Вирок № 63003899, 25.11.2016, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/3825/16-к

пр.№ 1-кп/464/207/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.11.2016 року

Сихівський районний суд м.Львова в складі:

головуючої-судді Чорної С.З.

секретар Довгун Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження № 12015140070003757 від 27 грудня 2015 року відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м.Львова, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, невійськовозобов'язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, останній раз:

25.02.2014 року Сихівським районним судом м.Львова за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; покарання невідбуте,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 - ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор Васьків Б.Я.

потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_2

захисник ОСОБА_5

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 27 грудня 2015 року близько 19.45 год., перебуваючи у маршрутному таксі №40, яке рухалося з пр.Ч.Калини до вул. Хуторівка у м.Львові, повторно, з метою таємного викрадення чужого майна, відкрив замок сумки потерпілої ОСОБА_3, звідки намагався викрасти жіночий гаманець, вартістю 150 грн., в якому знаходились грошові кошти у сумі 500 грн., банківські картки, косметичка та ключі, однак свого умислу довести до кінця не зміг, з причин, що не залежали від його волі, оскільки, відкривши замок сумки потерпілої, був нею помічений.

Крім того, ОСОБА_2 02.03.2016р. близько 18.00 год., перебуваючи у маршрутному таксі №4 А, яке рухалось з вул. Стрийської до вул. Угорської у м.Львові, повторно, разом з невстановленою для досудового розслідування особою, відкрив замок сумки потерпілого ОСОБА_6, звідки викрав його мобільний телефон марки «LG E 960 Nexus 4», чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на суму 4000 грн.

Крім того, ОСОБА_2, 16.04.2016р. близько 16.30год, повторно, з метою таємного викрадення чужого майна, перебуваючи у маршрутному таксі №40, яке рухалось по пр.Ч.Калини у м.Львові, біля ТЦ «Шувар», намагався викрасти із спортивної сумки потерпілого ОСОБА_4 гаманець вартістю 150 грн., в якому знаходились грошові кошти у розмірі 350 грн., однак свого умислу довести до кінця не зміг, з причин, що не залежали від його волі, оскільки засунувши руку в кишеню сумки потерпілого, був ним помічений та в подальшому затриманий.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винуватість у інкримінованих йому злочинах не визнав та дав суду наступні показання. Показав, що по епізоду замаху на заволодіння майном потерпілої ОСОБА_3 27.12.2015р. їхав у маршрутному таксі, мав місце конфлікт, а саме потерпіла безпідставно пред'явила до нього претензії про те, що він намагався викрасти її речі, заліз у сумку. В цей час за нього заступився його добре знайомий свідок ОСОБА_7, який стояв поруч, після чого двері маршрутки не відкривали, не намагався втекти, добровільно поїхав у міліцію. По епізоду потерпілого ОСОБА_6 ствердив, що це випадковість, стояв поруч потерпілого, на зупинці вийшов з маршрутки, через декілька хвилив отримав удар в обличчя, від якого впав. Особа, що завдала йому тілесне ушкодження була разом із потерпілим, при цьому його обшукали. Ствердив, що у маршрутці з ним поруч стояв хлопець в оранжевій куртці. По епізоду потерпілого ОСОБА_4 пояснив, що дійсно стояв біля потерпілого, який незрозуміло з яких підстав наніс йому удар в ділянку грудей та висловлював претензії до нього відносно сумки, після чого він намагався залишити маршрутне таксі, однак перебігши дорогу зупинився та добровільно чекав працівників поліції. Ствердив, що жодного відношення до даних подій він немає, з потерпілими до таких не був знайомий. Крім того, після народження доньки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 жодних злочинів він не вчиняв. Вважає, що будь-яких належних та допустимих доказів його вини в ході досудового розслідування не здобуто, жодного злочину він не вчиняв та просить суд його виправдати.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_2 своєї винуватості у вчиненому, його винуватість у інкримінованих йому злочинах підтверджується безпосередньо дослідженими судом доказами в судовому засіданні.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 суду показала, що 27 грудня 2015р. сіла у маршрутне таксі та почувши поштовх побачила, що її сумка відкрита. Обвинувачений стояв над нею, лівою рукою тримався за поруччя, при цьому права рука у нього була вільна. Вона одразу його запитала, що він робить, на що обвинувачений відмовився відповідати. Після чого на неї почав кричати свідок ОСОБА_8 та обвинувачений. Одразу викликали поліцію, після чого ОСОБА_2 затримали. У неї нічого не викрали, оскільки вона одразу помітила обвинуваченого, який намагався у неї викрасти речі із сумки. Впевнена, що сумка була закрита, та саме обвинувачений її відкрив, на той час сумка була відкрита на половину. До подій обвинуваченого не знала, підстав його оговорювати в неї немає. У вирішенні покарання обвинуваченому підтримала думку прокурора.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 суду показав, що 02.03.2016 на зупинці громадського транспорту сідаючи у маршрутне таксі №4 «А» бачив обвинуваченого, який у салоні стояв біля нього зліва, навалився на його руку, після чого невідома жінка вигукнула щось про сумку, після чого вказала на ОСОБА_2, як на особу яка причетна до події, зрозумівши що трапилось вийшов з маршрутки. Невідомий йому мужчина повалив ОСОБА_2 на землю. З його сумки було викрадено мобільний телефон марки «LG E 960 Nexus 4», вартістю 4 000 грн., який йому не повернутий. Заявив цивільний позов на суму 4000грн. та просить призначити обвинуваченому суворе покарання.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 суду показав, що 05.04.2016 їхав у маршрутному таксі, обвинувачений стояв поруч нього, бачив руку ОСОБА_2 у своїй спортивній сумці, обвинувачений намагався викрасти його речі, зрозумівши події, наніс одразу останньому два удари, після чого обвинувачений почав втікати, наздогнав його, затримав, викликав працівників міліції. У вирішенні покарання обвинуваченому підтримав думку прокурора.

