Ухвала суду № 63007168, 23.11.2016, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

23.11.2016

Справа №642/7357/16-к

Провадження №1кп/642/649/16

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про повернення обвинувального акту прокурору та продовження дії запобіжного заходу

(вступна та резолютивна частина)

23 листопада 2016 року суддя Ленінського районного суду м. Харкова Скляренко С.О., при секретарі Антоненко Н.А., за участю прокурора Штундер Ю.О., захисника ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, розглянувши в підготовчому судовому засіданні матеріали обвинувального акту, що надійшов до суду з Харківської місцевої прокуратури №1 відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за звинуваченням його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України, -

В с т а н о в и в :

В провадження Ленінського районного суду надійшло кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням його у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 , ч. 2 ст. 289 КК України.

23 вересня 2016 року ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 23.11.2016.

В підготовчому судовому засіданні захисником обвинуваченого було заявлено клопотання про повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_3 прокурору у звязку з наявністю порушень вимог ст.. ст.. 109, 291 КПК України при його складанні.

Вислухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт, подане захисником обвинуваченого клопотання про повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення обвинувального акту в зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України, виходячи з наступного.

Згідно до вимог ч. 2 ст. 36 КПК прокурор здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

Частиною 4 статті 110 КПК України встановлено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Прокурор затверджує обвинувальний акт, якщо розслідування проведено повно, всебічно та обєктивно і він складений відповідно до вимог ст. 291 КПК.

Відповідно до ст. 291 ч. 2 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

71) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

9) дату та місце його складення та затвердження.

Процесуальне значення обвинувального акта полягає саме в тому, що він встановлює межі майбутнього судового розгляду, яке здійснюється лише стосовно особи (осіб), якій висунуто обвинувачення (ч.1 ст. 337 КПК України).

Як свідчать матеріали кримінального провадження, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні закінченого замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до вимог КПК України в обвинувальному акті повинно бути сформульоване обвинувачення із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, що підлягає доказуванню в подальшому в силу вимог ст.. 91 КПК України.

У формулюванні обвинувачення детально повинно бути розписано місце, де конкретно було вчинено правопорушення, точний час, спосіб вчинення, зокрема конкретні дії (бездіяльність) і як саме вони були вчинені обвинуваченим, ознаки суб'єктивної сторони кримінального правопорушення (форма вини, мотив, мета), початковий момент правопорушення та момент його виявлення правоохоронними органами, оскільки ці обставини кримінального провадження впливають на об'єм обвинувачення, та прямо стосуються конкретності обвинувачення.

Неналежний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення без зазначення всіх складових, передбачених ч.1 ст. 91 КПК України, які підлягають доказуванню, нелогічного та неконкретного обвинувачення без врахування об'єктивно встановлених обставин, порушує право обвинуваченого на захист, та є перешкодою для повного та всебічного судового розгляду кримінального провадження.

Відсутність логічного та обґрунтованого обвинувачення є порушенням права обвинуваченого на справедливий розгляд справи, оскільки відповідно до п.1 ч.3 ст. 42 КПК України він має право: знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують. При цьому, це право включає можливість знати причини, у чому особу обвинувачують.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка чинна в Україні на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції"кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Відповідно до вимог кримінального процесуального закону, зокрема ст.ст. 277, 291 КПК України, обвинувачення має бути логічним та конкретним, виходячи з об'єктивно встановлених обставин кримінального правопорушення, і у ході співставлення яких з ознаками кваліфікації прокурору, слідчому належить керуватися кримінальним законом, який характеризує об'єктивну сторону конкретного кримінального правопорушення.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд справи проводиться в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді. Висунуте обвинувачення має бути конкретним, що є прямим обов'язком органу досудового слідства, прокурора та невід'ємною частиною права обвинуваченого на захист.

Однак, викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає доведеними, в даному обвинувальному акті здійснено поверхнево, неконкретно, без повного розкриття об'єктивної та суб'єктивної сторони кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_3

Так, обвинувальний акт складено лише тільки у відношенні ОСОБА_3, в той час як диспозиція ч.2 ст.289 КК України передбачає змову групи осіб (дві або більше осіб).

