні у матеріалах справи.

У свою чергу, ОСОБА_5 проведено оплату за виконані роботи по реконструкції в повному обсязі, про що свідчать копії платіжних доручень, якими перераховано на користь ПП "Компанія РОС" грошові кошти в загальному розмірі 16092394,92 грн (т. 1 а.с. 115-126), та витягами позивача по рахунку 631 за грудень 2015 року (т. 2 а.с. 95-98).

Факт виконання договору № 77 від 26.10.2015 та оплату виконаних робіт у повному обсязі підтверджено у листі ОСОБА_4 капітального будівництва Житомирської міської ради від 20.09.16 № 623 (т. 3 а.с. 1).

За наведених обставин, суд вважає, що укладення позивачем договору будівельного підряду з ТОВ "НПЛ КОМ" було зумовлено господарською діяльності ПП "Компанія РОС".

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних та первинних документів фактичним обставинам, тому факт здійснення господарських операцій з ТОВ "НПЛ КОМ" у перевіряємому періоді підтверджується документально.

Зважаючи на те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, то суд вважає, що висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "НПЛ КОМ" є формальним і необ'єктивним.

Стосовно тверджень відповідача про неможливість реального виконання контрагентом, укладеного з позивачем договору, через відсутність у нього необхідних умов (трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів) для ведення господарської діяльності з посиланням на дані інформаційних баз ДФС і податкової звітності ТОВ "НПЛ КОМ", то суд їх до уваги не приймає, враховуючи наступне.

Відповідно до пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку.

Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

В силу приписів частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Верховний Суд України в постанові від 31 січня 2011 року (№ 21-47а10) зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У свою чергу, отримання контролюючим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки, ані інформація баз ДФС не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів у контрагентів і відносити понесені витрати на придбання товару та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Щодо посилання контролюючого органу на пояснення осіб, які за даними податкової звітності 1ДФ отримували дохід від ТОВ "НПЛ КОМ", надані під час допиту як свідків, у яких вони заперечили отримання доходу від вказаного підприємства, суд зазначає слідуюче.

Згідно зі частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В силу приписів частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Системний аналіз положень норм чинного процесуального законодавства свідчить на користь висновку, що пояснення, відібрані у певних працівників контрагента не можуть бути належним доказом у даній адміністративній справі та свідчити про нікчемний характер договору, укладеного між позивачем і контрагентом.

У розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, зокрема, вину службових осіб у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів, є відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Інформації стосовно наявності таких судових рішень щодо посадових осіб ТОВ "НПЛ КОМ" на момент розгляду адміністративної справи суду не надано.

Таким чином, відмова декількох осіб від факту отримання ними доходу від ТОВ "НПЛ КОМ" не може бути прийнята судом як беззаперечний доказ не виконання контрагентом будівельних робіт для позивача, відповідно до договору.

Суд звертає увагу на те, що пояснення у керівника ТОВ "НПЛ КОМ" не відбиралися, допит гр. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 як свідків і вилучення печатки ТОВ "НПЛ КОМ" як СПД з ознаками фіктивності здійснено у червні 2016 року, тобто після фактичного виконання ТОВ "НПЛ КОМ" договору будівельного підряду від 12.11.15.

У свою чергу, акт перевірки від 02.07.2016 не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента позивача були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договору так і на дату складання податкових накладних.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак, контролюючим органом не доведено існування таких обставин.

Ураховуючи наведене, висновки контролюючого органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо завищення формування податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад - грудень 2015 року по взаєморозрахунках з ТОВ "НПЛ КОМ" на загальну суму 199908 грн мають характер припущень та є необґрунтованими, а тому не можуть бути покладені в основу податкового повідомлення - рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Усупереч наведеним нормам, відповідачем не доведено існування обставин на підставі яких прийнято податкове повідомлення - рішення в спірній частині.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 15 липня 2016 року № НОМЕР_1 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим зобов'язанням на 199908 грн і за штрафними (фінансовими) санкціями на 49977 грн є протиправним, тому його необхідно скасувати в цій частині.

Беручи до уваги все зазначене, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства "Компанія РОС" є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 86, 158 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 15 липня 2016 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 199908 грн і за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 49977 грн.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 28 листопада 2016 р.