Ухвала суду № 63019879, 22.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 11кп/790/2324/16 Головуючий 1 інстанції: Черняк В.Г.

Справа № 644/8392/15-к Доповідач: Мозговий О.Д.

Категорія: п.4 ч.2 ст.115 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

- головуючого судді Мозгового О.Д.

- суддів: Каплієнко І.І. Люшні А.І.

- при секретарі Вакула Н.С.

- за участю прокурора Золочевського С.О.

- обвинуваченого ОСОБА_1,

- захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційні скарги прокурора, який приймав участь в розгляді провадження в суді першої інстанції, та захисника на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05.08.2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Вказаним вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, не працює, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:

-11.07.1986 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.3 ст.117 КК України до 5 років позбавлення волі;

-12.09.1994 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.1 ст.101, ч.3 ст.206, ст.42 КК України до 7 років позбавлення волі;

визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, та засуджений до покарання у виді 9 (девяти) років позбавлення волі.

Як встановлено вироком, 27 листопада 2014 року приблизно о 19 годині 40 хв. ОСОБА_1, знаходячись за адресою: м. Харків, вул. Біблика 20/8 (вул.Другої Пятирічки), де він орендував кімнату у потерпілої ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, після сумісного з потерпілою вживання алкогольних напоїв, в процесі сварки з ОСОБА_3, виниклої на ґрунті неприязних відносин, реалізуючи умисел, направлений на незаконне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3, умисно наніс останній декілька ударів правою рукою в область обличчя.

Після цього, через деякий час, ОСОБА_1 продовжив свої неправомірні дії, направлені на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3, та маючи неконкретизований умисел на заподіяння останній тілесних ушкоджень, взявши в кімнаті, в якій він проживав, електричний чайник з закип'яченою водою, зайшовши до ванної кімнати, в якій знаходилась ОСОБА_1, та діючи умисно, і усвідомлюючи, що завдасть потерпілій нестерпимого фізичного болю, почав закип'яченою в чайнику водою поливати обличчя, шию та руки ОСОБА_3, яка знаходилась в сидячому положенні в ванній.

Згідно висновку судово-медичної експертизи у ОСОБА_3 встановлені тілесні ушкодження у вигляді: термічних опіків тіла: голови, шиї, грудної клітини, верхніх кінцівок, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень; перелом кісток носу, синці на верхній і нижніх кінцівках, які відносяться до легких тілесних ушкоджень; перелом п'ясної кістки лівої кісті, який відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

02.12.2014 року ОСОБА_1 від глибоких обширних термічних опіків тіла - голови, шиї, грудної клітини, верхніх кінцівок, що ускладнилися у своїй течії некомпенсованим опіковим шоком, поліорганною недостатністю, померла у Харківській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги.

Прокурор, який приймав участь в розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, та захисник обвинуваченого оскаржили вказаний вирок.

В апеляційній скарзі прокурор просив вирок скасувати у звязку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним за п.4 ч.2 ст.115 КК України, та призначити йому покарання за цей злочину у виді 15 років позбавлення волі..

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор вказує, що судом правильно встановлені фактичні обставини справи щодо нанесення потерпілій тілесних ушкоджень в результаті неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_1, однак не надано належної уваги оцінці субєктивній стороні злочину, зокрема, спрямованості умислу ОСОБА_1, чим допущено неправильне застосування кримінального закону, та зроблено передчасний висновок про те, що умисел обвинуваченого був спрямований лише на нанесення тяжкого тілесного ушкодження.

Як зазначено прокурором, судом вказано, що наявність неприязні обвинуваченого до потерпілої ОСОБА_3 виникла в ході сварки, однак це не може свідчити про мотивацію дій обвинуваченого ОСОБА_1.

Також, як вказує у своїй апеляції прокурор, свідки жодним чином не характеризували відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як неприязні, і що судом визнано, що ступінь тілесних ушкоджень та спосіб їх нанесення, без урахування інших обставин, не свідчать про умисел на позбавлення життя.

Під час своїх дій ОСОБА_1 усвідомлював, що спричиняє потерпілій особливі фізичні страждання та нестерпимий фізичний біль, доки потерпіла знаходилась у безпорадному стані в ванній.

У складі злочину, передбаченого ст.115 КК України, обовязкова наявність умисної форми вини, при чому умисел може бути прямим та непрямим.

Таким чином, на думку прокурора, ОСОБА_1 коли поливав потерпілу з чайника окропом, розумів та усвідомлював, що завдає останній особливі фізичні страждання та нестерпимий фізичний біль.

Крім того, прояви жорстокості з боку обвинуваченого почали проявлятися ще раніше, коли він наніс потерпілій ОСОБА_3, особі похилого віку, декілька ударів правою рукою в область обличчя, після чого затягнув її до ванної кімнати, кинув у ванну, включив холодну воду, при цьому фізично перешкоджав їй вибратися.

При винесенні вироку не було враховано та не взято до уваги показання свідка ОСОБА_4, яка є лікарем швидкої допомоги, яка вказала, що обвинувачений не впускав її до квартири, тобто, перешкоджав лікарям та працівникам міліції потрапити до помешкання, що підтверджує бажання обвинуваченого настання смерті потерпілої.

Злочин, передбачений п.4 ч.2 ст.115 КК України, є особливо тяжким, покарання за вказаний злочин передбачено від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі.

