Постанова № 63013191, 22.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 р. Справа № 818/779/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Мороз Є.В.

позивача - ОСОБА_1

представників відповідача - Сумцової С.В., Луніки О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2016р. по справі № 818/779/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Сумській області

про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1, звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Сумській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 50-57, І том), просила суд:

- визнати протиправним та скасувати п.2 наказу відповідача за №119-0 від 08 червня 2016 року "Про надання відпустки з наступним звільненням" в частині звільнення ОСОБА_1 з займаної посади з 22 липня 2016 року "по скороченню згідно п.1 сг. 40 КЗпП України, пп. 1 п.1 ст. 87 Закону України Про державну службу" від 10 грудня 2015 року;

- зобов'язати відповідача поновити позивача на роботі в юридичне управління, яке є правонаступником управління правової роботи, на посаду з функціональними обов'язками, які ОСОБА_1 виконувала до звільнення з роботи у зв'язку із скороченням штату;

- зобов'язати відповідача виплатити позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 2 Наказу Головного управління ДФС у Сумській області за №119-о від 08 червня 2016 року "Про надання відпустки та наступне звільнення" щодо звільнення з 22 липня 2016 року ОСОБА_1 з посади головного державного ревізова-інспектора відділу правового супроводження перевірок управління правової роботи Головного управління ДФС у Сумській області по скороченню згідно п.1 ст.40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу правового супроводження перевірок управління правової роботи Головного управління ДФС у Сумській області.

Стягнуто з Головного управління ДФС у Сумській області (40009, м.Суми, вул.Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 39456414) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 23 липня 2016р. по 28 вересня 2016р. в сумі 10758,77 (десять тисяч сімсот п"ятдесят вісім грн. 77 коп.)

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу правового супроводження перевірок управління правової роботи Головного управління ДФС у Сумській області та в частині стягнення середньої заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 4800 (чотири тисячі вісімсот грн. 59 коп.)

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, відповідач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів ч. 1 ст. 42 Кодексу Законів про працю України, ст.ст. 86, 159, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, з підстав та обставин викладених у апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що позивач - ОСОБА_1, з 19 січня 2015 року по 22 липня 2016 року обіймала посаду головного ревізора-інспектора відділу правового супроводження перевірок управління правової роботи ГУ ДФС у Сумській області.

Відповідно до Наказу ГУ ДФС у Сумській області за № 119-о від 08 червня 2016 року ОСОБА_1 було надано чергову та додаткові відпустки з 08 червня по 22 липня 2016 року "з наступним звільненням" (пункт 1 Наказу).

Пунктом 2 зазначеного Наказу ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади з 22 липня 2016 року " по скороченню згідно п.1 ст. 40 КЗпП України, пп. 1 п.1 ст. 87 Закону України Про державну службу" від 10 грудня 2015 року.

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач, з метою захисту своїх порушених звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний наказ в частині звільнення позивача із займаної посади прийнято відповідачем неправомірно, внаслідок недотримання вимог чинного трудового законодавства, у тому числі положення частин першої та другої статті 40 КЗпП України.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем під час звільнення позивача із займаної посади не було встановлено жодних переваг позивача перед іншими особами, які залишилися працювати. Зокрема, не було взято до уваги, що ОСОБА_1 у податкових органах працює з 1997 року. У юридичному управлінні ГУ ДПА/ДПС/Міндоходів/ДФС працювала з 2007 року на посадах головного державного інспектора та головного державного інспектора-ревізора. З 8 грудня 2013 року приступила до виконання службових обов'язків в управлінні правової роботи Головного управління. З 19 січня 2015 року та до моменту звільнення з роботи ОСОБА_1 обіймала посаду головного ревізора -інспектора відділу правового супроводження перевірок управління правової роботи ГУ ДФС у Сумській області. Не було взято до уваги відповідачем і той факт, що сім'я позивачки складається з 2 осіб - ОСОБА_1 та її малолітній син. Інших працівників з самостійним заробітком немає.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору зокрема є: розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно зі ч.3 ст.36 КЗпП України при зміні власника підприємства, а також при його реорганізації (злитті, приєднанні, поділу, виділу, перетворенні) дія трудового договору продовжується. Припинення трудового договору за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу можливе тільки у разі скорочення чисельності чи штату працівників.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

В пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. № 840 "Про внесення змін у додаток 1 до Постанови кабінету Міністрів України від 05.04.2014 року №85" та наказу ДФС України №996 від 25.12.2015 "Про затвердження чисельності працівників органів ДФС", передбачене скорочення чисельності працівників ГУ ДФС у Сумській області.

