Рішення № 63011233, 21.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2016Справа №910/19018/16

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1645,90 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (надалі - відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1645,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №046.0932330.701 від 02.12.2015, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП), виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Land Rover Range Rover Sport», реєстраційний номер ВС0307ЕЕ, а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 порушено провадження у справі №910/19018/16 та призначено до розгляду на 21.11.2016; зобов'язано Моторне (транспортне) страхове бюро України надати відомості щодо полісу серії АІ/8617416.

03.11.2016 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформаційна довідка на запит суду.

08.11.2016 позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та письмові пояснення.

17.11.2016 від відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечив з тих підстав, що позивачем під час здійснення розрахунку не враховано коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу.

Позивач в судове засідання 21.11.2016 не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідач в засідання суду також не з'явився, втім у відзиві на позовну заяву просив слухати справу без участі представника Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія".

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 21.11.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.12.2015 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа Страхування» (страховик) та ФОП Харачко С.Я. (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №046.0932330.701, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем марки «Land Rover Range Rover Sport», реєстраційний номер ВС0307ЕЕ, 2013 року випуску.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься зокрема ДТП, а вигодонабувачем є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк».

Строк дії договору встановлено з 03.12.2015 по 02.12.2016.

Пунктом 15.1.1. договору сторони погодили, що страхове відшкодування виплачується страховиком на підставі письмової заяви страхувальника (його представника, іншої особи, що має право на одержання страхової виплати, в тому числі вигодонабувача) і страхового акту про визнання випадку «страховим/не страховим», який складається страховиком на підставі документів, що підтверджують факт настання страхового випадку і розмір заподіяного збитку.

За приписами статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Як встановлено в ст. 8 Закону України "Про страхування", страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

28.04.2016 о 13 год. 00 хв. в м. Львові по пр. Свободи, 15 відбулась дорожньо-транспортна пригода, а саме: Вус А.Я., керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Colt», реєстраційний номер ВС2556ЕС, під час здійснення обгону не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Land Rover Range Rover Sport», реєстраційний номер ВС0307ЕЕ, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 23.05.2016 у справі №462/2569/16-п, встановлено порушення Вус А.Я. вимог п. 13.3. Правил дорожнього руху України; визнано його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

28.04.2016 власник застрахованого автомобіля марки «Land Rover Range Rover Sport», реєстраційний номер ВС0307ЕЕ, звернувся до позивача із Заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, в якій повідомив про факт настання ДТП та просив виплатити страхове відшкодування на СТО.

Згідно з рахунком на оплату №00000001434 від 17 травня 2016 року, виставленого станцією технічного обслуговування Фізичною особою-підприємцем Барановим В.О., вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Land Rover Range Rover Sport», реєстраційний номер ВС0307ЕЕ, в результаті його пошкодження в ДТП складає 10560,00 грн.

Статтею 988 ЦК України визначено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Дана норма кореспондується з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування".

Враховуючи умови Договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №046.0932330.701 від 02.12.2015, ПрАТ "СК "Альфа Страхування" склало страховий акт №0508.206.16.03.01 від 22.06.2016, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «Land Rover Range Rover Sport», реєстраційний номер ВС0307ЕЕ, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 10348,80 грн.

При цьому вигодонабувач за договором добровільного страхування - ПАТ «Альфа-Банк» у заяві №52836-23-б/б від 22.06.2016 просило сплатити страхове відшкодування страхувальнику для здійснення відновлювального ремонту.

На підставі складеного страхового акту №0508.206.16.03.01 від 22.06.2016, позивач виплатив страхове відшкодування в розмірі 10348,80 грн. на рахунок ФОП Баранова В.О., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №13094 від 24.06.2016.

У подальшому Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" зверталося до відповідача (як особи, відповідальної за завданий збиток) з заявою на виплату страхового відшкодування №0508/2016 від 14.07.2016, в якій просило компенсувати виплачену суму страхового відшкодування в розмірі 10348,80 грн.

Втім, Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" сплатило лише 8702,90 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення №734 від 19.08.2016.

У зв'язку з цим Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"1645,90 грн. страхового відшкодування.

За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Перехід права вимоги за наведеними норми права (ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування») слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями ст. 1191 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що для її застосування необхідні дві умови: право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов'язання перед потерпілим; регрес має місце після припинення зобов'язання з відшкодування шкоди.

Позивач - ПрАТ "СК "Альфа Страхування" виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування, отримало від останнього права кредитора, а не регресу до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Зважуючи на викладене, саме положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» регулюються правовідносини між сторонами у справі, яка розглядається, а не ст. 1191 ЦК України, на яку посилається позивач.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб яким спричинено ДТП (автомобіль марки «Mitsubishi Colt», реєстраційний номер ВС2556ЕС), належить Вус А.Я. та знаходився під його керуванням.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Вус А.Я. у ДТП встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля марки «Mitsubishi Colt», реєстраційний номер ВС2556ЕС, відшкодовується ним як власником даного транспортного засобу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Вус А.Я. уклав з Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту (поліс) №АІ/8617416, строк дії якого встановлено з 29.08.2015 по 28.08.2016, а предметом є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом автомобілем марки «Mitsubishi Colt», реєстраційний номер ВС2556ЕС.

За умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом №АІ/8617416 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000,00 грн., франшиза - 0 грн.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Тоді як статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Проте, здійснення позивачем виплати страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі без врахування коефіцієнту фізичного зносу не суперечить приписам статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки вказаний Закон не поширюється на правовідносини, що виникли за Договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №046.0932330.701 від 02.12.2015, а Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить.

З урахуванням вимог пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", наявність страхового акту №0508.206.16.03.01 від 22.06.2016, рахунку на оплату №00000001434 від 17.05.2016 та платіжного доручення №13094 від 24.06.2016, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

Крім того, Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Зазначена правова позиція також наведена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 по справі №910/7163/14, яка прийнята з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України; а також в постановах Вищого господарського суду України від 01.02.2016 у справі №910/6190/15-г, від 02.02.2016 у справі №910/13155/15, від 02.02.2016 у справі №910/25250/15 (ухвалою Верховного Суду України від 01.03.2016 у справі №3-214г16 відмовлено у допуску справи №910/25250/15 до провадження Верховного Суду України), від 03.02.2016 у справі №910/15485/15, від 04.02.2016 у справі №910/14599/15 та ін.

Крім того, суд зазначає, що автомобіль марки «Land Rover Range Rover Sport», реєстраційний номер ВС0307ЕЕ, є 2013 року випуску, а в п. 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 передбачено, що значення Е3 (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача (10348,80 грн.); визначені полісом №АІ/8617416 розміри лімітів відповідальності та франшизи; а також суму, відшкодовану відповідачем (8702,90 грн.) суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 1645,90 грн.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів повної сплати заявленої до стягнення суми.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вулиця Кирилівська, будинок 40, ідентифікаційний код 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" (02160, м. Київ, проспект Соборності, будинок 19, ідентифікаційний код 30968986) 1645 (одну тисячу шістсот сорок п'ять) грн. 90 коп. страхового відшкодування та 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.11.2016.

Суддя О.А. Грєхова