Постанова № 63013426, 23.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 р. Справа № 641/7114/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старосуда М.І.

Суддів: Яковенка М.М. , Лях О.П. ,

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Веремейченко Б.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02.09.2016р. по справі № 641/7114/16-а

за позовом ОСОБА_3

до управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова

про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА

Позивач звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з вказаним позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі м. Харкова, яка полягає у невиплаті пенсії ОСОБА_3;

- визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України Комінтернівського району м. Харкова, які полягають у відмові у поновленні пенсійних виплат ОСОБА_3;

- зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі м. Харкова поновити виплату пенсії ОСОБА_3 негайно після проголошення судового рішення;

- стягнути з управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі м. Харкова на користь ОСОБА_3 невиплачені з березня 2016 року по день проголошення судового рішення пенсійні виплати.

Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02.09.2016р. у задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1999 року отримував пенсію за віком та до лютого 2015 року перебував на обліку в УПФ України м. Свердловськ Луганської області.

З набранням чинності Постанови КМУ від 07.11.2014 №595, якою затверджено «Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» (надалі Тимчасовий порядок), у населеному пункті, де мешкав позивач, було припинено здійснення повноважень відповідним органом Пенсійного фонду України, а також зупинені до моменту повернення окупованої території під контроль органів державної влади видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

14.09.2015 року Управлінням праці та соціального захисту населення Комінтернівського району м. Харкова позивача взято на облік в якості внутрішньо переміщеною особи з тимчасово окупованої території України та видано відповідну довідку зі строком її дії до 14.03.2016 року.

З 01.02.2015 року позивача поставлено на облік в управлінні Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова, де позивач перебуває на обліку по теперішній час та з 01.02.2015 року по 29.02.2016 року отримував пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

Листом за №8721/05-28 від 15.08.2016 року управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова повідомило позивача, що виплата йому пенсії припинена з 01.03.2016 року відповідно до списків Управління праці та соціального захисту населення Комінтернівського району м. Харкова до з'ясування фактичного місця проживання. Поновлення виплат пенсії позивачу відбудеться за умови його особистого звернення до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії з оригіналами та копіями паспорту та довідки внутрішньо переміщеної особи.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що станом на 30.08.2016 року позивач не надав відповідачу необхідних документів.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів, тобто особа має довести наявність прав, свобод чи інтересів, які порушені відповідачем.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 4 Закону № 1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно частини 3 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави зробити висновок про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених ст. 49 Закону № 1058.

Рішення пенсійним органом щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_3 не приймалося, що не заперечується відповідачем.

Посилання відповідача в листі від 15.08.2016 року за вих. № 8721/05-28 на постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 352 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509 та № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» як на підставу для припинення виплати позивачу пенсії, колегія суддів вважає недоречним, оскільки зазначена постанова було прийнята значно пізніше після припинення виплати пенсії позивачу та, окрім того, колегія суддів зазначає наступне.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» від 07.11.2014 року № 595.

Вказаною постановою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок).

Пунктом 8 Тимчасового порядку встановлено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Колегія суддів вважає, що наведена вище постанова Кабінету Міністрів України не є законом, а тому підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Колегія суддів наголошує на тому, що право виносити закони, вносити до них зміни належить виключно Верховній Раді України і не може передаватися іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі: Конституції України і повинні відповідати їй.

Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних, а тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Право на обмеження конституційних прав громадян Кабінету Міністрів України Верховною Радою України не надано.

Припинення виплати пенсії на підставі положень постанов Кабінету Міністрів України без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення не входить до вказаного вище переліку випадків, відповідно до яких припиняється виплата пенсії, а тому не може бути підставою для її припинення, оскільки право соціального захисту, у тому числі пенсійне забезпечення, гарантовано кожному громадянину Конституцією України.

Отже, діями відповідача щодо відмови у відновлені виплати пенсії позивачу порушені його права на отримання пенсії, оскільки відповідач на виконання вимог ст. 49 Закону № 1058 не приймав рішення про припинення виплати позивачу пенсії та продовжує порушувати права позивача шляхом безпідставного припинення виплати пенсії.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України Комінтернівського району м. Харкова, які полягають у відмові у поновленні йому пенсійних виплат та про зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії підлягають задоволенню.

У відповідності до п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.202 КАС України неповне з'ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки ухвалою суду першої інстанції від 23.08.2016 року позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, а рішення у справі фактично прийнято на користь позивача, тому відповідно до ст.88 КАС України з відповідача підлягає стягненню судовий збір, який підлягав сплаті за подання даної позовної заяви, у розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст.ст.41 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02.09.2016р. по справі № 641/7114/16-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України Комінтернівського району м. Харкова, які полягають у відмові у поновленні пенсійних виплат ОСОБА_3.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі м. Харкова поновити виплату пенсії ОСОБА_3 з 01.03.2016 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі м. Харкова код ЄДРПОУ 22682715 судовий збір у розмірі 551,20 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173 .

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі - з 28.11.2016 року.

Головуючий суддя (підпис)Старосуд М.І.Судді(підпис) (підпис) Яковенко М.М. Лях О.П.