Факт скорочення штатної чисельності в ГУ ДФС у Сумській області підтверджується наявними в матеріалах справи копіями структури ГУ ДФС у Сумській області затвердженої 07.11.2014р. та організаційною структурою ГУ ДФС у Сумській області затвердженої 04.02.2016р.

У зв'язку зі скороченням штатної чисельності працівників ГУ ДФС у Сумській області був ліквідований як структурний підрозділ - відділ правового супроводження перевірок управління правової роботи ГУ ДФС у Сумській області у складі 5 штатних одиниць.

Тобто, проведення реорганізації призвело до змін в структурі та зменшення штатної чисельності працівників як у головному управлінні в цілому, так і в окремих його підрозділах. А штатна чисельність ГУ ДФС у Сумській області є недостатньою для переведення всіх працівників відділу правового супроводження перевірок управління правової роботи до новостворених відділів.

Отже, зазначені зміни підпадають під ознаки підстави для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у відповідності до п.1 статті 40 КЗпП України.

Порядок вивільнення працівників визначено у ст.49-2 КЗпП України, за приписами якої про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Отже, законодавець визначив такі умови (гарантії) для правомірності вивільнення працівників при скороченні чисельності або штату, як:

- персональне попередження працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці;

- обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Під час судового розгляду справи встановлено, що 18 лютого 2016 року ОСОБА_1 вручено попередження про наступне вивільнення із займаної посади згідно з пунктом 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності працівників державної фіскальної служби.

При цьому, позивачу було запропоновано 6 вакантних посад, які були наявні в Головному управлінні ДФС у Сумській області, а саме:

- завідувача сектору перевірок якості аудиту управління аудиту на період відпустки основного працівника ОСОБА_4 для догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку (дата народження дитині 06.10.2014). Дана посада є вищою за посаду, яку займала ОСОБА_1 Відповідно до положення по сектор основним завданням якого є проведення аналізу матеріалів документальних перевірок підрозділів податкового аудиту.

- головного державного ревізора- інспектора відділу перевірок з окремих питань управління аудиту. Відповідно до п.1.3 посадової інструкції на посаду призначається особа з вищою освітою, достатнім досвідом, аналітичним мисленням, знанням податкового законодавства та нормативних актів.

- головного державного ревізора-інспектора відділу контролю ризикових платників податків та моніторингу ризикових операцій управлінні аудиту на період відпустки основного працівника ОСОБА_5 для догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку (дата народження дитини І6.08.2014 ). Відповідно до п.1.3 посадової інструкції на посаду призначається особа з вищою освітою, достатнім досвідом, аналітичним мисленням, знанням податкового законодавства та нормативних актів.

- головного державного ревізора-інспектора відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями на період відпустки основного працівника ОСОБА_6 для догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку (дата народження дитини 26.11.2015). Згідно розділу п.1.6 посадової інструкції на посаду призначається особа з повною вищою освітою фінансово-економічного або юридичного спрямування та стажем роботи в додаткових органах не менше одного року.

- головного державного ревізора-інспектора відділу митного аудиту управління аудиту на період відпустки основного працівника ОСОБА_7 для догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку (дата народження дитини 21.08.2014). Відповідно до п. 1.4 посадової інструкції на посаду призначається особа, яка має вищу освіту за фахом і стаж роботи не менше одного року.

Крім того, у посадових інструкціях вищевказаних посад зазначена функція 1.36 «Представництво інтересів у судах» відповідно до якої головний державний ревізор- інспектор управління аудиту приймає участь у супроводженні судових справ, готує необхідні документи, вивчає та аналізує судову практику.

- головного державного ревізора-інспектора відділу координації бюджетного процесу та проективного аналізу управління моніторингу доходів та обліково-звітних систем на період відпустки основного працівника ОСОБА_8 для догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку (дата народження дитини 19.06.2015). Відповідно до п.1.5 посадової інструкції на посаду призначається особа з повною вищою освітою за фахом фінансово-економічного спрямування за фахом не менше 1 року, аналітичним мисленням, знанням податкового законодавства та нормативних актів. Проте, не заважаючи на те, що у посадовій інструкції визначена наявність освіти за фахом фінансово-економічного спрямування, дана посада була запропонована ОСОБА_1, оскільки наказ ДФС України №240 від 03.11.2014 «Про організацію добору кадрів у Державній фіскальній службі України» визначав можливість призначення на посаду головного державного ревізора-інспектора особу з повною вищою юридичною освітою.

