Ухвала суду № 63019935, 24.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №617/2030/14-к Головуючий 1 інстанції Король Т.В.

Провадження №11кп/790/1688/16 Доповідач: Савенко М.Є.

Категорія: ч.2 ст.286 КК України

Ухвала

Іменем України

24 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з кримінальних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Савенка М.Є.,

суддів - Гришина П.В., Протасова В.І.,

при секретарі - Круглих К.О.,

за участю прокурора - Крестьяніновій І.А.,

потерпілого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м.Харкова кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника та обвинуваченого на вирок Вовчанського районного суду Харківської областівід 19 квітня 2016 року відносно ОСОБА_3,-

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1., уродженець м. Харкова, громадянин України, непрацюючий, одружений, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст.89 КК України не судимий,

засуджений за ч.2 ст.286 КК України до 4(чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3(три) роки.

Відповідно до ст.124 КПК України вирішена доля процесуальних витрат та розв'язаний цивільний позов.

Згідно вироку, 12.07.2014 р. близько 21 год. 30 хв. ОСОБА_3 керував технічно справним автомобілем НОМЕР_1 на якому рухався по проїжджій частині автодороги «Харків-Вовчанськ» зі сторони м. Вовчанська у напрямку м. Харкова зі швидкістю 93км/год.

Під час руху, в районі розташування 28км+100м вказаної автодороги, водій ОСОБА_3 грубо порушив вимоги п.п.12.3, 12.6«г» Правил дорожнього руху України згідно яких: у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди; поза населеними пунктами на всіх дорогах дозволяється рух зі швидкістю не більше 90 км/год. та скоїв зіткнення з велосипедистом ОСОБА_4, який в цей час рухався у попутному з автомобілем напрямку вздовж правого узбіччя та під час руху виїхав на проїжджу частину дороги.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди постраждав велосипедист ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_2., якому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя у вигляді: зачиненої черепно-мозкової травми, забій головного мозку, внутрішньочерепових крововиливів, саден обличчя,зачиненої травми грудної клітини, забій серця та легенів, зачиненої травми живота, забій кишечнику та нирок, розриву кишечнику, розриву печінки, зачиненого перелому правого стегна, множинних саден кінцівок, від яких він ІНФОРМАЦІЯ_3. помер у лікарні не приходячи до тями.

Порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 виразилися в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем з перевищенням швидкості руху, при виникненні перешкоди для руху у вигляді велосипедиста, який спочатку рухався у попутному з ним напрямку, а потім виїхав зі сторони правого узбіччя на проїжджу частину дороги, якого він міг об'єктивно виявити, не вжив своєчасних заходів для зниження швидкості руху автомобіля аж до зупинки транспортного засобу, створивши небезпеку для учасників дорожнього руху та скоїв зіткнення з задньою частиною велосипеда під керуванням ОСОБА_4, який отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, від яких помер у лікарні.

Порушення Правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_3, згідно висновку авто-технічної експертизи №945/14 від 21.10.2014р. перебувають у прямому причинному зв'язку з подією та її наслідками.

Захисник у поданій апеляційній скарзі вказує на незаконність та необґрунтованість вироку, просить його скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 3 роки позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами та звільнити обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст.75 КК України. Так, апелянт посилається на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки ставить під сумнів висновки авто-технічної експертизи №945/14 від 21.10.2014р. та висновки транспортно-трасологічної №629/14 від 28.10.2014р., а суд першої інстанції відмовив у проведені цих експертиз. Крім того, не встановлено чи слухав потерпілий ОСОБА_4 підчас руху музику, а також ставить під сумнів показання ОСОБА_1 оскільки той є батьком загиблого. Крім того, захисник посилається на те, що органи досудового розслідування та суд не взяли до уваги, що загиблий велосипедист порушив Правила дорожнього руху. З урахуванням вищевикладеного, він вважає, що призначене покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушенню та особі обвинуваченого.

Обвинувачений у поданій апеляційній скарзі також ставить під сумнів висновки експертизи щодо встановленої швидкості руху автомобілю оскільки припускає, що батько загиблого та експерт є знайомими, а суд відмовив у проведені такої експертизи в суді. Крім того посилається на ряд обставин, які можуть вплинути на строк призначеного покарання, як то: часткове визнання вини; часткове відшкодування шкоди; наявність у нього 9-ти річної дочки та хворої матері 1938р.н. У зв'язку з викладеним він просить пом'якшити йому призначене покарання до 3 років позбавлення волі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого та захисника, які підтримали свої апеляційні вимоги, з'ясувавши позицію прокурора, який як і потерпілий вважали апеляційні скарги безпідставними, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Так, згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Згідно вироку (т.3 а.с.95-99) фактичні обставини справи встановлені на підставі досліджених у суді доказів у загальному порядку.