В порушення вимог ст. 291 КПК України, в даному обвинувальному акті не викладено фактичні обставини кримінального правопорушення щодо конкретного розподілення ролей між ОСОБА_3 та невстановленою особою чоловічої статі при вчиненні інкримінованого правопорушення (яку роль у вчиненні злочину, передбаченогоч.2 ст.15, ч.2 ст.289 КК України,виконував обвинувачений ОСОБА_3, а яку невстановлена особа чоловічої статі), хоча відповідно до роз'яснень, які містяться в п.п.8, 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ та постановлення вироку» від 29.06.1990 року № 5, суди у кожній справі повинні встановлювати відмічені вище обставини.

Зі змісту обвинувального акту не вбачається, яким чином органом досудового слідства встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_3 разом з іншою невстановленою особою чоловічої статі було відчинено автомобіль потерпілої гр. ОСОБА_2, здійснювалось штовхання автомобілю.

Крім того, згідно цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 транспортний засіб Hyundai Accent, д.н. НОМЕР_1, яким вона користується, під час вчинення кримінального правопорушення було пошкоджено (розмір матеріальної шкоди складає 15730,00 грн.), однак згідно тексту обвинувального акту матеріальна шкода відсутня, оскільки кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, які не залежали від волі ОСОБА_3.

Таким чином, в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, в даному обвинувальному акті належним чином не викладені всі фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, що в кінцевому результаті вплинуло на правильність формулювання обвинувачення та кваліфікацію дій обвинуваченого в залежності від особливостей обєктивної сторони інкримінованого обвинуваченому складу злочину. Неконкретність предявленого особі обвинувачення (обєктивної сторони кримінального правопорушення) та не встановлення органом досудового слідства інших не менш важливих фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення унеможливлює проведення всебічного, повного та обєктивного розгляду справи, а також в порушення вимог ст.. 20 КПК України позбавляють обвинуваченого права на повноцінний захист.

Зазначені недоліки є істотними, оскільки вказують на те, що органом досудового розслідування всупереч вимогам ч. 1 ст. 91 КПК України не встановлені всі обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні.

Разом з тим, завданнями кримінального провадження в силу ч. 1 ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Разом з обвинувальним актом до суду надійшов реєстр відправки Харківською місцевою прокуратурою №1 даного обвинувального акту курєром №(22-44)3316-16 (а.с. 10), згідно якого дата відправки обвинувального акту по кримінальному провадженню №12016220510003029 відносно ОСОБА_3 значиться як 18.11.2016, хоча в самому обвинувальному акті зазначено, що він був складений та затверджений 19.11.2016.

Відповідно до вимог ст. 314 ч.3 п.3 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Таким чином, вказані вище обставини приводять суд до переконання про невідповідність обвинувального акту наведеним вимогам КПК України, а допущені при його складанні недоліки виключають можливість прийняття матеріалів кримінального провадження до судового розгляду, а тому на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, виходячи із передбачених ч. 6 ст. 9, п. 13 ч. 1 ст. 7 КПК України загальних засад кримінального провадження, з метою забезпечення учасникам судового процесу право на справедливий судовий розгляд справи, обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 підлягає поверненню прокурору для усунення виявлених недоліків.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

В підготовчому судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 з домашнього арешту на тримання під вартою у звязку з неодноразовим порушенням вимог запобіжного заходу на стадії досудового слідства.

Обвинувачений та його захисник проти зміни запобіжного заходу заперечували.

Відповідно до вимог ст.. 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченомустаттею 184цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обовязків, передбаченихчастиною пятою статті 194цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання. У клопотанні про зміну запобіжного заходу обовязково зазначаються обставини, які: 1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; 2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати. Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність зміни запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. До клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, враховуючи недотримання прокурором вимог ст.. 200 КПК України при зверненні до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу, а також враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3, з метою запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважає відмовити прокурору в задоволенні заявленого клопотання, однак доцільним продовжити обвинуваченому дію запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ще на 60 діб.

Керуючись ст. ст. 200, 291, 314, 331,369, 371, 372, 395 КПК України, суд -

У х в а л и в :

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за звинуваченням його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України, - повернути прокурору Ленінського відділу Харківської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_4 для усунення виявлених недоліків.

Клопотання прокурора Ленінського відділу Харківсько місцевої прокуратури №1 ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 з домашнього арешту на тримання під вартою - залишити без задоволення.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді домашнього арештувідносно ОСОБА_3, який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України, на 60 днів - до 22 січня 2017 року.

Ухвала в частині повернення обвинувального акту прокурору може бути оскаржена шляхом подачі апеляції через Ленінський районний суд м. Харкова до Апеляційного суду Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення.

С у д д я ОСОБА_5