Від запропонованих посад ОСОБА_1 відмовилась вказавши, що дані посади не відповідають кваліфікації юриста.

Водночас, як вбачається з розділу 2 наказу ДФС України №240 від 03.11.2014 «Про організацію добору кадрів у Державній фіскальній службі України» із змінами та доповненнями, яким затверджено перелік посад працівників ДФС Україна, її територіальних органів та, кваліфікаційні вимоги до осіб, що претендують на зайняття цих посад, на посади в Головному управлінні ДФС в областях - завідувача сектору та головного державного ревізора-інспектора призначаються особи з повною вищою освітою за фахом фінансово-економічного, юридичного спрямування зі стажем роботи за фахом не менше 1 року.

Таким чином, факт відмови позивача від запропонованих посад в Головному управлінні ДФС у Сумській області підтверджено під час судового розгляду справи.

За приписами ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.

З метою усунення недоліків при розгляді трудових справ Пленумом Верховного Суду України прийнято Постанову "Про практику розгляду судами трудових спорів" N 9 від 06.11.1992 року.

Так, ВСУ у вказаній постанові зокрема зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. В усіх випадках звільнення за п.1ст.40 КЗпП провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою А КЗпП.

Аналізуючи норми КЗпП, прослідковується певний алгоритм дій роботодавця у випадку наявності підстав для звільнення працівника відповідно до п.1 статті 40 КЗпП України, дотримання якого, буде гарантувати законність дій роботодавця та протиправність у випадку протилежного.

Порядок дій роботодавця у такому випадку розпочинається з прийняття рішення щодо скорочення чисельності або штату працівників та оформлення рішення про скорочення наказом про внесення змін до штатного розпису.

Далі роботодавець зобов'язаний зокрема вчинити наступні дії.

По-перше, роботодавець повинен з'ясувати, чи є серед працівників, посади яких скорочуються, особи щодо яких встановлені обмеження на звільнення, тобто наявності осіб, які в силу закону взагалі не можуть підпадати під звільнення у зв'язку із скороченням.

По-друге, врахувати переважне право на залишення на роботі, шляхом визначення рівня кваліфікації та продуктивності праці. Наприклад, шляхом співставлення документів про освіту, отримання другої вищої освіти, навчання без відриву від виробництва, присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), підвищення кваліфікації, тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, наявність вченого ступеню або вченого звання тощо для встановлення рівня кваліфікації та оцінки якості виконуваної роботи, відсутністю виробничого браку, часом, який витрачається кожним із працівників для виконання завдання рівного ступеню складності, виконання працівником складних відповідальних завдань або більшого обсягу робіт порівняно з іншими працівниками, що працюють на аналогічних посадах чи виконують роботу за тією ж професією й однакового ступеню складності, розширення зони обслуговування, збільшення обсягу виконуваної роботи, суміщення професій посад для визначення продуктивність праці.

Під час судового розгляду справи встановлено, що з метою вирішення питання щодо доцільності переведення працівників відділу правового супроводження перевірок Управління правової роботи до іншого підрозділу юридичного управління був проведений аналіз кваліфікації та продуктивності праці працівників управління правової роботи ГУ ДФС у Сумській області, які займали аналогічні посади або виконували таку ж роботу, що ОСОБА_1: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

Оскільки чинним законодавством не передбачені критерії і порядок визначення продуктивності праці працівників, при визначенні продуктивності праці відповідачем було взято до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» із змінами та і доповненнями, лист Міністерства соціальної політики України від 21.05.2012 року №80/06/187-12 "Про переважне право на залишення на роботі", з якого слідує, що для виявлення працівників з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці роботодавцем робиться порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, у процесі якого, як правило враховуються такі обставини: наявність освіти, післядипломної совіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи у роботі, отримання премій за виконання особливо важливої робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняних листках, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо. Працівники, які порушують трудову дисципліну, навіть при рівній кваліфікації і продуктивності праці, втрачають переваги на залишення на роботі через негативне ставлення до роботи.

За результатами проведеного аналізу встановлено, що кваліфікація працівників однакова - усі вищезазначені працівники мають повну вищу освіту за кваліфікаційним рівнем спеціаліст юрист.

Для визначення критеріїв продуктивності праці працівників, якими керувався відповідач при вирішенні питання щодо звільнення ОСОБА_1, відповідачем було надано аналітичні довідки продуктивності праці за період 2015 - січень 2016 по працівникам: ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11 ОСОБА_12 (а.с.95-99, ІІ том).

