Ухвала суду № 63012857, 22.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 359/6187/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Саган В.М. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

22 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції у м.Борисполі Департаменту патрульної поліції на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспектора патрульної поліції у м.Борисполі Департаменту патрульної поліції Зубчук Богдана Павловича, третя особа: Управління патрульної поліції у м.Борисполі Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, скасовано постанову інспектора патрульної поліції в м.Борисполі Департаменту патрульної поліції Зубчук Б.П. серії ПС2 №318880 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, третя особа подала апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення, та поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи і їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, що і мало місце при складанні спірної постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 липня 2016 року, за місцем розгляду справи м.Бориспіль, вул.Київський Шлях, 72 інспектором ПП 2 роти батальйону УПП у м.Борисполі лейтенантом поліції Зубчуком Б.П. винесено постанову серії ПС2 №318880, відповідно до якої ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом SSANG YOUNG KORANDO, номерний знак НОМЕР_1, 13 липня 2016 року о 7 год. 57 хв. в м.Бориспіль, вул.Київський шлях, 72, здійснив проїзд на червоний сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3.е Правил дорожнього руху України, чим скоїв правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП та керуючись положеннями ст.ст.33, 284 КУпАП застосовано до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що з боку відповідача по справі підтверджуючих доказів щодо правомірності складання та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не надано.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною 2 ст.122 КУпАП встановлено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до пп.е) п.8.7.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, сигнали світлофора мають такі значення, зокрема, червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух. Сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій (додаткових) секції разом з жовтим або червоним сигналом світлофора інформує водія про те, що рух дозволяється у вказаному напрямку за умови безперешкодного пропуску транспортних засобів, які рухаються з інших напрямків; стрілка зеленого кольору на табличці, встановленій на рівні червоного сигналу світлофора з вертикальним розташуванням сигналів, дозволяє рух у зазначеному напрямку при ввімкненому червоному сигналі світлофора з крайньої правої смуги руху (або крайньої лівої смуги руху на дорогах з одностороннім рухом) за умови надання переваги в русі іншим його учасникам, які рухаються з інших напрямків на сигнал світлофора, що дозволяє рух.

Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

В силу ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З матеріалів справи, пояснень позивача та з огляду на поданий ОСОБА_2 позов вбачається, що позивач не був згоден з постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №318880 від 13 липня 2016 року.

Згідно ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис порушення підлягають внесенню в постанову у справі про адміністративне правопорушення лише у випадку використання відповідних засобів під час фіксації правопорушення, проте ст.251 КУпАП передбачено й інші фактичні дані, які є доказами в справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.

Відповідно до ч.ч.2, 4, 5 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що хоча ОСОБА_2 не був згоден з оскаржуваною постановою, не підписав її, оскільки не був згоден з допущенням ним порушень Правил дорожнього руху та з наявністю адміністративного правопорушення, відповідачем протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.258 КУпАП складено не було, жодних інших доказів, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення (проступка) - протиправної, винної (умисної або необережної) дії чи бездіяльності, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, суду не надано.

Колегія суддів критично ставиться до посилань апелянта на пояснення ОСОБА_4, згідно яких останній бачив, як позивач здійснив проїзд на червоний сигнал світлофору, оскільки, як зазначено апелянтом, ОСОБА_4 є інспектором УПП у м.Борисполі ДПП, який 13 липня 2016 року патрулював разом з інспектором Зубчуком Б.П., а отже останній є співробітником третьої особи та являється зацікавленою особою. Наведене також стосується посилання апелянта на клопотання відповідача про допит його у судовому засіданні в суді першої інстанції у якості свідка.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем всупереч ч.2 ст.71 КАС України наявність порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху та правомірність винесення оскаржуваної постанови не доведено, не надано належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, не надано пояснень свідків або інших фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Наданий ДВД-диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського не підтверджує скоєння позивачем адміністративного правопорушення, оскільки даний відеозапис стосується складання постанови про адміністративне правопорушення, натомість, не містить запису щодо проїзду на забороняючий сигнал світлофору. Крім того, в долученому до матеріалів справи диску містяться три файли, на відеозапису в яких зазначений час, що фактично передує часу скоєння правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові, що не узгоджується з оскаржуваною постановою.

У відповідності до п.п.4.1, 4.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України). Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведення всупереч ч.2 ст.71 КАС України правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, наявності доказів щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а також правомірності складання та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, у зв'язку з чим оскаржувана постанова інспектора патрульної поліції в м.Борисполі Департаменту патрульної поліції Зубчук Б.П. серії ПС2 №318880 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи, що постанова суду першої інстанції не оскаржувалась в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій інспектора патрульної поліції 2 роти батальйону УПП у м.Борисполі Зубчука Б.П. щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 на місці зупинки транспортного засобу 13 липня 2016 року за адресою вул.Київський Шлях, 71, м.Бориспіль, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м.Борисполі Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.

Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 28 листопада 2016 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Мельничук В.П.

Лічевецький І.О.