Постанова № 63020331, 23.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/3210/14

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Домусчі С.Д.,

ОСОБА_1,

за участю: секретар судового засідання Курманова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного кадастрового реєстратора відділу Держземагенства в Овідіопольському районі Одеської області, третя особа Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в особі Одеської регіональної філії, про визнання протиправною відмову, скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до до Державного кадастрового реєстратора відділу Держземагенства в Овідіопольському районі Одеської області, третя особа Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при ОСОБА_3 комітеті України по земельних ресурсах» в особі Одеської регіональної філії, в якому просила визнати протиправною відмову у внесенні відомостей до державного земельного кадастру з присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці площею - 0,06 Га для обслуговування житлового будинку в смт. Великодолинське вул. Незалежності 1, скасувати рішення від 05.05.2014 року № РВ-5100068252014 та зобовязати здійснити реєстрацію земельної ділянки, внести відповідні зміни до Поземельної книги, видати витяг з державного земельного кадастру.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року в задоволенні заявлених вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених вимог позивача, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного її вирішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в січні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до голови Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області із заявою про надання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 Га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Великодолинської селищної ради за адресою: вул. Незалежності № 1 смт. Великодолинське, Великодолинська селищна рада, Овідіопольський район, Одеська область.

У вказаній заяві вона зазначила, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки цього виду цільового призначення нею раніше не використовувалась.

Рішенням № 383-VI Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області VІ скликання ХХ сесії від 02.03.2012 року надано дозвіл на складання проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,06 Га ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: вул. Незалежності № 1, смт. Великодолинське, Великодолинська селищна рада, Овідіопольський район, Одеська область.

Пунктом другим вказаного рішення позивача зобовязано після погодження відповідними органами проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність подати зазначений проект на розгляд та затвердження сесії Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

Позивач замовила проект із землеустрою та після його виготовлення ТОВ «Агенство оцінки нерухомості та бізнесу» отримала висновок Держземагенства в Овідіопольському районі в Одеській області та відділу містобудування та архітектури Овідіопольської РДА про погодження проекту землеустрою.

22.04.2014 року позивач звернулась до Державного кадастрового реєстратора відділу Держземагенства в Овідіопольському районі із заявою про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та за наслідками розгляду заяви та доданих до неї документів прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них).

Підставою для цього слугувало невідповідність поданих документів вимогам, установленим Законом України «Про ОСОБА_3 земельний кадастр» і Порядку ведення державного земельного кадастру, а саме: за наявною у автоматизованій системі державного земельного кадастру інформації гр. ОСОБА_2 вже використала своє право на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, оскільки за нею зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 5123755800:02:005:0832 та державний акт серія ЯБ № 909373, та наявність перетину ділянки з ділянкою 5123755300:02:004:1022 та з ділянкою 5123755300:02:004:1018.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог позивача, посилаючись на те, що позивач вже використала своє право отримання безоплатно земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та отримала державний акт на право власності на землю і повторна передача безоплатно земельної ділянки по такому ж виду використання землі, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд є незаконною.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог позивача, проте з помилковим застосуванням норм матеріального права з огляду на викладене.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 79-1 Земельного кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у ОСОБА_3 земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Стаття 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» від 07.07.2011 року № 3613-VI (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) містить такі визначення: державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про державний земельний кадастр» ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру.

Статтею 21 Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема, на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79 Земельного кодексу України, при їх формуванні.

Згідно п.п. 67, 69 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України «Про ОСОБА_3 земельний кадастр» та цього Порядку.

Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України «Про ОСОБА_3 земельний кадастр».

Документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати вимогам Закону України «Про ОСОБА_3 земельний кадастр» та цього Порядку.

Внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється за заявою згідно з додатком 12 замовника документації із землеустрою та оцінки земель або її розробника від імені замовника, якщо це передбачено договором на виконання відповідних робіт (далі - заявник).

Заява разом з документацією із землеустрою або оцінки земель, електронним документом та іншими документами, зазначеними у пунктах 91-137 цього Порядку, подається заявником ОСОБА_3 кадастровому реєстраторові особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

За правилами п. 73 вказаного Порядку державний кадастровий реєстратор у строк, що не перевищує 14 робочих днів з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру: 1) розглядає її разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, та перевіряє: відповідність документів вимогам, зазначеним у пункті 67 цього Порядку; електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку; 2) за результатами перевірки вносить відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру або приймає рішення про відмову у внесенні таких відомостей з підстав, зазначених у пунктах 91-137 цього Порядку, за формою згідно з додатком 14.

Також, згідно п. 74 Порядку ведення Державного земельного кадастру державний кадастровий реєстратор протягом строку, встановленого пунктом 73 цього Порядку, перевіряє електронний документ на відповідність: 1) даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів); 2) вимогам до змісту, структури і технічних характеристик такого документа згідно з додатком 1; 3) даним документації із землеустрою та оцінки земель.

В свою чергу, відповідно до п. 111 цього ж Порядку рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку приймається у разі: невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам законодавства; розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини; розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

Аналізуючи вказані положення Закону України «Про державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що державний кадастровий реєстратор при розгляді заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру/реєстрацію земельної ділянки не здійснює функції розпорядника (власника) землі та не має повноважень на перевірку правомірності, зокрема, рішення відповідної селищної ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вирішуючи спірне питання помилково виходив з положень ст.ст. 116, 121 Земельного кодексу України, що визначають підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності, норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.

В той же час, колегія суддів наголошує, що імперативною умовою для прийняття рішення про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру/реєстрації земельної ділянки є відповідність поданих документів для внесення таких відомостей/реєстрації земельної ділянки вимогам законодавства, відсутність перетину з іншої земельною ділянкою або її частиною.

В свою чергу, встановлення державним кадастровим реєстраторам обставин щодо невідповідності поданих документів для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру/реєстрації земельної ділянки вимогам чинного законодавства, а так само розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, покладає на останнього обовязок прийняти рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

З матеріалів справи вбачається, що перевірці поданих позивачем документів для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру державним кадастровим реєстраторам було встановлено: невідповідність електронного документа наявним даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним індексних кадастрових карт (планів), відомостям про інші обєкти Державного земельного кадастру, їх кількісним, якісним характеристикам та відомостям про значення оцінки земельної ділянки), встановленим вимогам до змісту, структури і технічних характеристик, даним із землеустрою та оцінки земель; невідповідність поданих документів вимогам, установленим Законом України «Про державний земельний кадастр» і Порядку ведення Державного земельного кадастру, а саме невідповідність зазначених даних про невикористання заявником права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки даним автоматизованої системи державного земельного кадастру, за якими таке право використано заявником; перетин із земельними ділянками за кадастровими номерами 5123755300:02:004:1022, 5123755300:02:004:1018.

Зазначені обставини у їх сукупності є безумовною перешкодою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку за поданою позивачем заявою та свідчать про правомірність прийнятого відповідачем рішення про відмову у внесенні таких відомостей.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову саме з урахуванням наведеного.

Згідно вимог ч. 2 ст. 200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин, оскільки судом першої інстанції правильно вирішено справу по суті позовних вимог, проте із помилковим застосуванням норм матеріального права, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог ст. 201 КАС України, підлягає зміні в частині мотивів, з яких суд першої інстанції виходив, відмовляючи у задоволенні заявлених вимог позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року змінити, виключивши мотиви, з яких виходив суд першої інстанції, та визначити мотиви за цією постановою, які викладені у рішенні суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець