Постанова № 63010644, 28.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 листопада 2016 року № 826/27658/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.2015 р. № 0008001701,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач або ДПІ у Оболонському районі м. Києва), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.2015 р. № 0008001701.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що спірним податковим повідомленням-рішенням безпідставно нараховано податкове зобов'язання на суму 4 703,16 грн., з яких податок на прибуток фізичної особи у розмірі 3 626,53 грн., та штрафні санкції у розмірі 1 076,63 грн., внаслідок чого Позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні 10.03.2016 р. представник Позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.03.2016 р. заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях, які містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні суд за згодою сторін ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в письмовому провадженні на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі нотаріально посвідченого договору дарування земельної ділянки від 24.04.2013 р. ОСОБА_1 отримала в дарунок від ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0.100 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану в АДРЕСА_1. Вартість дарунку за договором складала 72530 грн. 67 коп.

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу № 2200 про проведення позапланової невиїзної перевірки від 05.11.2015 р. було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку з питань достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р.

За результатами перевірки ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві 19.11.2015 р. було складено акт № 1017/26-54-17-01-17-2824422109 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків - фізичною особою ОСОБА_1, відповідно до якого, встановлено порушення ОСОБА_1 п. 164.2. ст. 164, п. 174.6 ст. 174 та п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., в наслідок чого збільшено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 3 626,53 грн.,

01.12.2015 р. на підставі акту документальної перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0008001701, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток фізичної особи» всього в сумі 4 703,16 грн., з яких податок на прибуток фізичної особи у розмірі 3 626,53 грн., та штрафні санкції у розмірі 1 076,63 грн.

Не погоджуючись з правомірністю зазначеного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Статтею 4 Податкового кодексу України визначені основні засади, на яких ґрунтується податкове законодавство України. Зокрема, до основоположних принципів податкового законодавства належать:

- визначений в п.п. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Кодексу принцип рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, яким передбачено забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

- визначений в п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Кодексу принцип презумпції правомірності рішень платника податку, згідно якого в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

- визначений в п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Кодексу принцип соціальної справедливості, яким передбачено установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

- визначений в п.п. 4.1.9. п. 4.1. ст. 4 Кодексу принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, тощо.

Суд наголошує на тому, що будь-які нормативні акти в сфері оподаткування та зміни до них мають ґрунтуватись на вказаних вище принципах та не суперечити їм.

Згідно з п. 15.1. Податкового Кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пп. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.

Згідно з п. 174.1 ст. 174 Податкового кодексу України об'єктом спадщини платника податку є, зокрема, об'єкт нерухомості.

При цьому відповідно до п. 174.3 ст. 174 Податкового кодексу України особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно з правилами, встановленими розділом IV Податкового кодексу України для оподаткування спадщини (п. 174.6 ст. 174 Податкового кодексу України).

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, включається спадкоємцями до складу загального річного доходу платника податку, зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб.

Ставки податку на доходи фізичних осіб, за якими оподатковуються об'єкти спадщини, передбачено пунктами 174.2 та 174.6 ст. 174 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.174.2.1 п.174.2 ст. 174 Податкового кодексу України об'єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою у разі, якщо успадковуються членам сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, якими, згідно Податкового кодексу України, вважаються батьки фізичної особи, чоловік та дружина, діти, у тому числі усиновлені згідно пп.14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

На підтвердження першого ступеня споріднення та як наслідок відсутності податкового зобов'язання щодо отриманого доходу у вигляді спадщини у матеріалах справи містяться відповідні документи, а саме: свідоцтво про народження ОСОБА_3 від 16.10.1993 р., яким встановлено ОСОБА_4 як спадкоємця 1 черги за законом після смерті своєї матері ОСОБА_2 та свідоцтво про укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 від 23.02.1996 р., за яким було встановлено зміну прізвища Позивача з ОСОБА_3 на ОСОБА_5.

Наведене вище свідчить, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм чинного податкового законодавства України та підлягає скасуванню, оскільки нарахування податку на доходи фізичних осіб та штрафних санкцій, у даному випадку суперечить вимогам ст. 174.2.1. Податкового кодексу Країни, згідно з яким за нульовою ставкою оподатковуються об'єкти, що успадковуються членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 01.12.2015 р. № 0008001701.

3. Судові витрати в розмірі 487,20 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок асигнувань Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук