Рішення № 63002523, 24.11.2016, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 24.11.2016

Справа № 334/6079/16-ц

Провадження № 2/334/3085/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Добрєва М.В.

при секретарі Матвієнко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води,

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до відповідача про стягненняз них заборгованості закомунальні послуги в сумі 10514,08 гривні, вказуючи, що у період з квітня 2013 року по квітень 2016 рокувідповідачам були надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води у житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Не виконуючи своїх обовязків по оплаті за поставлену теплову енергію, у відповідачів утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути у примусовому порядку.

У судовому засіданні представник позивача, наполягаючи на позові доводив суду, що між Концерном "Міські теплові мережі та ОСОБА_1 з 01.01.2009 року існують правовідносини з приводу надання послу з централізованого опалення до квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.. Договір сторони не уклали, оскільки відповідачі відмовляється від укладання цього договору, тому існуючі між ними правовідносини регулюються виключно Законом.На теперішній час, стало відомо, що відповідач не сплачує комунальні послуги за енергопостачання.Позивач наполягає на стягненні з відповідача заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за період з квітня 2013 року по квітень 2016 року у розмірі 10514,08 гривень.

Відповідачпроти позову заперечує, вважаючи його необґрунтованим та незаконним.

В обґрунтування своїх заперечень, відповідач доводив суду, що договір з приводу надання послу з централізованого опалення до квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 сторони не укладали, послуги позивач надає неякісні, а тому в задоволені позову потрібно відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши поясненнясторін,дослідивши надані ними докази у їх сукупності, суд вважає за можливезадовольнити позов у повному обсязі виходячи з наступного:

Законом припускається можливість застосування судової форми захисту цивільних справ та інтересів.

Відповідно до ч.1ст.16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до судуза захистом свого особистого немайновогоабо майнового права та інтересу.

Виходячи зі змісту та розуміння цієї норми Закону слід, що при тому існувало порушення цього права.

Представником позивача у судовому засіданні було доведено, що саме відповідачамибулипорушенні їхправата інтереси.

По встановленимЦПК Українинормам (ст.. 60 ЦПК України),кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилаєтьсяяк на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихст.. 61 ЦПК України.

У судовому засіданні було встановлено, що між Концерном "Міські теплові мережі" (надалі- Позивач) та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) з 01.01.2009 рокуіснують правовідносини з приводу надання послуг з централізованого опалення до квартири №52 у м.Запоріжжі по вул..Дегтярьова,6.

Договір сторони не уклали.Тож, відносно помешкання Відповідача АДРЕСА_1. позивач став виконавцем послуг з централізованого опалення з 01.01.2009 року.

Стосовно відсутності укладеного між сторонами договору, суд виходив з наступного:

Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року„Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", та Законом України „Про житлово-комунальні послуги" № 1875-ІУ від 24.06.2004 року передбачено, що надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення здійснюється на підставі укладеного між Виконавцем та Споживачем відповідного договору.

Згідно ст.6, ст.627 Цивільного кодексу Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимогцивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ч. З ст. 20 ЗУ „Про житлово-комунальні послуги" визначений обов'язок саме Споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений Виконавцем на основі типового договору. Обов'язком виконавця згідно норм чинногоЗакону є підготовка для укладання договору про надання відповідних послуг.

В даному випадку Позивач свій обов'язок виконав: підготував для Відповідача належним чином оформлений договір та неодноразово запрошував його для укладення договору шляхом вивішування оголошень на будинку, через засоби масової інформації, направлення листів та шляхомавтодозвіону, алеВідповідач не відгукнувся на пропозицію Позивача та не уклав зазначеній договір.

Однак, відсутність укладеного договору не позбавляє обов'язку щодо оплати наданих Відповідачам послуг з централізованого опалення, адже своєчасне укладення договору є так само обов'язком споживача.

Стосовно стягнення заборгованості з відповідача з квітня 2013 року суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судовий наказ відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Ураховуючи те, що судовий захист права на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Відповідний висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 21 січня 2015 року (справа № 6-214цс14), який згідно з ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Концерн «МТМ», керуючись нормами чинного законодавства, та на підставі норм п. 3 ч. 1 ст. 96 ЦПК України у липні 2016 року звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя із заявою про видачу судового наказу з ОСОБА_1І, чим дотримався процесуальних вимог щодо стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

В зв'язку відмовою в видачі судового наказу ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12.07.2016 року, Позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 105-1 ЦПК України.

Оскільки ч. 3 ст. 118 ЦПК України визначено, що позовна заява щодо вимог, визначених у ч. 1 ст. 96 ЦПК України, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним вирішення.

Оскільки у судовому засіданні заяви про застосування строків позовної давності стороною зроблено не було, то строки позовної давності по цій справі не застосовуються.

З огляду на викладене, а також аналізу доказів у справі,позовні вимоги Концерну „Міські теплові мережі" в особі філії концерну „МТМ" Ленінського районум.Запоріжжя грунтуються назаконі,доведеніналежними і допустимими доказами,а тому підлягають задоволенню уповномуобсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,11,60,88,169,212,213,215 ЦПК України, ст.16,267,526,590,598,605 ЦК України,64, 68, 179ЖК Українисуд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за період з квітня 2013 по квітень 2016 року у сумі 10514 (десять тисяч пятсот чотирнадцять) гривень 08 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» понесені судові витрати на оплату судового збору у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Добрєв М. В.