Допитаний судом свідок ОСОБА_9 показав, що був очевидцем подій, а саме потерпіла ОСОБА_3 в маршрутному таксі кричала, що її грабують, після чого обвинувачений та свідок ОСОБА_8 на неї кричали, агресивно себе поводили. Чув як потерпіла висловлювала претензії до ОСОБА_2 Особисто він приблизно на 10-15 секунді втрутився у конфлікт, затримував обвинуваченого та свідка ОСОБА_8, вважає, що останні за змовою намагались пограбувати потерпілу, намагались втекти, викликав працівників міліції. Окрім того, у Сихівському ВП свідок ОСОБА_8 йому погрожував.

Винність обвинуваченого підтверджується також і іншими доказами, дослідженими судом, а саме:

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 25.03.2016, з якого вбачається, що потерпіла ОСОБА_3 впізнала ОСОБА_2, як особу яка 27.12.2015р. відкрила її сумку та намагалась викрасти її вміст;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 25.03.2016, з яких вбачається, що потерпілий ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_2, як особу яка 02.03.2016 разом із невідомою особою в салоні маршрутного таксі стояв поруч, після чого він виявив відсутність мобільного телефону марки «LG E 960 Nexus 4».

При оформленні цих доказів не було допущено істотного порушення прав та свобод обвинуваченого та інших осіб, а інформація, яка в них міститься не дає суду правових підстав для висновку сумніватися у її правдивості.

Оцінюючи наведені докази в сукупності суд визнає їх допустимими, належними, достатніми та достовірними і такими, які об'єктивно і повно доводять винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.

