Рішення № 63005115, 07.11.2016, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/997/2016

Справа № 537/4151/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.11.2016 року м. Кременчук

Суддя Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В., за участі секретаря Шаповал М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Лізингової компанії ТОВ «УКРКОМ «АГРОКАРСМОБІЛ» про захист прав споживачів, визнання договору майнового лізингу недійсним та стягнення коштів, -

в с т а н о в и в :

В серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до Лізингової компанії ТОВ «УКРКОМ «АГРОКАРСМОБІЛ» (далі ЛК ТОВ «УКРКОМ «АГРОКАРСМОБІЛ»), посилаючись на те, що 12.08.2016 року між ним та Лізингової компанії ТОВ «УКРКОМ «АГРОКАРСМОБІЛ» укладено договір майнового лізингу №888-783 з додатками на придбання автотранспортного засобу Mazda CX-5, під час укладення якого позивача введено в оману щодо обставин, які мають істотне значення. А тому він вважає цей правочин недійсним. Відповідач порушив права позивача як споживача, оскільки під час укладення спірного договору застосував нечесну підприємницьку діяльність, не надавши йому достатньо часу для прийняття свідомого рішення, що призвело до того, що в договорі не зазначена комплектація та рік випуску автомобіля, який ОСОБА_2 бажав отримати, разом з тим в договорі зазначено, що грошові кошти в розмірі 78000 грн., які на думку позивача він сплатив як перший внесок в рахунок погашення вартості автомобіля, проте за умовами договору є фактично платою за послуги відповідача за укладення Договору лізингу, при цьому за умовами договору відповідач не відповідає за невиконання жодних обов'язків за договором, не зазначено в повному обсязі фінансові зобов'язання за договором, які фактично можуть бути змінені відповідачем без згоди позивача. Крім того, умови оспорюваного правочину порушують положення Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів», оскільки є несправедливими в цілому, суперечать принципу добросовісності, що є підставою для визнання такого договору недійсним. До того ж після підписання договору відповідач відсутній за місцем свого розташування, не відповідає на листи позивача, автомобіль не передав на виконання умов договірних зобов'язань, що завдало позивачу шкоди як споживачу. Тому ОСОБА_2 просив визнати недійсним договір лізингу від 12.08.2016 року, укладений між сторонами, та стягнути з ЛК ТОВ «УКРКОМ «АГРОКАРСМОБІЛ» на свою користь сплачені 78000 грн. Стягнути з відповідача судові витрати на судовий збір 1331,20 грн.

В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, хоча були повідомлені про місце і час розгляду справи належним чином. Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, просив позовні вимоги задовольнити з наведених підстав. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача ЛК ТОВ «УКРКОМ «АГРОКАРСМОБІЛ» в судове засідання не з'явився. Відповідач повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином, відповідно до ст.74 ЦПК України. Про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів та ухвалити по справі заочне рішення.

Згідно із частиною другою статті 1 Закону № 723/97-ВР за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За частиною другою статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом № 723/97-ВР.

Стаття 18 Закону № 1023-ХІІ містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону № 1023-ХІІ).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Проаналізувавши норму статті 18 Закону № 1023-ХІІ, слід дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно,

по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

В ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» встановлено, що н есправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором; 6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом; установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру; установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору; обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих формальностей; встановлення обов'язку споживача виконати всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов'язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Відповідно до ст.216 ЦК України, Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Суд встановив, що 12.08.2016 року між ОСОБА_2 та ЛК ТОВ «УКРКОМ «АГРОКАРСМОБІЛ» укладено договір майнового лізингу, відповідно до умов якого товариство бере на себе зобов'язання придбати у власність та передати предмет лізингу - Mazda CX-5 лізінгоодержувачу ОСОБА_2 на строк та на умовах, передбачених договором.

За умовами розділу І Договору лізингу, Предмет лізингу транспортний засіб, зазначений в Умовах Договору. Специфікація - Додаток №4 до цього Договору, в якому визначаються детальні особливості Предмету Лізингу (марка, модель, рік випуску, колір, вартість, інше).

Як вбачається з додатку №4 до Договору лізингу, в ньому не зазначено повно особливості Предмету Лізингу, а саме рік випуску, комплектація,колір, виробник, інше.

Таким чином фактично в Договорі Лізингу не визначено Предмет лізингу.

