Постанова № 63002994, 28.11.2016, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 28.11.2016

ЄУ № 420/2072/16-а

Провадження №2-а/420/39/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді: Стеценко О.С.

за участю секретаря Рожкової Л.В.

позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача Красільнікова Володимира Олександровича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 Новопсковського районного суду Луганської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Новопсковського відділу поліції Головного управління поліції в Луганській області лейтенанта поліції Красільнікова Володимира Олександровича про визнання неправомірними дій інспектора поліції та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати дії інспектора Новопсковського відділу поліції Головного управління поліції в Луганській області лейтенанта поліції Красільнікова Володимира Олександровича по притягненню ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення неправомірними;

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії БР № 259436 від 15.10.2016 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив те, що він 15.10.2016 о 5 год. разом з ОСОБА_4, яка керувала автомобілем «Джилі СК», їхав по вул. Магістральна в смт. Новопсков, позивач сидів на передньому пасажирському сидінні. Побачивши поліцейських, ОСОБА_4 зупинилась. До автомобіля прибіг поліцейський, витягнув позивача з машини і посадив в поліцейську машину, закривши в ній всі двері, потім відвезли позивача до відділу поліції. 18.10.2016 позивач отримав листа, в якому знаходилась копія протоколу про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії БР № 259436 від 15.10.2016 за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі за текстом - КУпАП). Оскільки позивач не керував автомобілем, відповідач безпідставно притягнув позивача до адміністративної відповідальності, оскільки в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення. Крім того, в оскаржуваній постанові не зазначено докази вчинення позивачем правопорушення.

Відповідач заперечив проти позову, зазначивши, що позивач знаходився за кермом автомобіля, під час його зупинки він з ОСОБА_4 помінявся місцями і пересів на пасажирське, а вона - на сидіння водія.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні у задоволенні позову просив відмовити, вважаючи, що його дії є правомірними та постанова є законною.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов до таких висновків.

В ч. 1 ст. 2 КАС України вказано, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Стаття 6 у ч. 1 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Як вбачається з вимог ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Постановою Новопсковського ВП ГУНП в Луганській області лейтенантом поліції Красільніковим В.О. серії БР № 259436 від 15.10.2016 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 425 грн. за те, що він не пред'явив на вимогу документи, чим порушив п. 2.4. (а) Правил дорожнього руху України.

Відповідно до п. 2.4 (а) Правил дорожнього руху України на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Згідно ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час та місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові документи; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

За приписами ст. 280 КУпАП, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП і роз'яснень, викладених в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зі змінами та доповненнями, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 статті 258 КупАП органи Національної поліції України звільнено від обов'язку складати протокол про адміністративне правопорушення, а посилання на належні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено у статтею 251 КУпАП, повинні міститися в постанові про адміністративне правопорушення.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. Зокрема, у ній мають бути наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Оскаржувана постанова серії БР № 259436 від 15 жовтня 2016 року не містить посилань на перелічені ст.251 КУпАП докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, вона ґрунтується виключно на даних, які містяться у постанові в справі про адміністративне правопорушення, дійсність яких заперечується позивачем. Окрім цього, інших доказів, які б свідчили про наявність в діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП, в процесі провадження адміністративної справи, не здобуто.

Так, судом при розгляді даного позову досліджені надані сторонами такі докази.

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що 15.10.2016 о 5 год. знаходилась в машині за кермом разом з ОСОБА_1 Свідок зупинилась на вимогу працівників поліції, до них підійшов працівник поліції та витягнув ОСОБА_1 з сидіння і вони разом сіли в машину працівників поліції. Потім працівник поліції говорив свідку, щоб вона говорила, що за кермом був ОСОБА_1 Свідок вказала, що працівники поліції на неї тиснули. Потім працівники поліції разом з ОСОБА_1 поїхали до поліції, а вона за ними. Свідок також зазначила, що під час керування нею машиною вона на себе накинула куртку з світловідбіваючими елементами, яка належала ОСОБА_1 Після зупинки автомобілю вона куртку віддала ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що 15.10.2016 він спільно з Красільніковим В.О. патрулювали в смт. Новопсков. Під час патрулювання вони зупинили машину «Джилі СК», за кермом якої був ОСОБА_1 Після зупинки ОСОБА_1 почав перелазити на заднє пасажирське сидіння, а потім на переднє пасажирське сидіння. Відносно нього було складено протокол за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Свідок також пояснив, що жінка була одягнута в верхній одяг чорного кольору, ОСОБА_1 - у куртку з світловідбіваючими елементами. Свідок також пояснив, що коли він підходив до машини, вона хиталась, оскільки ОСОБА_1 перелазив з сидіння на сидіння.

Судом також оглянуто відеозапис, з якого вбачається, що під час пояснень ОСОБА_4 остання поясняла, що вона не вміє повертати, вона їздить тільки прямо, що він виїхав. Хто він ОСОБА_6 не зазначила. Під час надання пояснень з відеозапису не вбачалось, що на неї хтось впливає або тисне, або вимагає говорити якусь інформацію. Також з відеозапису вбачається, що працівник поліції після зупинки автомобілю одразу підійшов до заднього пасажирського сидіння, а потім - до переднього пасажирського сидіння, з якого вийшов чоловік. Чоловік виходив з машини добровільно.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. А згідно з ч. 2 даної статті ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Відповідно до положень ч. 3 ст. 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_5, оскільки він є заінтересованою особою. Суд також критично оцінює покази свідка ОСОБА_4, оскільки вони є суперечливими між собою.

Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні від 6 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України», заява № 61406/00, п. 55, ECHR 2005, зазначив, що з огляду на його усталену прецедентну практику, в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично мало кримінальний характер з усіма гарантіями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 6 вказаної Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя; допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.

Крім того, відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.

Суд вважає, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що саме ОСОБА_4 знаходилась за кермом транспортного засобу, в той же час відповідач також не довів того, що саме ОСОБА_1 знаходився за кермом автомобілю «Джилі СК» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

В той же час, враховуючи положення Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях і всі сумніви щодо недоведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що відповідачем не проведено всебічного, повного та об'єктивного дослідження та зібрання фактичних даних у справі, що не дає підстав для висновку про скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, суд вважає що спірна постанова прийнята відповідачем з порушенням повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому є протиправною та підлягає скасуванню, а дії інспектора Новопсковського відділу поліції Головного управління поліції в Луганській області лейтенанта поліції Красільникова Володимира Олександровича по притягненню ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення є неправомірними.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 86, 94, 97, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора Новопсковського відділу поліції Головного управління поліції в Луганській області лейтенанта поліції Красільнікова Володимира Олександровича про визнання неправомірними дій інспектора поліції та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення задовольнити повністю.

Визнати дії інспектора Новопсковського відділу поліції Головного управління поліції в Луганській області лейтенанта поліції Красільникова Володимира Олександровича по притягненню ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення неправомірними.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії БР № 259436 від 15.10.2016 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання апеляційної скарги, якщо така не була подана.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через Новопсковський районний суд Луганської області з подачею її копії до апеляційної інстанції у десятиденний строк з дня отримання копії постанови в повному обсязі.

Повний текст постанови складено 28.11.2016.

Суддя О.С. Стеценко