Постанова № 63011794, 21.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2016 р. Справа№ 910/9239/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

позивача: Волощук П.Ю. за довіреністю №30/23 від 06.04.2016;

відповідача: Єршова С.В. за довіреністю №14-108 від 18.04.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2015

у справі № 910/9239/15 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"

до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про визнання договору укладеним

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання укладеним договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.06.2015 у справі № 910/9239/15 позовні вимоги задоволено частково. Визнано договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України укладеним на умовах, зазначених у резолютивній частині рішення.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для вирішення справи, при невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2015 (колегія суддів у складі головуючого судді Федорчука Р.В., суддів Майданевича А.Г., Лобаня О.І.) прийнято апеляційну скаргу до провадження і призначено розгляд справи на 09.09.2015.

07.09.2015 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 09.09.2015 оголошувалась перерва до 23.09.2015.

09.09.2015 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/9239/15, оскільки у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва знаходиться пов'язана з нею справа № 826/14779/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Національної комісії що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування Постанови НКРЕ від 07.03.2013 року № 228, яка затверджує текст типового договору на експлуатацію Єдиної газотранспортної системи України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 продовжено строк розгляду справи № 910/9239/15 на 15 днів в порядку ст. 69 ГПК України та оголошено перерву до 12.10.2015. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 зупинено апеляційне провадження у справі № 910/9239/15 до вирішення справи № 826/14779/15 у Окружному адміністративному суді міста Києва та набрання постановою законної сили в порядку встановленому чинним законодавством.

09.03.2016 від відповідача надійшла електронна копія постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2015 у справі №826/14779/15.

Розпорядженням Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/9239/15 у зв'язку із припиненням повноважень головуючого судді (судді - доповідача) Федорчука Р.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 17.10.2016 справу № 910/9239/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Алданової С.О., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження, поновлено провадження у справі, призначено розгляд справи на 21.11.2016.

21.11.2016 відповідач подав письмові пояснення, у яких підтримав доводи апеляційної скарги та надав постанову Вищого господарського суду України з аналогічного спору.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.11.2016 р., у зв'язку із участю судді Алданової С.О. у підготовці суддів апеляційних господарських судів в Національній школі суддів, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/9239/15 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Коршун Н.М., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та відмовити у позові.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Позивач - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" є суб'єктом господарювання, основними видами діяльності якого є постачання та розподіл природного газу за регульованим тарифом, які проводяться згідно Статуту товариства та норм чинного законодавства на підставі виданих ліцензій - Ліцензія серія АЕ №295554 від 27.03.2015 на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, Ліцензії серія АЕ №295555 від 27.03.2015 на постачання природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

На замовлення та за кошти відповідача - публічного акціонерного товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - збудований підвідний газопровід від ГРС ВАТ "Укрнафта" до с.Олександрівка Великописарівського району Сумської області, який входить до складу Єдиної газотранспортної системи України (далі - ЄГТСУ).

Позивач зазначає, що 01.01.2013 набули чинності зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", згідно з якими експлуатація складових ЄГТСУ здійснюється виключно газорозподільними або газотранспортними підприємствами (ч.5 ст.7-1). Власники складових ЄГТСУ зобов'язані передати належні їм складові ЄГТСУ у власність, господарське відання чи користування газотранспортному або газорозподільному підприємству чи укласти з газотранспортним або газорозподільним підприємством договір про експлуатацію таких складових.

Листом від 11.12.2013 р. № 30/1772 позивач звернувся до відповідача, в якому зазначив, що станом на 01.11.2013 р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відсутні дозволені законом договірні відносини, що врегульовують використання газорозподільних мереж, власником яких є відповідач, у зв'язку з чим просить останнього підписати договір на експлуатацію складових ЄГТСУ та один примірник повернути позивачу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку № 8712 від 11.12.2013 р.

Відповідач на зазначений вище лист відповіді не надав.

Листом від 29.05.2014 р. № 04/315 позивач повторно звернувся до відповідача з проханням підписати договір на експлуатацію складових ЄГТСУ та один примірник договору повернути позивачу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 29.05.2014 р.

Листом від 11.06.2014 р. № 10-2479/1.9-14 відповідач надав відповідь на вищезазначений лист позивача, в якому повідомив, що компанія не має підстав приводити договірні відносини у відповідність до постанов НКРЕ від 07.03.2013 р. № 226, № 227, № 228.

Позивач втретє звернувся до відповідача з листом від 25.06.2014 р. № 04/867, в якому повідомив, що з 01.01.2013 р. вступив в дію Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" , згідно якого експлуатація газорозподільних мереж, які є складовими Єдиної газотранспортної системи України, здійснюються виключно газорозподільними підприємствами, а тому просить відповідача оформити направлений раніше договір експлуатації складових ЄГТСУ та додаткові угоди до договорів оренди, підписати, скріпити печатками та по одному примірнику кожного договору, додаткової угоди повернути на адресу позивача, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку № 2515 від 25.06.2014 р.

Листом від 30.09.2014 р. № 30/519 позивач повторно звернувся до відповідача, в якому направляє проекти двох оригінальних примірників договору експлуатації складових ЄГТСУ з додатками на шести аркушах кожен примірник, які просить підписати, скріпити печаткою та по одному примірнику договору з додатками повернути на адресу позивача, що підтверджується описом вкладення та копією фіскального чеку № 0487 від 03.09.2014 р.

Листом від 03.10.2014 р. № 10-6506/1.10-14 відповідач повідомив, що не має підстав змінювати договірні відносини щодо оренди газопроводів та споруд до них від 01.09.2004 р. № 14/1166/04 та від 01.09.2004 р. № 14/1166/04-1, тому повертає договір експлуатації складових ЄГТСУ з додатками.

Позивач повторно звернувся до відповідача листом від 18.02.2015 р. № 30/242, в якому направив відповідачу по два оригінальних примірника шести договорів на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України з додатками для вивчення, підписання, скріплення печаткою та повернення по одному примірнику позивачу, що підтверджується описом вкладення та копією фіскального чеку № 2698 від 18.02.2015 р. Відповідач на зазначений вище лист відповіді не надав, про результати розгляду проектів договору не повідомив.

У зв'язку із наведеним, позивач наголошує, що оскільки відповідач є власником складових ЄГТСУ та при цьому не є газотранспортним або газорозподільним підприємством він за положеннями частинами 4 та 5 статті 7-1 Закону № 2467-VI зобов'язаний укласти з газотранспортним або газорозподільним підприємством договір про експлуатацію складових газотранспортної системи.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач зобов'язаний укласти з позивачем договір про експлуатацію складових газотранспортної системи, а тому позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом; інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

З матеріалів справи вбачається, що як на підставу звернення до суду з вимогами визнати укладеним договір на експлуатацію складових ЄГТСУ позивач посилається на положення ч.4 ст.7-1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та Постанови від 07.03.2013 № 228 Національної комісії що здійснює державне регулювання у сфері енергетики "Про затвердження Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами)" (далі - Типовий договір).

Відповідно до ч. 4 ст.7-1 вказаного Закону власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов'язані забезпечити надійну та безпечну експлуатацію Єдиної газотранспортної системи України згідно з вимогами законодавства та правилами технічної експлуатації. У разі невиконання зазначених вимог власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов'язані передати належні їм складові Єдиної газотранспортної системи України у власність, господарське відання чи користування газотранспортному або газорозподільному підприємству чи укласти з газотранспортним або газорозподільним підприємством договір про експлуатацію таких складових.

Затвердження Типового договору на експлуатацію складових ЄГТС відповідно до ст.15 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" віднесено до повноважень НКРЕ, керуючись якими остання Постановою від 07.03.2013 № 228 затвердила Типовий договір на експлуатацію складових ЄГТСУ.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 у справі №826/14779/15 залишено без розгляду позовну заяву НАК "Нафтогаз України" про визнання протиправною та скасування постанови НКРЕ №228 з підстав пропуску шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України закріплений принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Законодавство, чинне на час розгляду справи, не містило прямої вказівки щодо обов'язку відповідача укладати з позивачем виключно договори на експлуатацію належних відповідачу складових ЄГТСУ.

Таким чином, відповідач як власник складових ЄГТСУ не був обмежений законодавством у розпорядженні належними йому складовими ЄГТСУ шляхом укладання виключно договору на їх експлуатацію: такі складові можуть, зокрема, бути передані у користування або у господарське відання чи у власність газорозподільному/газопостачальному підприємству.

При цьому діяльність ПАТ "Сумигаз" з розподілу природного газу регулюється Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, затвердженими Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010 № 12 (далі - Ліцензійні умови).

Пунктом 2.1.1. Ліцензійних умов передбачено, що однією з достатніх підстав для провадження господарської діяльності з розподілу природного газу є наявність у ліцензіата (в даному випадку ПАТ "Сумигаз") розподільних мереж, які перебувають у його власності чи користуванні. Вимог щодо передачі складових ЄГТСУ у експлуатацію на підставі Типового договору, затвердженого НКРЕ, Ліцензійні умови не містять.

Отже, зі змісту зазначеної норми Ліцензійних умов в сукупності з вимогами Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" вбачається, що укладання договору на експлуатацію складових ЄГТСУ у відповідності до Типового договору, затвердженого Постановою НКРЕ від 07.03.2013 №228, не є єдиною виключною обов'язковою умовою регулювання відносин між сторонами, пов'язаних з використанням газорозподільними об'єктами. Більш того, зазначений газопровід фактично знаходиться у користуванні позивача.

Таким чином, оскільки спірний Договір на експлуатацію складових ЄГТСУ, визнання укладеним якого є предметом спору у даній справі не базується на державному замовлені; не є обов'язковим для укладання в силу прямої норми закону; жодних попередніх домовленостей та/або угод щодо укладання спірного до сторони не заключали, тому відсутні законні підстави зобов'язувати відповідача укладати спірний договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України.