У вищезазначених довідках визначено наявність заохочень, наявність стягнень, кількість днів відсутності працівника у зв'язку з перебуванням на лікарняному, кількість судових справ на супроводженні, кількість наданих роз'яснень на запити структурних підрозділів, проходження курсів підвищення кваліфікації.

Крім цього, відповідачем було надано довідку про кількість справ (з конкретним визначенням номеру справ), які перебували на супроводженні у 2015 році та у січні 2016 році у кожного з працівників (а.с.129-130, ІІ том), а також надано розрахунок робочих днів у 2015 році фактично відпрацьованих вищезазначеними працівниками (а.с.131, ІІ том) за виключенням днів відпустки, лікарняних та вихідних і святкових днів у 2015 році. На підтвердження цих даних відповідачем було надано табелі обліку робочого часу за 2015 рік (а.с.132-171, ІІ том).

Згідно вищезазначених довідок:

- головний державний ревізор-інспектор ОСОБА_10 у 2015 році фактично відпрацював 187 днів, на супроводженні у нього перебувало у 2015 році 96 справ;

- головний державний ревізор-інспектор ОСОБА_12 у 2015 році фактично відпрацювала 206 днів, на супроводженні у неї перебувало у 2015 році 77 справ;

- головний державний ревізор-інспектор ОСОБА_9 у 2015 році фактично відпрацювала 210 днів, на супроводженні у неї перебувало у 2015 році 85 справ;

- головний державний ревізор-інспектор ОСОБА_11 у 2015 році фактично відпрацювала 187 днів, на супроводженні у неї перебувало у 2015 році 82 справ;

- головний державний ревізор-інспектор ОСОБА_1 у 2015 році фактично відпрацювала 120 днів, на супроводженні у неї перебувало у 2015 році 64 справ.

На підставі наданих відповідачем аналітичних довідок суд першої інстанції визначив коефіцієнт навантаженості працівників управління правової роботи ГУ ДФС у Сумській області, та встановив, що ОСОБА_1 має найбільший коефіцієнт навантаження, що складає 0,35. Тоді як інші працівники мають менший показник. При цьому, даний коефіцієнт визначений із розрахунку кількості судових справ супроводжуваних працівником управління правової роботи поділеного на кількість відпрацьованих днів.

Колегія суддів з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно наданих до матеріалів справи аналітичних довідок, на працівників управління правової роботи покладений обов'язок не тільки супроводження судових справ, а ще й супроводження перевірок платників податків; надання правових висновків на акти перевірок; візування податкових повідомлень-рішень або рішень про застосування штрафних санкцій, у разі наявності зауважень до них складання відповідної службової записки на управління податкового аудиту або іншого структурного підрозділу, який проводив перевірку, з чітким законодавчим обґрунтуванням правової позиції з виявлених під час перевірок порушень та достатності наявної доказової бази; візування відповідей на запити платників податків; участь у робочих групах та комісіях, які створюються в ГУ; надання відповідей на запити структурних підрозділів ГУ та ДПІ області, а також виконання інших доручень керівника управління правової роботи в межах функціональних обов'язків управління.

До матеріалів справи відповідачем додані положення про управління правової роботи та посадова інструкція головного державного ревізора-інспектора відділу правового супроводження перевірок управління правової роботи.

Проте, судом першої інстанції при визначені коефіцієнту навантаження було взято лише кількість супроводжуваних справ та не враховано навантаження з виконання інших наведених вище завдань.

При цьому, якщо взяти до уваги розрахунок наведений в постанові суду, то вбачається, що у ОСОБА_10 коефіцієнт 0,51 (96 справ : на 187 робочих днів); ОСОБА_12 - 0,37 (77 :206); ОСОБА_9 - 0,40 (85 : 210); ОСОБА_11 - 0,44 (82 : 187); ОСОБА_1 - 0,35 (64 : 120). Отже, у ОСОБА_1 коефіцієнт складає 0,35, що є найменшим серед інших працівників.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, з 64 супроводжуваних ОСОБА_1 судових справ по 15 справах приймали участь та готували процесуальні документи інші працівники ( т 2. а.с. 181-183).