Оцінюючи показання обвинуваченого ОСОБА_2 щодо його непричетності до вчинення злочинів, співпадіння обставин, суд не бере до уваги і розцінює як такі, що дані з метою уникнення від відповідальності за вчинене, оскільки вони нелогічні, суперечать іншим доказам по справі. Так, допитані у судовому засіданні потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_10 та ОСОБА_4 суду показали, що саме обвинувачений ОСОБА_2 в маршрутному таксі стояв поруч них, саме він, а не інші особи мали доступ до їх речей. Окрім того, потерпілий ОСОБА_4 вказав, що у спортивній сумці бачив руку обвинуваченого, як наслідок останнього затримав. Свідок ОСОБА_9 суду вказав, що чув як потерпіла ОСОБА_3 висловлювала претензії до обвинуваченого з приводу неправомірних дій, останній намагався втекти, та стверджував, що перебуває на умовному терміні відбування покарання. Потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_10 та ОСОБА_4 з обвинуваченим в неприязних стосунках не перебували, до подій знайомі не були, відтак судом не встановлено обставини, які б давали їм підставу оговорювати обвинуваченого. Заперечення своєї вини ОСОБА_2 суд розцінює як спосіб захисту спрямований на уникнення від кримінальної відповідальності, зазначені ним обставини повністю перевірені зібраними доказами.

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_8, щодо непричетності обвинуваченого до подій у маршрутному таксі відносно потерпілої ОСОБА_3, суд розцінює їх критично, оскільки як повімовив сам свідок він був присутній у салоні маршрутного таксі, було багато людей, постійно не спостерігав за обвинуваченим. Такі покази спростовуються показами самої потерпілої ОСОБА_3 щодо подій скоєння кримінального правопорушення. Окрім того, суд звертає увагу, що свідок ОСОБА_8 та обвинувачений хороші давні знайомі.

Дії ОСОБА_2 за ч.3 ст.15 - ч.2 ст.185 КК України кваліфіковані вірно, оскільки він вчинив незакінчений замах на таємне викрадення майна потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, повторно.

Дії ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 КК України кваліфіковані вірно, оскільки він вчинив таємне викрадення майна потерпілого ОСОБА_6, повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд враховує: ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу винного, який раніше неодноразово судимий, його вік, одружений, вчинив кримінальне правопорушення, яке становить 3 епізоди, котрі направлені проти власності, в період перебування на іспитовому строці за аналогічний злочин, що, на думку суду, свідчить про схильність до продовження злочинної діяльності та його небажання стати на шлях виправлення. Крім того, судом враховано, що ОСОБА_2 не працює, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває.

Обставин, що пом'якшують та обтяжують йому покарання судом не встановлено.

Враховуючи думку учасників судового розгляду щодо міри покарання, те, що потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 наполягають на суворому покаранні обвинуваченому, суд приходить до висновку, що перевиховання ОСОБА_2 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, а відтак обвинуваченому необхідно призначити покарання за ч.3 ст.15 - ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції статті із призначенням остаточного покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Сихівського районного суду м.Львова від 25.02.2014, яким ОСОБА_2 засуджений за ч.2 ст.185 КК України на три роки позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України із встановленням іспитового строку - два роки. Таке покарання суд вважає достатнім для його виправлення і попередження скоєння нових злочинів.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.72 КК України обвинуваченому ОСОБА_2 слід зарахувати строк попереднього ув'язнення з 16.04.2016р. по 19.04.2016р.

Щодо цивільного позову потерпілого ОСОБА_6, то такий підставний та обґрунтований, а тому, з врахуванням доводів потерпілого, підлягає до задоволення повністю шляхом стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_6 4000 грн. матеріальної шкоди завданої злочином.

Запобіжний захід до вступу вироку у законну силу залишити без змін.

Керуючись ст.ст.370, 373, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 - ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання

за ч.3 ст.15- ч.2 ст.185 КК України 1 рік позбавлення волі;

за ч.2 ст.185 КК України 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_2 призначити покарання 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати покарання, визначене вироком Сихівського районного суду м.Львова від 25.02.2014 у виді 3 років позбавлення волі та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту звернення вироку до виконання.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_2 в строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув'язнення з 16.04.2016 по 19.04.2016, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді застави залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 4 000 грн. заподіяної злочином матеріальної шкоди.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя: Чорна С.З.