Обтяжуючими обставинами, на думку прокурора, є вчинення злочину в стані алкогольного спяніння, проти особи похилого віку, тому таке покарання для обвинуваченого, яке просе прокурор у своїй апеляції, буде, на його думку, законним і справедливим.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі просить змінити вирок, та призначити йому більш мяке покарання в межах санкції ч.2 ст.121 КК України.

Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт вказує, що вважає вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05.08.2016 року законним та обґрунтованим в частині перекваліфікації дій обвинуваченого, однак може бути змінений в частині строку призначеного покарання у звязку з визнанням обвинуваченим своєї вини, його вибачення перед потерпілою, та не заперечення ним про стягнення з нього цивільного позову.

Вислухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував проти апеляції захисника, обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляцію захисника та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, думку потерпілої,перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та адвоката не підлягає задоволенню з наступного.

Судове рішення згідно із ст.370 КПК України повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.

Дане рішення суду першої інстанції колегія суддів переглядає відповідно до ст.404 КПК України, тобто, в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про необхідність перекваліфікації умисних дій ОСОБА_1, направлених на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3 способом, що має характер особливого мучення, підтверджується сукупністю доказів і обставин, зібраних та перевірених судом у ході судового слідства, яким суд надав належну правову оцінку.

Так, у ході судового слідства допитані свідки ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6,Каза, Гнідко підтвердили, що після подій 27.11.2014 року ОСОБА_3 мала обширний опік обличчя, на ній була кров та сліди побиття.

Висновки судово-медичної експертизи підтверджують факт встановлення у потерпілої ОСОБА_3 на тілі перелом кісток носу, переломи кісток руки, синці на кінцівках, а також глибокі обширні термічні опіки голови, шиї, грудної клітини, верхніх кінцівок, ускладнені у своєму протіканні некомпенсованим опіковим шоком, поліорганною недостатністю.

Опіки тіла мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, які і стали причиною смерті потерпілої.

Судом першої інстанції перевірялись підстави для притягнення обвинуваченого ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності по п.4 ч.2 ст.115 КК України, і судом обґрунтовано та обєктивно було встановлено, що обвинувачений під час сварки з потерпілою ОСОБА_3 не мав на меті вчинення умисного вбивства з особливою жорстокістю.

Відповідно до вироку суду першої інстанції суд не встановив, що під час скоєння кримінального правопорушення обвинувачений затягнув нині померлу ОСОБА_1 до ванної кімнати, кинув у ванну, включив холодну воду, і при цьому перешкоджав їй вибратися з ванни, тому ці посилання апелянта у своїй апеляційній скарзі є надуманими та не обгрунтованими.

Обґрунтовано та законно суд першої інстанції перекваліфікував дії обвинуваченого з п.4 ч.2 ст.115 КК України на ч.2 ст.121 КК України як заподіяння обвинуваченим ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 способом, що має характер особливого мучення, вказавши, що при умисном вбивстві з особливою жорсткістю винний усвідомлює, що завдає потерпілому особливих мук і страждань.

Також колегія суддів визнає обгрунтованим послання суду і на те, що закон повязує таку кваліфікуючу ознаку не тільки зі способом убивства, а й з іншими обставинами, які підтверджують, що винний діяв з умислом, спрямованим на вчинення злочину з особливою жорстокістю, пославшись на постанову Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про злочин проти життя і здоровя особи» №2 від 07.02.2003 року.

Колегія суддів також вважає обґрунтованим висновок суду про те, що навіть наявність особистої неприязні обвинуваченого до потерпілої ОСОБА_3, викликаної в ході сварки 27.11.2014 року між ними сама по собі не може свідчити про мотивацію його дій, направлених на умисне вбивство потерпілої, тому, на думку колегія суддів, перекваліфікація дій обвинуваченого була правильною і законною.

Висновок суду першої інстанції про те, що сама ступінь тяжкості тілесних ушкоджень не свідчить про умисел на позбавлення життя обвинуваченим у даному конкретному випадку колегія суддів вважає як таким, шо заслуговує на увагу, і є правильним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора у цій частині задоволенню не підлягає.

Що ж стосується міри покарання, то вона призначена відповідно до ст.65 КК України з урахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину, та межах санкції ч.2 ст.121 КК України, особи винного, який раніше неодноразово судимій за скоєння тяжких злочинів, скоєння правопорушення у стані алкогольного спяніння, що визнано обтяжуючими покарання обставинами.

Враховуючи наслідки скоєного, та вищевказані обставини колегія суддів вважає, що покарання, призначене ОСОБА_1, та яке ближче до максимальної межі покарання, є законним та справедливим.

При цьому колегія суддів вважає, що вибачення обвинуваченого перед потерпілою та не заперечення про стягнення з нього матеріальної шкоди самі по собі не дають підстав для зниження призначеного йому покарання.

Що ж стосується зарахування ОСОБА_1 у відбутий строк його попередне увязнення, то це питання вже вирішено судом першої інстанції при постанові вироку суду.

Не вбачаючи підстав для скасування чи зміни вироку суду колегія суддів вважає про необхідне у задоволенні апеляцій прокурора та захисника відмовити.

Керуючись ст.ст.404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги прокурора, який приймав участь у суді першої інстанції та захисника залишити без задоволення, а вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06.08.2016 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст.121 КК України до 9 (девяти) років позбавлення волі без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий суддя

Судді -