Рішення № 63013510, 11.10.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9224/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н. О.

при секретарях Іова О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Комунального підприємства «Керуюча компанія Дніпровського району» ЖЕД-406, 3-я особа: ОСОБА_4 про визначення порядку користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Комунального підприємства «Керуюча компанія Дніпровського району» ЖЕД-406, 3-я особа: ОСОБА_4 про визначення порядку користування житловим приміщенням посилаючись на те, що сторонам належить в рівних долях 4/5 АДРЕСА_1, інша 1/5 частина квартири належить позивачу, та відповідачам в рівних частинах. Вказана квартира є чотирьохкімнатною, загальною площею 89,2 кв.м. Позивач з сином проживають в суміжних кімнатах площею 5,9 кв.м. та 14,2 кв.м. Відповідачі не сплачують за комунальні послуги, грошей на утримання не дають, тому позивач просить суд встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши їй в користування кімнати площею 5,9 кв.м. та 14,2 кв.м., а відповідачам: ОСОБА_2 - 14,9 кв.м., ОСОБА_3 - 21,1 кв.м., місця загального користування залишити в загальному користуванні; зобов'язати КП «Керуюча компанія Дніпровського району» ЖЕД 406 розподілити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до встановленого порядку користування квартирою.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та просить його задовольнити.

Відповідач-1 в судовому засіданні заперечує проти задоволення позову. Пояснив, що він являється інвалідом, раніше все життя оплачував рахунки.

Відповідач-2 в судовому засіданні заперечує проти задоволення позову, зокрема в частці виділення йому кімнати площею 21,1 кв.м., оскільки він постійно проживає з батьком та доглядає його. В спірній квартирі він не живе. Раніше подавав до суду позов до позивача про розподіл особових рахунків. Зазначає, що йому по закону належить кімната площею 14 кв.м., однак позивач з цим не погоджується.

Відповідач КП «Керуюча компанія Дніпровського району» ЖЕД-406 в судове засідання не з`явилося, від представника надійшли письмові заперечення, справу просить слухати у її відсутність.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Суд, вислухавши пояснення позивача, думку відповідачів-1,2, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (4/5 квартири), що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 27.12.1996 року (а.с.10). 1/5 частка спірної квартири належить ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в рівних частинах, відповідно до свідоцтва про право на спадщину (а.с.12).

В спірній квартирі зареєстровано чотири особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 (а.с.9).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Також у статті 41 Конституції України вказано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно зі ст. 358 Цивільного кодексу України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Пунктом 14 Постанови Пленуму ВС України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз'яснено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Як зазначається в статті 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. (ч.1 ст.64 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини першої ст.11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні позивачем не доведено факт того, що відповідачами чиняться перешкоди у користуванні їй спірною квартирою, зокрема відповідачі зазначили, що не проживають у квартирі. Натомість, відповідач-2 зауважив, що позивач сама створєю умови неприйнятні для його проживання у квартирі.

Позивач вказувала, що в них постійно виникають суперечки з відповідачем-2, вона неодноразово викликала поліцію, однак жодного доказу додано не було.

Також, позивач не заявляла клопотання про допит свідків для підтвердження своїх вимог.

Наполягаючи на визначенні конкретного порядку користування АДРЕСА_1, позивач просить суд виділити їй в користування кімнати площею 5,9 кв.м. та 14,2 кв.м., а відповідачам: ОСОБА_2 - 14,9 кв.м., ОСОБА_3 - 21,1 кв.м., місця загального користування залишити в загальному користуванні.

Однак при даному розподілі буде порушено право власності та користування ОСОБА_4, оскільки вона також являється співвласником спірної квартири.

Відповідно до вимог ст. 383 Цивільного кодексу України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до ст. 155 Житлового кодексу Української РСР, жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Відповідно до частини третьої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки він є необґрунтованим.

Стосовно вимоги позивача про зобов'язання КП «Керуюча компанія Дніпровського району» ЖЕД 406 розподілити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до встановленого порядку користування квартирою, то суд позбавлений можливості задовольнити цю вимогу з огляду на те, що дане питання відноситься до компетенції ЖЕД і не може розглядатись в рамках даних правовідносин, що виникли між сторонами.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 358, 383, 391 Цивільного кодексу України, ст. ст. 150, 155 Житлового кодексу Української РСР, постановою Пленуму ВС України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», ст. ст. 10, 58, 60, 88, 208, 209, 212- 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Комунального підприємства «Керуюча компанія Дніпровського району» ЖЕД-406, 3-я особа: ОСОБА_4 про визначення порядку користування житловим приміщенням відмовити.

До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при його проголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Н.О. Яровенко