Ухвала суду № 63020254, 22.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження 11/790/85/16 Головуючий І інстанції

Справа №2010/3047/13 ОСОБА_1

Категорія: ч.1 ст.286 КК України Доповідач: Ємець О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Ємця О.П.,

суддів Савченка І.Б., Очеретного С.С.,

за участю: прокурора Кочетова В.Ю.,

захисника адвоката ОСОБА_2,

засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_4 на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 16 січня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Зазначеним вироком

ОСОБА_3, 05.02.1963р.н., уродженець Азербайджанської СРСР с.Падар Варташенського району, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1, не одружений, не працюючий, зареєстрований за адресою: м.Харків, пров.Зерновий, б.6/4, кв.95, раніше не судимий, -

засуджений за ч.1 ст.286 КК України до покарання 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 1 рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки, передбачені ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично зявлятись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено у виді підписки про невиїзд.

ОСОБА_4, 05.02.1965р.н., уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлучений, не працюючий, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимий, -

засуджений за ч.1 ст.286 КК України до покарання 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 1 рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки, передбачені ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично зявлятись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено у виді підписки про невиїзд.

Цим же вироком цивільний позов ОСОБА_5 задоволено частково та постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на її користь майнові збитки в розмірі 111517грн. та моральну шкоду у розмірі 10000грн., а всього 121517,00грн.; цивільний позов ОСОБА_6 задоволено частково та постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на її користь моральну шкоду в розмірі 25000грн.; цивільний позов прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Державного казначейства України в Харківській області задоволено у повному обсязі, постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь держави в особі відділення державного казначейства витрати на лікування в сумі 2297,63грн.

Постановлено стягнути судові витрати за проведення автотехнічної експертизи з ОСОБА_3 в сумі 455,87грн., з ОСОБА_4 в сумі 455,87грн.

Долю речових доказів вирішено в порядку ст.81 КПК України (1960р.).

Як встановив суд, ОСОБА_3 15 серпня 2011 року в 16-00 годин, керуючи технічно справним автомобілем «КАМАЗ-5511» реєстраційний номер №АХ80-89ХК, що належить ОСОБА_7, рухався по автошляху «Київ-Харків-Довжанський» на території Дергачівського району Харківської області зі сторони с.Довжанський в напрямку м.Києва зі швидкістю близько 50 км/год. На шляху прямування, в районі 490км+200м зазначеної автодороги ОСОБА_3 порушив п.п.1.5, 2.3.б, 10.1, 14.3 «Правил дорожнього руху України», а саме: п.1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку або перешкоду для руху, загрожувати життю або здоровю громадян, завдавати матеріальних збитків…»; п.2.3б «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобовязаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення кузова, технічним станом транспортного засобу та не відволікатися від управління ним в дорозі»; п.10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен впевнитися, що це буде безпечно та не створить перешкод іншим учасникам руху»; п.14.3 «Водію транспортного засобу, якого обганяють, забороняється перешкоджати обгону шляхом підвищення швидкості руху або іншими діями» і, здійснюючи маневр повороту наліво, допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4, який в цей момент здійснював маневр обгону його автомобіля, рухаючись зліва від нього в попутному напрямку по зустрічній смузі руху.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, згідно з висновком судово-медичної експертизи №1785-А/11 від 21.09.2011р., пасажиру автомобіля «MAN-19.403» ОСОБА_6 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження за критерієм тривалості розладу здоровя: компресійний вибуховий перелом тіла 3-го поперекового хребця з його фрагментацією, з компресією хребетного каналу, що ускладнився нижнім парапарезом і тазовими порушеннями; закритий крайовий осколковий перелом правої таранної кістки без зміщення. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1788-А/11 від 22.09.2011р., водію автомобіля «MAN-19.403» ОСОБА_4 в результаті вказаного ДТП, були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження за критерієм тривалості розладу здоровя: компресійний перелом тіла 1-го поперекового хребця. Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_8 знаходяться в причинному звязку з пригодою, виразилося в тому, що він, керуючи автомобілем «КАМАЗ-5511», слідуючи на вказаній ділянці автодороги, проявив неуважність і при повороті наліво не впевнився в безпеці свого маневру, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4, що здійснював маневр обгону його автомобіля, що спричинило зазначені вище наслідки.

15.08.2011 року о 16-00год. ОСОБА_4, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5, рухався по автошляху «Київ-Харків-Довжанський»на території Дергачівського району Харківської області зі сторони с. Довжанський в напрямку м. Київ, зі швидкістю близько 90 км/год. На шляху прямування, в районі 490км + 200м зазначеної автодороги ОСОБА_4 порушив п.п.1.5, 2.3.б, 12.3 «Правил дорожнього руху України», а саме: п.1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку або перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків…»; п.2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення кузова, технічним станом транспортного засобу та не відволікатися від управління ним в дорозі»; п.12.3 «У випадку виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди» і здійснюючи маневр обгону автомобіля «КАМАЗ-5511» реєстраційний номер АХ80-89-КХ під керуванням водія ОСОБА_3, який в свою чергу здійснював маневр повороту наліво, допустив з ним зіткнення. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, згідно з висновком судово-медичної експертизи №1785-А/11 від 21.09.2011 року, пасажиру автомобіля «МАN-19.403» ОСОБА_6 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження за критерієм тривалості розладу здоров'я: компресійний вибуховий перелом тіла 3-го поперекового хребця з його фрагментацією, з компресією хребетного каналу, що ускладнився нижнім парапарезом і тазовими порушеннями; закритий крайовий осколковий перелом правої таранної кістки без зміщення. Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_4 знаходяться в причинному зв'язку з пригодою, виразилося в тому, що він керуючи автомобілем «МАN-19.403», слідуючи на вказаній ділянці автодороги, проявив неуважність і при виникненні небезпеки у виді маневруючого вліво автомобіля НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3, не вжив заходів до своєчасного зниження швидкості руху аж до повної зупинки транспортного засобу, та допустив з ним зіткнення, що спричинило зазначені вище наслідки.

В апеляції в редакції змінених доводів прокурор просить скасувати вирок в частині вирішення цивільного позову та направити матеріали справи в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. Прокурор зазначає, що суд не дотримався вимог ст.334 КПК України (1960р.). Так, прокурор вважає, що при вирішенні цивільного позову ОСОБА_5 суд лише формально послався у вироку на докази в обґрунтування цивільного позову, не врахував надану ТОВ «Стікерс» оцінку спричинених автомобілю ушкоджень, а також не врахував, що будь-які дані про оплату рахунку-фактури та чеку на суму 27000грн. на імплантати для хребта ОСОБА_9 сплачені безпосередньо ОСОБА_5 Крім того, прокурор зазначає, що в порушення ст.ст.28, 29 КПК України (1960р.) суд стягнув з засуджених моральну шкоду на користь ОСОБА_5 у розмірі 100000грн. у звязку з перенесеними нею стражданнями, психологічних переживань через погіршення стану здоровя її дочки ОСОБА_9, а також через пошкодження належного їй автомобіля.

В апеляції з доповненнями засуджений ОСОБА_4 просить скасувати вирок та постановити новий вирок, яким виправдати за ч.1 ст.286 КК України та визнати потерпілим у даній кримінальній справі. Вказує, що в ході проведення досудового слідства порушено його право на захист, оскільки в судовому порядку не були розглянуті його скарги на дії заступника прокурора Харківської області та слідчого. Зазначає, що у складеному за результатами проведення слідчих дій на досудовому слідстві протоколі огляду місця події та фотознімках до нього не зафіксовані усі сліди пригоди, що в подальшому призвело до неправильності проведеної автотехнічної експертизи. Крім того, засуджений вважає, що експерту були надані невірні істотні дані щодо технічного стану автомобілів, при проведенні автотехнічної експертизи не враховані показання усіх свідків дорожньо-транспортної пригоди, натомість враховані показання свідків, які допитані через півроку після ДТП, відображені в експертизі припущення експерта щодо місця зіткнення автомобілів, відстані екстреного гальмування автомобілю «КАМАЗ» суперечать матеріалам справи. Не зважаючи на ці обставини, як зазначає засуджений, у проведенні комплексної автотехнічної експертизи у суді йому було відмовлено, чим допущено неповноту судового розгляду, у звязку з чим він просить провести судове слідство, призначити повторну автотехнічну експертизу та перевірити законність Протоколу огляду технічного стану автомобіля «КАМАЗ».