Як випливає з ч.1 ст.410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, у разі якщо судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Проте, не дивлячись на посилання апелянта на неповноту судового розгляду, колегія суддів з урахуванням матеріалів кримінального провадження та досліджених у суді доказів вважає цей аргумент нікчемним оскільки у вироку наведено достатньо доказів для однозначного встановлення фактичних обставин.

Відповідно до висновків експертів, які ставлять під сумнів сторона захисту:

-науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №629/14 від 28.10.2014р. в момент первинного контакту кут між віссю автомобіля «Газель» та повздовжньою віссю рами велосипедиста вірогідніше за все був близьким до 0…5о, взаємне розташування автомобіля «Газель» та велосипедиста було таким,що передня ліва фронтальна частина автомобіля «Газель» була звернена до задньої частини велосипеда (т.1 а.с.118-129);

-науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №945/14 від 21.10.2014р. водій автомобілю «Газель» повинен був діяти згідно з вимогами п.п.12.3, 12.6«г» Правил дорожнього руху і в даній дорожній обстановці він мав технічну можливість запобігти події, виконанням цих вимог,які з технічної точки зору,знаходяться у причинному зв'язку з подією, що відбулася (т.1 а.с.134-137).

Наведені докази узгоджуються у своїй сутності з іншими дослідженими у суді доказами і не викликають сумніву у їх достовірності.

Поряд з цим, оцінюючи вказані висновки експертів, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно попереднього вироку Вовчанського районного суду Харківської області від 03.03.2015р. у цій справі, сам обвинувачений підтверджував правильність цих висновків; не оскаржував він їх і під час досудового слідства, а отже вважає, що ці доводи апелянта є надуманими та такими, що спрямовані лише на затягування часу розгляду справи, як і його клопотання про неповне ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Показання ОСОБА_1, батька загиблого, зводяться лише, щодо підтвердження того факту, що його син дійсно займався велоспортом і велосипед був обладнаним всіма необхідними для цього засобами, а також, що син в наслідок ДТП помер у лікарні ІНФОРМАЦІЯ_3.

Ці показання потерпілого узгоджуються з іншими доказами дослідженими у судовому засіданні і наведеними у вироку. Так, свідок ОСОБА_5 повністю підтверджує вищенаведені показання щодо обладнання велосипеду, а висновок експерта ХОБСМЄ №225-Ат/14 від 27.08.2014 р. підтверджує факт смерті постраждалого в ДТП від тих ушкоджень, що він отримав.

Таким чином, колегія суддів вважає, що і ці доводи апелянтів є надуманими і нікчемними.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що аргумент захисника проте що суд не взяв до уваги, порушення Правил дорожнього руху велосипедистом також не узгоджується з дослідженими доказами оскільки це прямо зазначено у висновку експерта (т.1 а.с.136-137).

З наведеного аналізу колегія суддів приходить до висновку, що встановлені судом першої інстанції фактичні обставини кримінального провадження повністю підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду і наведеними у вироку.

Далі, колегія суддів перевіряючи вирок суду в частині призначення покарання виходить з того, що відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_3, суд першої інстанції врахував: ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини його скоєння, думку потерпілого, який наполягав на мірі покарання, пов'язаній з позбавленням волі обвинуваченого, а також особу останнього, який в силу ст.89 КК України не судимий, має сім'ю, неповнолітню доньку за місцем роботи характеризується позитивно.

Таким чином, суд першої інстанції певним чином врахував майже всі ті доводи на які посилається обвинувачений у своїй апеляції.

Разом з цим, часткове відшкодування шкоди судом дійсно не враховане в якості обставини, яка пом'якшує покарання, але з урахуванням того як цю обставину сприймає сам потерпілий та враховуючи системність і суми - то ця обставина не має суттєвого значення у даному випадку, як і наявність хворої матері.

Звідси, колегія суддів приходить до висновку, що призначене покарання з урахуванням положення передбаченого ст.414 КПК України не можна вважати явно несправедливим через суворість.

Отже, вищенаведене дає підстави для твердження, що апеляційні скарги слід визнати безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисника та обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок Вовчанського районного суду Харківської областівід 19 квітня 2016 року відносно ОСОБА_3 - без змін.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_3 строк попереднього ув'язнення з 22.01.2015р. по 17.11.2016р. включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, - у той же строк з дня отримання копії.

Головуючий

Судді