Ухвала суду № 63016051, 22.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2016 р.м. ОдесаСправа № 821/918/16

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

при секретарі - Іовіч М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, Атестаційної комісії № 3 Головного управління Національної поліції в Херсонській області про проходження публічної служби,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Національної поліції в Херсонській області та Атестаційній комісії № 3 Головного управління Національної поліції в Херсонській області, а саме: визнання протиправним та скасування рішення атестаційної комісії від 17 червня 2016 року, в частині висновку про невідповідність позивача займаній посаді; визнання протиправним та скасування наказу № 103 о/с від 29 червня 2016 року, в частині звільнення позивача; зобов'язання поновити позивача на службі в поліції та виплатити йому грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року частково задоволено позовні вимоги, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ № 103 о/с від 29 червня 2016 року, в частині звільнення позивача; зобов'язано поновити позивача на службі в поліції та виплатити йому грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як атестація позивача правомірно призначена керівником поліції, в межах його повноважень та на виконання вимог чинного законодавства, а тому висновок суду першої інстанції про безпідставність проведення такої атестації, а як наслідок протиправність її висновків, є помилковим.

Більш того, позивач добровільно прийняв участь у проведенні атестації, а також не набрав мінімальної кількості балів під час проходження тестування.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 5 лютого 2007 року.

Наказом т.в.о. начальника ГУ НП в Херсонській області № 4 о/с від 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 призначено заступником начальника слідчого відділення Комсомольського відділення поліції Херсонського відділу поліції ГУ НП, з присвоєнням йому спеціального звання майор поліції.

При цьому, 12 лютого 2016 року т.в.о. начальника ГУ НП в Херсонській області видано наказ № 149 про проведення атестування поліцейських ГУ НП в Херсонській області та підпорядкованих підрозділів атестаційною комісією ГУ НП, починаючи з 18 лютого 2016 року.

Атестування ОСОБА_1 проведено атестаційною комісією № 3 ГУ НП в Херсонській області, рішення якої оформлено протоколом ОП№ 15.00006258.0032079 від 17 червня 2016 року.

В свою чергу, атестаційна комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 має низький рівень знань нормативно-правової бази, низьку мотивацію, низький рівень довіри та чесності, прагнення до змін, а тому займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Внаслідок чого, наказом т.в.о. начальника ГУ НП в Херсонській області № 103 о/с 29 червня 2016 року звільнено майора поліції ОСОБА_1 зі служби, починаючи з 30 червня 2016 року.

Наказом від 27 липня 2016 року № 125 о/с до вказаного наказу внесено зміни щодо дати звільнення позивача, а саме: "вважати звільненим з 03 липня 2016 року".

Не погоджуючись зі своїм звільненням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок, що позивача протиправно звільнено зі служби в поліції на підставі висновків прийнятих за наслідком проведеної атестації, яка призначена та проведена з порушеннями норм діючого законодавства України, з чим погоджується судова колегія, з огляду на наступне.

Так, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських та порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗУ «Про Національну поліцію», призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 57 ЗУ «Про Національну поліцію», атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною 2 вказаної статті встановлено вичерпний перелік підстав для проведення атестування поліцейських, до яких належить призначення на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Аналогічні підстави для атестування поліцейських містяться також в Інструкції «Про порядок проведення атестування поліцейських», що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року № 1465, зокрема її пункт 3 розділу І.

Згідно положень частин 3, 4, 5 ст. 57 ЗУ «Про Національну поліцію», вбачається, що атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Судовою колегією встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності звільнення позивача з поліції на підставі висновків проведеної атестації.

З вищевикладених норм вбачається, що прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського та, власне, проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, такі підстави для проведення атестації, як для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби; метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Зазначене узгоджується із висновком Верховного Суду України, що викладений у постанові від 11 березня 2014 року у справі № 21-13а14.

Згідно з п.п. 2 п. 1 розділу IV Інструкції «Про порядок проведення атестування поліцейських», організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.

Колегія суддів вважає, що до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені частиною другою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».

При цьому, прийняття рішення про проведення атестування поліцейських з інших підстав, ніж зазначені у ч. 2 ст. 57 ЗУ «Про Національну поліцію», не передбачено.

Наказом т.в.о. начальника ГУ НП в Херсонській області № 4 о/с від 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 призначено заступником начальника слідчого відділення Комсомольського відділення поліції Херсонського відділу поліції ГУ НП, з присвоєнням йому спеціального звання майор поліції.

Так, у вказаному наказі відсутні посилання на ч. 2 ст. 58 ЗУ «Про Національну поліцію», відносно строковості призначення позивача на посаду, а тому колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо призначення позивача на посаду поліцейського безстроково.

В даному випадку, атестування позивача проведено з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що відповідає положенням ч. 1 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію».

Проте, колегія суддів зазначає, що мета атестування, закріплена у частині першій згаданої статті, не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у частині другій статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».

Так, закріплену у частині 1 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» мету атестування відповідачем необґрунтовано розцінено як самостійну і достатню підставу для проведення атестування поліцейських, зокрема, позивача, з ціллю визначення можливості їх звільнення через службову невідповідність, хоча наявності конкретних передумов (порушення порядку і правил несення служби тощо) для призначення атестування у такому контексті відповідачем не доведено.

Більш того, колегія суддів вважає за можливе застосування у спірних правовідносинах окремих положень Закону України «Про професійний розвиток працівників», зокрема ч. 1 ст. 12, згідно якої не підлягають атестації працівники, які не відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

В даному випадку, позивача вперше призначено на займану посаду з 07 листопада 2015 року, а тому він не міг бути призначений до проходження атестації за цією посадою до 07 листопада 2016 року.

Враховуючи викладене, колегією суддів вважає, що у зв'язку з відсутністю підстав для проведення атестування прийнятого на службу в поліцію позивача, останнього безпідставно включено до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, а як наслідок протиправно проведено його атестацію.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність скасування оскаржуваного наказу про звільнення позивача та поновлення його на посаді, так як таке звільнення відбулося за наслідками протиправно проведеної атестації.

Також, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що ухвалюючи рішення про поновлення на роботі позивача, необхідно виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу.

При цьому, в резолютивній частині оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутній висновок щодо задоволення або відмови у задоволенні заявленої позивачем вимоги щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваних висновків проведеної атестації.

В свою чергу, в судовому засіданні представником апелянта зазначено, що вказана обставина свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

В даному випадку, рішенням суду першої інстанції визнано протиправним факт проведення атестації позивача, а як наслідок скасовано наказ про його звільнення, що на думку суду першої інстанції є достатнім засобом захисту порушених прав позивача у межах спірних правовідносин.

При цьому, апелянтом оскаржено рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог, а тому суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України.

Крім того, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 168 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.

В даному випадку, якщо особа вважає, що відносно однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення то така особа має право подати заяву до суду про ухвалення додаткової постанови у справі.

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що жодна із сторін у справі не скористалась вказаним правом та не подала відповідної заяви до суду.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Національної поліції в Херсонській області.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складання рішення у повному обсязі, згідно ст. 160 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 24 листопада 2016 року.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло