Ухвала суду № 63012786, 22.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/27865/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

22 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Шутовської І Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами Київського міського військового комісаріату та Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Київського міського військового комісаріату та Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2015 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київського міського військового комісаріату та Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року позов задоволено частково:

визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо нарахування ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги виходячи з положень абзацу п'ятого підпункту 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранень (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499;

зобов'язано Міністерство оборони України здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 - інваліду ІІ групи, у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, виходячи з положень частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

зобов'язано Київський міський військовий комісаріат здійснити доплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 - інваліду ІІ групи, у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, яка є різницею між сумою такої допомоги, обрахованої виходячи з положень частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та фактично виплаченою позивачу сумою допомоги.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. На думку апелянтів, оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обгрунтування вимог апеляційних скарг зазначають, що одноразова грошова допомога правомірно була нарахована та виплачена позивачу в розмірі 54 місячного грошового забезпечення згідно «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 та посилаються на те, що наявна така, що набрала законної сили постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2014 року у справі № 826/7922/14 з того самого спору і між тими самими сторонами.

Заслухавши суддю-доповідача, думку позивача та його представника, думку представників відповідачів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, наказом Міністра оборони України від 21 серпня 2004 року № 553 позивач був звільнений з лав Збройних Сил України через скорочення штатів (а.с. 12).

Наказом начальника Головного фінансово-економічного управління Міністерства оборони України від 15 вересня 2004 року № 181 позивач був направлений на військовий облік до Солом'янського районного військового комісаріату м. Києва (а.с. 13).

Згідно довідки МСЕК від 01.02.2011 серія 10ААА № 135113 ОСОБА_2 визнаний інвалідом ІІ групи довічно в результаті захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби (а.с. 19).

Протокольним рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 18 березня 2013 року встановлено відсутність правових підстав для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 Зазначений прокол був направлений на адресу ОСОБА_2 разом з відмовою у виплаті одноразової грошової допомоги.

Не погоджуючись з зазначеною відмовою, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київського міського військового комісаріату та Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2014 року у справі №826/7922/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного

адміністративного суду від 30 червня 2015 року, адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги з порушенням вимог Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зобов'язано Міністерство оборони України здійснити перерахунок та призначення грошової допомоги з 01 лютого 2011 року, одноразової грошової допомоги у розмірі 54-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи за посадою, на день втрати працездатності, начальника групи Головного фінансово-економічного управління МО України, яку він займав на день звільнення з військової служби, 16 вересня 2004 року, на підставі грошового забезпечення та у розмірах визначених на момент встановлення права, встановлення інвалідності; зобов'язано Київський міський військовий комісаріат виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 54-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи за посадою - начальник групи Головного фінансово-економічного управління МО України, яку він займав на день звільнення з військової служби - 16 вересня 2004 року, на підставі грошового забезпечення та у розмірах, визначених на момент встановлення права, встановлення інвалідності.

Згідно платіжної відомості від 26.06.2015 ОСОБА_2 було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 112 266 грн. (а.с. 75).

В подальшому позивач звернувся до Київського міського військового комісаріату та Міністерства оборони України з заявами від 30.07.2015 та від 09.10.2015 про те, що на виконання вищезазначеної постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2014 року йому було нараховано і виплачено одноразову грошову допомогу, виходячи із складу грошового забезпечення обчисленого згідно постанови Кабінету міністрів України від 28 травня 2008 року №499, а не відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто у значно меншому розмірі, ніж встановлено законом та просив здійснити її до донарахування та виплату (а.с. 36-37, 40-41).

Листом від 18.11.2015 № 248/6/2370/3440 Міністерство оборони України повідомило позивача про те, що йому правомірно була нарахована та виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 54-місячного грошового забезпечення, виходячи із складу грошового забезпечення обчисленого згідно постанови Кабінету міністрів України від 28 травня 2008 року №499 (а.с. 44).

Позивач вважаючи, що відповідачами було неправомірно виплачено йому грошову допомогу у розмірі меншому, ніж встановлено законом, звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність зазначених дій відповідачів, виходячи з такого.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частиною 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним

обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 р., здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Підпунктом 2 пункту 2 зазначеного порядку встановлено, що військовослужбовцям, інвалідам II групи (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі 54-місячного грошового забезпечення.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом 5 підпункту 4 пункту 2 зазначеного порядку встановлено складові грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога, разом з цим, частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено значно ширший їх перелік.

Виходячи із визначених у частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, на думку колегії суддів, для визначення складових грошового забезпечення щодо виплати одноразової грошової допомоги слід застосовувати положення не постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, а Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який має вищу юридичну силу.

Така ж сама правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 12.11.2013 у справі № 21-383а13, від 28 січня 2014 року у справах № 21-475а13, № 21-477а12, від 11 лютого 2014 № 21-495а13.

Колегія суддів вважає необгрунтованими посилання Міністерства оборони в апеляційній скарзі на необхідність закриття провадження у даній справі, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки у справі №826/7922/14 та в даній справі різні предмети спору. Так, предметом розгляду даної справи є виплата одноразової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено законом.

Таким чином, доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Київського міського військового комісаріату та Міністерства оборони України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 25 листопада 2016 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.