Відповідно до умов Додатку №2 від 12.08.2016 року до цього договору вартість предмета лізингу становить 390000 грн.; відсоток платежів - 50%, щомісячний платіж в кількості 12 разів - 16250 грн., вартість фінансування 20% - 78000 грн., платіж за передачу 3% - 11700 грн.

Відповідно до умов Додатку №3 від 12.08.2016 року до цього договору вартість предмета лізингу становить 390000 грн.; перший лізинговий платіж - 50%, сума лізингу 195000 грн., викупна вартість - 5850 грн., відсоткова ставка - 11%, комісія - 2%, період лізингу 60 місяців, щомісячний платіж - 4436,85 грн.

Відповідно до розділу І Договору лізингу, дата плаьежу - означає дату сплати Лізингоодержувачем будь-якого лізингового платежу, визначеного в додатку №2 та №3.

12.08.2016 року на виконання Договору майнового лізингу ОСОБА_2 сплатив ЛК ТОВ «УКРКОМ «АГРОКАРСМОБІЛ» кошти в розмірі 78000 грн., що підтверджено квитанцією №QS000132285401.

За умовами розділу І Договору лізингу, вартість фінансування розуміє під собою одноразову плату за організацію та оформлення даного Договору Лізингоодержувача Лізингодавцю при укладенні Договору, розмір якого зазначений в додатку до Договору №2.

За умовами розділу І Договору лізингу, перший лізинговий платіж, сума, яка відшкодовує частину вартості Предмета Лізингу, в розмірі, вказаному в Додатку №2 до даного Договору, сплачена Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця до дати передачі Предмета Лізингу.

Разом з тим, згідно з розділом 8 Договору лізингу, Перший лізинговий платіж складається з: комісійної винагороди Лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням цього договору (надалі вартість фінансування), яка розраховується як вартість фінансування, визначена в Додатку №2; авансу ціни предмету лізингу, який розраховується як перший лізинговий платіж, який визначений в Додатку №2 до даного Договору; платіж, у вигляді винагороди Лізингодавця за передачу предмета лізингу, як платіж, що покриває витрати Лізингодавця, пов'язані з організацією передачі предмета лізингу на користь Лізингоотримувача, розмір платежу визначений в Додатку №2 до Договору.

За умовами розділу 8 Договору Лізингу, Періодичний перший лізинговий платіж ціни предмета лізингу розраховується за формулою, яка складається з абревіатур, проте розшифрування цих скорочень в договорі не надано.

Згідно з умовами розділу 8 Договору Лізингу, Другий лізинговий платіж складається з періодичних лізингових платежів. Кількість періодичних лізингових платежів відповідає кількості періодів лізингу, зазначених у додатку №3 до цього Договору.

За змістом п.8.3 Договору Лізингу, у випадку виникнення податкових та прирівняних до них платежів, Лізингодавець має право вимагати зміни розміру Лізингових платежів, а Лізингоодержувач зобов'язаний прийняти такі зміни. При цьому згідно з п.8.4, умовами Договору лізингу на Лізингодавця не покладено обов'язку повідомляти Лізингоодержувача про зміну суми лізингового платежу з таких підстав, разом з тим умовами договору на останнього покладено відповідальність за несплату лізингових платежів.

Відповідно до п. 8.13. Договору Лізингу, в період строку дії даного Договору розмір лізингових платежів може індексуватись. Проте формули індексації не зазначено.

Згідно з п.8.15 Договору Лізингу, у разі зміни розмірів Лізингових платежів Лізингодавець та Лізингоодержувач складають додаткову угоду до цього Договору, а також на вимогу Лізингодавця підписують акт коригування вартості предмета Лізингу. У разі відмови Лізингодавця від підписання такої угоди та/або акту коригування вартості предмета Лізингу Лізингодавець має право розірвати даний Договір, після чого Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Лізингодавцю Предмет Лізингу протягом 5 діб з моменту отримання від Лізингодавця письмової пропозиції про зміну розмірів лізингових платежів, при цьому раніше сплачені лізингові платежі поверненню не підлягають.

З аналізу умов Договору лізингу, суд вбачає, що розмір лізингової плати в цілому однозначно не визначений, може змінюватися за вимогою Лізингодавця без будь-яких обгрунтувань, визначених формул та попередніх домовленостей, при цьому на Лізингоодержувача покладається лише обов'язок прийняти такі вимоги, або повернути предмет лізингу, втративши всі попередні платежі на користь Лізингодавця.

