Ухвала суду № 63019999, 23.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 643/14214/14-ц Головуючий суддя І інстанції Крівцов Д. А.

Провадження № 22-ц/790/6696/16 Суддя доповідач Овсяннікова А.І.

Категорія: Спори, що виникають із житлових правовідносин

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Бездітко В.М., Коровіна С.Г.

при секретарі - Дашковської Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 20 вересня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Московський РВ в м.Харкові Головного управління державної імміграційної служби України в Харківській області про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення.

В обґрунтування позову зазначає, що їй належить квартира АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 15 грудня 2004 року.

Квартира подарована їй батьком ОСОБА_3

На момент укладення договору дарування у квартирі проживав онук ОСОБА_3 - ОСОБА_1, який самовільно вселився квартиру.

У зв'язку з поганим станом здоров'я ОСОБА_3 не займався питанням виселення ОСОБА_1

Деякий час після отримання у власність спірної квартири вона була зайнята доглядом за хворим батьком і не ставила перед відповідачем питання про звільнення житлового приміщення, хоча попереджала, що невдовзі квартира знадобиться для вирішення житлових потреб її родини.

В ході розгляду справи ОСОБА_2 неодноразово уточнювала позовні вимоги та коло осіб, які беруть участь у розгляді справи.

Зазначила, що у ОСОБА_1 відсутні будь-які права на спірну квартиру, він не є членом її сім'ї.

Остаточно просить усунути перешкоди у користуванні житлом шляхом визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1

Відповідач ОСОБА_1 заперечував проти позовних вимог. В судовому засіданні його представники зазначили, що відповідач проживає та постійно зареєстрований в спірній квартирі. Разом з ним проживає, але не зареєстрована його дружина ОСОБА_4, діти - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Договір дарування квартири від 15 грудня 2004 року укладався ОСОБА_3, в той час як його дід мав ім'я ОСОБА_7 ОСОБА_7 не дарував квартиру позивачці. В 1971 році його батько ОСОБА_8 вселився в спірну квартиру з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 та проживали разом до 1977 року. З 1977 року дід та баба у квартирі не проживали, хоча і були прописані, а його батько проживав у квартирі разом з дружиною. З 1996 року та на час укладення договору дарування він був прописаний в квартирі з ОСОБА_7, проживав в ній та продовжує проживати разом з малолітніми дітьми, дружиною та батьками. Договір дарування квартири укладений без отримання попередньої згоди органів опіки та піклування та врахування того факту, що в квартирі проживають малолітні діти.

Зазначив, що про договір дарування квартири він дізнався лише у жовтні-листопаді 2013 року. Він добросовісно сплачує всі рахунки за квитанціями, які надходять від комунальних служб.

Представник третьої особи - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради в судове засідання не з'явився.

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 20 вересня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та припинити провадження у справі.

Він є членом сім'ї померлого ОСОБА_7, який при житті вселив його з його сім'єю в квартиру і спорів з цього приводу з дідом не мав. Крім того, його батько є власником 1/2 частини спірної квартири.

Ні він, ні члени його сім'ї квартиру ніколи не покидали і фактів відсутності у ній понад один рік судом не встановлено.

Також, у слідчому відділі Московського РВ ГУНП в Харківської області триває досудове розслідування за фактом підробки договору дарування квартири від 15 грудня 2004 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що ОСОБА_1 втратив право користування спірною квартирою.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 згідно договору дарування від 15 грудня 2004 року, відповідно до умов якого ОСОБА_3 подарував дану квартиру своїй доньці ОСОБА_2

На той час в квартирі проживали та були зареєстровані ОСОБА_3 та його онук ОСОБА_1 - відповідач по справі.

ОСОБА_2 була зареєстрована за іншою адресою.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Відповідно до вимог ст.ст. 317, 319 ч.1;321 ч.1, 391 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно п. 33, 34, 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57 - 59 ЦПК), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР;стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

За змістом статті 391 ЦК позовна давність не поширюється на вимоги власника чи іншого володільця про усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном, що не пов'язані з позбавленням володіння, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі. У зв'язку із цим тривалість порушення права не перешкоджає задоволенню такої вимоги судом.

ОСОБА_1 не був і не є членом сім'ї ОСОБА_2

Попередній власник житла - ОСОБА_3, розпорядився своєю власністю, подарувавши її позивачці. ОСОБА_2 є законним власником цього житла.

Право користування цим житлом у ОСОБА_1 є похідним від права власності на це житло попереднього власника житла ОСОБА_3

Відносно нового власника квартири ОСОБА_2 ОСОБА_1 є сторонньою особою, яка втратила право користування цим житлом та проживання його в квартирі порушує її права власника.

При цьому втрата права користування житловим приміщенням є наслідком припинення права власності на житлове приміщення у колишнього власника житла

Той факт, що як зазначає ОСОБА_1, він не має іншого житла не є підставою для відмови у позові.

Як зазначає ОСОБА_2, квартира потрібна їй для задоволення житлових потреб її сім'ї, про що надає відповідні докази.

Що стосується тієї обставини, що власником 1/2 частину цієї квартири на даний час є відповідач, то колегія виходить з наступного.

Заочним рішення Московського районного суду міста Харкова від 25 лютого 2016 року задоволено позов ОСОБА_8 - батька відповідача до Харківської міської ради про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на 1/2 частину квартири.

Власник всієї квартири ОСОБА_2 до участі у справі залучена не була.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 02 червня 2016 року дане рішення суду скасовано і в задоволенні позову відмовлено.

09 червня 2016 року ОСОБА_8 подарував цю 1/2 частини квартири відповідачу ОСОБА_1

Договір дарування квартири ОСОБА_2 недійсним повністю або частково не визнаний; зареєстрований в БТІ згідно діючого на той час законодавства.

Виходячи з викладеного ці обставини не є перешкодою для задоволення позову ОСОБА_2

Рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 20 вересня 2016 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: