Постанова № 63011747, 22.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2016 р. Справа№ 911/2249/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Доманської М.Л.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання Карпюк О.С.,

представника:

від боржника - Шимана Є.О. (ліквідатор),

від ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві - Хорошевського О.Ю.,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на ухвалу Господарського суду Київської області від 04.08.2016

у справі № 911/2249/16 (суддя Лопатін А.В.)

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт-Системс"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Київської області від 04.08.2016 у справі № 911/2249/16 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Софт-Системс" та відкрито його ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено Шимана Євгена Олександровича.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Інспекція) звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 04.08.2016, а провадження у справі припинити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2016 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято до провадження.

В судовому засіданні ліквідатор банкрута просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Представник Інспекції в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити та припинити провадження у справі.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі - Закон про банкрутство), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

З матеріалів справи вбачається, що боржник звернувся до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, оскільки в процесі ліквідації було виявлено недостатність майна для задоволення вимог всіх кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.07.2016 прийнято заяву боржника до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.07.2016 порушено провадження у справі про банкрутство боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно ч. 2 ст. 95 Закону про банкрутство, за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону про банкрутство, у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Банкрут - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

З матеріалів справи вбачається, що в процесі ліквідації, про яку 31.03.2016 було прийнято рішення позачерговими загальними зборами учасників боржника (протокол № 40 від 31.03.2016) та здійснено публікацію у газеті «Урядовий кур'єр» № 69 від 12.04.2016, встановлено наявність кредиторської заборгованості в розмірі 2 339 589,56 грн. станом на 14.06.2016.

При цьому, дебіторська заборгованість станом на 14.06.2016 відсутня, а вартість активів у вигляді грошових коштів складає 19 878,40 грн.

Вказані обставини підтверджуються актом інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами від 13.06.2016, актом про результати інвентаризації грошових коштів від 13.06.2016, проміжним ліквідаційним балансом станом на 14.06.2016, довідкою банківської установи № 7925 від 23.06.2016.

Таким чином, станом на дату порушення провадження у справі про банкрутство, матеріали справи свідчать про те, що майна недостатньо для задоволення вимог кредиторів, виявлене під час інвентаризації протягом досудової ліквідаційної процедури.

У зв'язку з наведеними вище обставинами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, оскільки неспроможність боржника виконати свої грошові зобов'язання підтверджується матеріалами справи та вірно встановлена місцевим господарським судом.

Колегія суддів також зазначає, що доводи апеляційної скарги зводяться до порушення порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України, а саме, на думку Інспекції, лише після подання ліквідаційною комісією первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку для проведення податкової перевірки та визначення наявності або відсутності податкової заборгованості, можливе звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону про банкрутство.

Відповідно до ч. 7 ст. 111 Цивільного кодексу України для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Частиною 8 статті 111 Цивільного кодексу України встановлено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Тобто, чинне законодавство пов'язує момент затвердження проміжного ліквідаційного балансу лише зі спливом строку для пред'явлення вимог кредиторами та не передбачає обов'язку ліквідаційної комісії подавати відповідні документи до контролюючих державних органів, а лише зобов'язує своєчасно забезпечити таку можливість з метою проведення перевірок на їх вимогу.

Окремо, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство, кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

З матеріалів справи вбачається, що Інспекція скористалась своїм правом передбаченим ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство та 06.09.2016 подала до господарського суду заяву із вимогами до боржника на загальну суму 312 698 986,44 грн. з метою захисту інтересів Держави у спірних правовідносинах.

Вказана заява Інспекції призначена до розгляду ухвалою Господарського суду Київської області від 12.09.2016.

Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого, що є особливістю передбаченою статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При цьому, така норма чинного законодавства покликана забезпечити оптимізацію витрат під час провадження у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником, оскільки не вимагає обов'язкового встановлення оплати послуг ліквідатора, на відміну від арбітражного керуючого, який виконує повноваження (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за грошову винагороду згідно ч. 1 ст. 115 Закону про банкрутство.

За вказаних обставин, висновок суду першої інстанції про покладення обов'язків ліквідатора на голову ліквідаційної комісії Шимана Є.О. ґрунтується на нормах чинного законодавства, а доводи Інспекції в цій частині підлягають відхиленню.

Окрім того, 14.11.2016 до Київського апеляційного господарського суду від Інспекції надійшов лист № 1511/9/26-58-23-02 від 14.11.2016, в якому податковий орган просить визнати кредиторські зобов'язання боржника перед ТОВ «Міріос» та ТОВ «Теміс-Консалт» недійсними у зв'язку з тим, що правовідносини між вказаними юридичними особами фактично не відбувались, ліквідаційну процедуру також просить визнати недійсною, у зв'язку з тим, що первинні документи подані на підтвердження зобов'язань боржника перед кредиторами є підробленими.

До листа додані заява від 12.11.2016 засновника ТОВ «Міріос» ОСОБА_5 та протокол допиту свідка від 12.11.2016.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів відхиляє вказані вище вимоги Інспекції та не приймає подані докази на їх підтвердження, оскільки вони не були предметом розгляду в суді першої інстанції. При цьому, вказані Інспекцією обставини носять характер нововиявлених та можуть бути підставою для перегляду ухвалених у даній справі судових рішень в порядку розділу ХІІІ ГПК України.

Згідно ч. 2 ст. 101ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова Господарського суду Київської області від 04.08.2016 у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Київської області від 04.08.2016 у справі № 911/2249/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді М.Л. Доманська

О.М. Остапенко