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та вважав апеляцію засудженого необґрунтованою, засудженого ОСОБА_4, який просив задовольнити його апеляцію з викладених в ній підстав, засудженого ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_10, які заперечували проти задоволення апеляцій як необґрунтованих, вважали вирок суду законним, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.323 КПК України (1960р.) вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

Кримінально-процесуальний закон зобовязує суд при постановленні вироку дати аналіз всім зібраним у справі доказам фактичним даним, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновках експертиз та інших джерелах доказів, а також, керуючись законом, дати їм остаточну оцінку з точку зору їх допустимості, достовірності та достатності, яка ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. Висновок суду про оцінку доказів підлягає викладенню у вироку у точних та категоричних твердженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних доказів та відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Однак при постановленні вироку суд цих вимог закону не виконав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 заперечував свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину, стверджував про те, що безпосередньою причиною дорожньо-транспортної пригоди було порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_3, однак суд відхилив доводи ОСОБА_4 на свій захист, вказавши лише на те, що його показання є неправдивими, такими, що протирічать дійсності та реальним обставинам того, що сталося, даними ним з метою ввести суд в оману, маніпулювати доказами. Отже, відхиляючи доводи ОСОБА_4, суд у вироку не навів докладних мотивів для їх спростування.

Так, у суд у вироку дійшов висновку, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини двох водіїв, кожний з яких, керуючи транспортними засобами, допустив порушення правил дорожнього руху, зокрема ОСОБА_4 пунктів 1.5, 2.3 б, 12.3, а ОСОБА_3 - пунктів 1.5, 2.3 б, 10.1, 14.3 цих Правил. Однак, зважаючи на обсяг та характер встановлених фактичних обставин справи, суд у вироку не зіставив та не проаналізував обставин, що належать до предмета доказування, а саме характеру порушень, а також не зясував, чи не було причиною порушення зазначених правил водієм ОСОБА_4 їх недодержання іншим водієм ОСОБА_3, і чи мав перший можливість уникнути зіткнення та його наслідків.

Таким чином, судом першої інстанції допустив однобічність та неповноту судового слідства, оскільки належним чином не дослідив обставини, зясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи, що відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.367 КПК України (1960р.) є підставою для скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки суд апеляційної інстанції не має процесуальної можливості перевірити ті обставини, які не досліджувались судом.

Під час нового судового розгляду суду необхідно усунути порушення вимог кримінального процесуального закону, які стали підставою для скасування вироку та направлення справи на новий розгляд, а також всебічно, обєктивно перевірити та дати оцінку обставинам, на які посилається в апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_4

Крім того, суду першої інстанції необхідно врахувати особливості правозастосування ст.286 КК України, а також розяснення, які містяться у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідно до яких кримінальна відповідальність виключається, якщо особа порушила ПДР вимушено через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом. А крім того, слід врахувати правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 20 листопада 2014 року, щодо відзначення трьох обовязкових ознак обєктивної сторони складу злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, зокрема те, що у випадку виникнення ДТП за участю декількох водіїв висновок про наявність чи відсутність у їх діях складу цього злочину потребує встановлення причинного звязку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто зясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку. Для правильного застосування норми закону про кримінальну відповідальність у таких випадках особливо важливим є дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв.

У звязку зі скасуванням вироку через однобічність та неповноту судового слідства з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого судом буде досліджуватись, зокрема, питання винуватості підсудних у вчиненні інкримінованого злочину, перевірка апеляційним судом доводів прокурора про необґрунтованість вироку суду в частині вирішення цивільного позову потерпілої до підсудних про відшкодування спричинених злочином збитків, не узгоджується з вимогами ч.3 ст.374 КПК України (1960р.), а тому викладені в апеляції прокурора доводи підлягають перевірці під час нового судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 374 КПК України (1960р.), п.11 розділу ХІ Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 16 січня 2013 року у відношенні ОСОБА_4 та ОСОБА_3 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, в іншому складі суду.

Головуючий -

Судді: