Ухвала суду № 63004294, 22.11.2016, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" листопада 2016 р. Справа № 818/3572/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелети С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

позивача ОСОБА_1, представника відповідача Сахно М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми заяву про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню по адміністративній справі позовом ОСОБА_1 до територіального управління Держгірпромнагляду України у Сумській області, управління Держпраці у Сумській області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.07.2016 року, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до територіального управління Держгірпромнагляду України у Сумській області, управління Держпраці у Сумській області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів.

08.11.2016 року до суду надійшла заява управління Держпраці у Сумській області про визнання виконавчих листів, виданих по даній справі такими, що не підлягають виконанню. Заява мотивована тим, що на виконання рішення суду по даній справі було видано два виконавчих листи, відповідно до яких відповідач мав перерахувати на користь ОСОБА_1 відповідні кошти. Управлінням в добровільному порядку виконано рішення суду, однак позивач звернулась до управління Державної казначейської служби України у м. Сумах для повторного їх виконання. Представник відповідача подану заяву підтримала, просила визнати виконавчі листи по справі № 818/3572/15 від 01.12.2015 року та від 21.03.2016 року такими, що не підлягають виконанню.

Позивач в судовому проти задоволення вказаної заяви заперечувала та зазначила, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відсутні. Зазначала, що винесення такої ухвали є перепоною у завершенні судового провадження та реалізації її права на суд, гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Звертала увагу суду на те, що спочатку звернулася до державної виконавчої служби для примусового виконання, але в зв'язку із тим, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється казначейською службою, тому вона написала заяву до державного виконавця про повернення їй виконавчих листі і звернулась до управління Державної казначейської служби України у м. Сумах як належного органу, що проводить відповідні стягнення. При цьому, як вказала позивач у своїх письмових запереченнях, із сум, що були перераховані на її користь на виконання рішення суду, відповідач не повинен був утримувати єдиний внесок, тому, на її думку, усі виплати, здійснені на її користь, проведені не у повному обсязі, а тому, як зазначає позивач, виконання рішення суду здійснено не в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, оцінивши доводи поданої заяви, суд відмовляє в її задоволенні, виходячи із наступного.

Так, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 року (т. 1 а.с.209-214), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2016 року (т. 1 а.с.264-270) частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до територіального управління Держгірпромнагляду України у Сумській області, управління Держпраці у Сумській області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.07.2016 року вищевказані судові рішення залишено без змін (т. 2 а.с.169-173).

На виконання рішення по даній справі судом було видано виконавчі листи від 01.12.2015 року (про стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах стягнення за один місяць в розмірі 2899,19 грн.) (т. 2 а.с.12-13), від 01.12.2015 року (про поновлення на посаді ОСОБА_1.) (т. 2 а.с.39) та від 21.03.2016 року (про стягнення 2494,81 грн. середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, 2562,15 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 1000,00 грн. моральної шкоди) (т. 2 а.с.178).

Відповідач просить визнати виконавчі листи від 01.12.2015 року (щодо суми 2899,19 грн.) та від 21.03.2016 року такими, що не підлягають виконанню, оскільки ним в добровільному порядку перераховано кошти на рахунок ОСОБА_1

Стосовно повного чи часткового виконання рішення суду, слід зазначити наступне. Позиція позивача з приводу того, що суми коштів за виконавчими листам від 01.12.2015 року та від 21.03.2016 року повинні були перерахувати їй без нарахування єдиного внеску, спростовуються матеріалами справи, оскільки згідно з листом від 30.08.2016 року № 4993/15-25/11/3942 щодо проведених на користь ОСОБА_1 виплат, сума єдиного соціального внеску взагалі не нараховувалась та відповідачем не утримувалась, що підтверджується розрахунком нарахованих, утриманих та проведених виплат ОСОБА_1 відповідно до постанови суду від 23.11.2015р. В даному випадку боржником, як податковим агентом, було утримано суму податку з доходів фізичних осіб та суму військового збору (а.с.3т.3 ). Щодо оподаткування зазначеного доходу працівника у вигляді тих сум, які були стягнуті постановою від 23.11.2015р., суд зазначає, що порядок здійснення оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку податковим агентом та ставки податку, передбачено та визначено ст.162-ст.179 Податкового кодексу України. При виконанні рішення суд відповідач, як роботодавець (податковий агент) відповідно до норм чинного законодавства зобов'язаний здійснити утримання не тільки усіх необхідних податків, а і та зборів у відповідності до норм чинного законодавства, при цьому визначати суму податку та інших обов'язкових платежів із суми, яка належить до стягнення не входить до компетенції та обов'язку суду. Дані функції покладаються на роботодавця, як податкового агента, який зобов'язаний виконати рішення суду з урахуванням та дотриманням відповідних норм діючого законодавства. Вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах, регулюється нормами Бюджетного кодексу України та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845, і покладаються на органи казначейської служби, який має повноваження щодо повернення виконавчого документу в разі виконання судового рішення в повному обсязі боржником. Суд зазначає, що позивач та відповідач не обмежений в можливостях контролю за виконавчим провадженням щодо виконання рішення по даній справі, в тому числі з урахуванням прав, наданих їм як стягувачу чи боржнику.

Відповідно до ч. 2 ст. 259 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Згідно з ч. 4 ст. 259 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Із аналізу вказаних норм вбачається, що суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню якщо на момент видачі виконавчого листа його вже було виконано боржником у добровільному порядку (повністю або частково). Тобто, боржник має довести суду, що його обов'язок щодо сплати коштів або вчинення певних дій вже відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою.

Натомість, у даній справі, боржником було виконано зобов'язання щодо перерахунку коштів на користь ОСОБА_1 вже після видачі судом виконавчого листа, що підтверджується платіжним дорученням № 147 від 03.06.2016р., №154 від 10.06.2016р.

Таким чином суд не вбачає підстав для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, оскільки відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні заяви управління Держпраці у Сумській області про визнання виконавчих листів від 01.12.2015 року та від 21.03.2016 року такими, що не підлягають виконанню.

Керуючись ст. ст. 165, 259 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви управління Держпраці у Сумській області про визнання виконавчих листів по справі №818/3572/15 видані 01.12.2015р., 21.03.2016р. такими, що не підлягають виконанню - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятиденний строк з дня отримання копії повного тексту ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст ухвали складено та підписано 28.11.2016 року.

Суддя С.М. Гелета