Ухвала суду № 63012448, 24.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8884/16 Головуючий у 1-й інстанції: Качур А.І. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

24 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення заборгованості у розмірі 2 923 599,00 грн., -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року, Дрогобицька об'єднанана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Львівській області (надалі - позивач - Дрогобицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» (надалі - відповідач/ПАТ «Укрнафта») про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на 01.06.2016 р. за Нафтогазовидобувним управлінням «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта», яке є відокремленим підрозділом ПАТ «Укрнафта» обліковується податкова заборгованість у розмірі 2 923 599,00 грн., що виникла згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за 2014 рік № 9081716025 від 30.03.2015 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України, під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що Нафтогазовидобувне управління «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта», є структурним підрозділом ПАТ «Укрнафта», який з 27.02.1998 р. перебуває на обліку як платник податків в Дрогобицькій ОДПІ.

Згідно довідки про суми податкового боргу платників податків Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» №1570/10/17-010 від 01.06.2016 р., станом на 01.06.2016 р. заборгованість з податку на прибуток приватних підприємств у Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» становить 2 923 599,00 грн.

Заборгованість з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2 923 599,00 грн. виникла на підставі задекларованих та несплачених податкових зобов'язань в уточнюючому розрахунку консолідованого податку на прибуток приватних підприємств за 2014 рік.

Надаючи правову оцінку у справі, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Водночас, в п.14.1.175 ст.14 ПК України зафіксовано, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.20.1.34 ст.20 ПК України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 46.1 ст.46 ПК України встановлено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п.49.1 ПК України).

В той же час, в п.54.1 ст.54 ПК України зафіксовано, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою та в силу присів п.56.11 ст.56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Водночас, п.152.4 ст.152 ПК України (у редакцій чинній на момент спірних правовідносин) встановлено порядок нарахування податку в разі наявності відокремлених підрозділів у складі платника податку - юридичної особи.

Так, платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів. Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку. Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються контролюючі органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів). Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому відокремлені підрозділи подають контролюючому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, виходячи з положень цього пункту. Рішення про сплату консолідованого податку поширюється також на відокремлені підрозділи, створені таким платником податку протягом будь-якого часу після такого повідомлення.

Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням відокремлених підрозділів несе платник податку, у складі якого знаходяться такі відокремлені підрозділи.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що відповідальність за своєчасне та повне внесення сум консолідованого податку на прибуток до бюджету несе платник податку, у складі якого знаходяться відокремлені підрозділи, тобто в даному випадку таким платником податку є ПАТ «Укрнафта».

Так, в пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України зафіксовано, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору у порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Згідно п.38.1 - п.38.2 ПК України виконання податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Щодо посилання відповідача на те, що податкова вимога № 126-3 від 06.05.2015 року не була оскаржена позивачем, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно п.59.3 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.4 ст.59 ПК України).

Таким чином, з врахуванням положень законодавства щодо відповідальності за своєчасне та повне внесення сум консолідованого податку на прибуток до бюджету платником податку, у складі якого знаходяться відокремлені підрозділи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що податкову вимогу по податковій заборгованості зі сплати консолідованого податку на прибуток, яка виникла у Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта», Дрогобицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області повинна була направити юридичній особі - платнику консолідованого податку на прибуток - ПАТ «Укрнафта».

Однак, як вбачається з матеріалів справи, що не заперечується самим позивачем та відповідачем податкову вимогу №126-13 від 06.05.2015 р. на суму 2 923 599,00 грн. було скеровано на адресу відокремленого підрозділу відповідача - Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта».

Таким чином, відповідно до вище зазначеного колегія суддів повторно звертає увагу на посилання апелянта щодо не оскарження відповідачем податкової вимоги, оскільки вона ним не була отримана, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, враховуючи вищевикладене, оскільки ПАТ «Укрнафта», яке є відповідачем по даній адміністративній справі, податкова вимога про сплату податкового боргу Дрогобицькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області не направлялась, таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вповній мірі досліджено обставини справи та зроблено правильний висновок щодо відсутності у податкового органу права на звернення до суду про стягнення податкового боргу у зв'язку з недотриманням останнім встановленого ПК України порядку стягнення податкового боргу з платників податків, внаслідок чого позовні вимоги задоволенні не підлягають.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 24 листопада 2016 року).

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.