Ухвала суду № 63015947, 23.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/3165/16

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Сівєлькіній С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року по справі за адміністративним позовом Селянського фермерського господарства «Моряк» до Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

01.07.2016 року СФГ «Моряк» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.11.2015 року №0000551502, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 6250,63 грн. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення податкового органу є неправомірним і ґрунтуються на необґрунтованих та не вірних висновках перевірки, оскільки суму податку на додану вартість за жовтень 2014 року позивачем сплачено 29.11.2014 року згідно платіжного доручення №108 від 29.11.2014 року, яке виконано банком лише 01.12.2014 року, а отже і сплату грошового зобов'язання здійснено позивачем у встановлені податковим законодавством строки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року адміністративний позов СФГ «Моряк» задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області від 27.11.2015 року №0000551502.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області 23.08.2016 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2016 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції з невідомих причин не прибули, про день, час та місце слухання справи були своєчасно та належним чином повідомлені.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - СФГ «Моряк» зареєстровано як юридична особа, перебуває на обліку в Ізмаїльській ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, є платником податку на додану вартість.

12.11.2015 року головним державним інспектором відділу контролю за декларуванням ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області Василіогло Ю.О. проведено перевірку платника ПДВ СФГ «Моряк» стосовно дотримання умов діючого законодавства з питань своєчасності перерахування до бюджету узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ по декларації з ПДВ за жовтень 2014 року №9068290248 від 22.11.2014 року.

За результатами вказаної перевірки складено Акт від 12.11.2015 року №1006/15-02-15-02, яким встановлено, що підприємством позивача порушено граничний строк сплати узгодженого грошового зобов'язання по податку на додану вартість, т.б. термін сплати - 30.11.2014 року, а фактично сплачено 01.12.2014 року, згідно поданої декларації з ПДВ за жовтень 2014 року №9068290248 від 22.11.2014 року, чим порушено вимоги п.203.2 ст.203 ПК України.

В подальшому, на підставі зазначеного акту перевірки, уповноваженою особою відповідача прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.11.2015 року №0000551502, яким підприємство позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 6250,63 грн. що складає 10% суми грошового зобов'язання, сплаченого із затримкою в 1 календарний день.

Не погоджуюсь з такими діями та рішенням податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а також відповідно, з неправомірності дій та спірного рішення відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Як слідує зі змісту приписів п.п.36.1 - 36.3, 36.5 статті 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 8.1 ст.8 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» №2346 передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Як передбачено п.22.4 ст.22 вказаного Закону, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Також, п.54.1 ст.54 ПК України закріплено, що окрім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

А відповідно до вимог п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, також слід зазначити, що податковий борг, згідно з п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 ПК України, - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Як видно з положень п.129.6 ст.129 ПКУ, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Проте, в силу вимог п.129.7 цієї ж статті Кодексу, не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Так, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи, позивачем податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2014 року фактично було подано 22.11.2014 року.

За порушення строку подання вказаної декларації до позивача застосовано фінансові санкції згідно податкового повідомлення-рішення №000005/15-02 від 15.01.2015 року у сумі 1020 грн., сума яких перерахована до бюджету, що не заперечується сторонами.

Однак, згідно п.п.203.1 ст.203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Але, разом з тим, у відповідності до п.49.20 ст.49 ПК України, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Таким чином, згідно із положеннями п.49.20 ст.49 ПК України, 20.11.2014 року вважається останнім днем строку подання податкової декларації. Десятим же календарним днем, що настав за 20.11.2014 року, відповідно є 30.11.2014 року.

Отже, з огляду на зазначене, на думку суду, позивач був зобов'язаний сплатити зазначену в декларації суму грошового зобов'язання з ПДВ - до 30.11.2014 року.

Відповідно до вимог п.38.1 ст.38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем фактично подано до банку платіжне доручення №109 на суму ПДВ 63777 грн. - 29.11.2014 року.

А згідно виписки з рахунку позивача за період з 01.12.2014 року по 23.12.2014 року, вказана сума була перерахована банком на рахунок податкового органу - 01.12.2014 року.

Отже, конституційний обов'язок платника зі сплати податків є виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного документа на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок грошових коштів платника.

При цьому, слід зазначити, що платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.

Тобто, за наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що платіжне доручення по сплаті зобов'язання з єдиного податку було своєчасно подано позивачем до на користь банку для перерахування грошей на користь бюджету, але з вини банку зазначене платіжне доручення не було виконано вчасно, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення контролюючого органу є протиправним та таким, що не відповідає нормам діючого законодавства.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко