Рішення № 63016849, 15.11.2016, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/3131/16-ц

Провадження № 2/209/1536/16

РІШЕННЯ

Іменем України

15 листопада 2016 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Байбари Г.А.,

при секретарі Герасимчук І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Санаторій "Дніпровський" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів України" «Укрпрофоздоровниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1859,62 грн. та 11992,00 грн. - розмір середнього заробітку за весь час затримки.

На обґрунтування позову зазначила, що вона була прийнята на посаду машиніста з прання у ДП «Санаторій «Дніпровський» за строковим трудовим договором. На підставі наказу № 238-к від 10.11.2015 року її було звільнено з посади за згодою сторін. Підприємство має перед нею заборгованість з виплати заробітної плати за жовтень 2015 року у сумі 1310 гривень 66 коп. та виплати заробітної плати і компенсації відпустки за листопад 2015 року в сумі 549 гривень 16 коп. Середня заробітна плата обчислена із заробітку двох останніх повних робочих місяців, тобто за вересень та жовтень 2015 року складає 61,50 грн. за день /(1515,8 грн. + 1190,09 грн.): 44 = 61,5 грн./. Сума середнього заробітку за весь час затримки з 10.11.2015 року по 20.08.2016 року складає 11992 грн. (61,5 грн. х 195 р.д. = 11992 грн.).

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не зявилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, надав суду заяву про розгляд справи без участі представника ДП «Санаторій «Дніпровський» ЗАТ ЛОЗ України».

Виходячи з наведеного, суд вважає, що відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України рішення у справі можливо постановити у судовому засіданні без участі сторін.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що 17.09.2015 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу в ДП «Санаторій «Дніпровський ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» машиністом з прання та ремонту білизни за строковим трудовим договором. Згідно наказу ДП «Санаторій «Дніпровський ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» № 2380-к від 10.11.2015 року ОСОБА_1 була звільнена з посади за закінченням строкового трудового договору, згідно п.2 ст. 36 КЗпП України. Викладені обставини підтверджуються копією трудової книжки позивача, витягом з наказу № 238-к від 10.11.2015 року (а.с.4, 5).

Як зазначено позивачем в позовній заяві, розрахунок по заробітній платі в день звільнення з роботи з нею не здійснено.

Згідно довідки ДП «Санаторій «Дніпровський ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» від 04.05.2016 року, розмір заборгованості з виплати заробітної плати за жовтень 2015 року становить 1310,66 грн. та виплати заробітної плати і компенсації відпустки за листопад 2015 року становить 549,16 грн. (а.с.7)

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника, або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Такий розмір визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при розгляді справи про стягнення заробітної плати у звязку із затриманням розрахунку при звільненні, якщо працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного для після предявлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення.

Вимоги працівника про стягнення належної йому заробітної плати в судовому порядку відповідно доч. 2 ст. 233 КЗпП України не обмежені будь-яким строком, тому виходячи з принципу диспозитивності цивільно-процесуального судочинства, та розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 1859,62 грн.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, суд виходить з того, що обчислення середньої заробітної плати проводиться згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100(далі - Порядок), відповідно якого середньомісячна заробітна плата за час затримки обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

При цьому згідно з п. 5 Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З цих підстав, згідно листа Міністерства соціальної політики України № 10196/0/14-14/13 від 09.09.2014 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік», позивач за два повних робочих місяці до звільнення: вересень-жовтень 2015 р., відпрацювала 44 дня (пятиденний робочий тиждень).

Виходячи з положень Порядку, суд приймає для розрахунку заробітну плату позивача за останні два повних відпрацьованих місяців роботи: вересень-жовтень 2015 року у розмірі 2705,89 грн. (1190,09 грн. + 1515,80 грн.), згідно довідки про середню заробітну плату наданої позивачем (а.с.9).

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача становитиме 61,50 грн. (2705,89 грн.: 44 дня = 61,50 грн.).

Кількість робочих днів затримки розрахунку з 10.11.2015 р. по 29.08.2016 р. (включно) містить 194 робочих днів, зокрема: 30 дн. (2015 рік) + 164 дн. (2016 рік) згідно листів Міністерства соціальної політики України № 10196/0/14-14/13 від 09.09.2014 р. «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» та № 10846/0/14-15/13від 20.07.2015 р. «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №1084-р.

Таким чином, середня заробітна плата за весь період затримки, з 10.11.2015 р. по 29.08.2016 р. (включно) становить 11931,00 грн. (61,50 грн. х 194 дня = 11931,00 грн.).

З урахуванням викладеного вище, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в межах розміру позовних вимог в сумі 1859,62 грн., та середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 11931,00 грн.

Крім того, у відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Санаторій "Дніпровський" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів України" «Укрпрофоздоровниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Санаторій "Дніпровський" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів України" «Укрпрофоздоровниця» (код ЄДРПОУ 32293110, р/р 26008050269294 у ДФ ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, місцезнаходження: 51916, м.Камянське, вул. Гастелло, 2) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2): 1859,62 грн. - заборгованості по заробітній платі;11931,00 грн. - середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.11.2015 року по 29.08.2016 року включно, а всього 13790 (тринадцять тисяч сімсот девяносто) гривень 62 копійки.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Санаторій "Дніпровський" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів України" «Укрпрофоздоровниця» (код ЄДРПОУ 32293110, р/р 26008050269294 у ДФ ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, місцезнаходження: 51916, м.Камянське, вул. Гастелло, 2) на користь держави судовий збір в сумі 551, 20 грн.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення (отримання) апеляційної скарги через суд першої інстанції, що його ухвалив.

Суддя Г.А. Байбара.