Ухвала суду № 63018633, 23.11.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2329/16-ц

Провадження № 22-ц/779/2200/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Димашок В. П.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Ковалюка Я.Ю., Фединяка В.Д.

секретаря Капущак С.В.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних, відсотків та пені за невиконання грошового зобовязання, з апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 16 вересня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року позивач звернулася з даним позовом та після уточнення позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь 9466, 32 гривень, інфляційних збитків, 12058, 08 гривень пені, 1514,52 гривень відсотків за прострочення грошового зобовязання за договором позики.

Заявлені позивач обґрунтував тим, що рішенням Коломийського міськрайонного суду від 20 грудня 2011 року з ОСОБА_3 на його користь стягнуто 8700, 34 гривень боргу за договором позики та понесені судові витрати.

Виконавчий лист за даним рішенням знаходиться на виконанні у відділі ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції. До цього часу відповідач грошові зобовязання не виконав, тому повинен відшкодувати інфляційні витрати, пеню та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 16 вересня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, - 9466, 32 гривень інфляційних збитків, 1514, 52 гривень відсотків за користування грошовими коштами, та 551,21 гривень судового збору.

У задоволенні решти позову відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт у скарзі зазначає, що рішення суду ухвалене при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції при постановленні рішення не зясував з якого часу виконавчі листи про стягнення з нього заборгованості за рішенням суду знаходяться на виконанні відділу ДВС.

Суд не врахував, що виконавчий лист про стягнення заборгованої суми перед позивачем подані після спливу трьох років після набрання рішенням законної сили, що суперечить вимогам ЗУ «Про виконавче провадження», тобто закінчився річний строк предявлення виконавчого листа до виконання.

Позивачем жодним чином не доведено, що виконавчі листи про стягнення на користь ОСОБА_2 грошових коштів за рішенням суду від 20 грудня 2011 року тривалий період перебували без виконання з його вини, оскільки за даними виконавчої служби виконавче провадження відкрито тільки 02 жовтня 2015 року.

Сторони не зявились, хоча належним чином повідомлялися про час й місце розгляду справи, що згідно ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відповідач ОСОБА_3 повинен сплатити на користь позивача 9466, 32 гривень встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 1514, 52 гривень три проценти річних за прострочення грошового зобовязання.

Судом встановлено, що рішенням Коломийського міськрайонного суду від 20 грудня 2011 року з ОСОБА_3 на його користь стягнуто 8700,34 гривень боргу за договором позики та понесені судові витрати.

Виконавчий лист за даним рішенням знаходиться на виконанні у відділі ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції і до цього часу відповідач грошові зобовязання не виконав.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, у частині пятій статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникнути з рішення суду.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобовязання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Ураховуючи зазначене та встановивши, що рішенням Коломийського міськрайонного суду від 20 грудня 2011 року з ОСОБА_3 на його користь стягнуто 8700,34 гривень боргу за договором позики, і таке зобовязання зводиться до сплати грошей, тобто, є грошовим зобовязанням, є усі підстави для висновку про наявність між сторонами грошових зобовязань, які ОСОБА_3 не виконує, що дає підстави для стягнення на користь позивачки інфляційних витрат та 3 % річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобовязання, оскільки боржник зобовязаний відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час виконання рішення суду про стягнення суми.

Колегія суддів вважає, що у даній справі є усі складові для відповідальності відповідача, а саме: з рішення суду існує зобовязання між сторонами, таке зобовязання є грошовим і визначено у національній валюті, з вступом рішення у законну силу визначене зобовязання є простроченим і правовідносини з приводу прострочення зобовязання регулюються ст. 625 ЦК України.

За довідкою відділі ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції від 07 квітня 2016 року (а.с. 6) виконавчі листи про стягнення на користь ОСОБА_2 8700, 34 гривень та судового збору перебуває на виконанні. Тому не можуть братись до уваги доводи апелянта про закінчення строку для предявлення виконавчого листа до виконання.

Апелянт не заперечує, що грошове зобовязання ним до цього часу не виконане.

За змістом ст. 625 ЦК України не вбачається, що відповідальність за невиконання грошового зобовязання встановлена тільки у випадку наявності вини боржника. Навпаки встановлено, що така відповідальність наступає у випадку прострочення грошового зобовязання і наголошено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Тому, не можуть також братись до уваги доводи апелянта, про відсутність його вини у невиконанні грошового зобовязання.

При вирішенні позовних вимог судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.

Доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело, або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 16 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Р.Й. Матківський

Судді: Я.Ю. Ковалюк

ОСОБА_4