Крім того, суд зазначивши вище наведені критерії продуктивності праці не взяв їх до уваги. Колегія суддів зауважує, що при визначенні продуктивності роботи працівників необхідно враховувати обсяг виконуваної роботи як із супроводження справ в судах так, і з виконання інших завдань по супроводженню перевірок платників податків, надання правових висновків на звернення платників податків та територіальних органів ДПІ області, тощо. Критерій з розгляду судових справ також залежить від складності такої справи, кількості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, епізодів порушень норм податкового та іншого законодавства, дослідження відповідного об'єму первинних документів, надання суду доказів по справі, якості складання процесуальних документів та повноти і своєчасності виконання вимог суду.

Таким чином, враховуючи, що у ОСОБА_1 найменше робочого часу, у зв'язку з її тривалим перебуванням на лікарняних, то відповідно і обсяг роботи нею виконаний найменший. Відповідно до табелів обліку робочого часу працівників управління правової роботи, які надані відповідачем до матеріалів справи, вбачається, що позивач майже кожного місяця перебувала на лікарняному, який складав не більше 10 календарних днів. Так, з наданих до суду доказів вбачається, що позивач - ОСОБА_1 у 2015 році перебувала на лікарняних - 112 днів, ОСОБА_12 - 10 днів, ОСОБА_10 - 8 днів, ОСОБА_9 - 17 днів, ОСОБА_11 - 36 днів, з урахуванням перебування дитини на стаціонарному лікуванні у дитячій лікарні.

З приводу висновку суду першої інстанції стосовно того, що кількість справ, які знаходяться на супроводженні у відповідного працівника не залежить від його волевиявлення, оскільки саме керівник підрозділу здійснює розподіл справ між працівниками, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що найменша кількість супроводжуваних справ у ОСОБА_1 є наслідком того, що у позивача найменша кількість робочих днів, а у разі відсутності працівника на роботі керівник підрозділу не може розподіляти на тимчасового відсутнього працівника судові справи та іншу роботу пов'язану з виконанням функціональних обов'язків.

Вказані обставини не були враховані судом першої інстанції під час прийняття рішення по справі.

З огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що відповідач під час розгляду справи довів обґрунтованість свого висновку, що у ОСОБА_1 нижча продуктивність праці ніж у інших працівників відділу правового супроводження перевірок, які мають значно менший стаж роботи та яким у подальшому була запропонована посада у юридичному управлінні ГУ ДФС у Сумській області, який зроблено відповідачем за результатами проведеного аналізу.

Посилання суду першої інстанції на наявність переваг позивача в залишенні на роботі перед іншими працівниками, а саме: стаж роботи позивача у податкових органах з 1997 року та наявність у позивача малолітньої дитини, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки у першу чергу перевага віддається лише при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації, що спростовується наведеними обставинами справи.

Згідно пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992р. № 9, визначено, що одинока мати - це жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.

В ухвалі від 03.09.2008р. по справі № 6-8952св08 Верховний Суд України також посилався на вказаний пункт постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів при визначенні того, чи підпадає під категорію одинокої матері позивач по справі.

Так, Верховний Суд України при вирішенні спору по справі № 6-8952св08 дійшов висновку про те, що визначальним при визначенні, чи є жінка, яка сама виховує дитину, одинокою матір'ю, є сплата батьком дитини аліментів на утримання дитини.

В матеріалах справи наявне рішення Сумського районного суду Сумської області від 06.09.2013 року про стягнення на користь позивача аліментів на утримання дитини ( т. 1 а.с. 29-30). Крім того, під час судового розгляду справи ОСОБА_1 зазначила, що вона проживає разом зі своїми батьками, які отримують щомісячно пенсію.

Наказом Головного управління ДФС у Сумській області №119-о від 08.06.2016 «Про надання відпустки з наступним звільненням» ОСОБА_1 з 08 червеня 2016 року 22 липня 2016 року включно, надано оплачувані основна та додаткова відпустки.

Згідно ст.3 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника у разі його звільнення йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

Враховуючи, що останній день відпустки ОСОБА_1 є 22 липня 2016 року, п.2 наказу № 119-о позивача звільнено 22 липня 2016 року з посади головного державного ревізора-інспектора відділу правового супроводження перевірок управління правової роботи ГУ ДФС у Сумській області.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, враховуючи факт попередження позивача про можливе звільнення у встановлений законодавством строк та відмову позивача від запропонованих вакантних посад, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України прийнято відповідачем у відповідності до вимог трудового законодавства, а тому підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про його скасування, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу у суду відсутні.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог ст. 202, ч.2 ст. 205 КАС України підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області - задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2016р. по справі № 818/779/16 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст постанови виготовлений 28.11.2016 р.