Також, дослідивши умови спірного Договору, колегія суддів встановила, що з умов спірного Договору вбачається, що переданий в експлуатацію газопровід використовується позивачем у своїй господарській діяльності з розподілу та постачання природного газу для споживачів. Використовуючи газопровід, позивач зобов'язується утримувати його у належному технічному стані відповідно до вимог чинного законодавства та правил безпеки (розділ IV, Додаток 2 до спірного Договору). Вказаний газопровід використовується ПАТ "Сумигаз" для надання послуг з розподілу та постачання природного газу споживачам.

Складовою відпускної ціни на природний газ для споживачів є вартість послуг з транспортування та постачання природного газу відповідно до п.1.3. Методики розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації, затвердженої постановою НКРЕ від 04.09.2002 № 983.

Пунктом 4.1 зазначеної Методики встановлено, що основними аналітичними показниками при визначенні тарифів на послуги з транспортування і постачання природного газу є витрати підприємства, які відповідно до п.2 цієї Методики в значній мірі залежать від обсягу робіт при обслуговуванні, утриманні і експлуатації систем газопостачання.

Отже, витрати, пов'язані з технічним обслуговуванням, утриманням та експлуатацією систем газопостачання, є складовою тарифу на транспортування природного газу газорозподільними трубопроводами, який, в свою чергу є складовою ціни на природний газ для споживачів.

При цьому чинним законодавством передбачена компенсація газорозподільним (газопостачальним) підприємства витрат, пов'язаних з технічним обслуговуванням складових ЄГТС.

Проте, відповідач не використовує вказаний газопровід у своїй діяльності та не отримує прибутку, пов'язаного з правом власності на цей газопровід. Більш того, витрати відповідача, пов'язані з оплатою на користь позивача за експлуатацію останнім газопроводу за спірним Договором, не мають джерел компенсації (погашення), тоді як чинне законодавство передбачає компенсацію саме позивачу витрат на експлуатацію об'єктів ЄГТСУ.

У пункті 6.1 розділу VI спірного Договору Позивач зазначив, що "Цей договір є укладеним і набирає чинності з 12.05.2013 та діє до 31.12.2019".

Вказана редакція спірного договору суперечить положенням ст.187 Господарського кодексу України, якою передбачено, що днем укладання відповідного господарського договору є день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору. Крім того строк дії договору між сторонами не узгоджений, а позивачем не надано жодного обґрунтування щодо встановленого у спірному Договорі строку його дії.

Судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні пункт 6.1 викладено у наступній редакції "Цей Договір є укладеним і набирає чинності з моменту набрання законної сили рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2015 р. у справі № 910/9239/15-г та діє до 31.12.2016 року".

У пункті 2.1 розділу II спірного Договору позивачем визначена вартість послуг (робіт) за цим договором, яка складає на один календарний рік 53 276, 27 грн., крім того, податок на додану вартість (20%) 10 655, 27 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Однак визначена у спірному договорі ціна (вартість робіт/послуг) між сторонами не узгоджена, а позивачем не обґрунтована. Враховуючи, що витрати позивача, пов'язані з технічним обслуговуванням газопроводів покриваються за рахунок включення витрат на таке обслуговування до тарифу на розподіл природного газу, який є складовою ціни на природний газ для споживачів, визначена у спірному Договорі ціна є необгрунтованою та не може бути встановлена у спірному Договорі.

При цьому у Типовому договорі на експлуатацію складових ЄГТС, затвердженому Постановою НКРЕ від 07.03.2013 №228, у відповідності до якого позивач вимагає визнати укладеним спірний Договір, не встановлена умова щодо встановлення вартості робіт/послуг з розрахунку на календарний рік.

Редакція п.2.4. розділу II спірного Договору взагалі не відповідає умовам Типового договору на експлуатацію складових ЄГТС, затвердженому Постановою НКРЕ від 07.03.2013 №228.

Таким чином, оскільки спірний Договір на експлуатацію складових ЄГТС, визнання укладеним якого є предметом спору у справі № 910/9239/15:

- не базується на державному замовлені;

- не є обов'язковим для укладання в силу прямої норми закону;

- жодних попередніх домовленостей та/або угод щодо укладання спірного договору сторони не заключали,

то законні підстави зобов'язувати відповідача укладати спірний договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України відсутні, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також колегія суддів враховує, що Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" втратив чинність з 01.10.2015, а Постанова НКРЕ від 07.03.2013 № 228 втратила чинність з 27.11.2015.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В зв'язку із зазначеним вище, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2015 року у справі №910/9239/15 прийняте із порушенням норм матеріального права та невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а тому, відповідно до положень п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України, підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з позивача на користь відповідача (апелянта) підлягає стягненню 609 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2015 у справі №910/9239/15 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газопостачанню та газифікації "Сумигаз" (40021, м. Суми, вул. Лебединська, 13, ідентифікаційний код - 03352432) на користь Публічного акціонерного товариств "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код - 20077720) -609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/9239/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Б.О. Ткаченко

Н.М. Коршун