Проаналізувавши зміст договору, суд установив, що за невиконання своїх зобов'язань за Договором лізингу лізингодавець не несе відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 723/97-ВР істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, з огляду на юридичну природу договору фінансового лізингу та положень статті 692 ЦК України споживач послуг, укладаючи такий договір, має право знати обсяг своїх фінансових зобов'язань та ціну транспортного засобу, який лізингодавець передає йому в користування за плату з правом викупу. При цьому ціна предмета лізингу є істотною умовою такого договору згідно вимог статей 638, 655, 691 ЦК України.

Таким чином, на момент укладення Договору лізингу лізингоодержувач був позбавлений можливості ознайомитися з предметом лізингу, щодо якого укладений цей договівр, а також з повним обсягом своїх грошових зобов'язань та графіком лізингових платежів, що свідчить про невизначеність загального обсягу грошових зобов'язань лізингоодержувача, а відповідно невизначень істотних умов Договору лізингу.

Відповідно до умов Договору лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За такими зобов'язаннями відповідає продавець.

Якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу (статті 808 ЦК України).

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, тому що в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то умови розділу 9 Договору лізингу щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності тощо суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Крім того, статтею 16 Закону № 723/97-ВР передбачено, що лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

За положеннями цієї статті платіж - вартість фінансування не відноситься до витрат лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Відповідач не обґрунтував співмірності розміру такого платежу (20 % вартості предмета лізингу - 78000 грн.) за організацію та оформлення договору, яка в розумінні статті 16 Закону № 723/97-ВР не вважається лізинговим платежем, а фактично полягала лише у виготовленні типової форми договору.

Крім того, достроково погасити лізингові платежі можна не раніше ніж через 12 (дванадцять) календарних місяців після підписання акта приймання-передачі предмета лізингу між лізингодавцем та лізингоодержувачем. За дострокове погашення лізингових платежів у термін до 12 (дванадцяти) календарних місяців з моменту підписання акта приймання-передачі предмета лізингу лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 10 (десять) відсотків від суми дострокового погашення (пункт 8.14).

За змістом частини п'ятої статті 11 Закону № 1023-ХІІ до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що положення договору фінансового лізингу є несправедливими, якщо містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за дострокове його погашення.

Дослідивши умови Договору лізингу, укладеного 12.08.2016 року між ТОВ «УКРКОМ «АГРОКАРСМОБІЛ» та ОСОБА_2, суд дійшов висновку про те, що оспорюваний договір містить несправедливі умови, визначені частиною третьою статті 18 Закону № 1023-ХІІ, а саме: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір зі споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Отже, суд вважає за необхідне визнати умови Договору лізингу несправедливими, а договір недійсним та стягнути з лізингодавця на користь лізингоодержувача сплачену суму вартості фінансування, застосувавши положення Закону № 1023-XII та статей 203, 215, 216 ЦК України.

Аналогічна правова позиція з подібних правовідносин викладена Верховним Судом України в постанові від 08.06.2016 року.

За таких обставин, позов ОСОБА_2 до Лізингової компанії ТОВ «УКРКОМ «АГРОКАРСМОБІЛ» про захист прав споживачів, визнання договору майнового лізингу недійсним та стягнення коштів підлягає повному задоволенню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, покласти на відповідача судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212, 213, 214, 215, 218, 223, 224 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 до Лізингової компанії ТОВ «УКРКОМ «АГРОКАРСМОБІЛ» про захист прав споживачів, визнання договору майнового лізингу недійсним та стягнення коштів - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним Договір майнового лізингу №888-783 від 12.08.2016 року, укладений між ОСОБА_2 та Лізинговою компанією ТОВ «УКРКОМ «АГРОКАРСМОБІЛ».

Стягнути з Лізингової компанії ТОВ «УКРКОМ «АГРОКАРСМОБІЛ» на користь ОСОБА_2 сплачену за Договором майнового лізингу №888-783 від 12.08.2016 року вартість фінансування в розмірі 78000 грн.

Стягнути з Лізингової компанії ТОВ «УКРКОМ «АГРОКАРСМОБІЛ» на користь ОСОБА_2 судові витрати на судовий збір 1331,20 грн.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до суду першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Полтавської області через Крюківський районний суд м. Кременчука протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Крюківського районного суду

м. Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В.