Рішення № 630132, 07.05.2007, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"07" травня 2007 р.

справа № 20-2/031

За позовом Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Кримтур” (95017, м. Сімферополь, вул. Шмідта, б. 9)

до відповідача Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, б.3)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 83)

Севастопольська міська Рада (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3).

державне комунальне підприємство „Севміськводоканал” (99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, 4)

про визнання права власності.

Суддя Шевчук Н.Г.

Представники:

від позивача –Харчук О.Б., довіреність № 01/01-р від 09.01.2007;

від відповідача –не з’явився;

третіх осіб:

БТІ та ДРОНМ –не з’явився;

Севастопольська міська Рада –не з’явився;

ДКП „Севміськводоканал” –Зайцева О.О., довіреність № 20/2-05 від 03.01.2007.

СУТЬ СПОРУ:

Кримське закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях „КРИМТУР” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації про визнання права власності.

Ухвалою від 14.02.2007 відповідач Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації замінений правонаступником Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та до участі у справі залучені треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” і Севастопольська міська Рада.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відсутні документи на право власності на каналізаційно-насосну станцію туристсько-оздоровчого комплексу ім. А.В. Мокроусова, що розташована в місті Севастополі за адресою: вул. Челюскінців, 115, с. Учкуєвка, яка була введена в експлуатацію та знаходиться на балансі філії Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „КРИМТУР” туристсько-оздоровчий комплекс ім. А.В.Мокроусова.

05.03.2007 позивач надіслав уточнення позовних вимог та вказує, що ДКП „Севміськводоканал” безпідставно поставило на баланс каналізаційно-насосну станцію № 16 А, яка потребує реконструкції та не працювала жодного дня з моменту вводу в експлуатацію /а.с. 69-71/.

Відповідно до відзиву на позовну заяву /а.с. 98/ Відповідач проти задоволення позову заперечує, право власності Позивача на зазначені вище об’єкти незавершеного будівництва не визнав, вважає ці об’єкти самочинним будівництвом.

ДКП „Севміськводоканал” щодо позовних вимог пояснив, що провадження у справі підлягає припиненню у зв’язку з наявністю такої що набрала законної сили постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.11.2002 року, якою встановлено, що споруда каналізаційно-насосну станцію № 16 є комунальною власністю /а.с. 107-118/.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

04.09.1962 рішенням Севастопольського виконкому №475 від 04.09.1962 відведено земельну ділянку Севастопольській турбазі (Укрсовпроф) в Учкуєвці і передано на баланс незавершені будівництвом будівлі і споруди від управління торгівлі.

27.04.1981 розпорядженням виконкому Севастопольської міської ради народних депутатів забудовнику Кримській обласній Раді по туризму й екскурсіях дозволено здійснювати проектно-вишукувальні роботи.

05.05.1981 рішенням виконкому Севастопольської міської Ради народних депутатів №6/359 уточнено площу земельної ділянки, яку виділено під будівництво туристичної бази ім. А.В. Мокроусова –10,3 га, видано державний акт на право постійного користування землею І-КМ №005127 від 31.03.1999 дочірньому підприємству Кримського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „КРИМТУР”, яке 03.04.1992 було створено, а 12.03.1999 протоколом №7 реорганізоване в філію акціонерного товариства.

25.12.1978 Постановою Президії Центральної Ради по туризму й екскурсіях (протокол №13 п.12) визначено, що туристська база ім. А.В. Мокроусова створена в 1963 році.

Кримське закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях „КРИМТУР” створено постановою Федерації Незалежних Профспілок Криму №1 від 16.01.1992, зареєстроване 28.01.1992 в виконкомі Київської райради м. Сімферополя №27 на базі майна туристських екскурсійних організацій Кримської республіканської ради по туризму та екскурсіях.

10.01.1992 за актом приймання-передачі здійснена передача майна на суму 61800,00 тис. руб. згідно з доданим до нього переліком, в тому числі туристсько-оздоровчий комплекс ім. А.В. Мокроусова.

10.12.1999 вказане майно передано Позивачем за Актом своїй філії –туристсько-оздоровчому комплексу ім. А.В. Мокроусова.

13.12.2004 розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації №1937-р створена Державна приймальна Комісія по прийняттю спірних об’єктів в експлуатацію.

23.12.2004 державна приймальна комісія Актом прийняла в експлуатацію будівлі і споруди першої черги будівництва філії Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „КРИМТУР” туристсько-оздоровчому комплексу ім. А.В. Мокроусова.

28.12.2004 розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації №2060-р затверджено Акт державної приймальної комісії з прийняття в експлуатацію першої черги будівництва туристсько-оздоровчому комплексу ім. А.В. Мокроусова.

Вказані факти встановлені рішенням господарського суду міста Севастополя від 08-12 серпня 2005 року у справі №20-7/186 за позовом Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „КРИМТУР” до Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, Державного комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна м. Севастополя, Регіонального відділення Фонду державного майна України в м. Севастополі про визнання права власності, спонукання видати свідоцтво про право власності на спірне майно, спонукання здійснити державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Факти, які встановлені цим рішенням, мають преюдиціальну силу відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, тому не підлягають доведенню знову під час розгляду даної справи.

Судом встановлено, що об’єкти незавершеного будівництва –каналізаційно-насосну станцію № 16 (додаток № 3 Довідка про капітальні витрати по незакінченому будівництву) та каналізаційно-насосну станцію № 16-А, остання прийнята в експлуатацію актом від 20.03.1990 (інвентаризаційна картка № 314) є складовими частинами туристсько-оздоровчого комплексу ім. А.В. Мокроусова, що належить Позивачу, та розташовані на території цього комплексу, а саме, в місті Севастополі за адресою: вул. Челюскінців, 107, с. Учкуєвка.

20.05.1980 складений Акт вибору земельної ділянки під будівництво, у тому числі і каналізаційно-насосної станції № 16-А. Замовником у Акті вибору земельної ділянки є Кримська обласна Рада по туризму й екскурсіях.

Каналізаційно-насосна станція № 16-А введена в експлуатацію у грудні 1990 року та знаходиться на балансі у філії Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „КРИМТУР” туристсько-оздоровчий комплекс ім. А.В.Мокроусова. Усі витрати щодо утримання та охорони каналізаційно-насосної станції № 16-А несе філія.

Каналізаційно-насосна станція № 16 передана на баланс ДКП „Севміськводоканал” у 1978 року.

Право власності на спірні об’єкти за якою-небудь особою не зареєстровано, прав третіх осіб на спірне майно не встановлено.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (Закон України № 435-ІV від 16.01.2003) останній застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правовідносини сторін продовжують існувати після 01.01.2004, тому до спірних правовідносин застосовується Цивільний кодекс України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003).

Згідно ст. 102 Цивільного кодексу України, в засновницькому акті визначається майно, яке засновник повинен передати установі після його державної реєстрації.

Відповідно до статей 181, 182 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до статей 317, 319, 325, 328, 392 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати право власності Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „КРИМТУР” (95017, м. Сімферополь, вул. Шмідта, буд. 9, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 02648828) на каналізаційно-насосні станції № 16 та № 16-А з напірними колекторами, що розташовані за адресою: вул. Челюскінцев, 107, с. Учкуєвка, м. Севастополь.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 11.05.2007.