Постанова № 63004073, 14.11.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

14 листопада 2016 року Справа № 814/1476/16

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Миколаївська обласна психіатрична лікарня №2 - заклад комунальної власності, Сапетня,Миколаївський район, Миколаївська область,57113

до

Департаменту фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації, вул. Адміральська, 22,Миколаїв,54000

про

визнання протиправним скасування розпорядження від 30.06.16р. № 12,

ВСТАНОВИВ:

Миколаївська обласна психіатрична лікарня №2 – Заклад комунальної власності (далі-позивач) до Департаменту фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації (далі-відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо повторного призупинення бюджетних асигнувань позивача протягом одного бюджетного періоду та скасування розпорядження про призупинення бюджетних асигнувань №12 від 30.06.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване розпорядження є протиправним оскільки позивачем не було порушено норми бюджетного законодавства та призупинення бюджетних асигнувань на строк у 180 днів суперечить Бюджетному кодексу України.

Відповідач надав до суду письмові заперечення, згідно яких вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

В період з 05.11.2015 по 27.01.2016 р. (28 робочих днів) із зупиненням з 27.11.2015 р. по 24.12.2015 р., з 29.12.2015 р. по 31.12.2015 р. та 14.01.2016 р. по 22.01.2016 р. відповідачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності психіатричної лікарні №2 за період з 01.01.2012 р. по 31.10.2015 р.

За результатами ревізії відповідачем складено акт №14-24/7 від 03.02.2015 р., на підставі якого винесено вимогу про усунення порушень законодавства №14-04-14-14/948 від 15.03.2016 року.

29 березня 2016 року відповідачем на підставі акту ревізії від 03.02.2016 року прийнято розпорядження №7 про призупинення бюджетних асигнувань позивача на період з 01.04.2016 р. по 30.06.2016 р.

Листом №041-23/1771 від 04.07.2016 року до позивача надійшло розпорядження відповідача №12 від 30.06.2016 року про повторне призупинення бюджетних асигнувань з 01.07.2016 року по 30.09.2016 року (далі-розпорядження).

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

З тексту розпорядження вбачається, що воно прийнято на підставі того ж акту ревізії від 03.02.2016 року №1424/7.

В акті ревізії викладено, що позивачем порушено бюджетне законодавство, а саме за період з 01.01.2012 по 31.102015р. порушення фінансової дисципліни, що привели до втрат на загальну суму 456, 42тис.грн. та відповідно до ст.117 Бюджетного кодексу України (далі-БК України) зобов'язано призупинити бюджетні асигнування МОПЛ №2 в термін від 01.07.2016р. до 30.09.2016р., протягом якого наслідки порушення бюджетного законодавства повинні бути усунуті.

Так, стаття 117 БК України передбачає застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Бюджетного Кодексу України, порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлений цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання,, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання.

Таким чином, данні норми передбачають обов’язкову умову для застосування заходів впливу - порушення Бюджетного Кодексу України інших нормативних актів саме бюджетного законодавства, а не інших нормативно-правових актів.

Додатком №1 до Наказу Міністерства фінансів України N 319 від 15.05.2002 "Про затвердження Порядку призупинення бюджетних асигнувань» затверджена форма розпорядження про призупинення бюджетних асигнувань. Відповідно до цієї форми в розпорядженні повинно бути вказана суть порушення бюджетного законодавства.

В оскаржуваному розпорядженні, як порушення бюджетного законодавства вказано: «порушення фінансової дисципліни», однак Бюджетний кодексу не містить поняття «фінансова дисципліна».

Таким чином, порушення бюджетного законодавства визначене відповідачем в Розпорядженні як «порушення фінансової дисципліни», не є порушенням бюджетного законодавства, що в свою чергу виключає в силу ст.ст.116,117 БК України застосування заходів впливу до яких відноситься призупинення бюджетних асигнувань.

При цьому, акт ревізії (як і вимога) ДФІ містить лише 2 пункти в яких є посилання на порушення Бюджетного кодексу.

Перший - порушення абзацу 15,16 ч. 4 ст.13 БК України, яке полягало у виплаті зарплати робітникам з загального фонду, тоді як на думку ревізорів повинно було виплачуватись за рахунок спеціального фонду, на загальну суму 55,93тис.грн..

Другий - це порушення абзацу 15 ч.4 ст.13 БК України, яке полягало у списанні пального на автомобіль САЗ-35-07 за рахунок загального фонду, тоді як на думку ревізорів повинно було здійснюватися за рахунок спеціального фонду, на загальну суму 2,56тис.грн.

Тобто, обидва порушення стосуються правильності здійснення видатків з загального фонду при покритті витрат на заробітну плату працівникам що задіяні в трудових майстернях та задіяну там техніку.

Однак, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.01.2014 року у справі 814/4056/13-а, яке набрало законної сили, встановлено, що позивач діяв правомірно та у відповідності до діючого законодавства здійснював ці видатки за рахунок загального фонду.

Таким чином, порушення бюджетного законодавства в цьому випадку відсутні, оскільки рішення, яке набрало законної сили є обов’язковим для виконання. (ст. 129-1 Конституції України).

Щодо повторного призупинення бюджетних асигнувань позивача суд зазначає таке.

Згідно до ст. З Бюджетного кодексу бюджетний період складає один рік.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.117 Бюджетного кодексу України, призупинення бюджетних асигнувань - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 20, 22-29, 38 і 40 частини першої статті 116 цього Кодексу.

Призупинення бюджетних асигнувань передбачає припинення повноважень на взяття бюджетного зобов'язання на відповідну суму на строк від одного до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) у порядку, встановленому Міністерством фінансів України.

Таким чином, максимальний строк на яке може бути застосовано призупинення бюджетних асигнувань за одне і те саме правопорушення, дорівнює 90 днів в межах бюджетного періоду, тобто 90 днів на рік.

Проте, оскаржуваним розпорядженням, повторно (після вже здійсненого призупинення на 90днів (з 01.04.2016р. по 30.06.2016р.) в межах цього бюджетного періоду, призупинено бюджетне асигнування ще на 91 день (з 01.07.2016р. по 30.09.2016р.) в межах цього ж бюджетного періоду.

Отже, оскаржуване розпорядження фактично приводить до призупинено бюджетне асигнування позивачу на строк до 180 днів, в межах одного бюджетного періоду. Це прямо суперечить п.З ч.І ст.117 БК України.

Разом з цим, згідно пункту 12 «Порядку призупинення бюджетних асигнувань» затверджених Наказом Міністерства фінансів України N319 від 15.05.2002р. (надалі по тексту - «Порядок»), разі невжиття заходів щодо усунення порушення бюджетного законодавства розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів у терміни, встановлені у рішенні про призупинення бюджетних асигнувань, керівник органу, що прийняв таке рішення, має право на повторне застосування призупинення бюджетних асигнувань до того ж розпорядника чи одержувача бюджетних коштів.

Таким чином, Порядок та Закон по різному регулюють правовідносини пов'язані з застосуванням заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

При цьому положення Порядку щодо «повторного» застосування заходів впливу не ґрунтуються на БК України, оскільки БК України такого не передбачає, та прямо суперечать ст.117 БК щодо максимальних строків призупинення асигнувань в межах одного бюджетного періоду.

Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути притягнений до юридичної відповідальності одного і того ж виду за одне і те саме правопорушення.

Згідно до п.5 Постанови Верховного Суду України N9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України», Судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно- правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

В зв'язку з невідповідністю п.12 Порядку положенням ст.61 Конституції України, ст.117 Бюджетного кодексу, вказаний пункт Порядку не може бути застосований до правовідносин між сторонами, та не надавав права Відповідачу приймати оспорюване Розпорядження, оскільки, відповідно до п.2 Положення про департамент фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації, департамент фінансів у своїй діяльності керується перш за все Конституцією та Законами України.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач при прийнятті оскаржуваного розпорядження діяв не в спосіб, що передбачений законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнання протиправними дії Департаменту фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації щодо повторного призупинення бюджетних асигнувань Миколаївської обласної психіатричної лікарні №2 - Заклад комунальної власності протягом одного бюджетного періоду.

3.Визнати протиправним та скасувати Розпорядження Департаменту фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації № 12 про призупинення бюджетних асигнувань від 30.06.2016 року.

4. Присудити на користь Миколаївської обласної психіатричної лікарні №2 - Заклад комунальної власності за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації сплачений судовий збір згідно квитанції №0.0.582605502.1 від 13.07.2016 року в сумі 1378 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є.В. Марич