Рішення № 63002313, 22.11.2016, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа№333/5826/16-ц

Провадження №2/333/2958/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Наумової І.Й.,

при секретарі Кунець В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 оборони України про стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

27.10.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 оборони України про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період з 25 липня 1981 року по 29 червня 1983 року він проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан в складі діючої армії в період бойових дій.

У 1981 році при виконанні службового обовязку в Демократичній Республіці Афганістан отримав множинне вогнепальне осколкове поранення голови, тулуба (контузія головного мозку-1982 рік), проявом якого стали шкіряні рубці у зазначених анатомічних областях, що призвело в подальшому до розвитку наслідків перенесеної контузії у вигляді захворювань: «Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ у вигляді після травматичної та дисциркулярної енцефалопатії ІІ ст., прогресуючий кризовий перебіг, з вираженим церебротенічним синдромом, двобічною пірамідною симптоматикою, вегето-судинною дисфункцією, частими судинними кризами змішаного характеру (лікворно-гіпертензивні, вертебро-базилярні), мнестичним зниженням, емоційно-вольовою нестійкістю. Після травматичний церебральний арахноїдит з вираженим лікворо-гіпертензивним синдромом, вираженим вестибуло-атактичним синдромом, центральною вестибулярною дисфункцією ІІ-ІІІ ст., стійко вираженим цефалічним синдромом. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. дифузного кардіосклерозу (за даними ЕКГ)». Після проведення лікування зазначених поранень стан його здоровя не покращився та він вимушений тривалий час знаходитися на лікарняних, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури.

ОСОБА_1 був звільнений з лав Збройних сил України за станом здоров'я, йому встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок захворювання, яке пов'язане з проходженням військової служби. Його заробітна плата була основним засобом існування його родини.

У звязку з отриманням зазначених поранень порушено нормальний життєвий стан позивача, оскільки позбавлений можливості реалізовувати свої життєві функції, звички, бажання. Постійно виникає головна біль при зміні погоди, фізичному навантаженні, запаморочення, похитування при ходьбі, значне погіршення памяті, зниження слуху, працездатності, дратівливість, порушення сну, загальна різка слабкість. У зв'язку з цим він багато коштів витрачає на лікування.

Вважає, що у звязку з отриманням поранень під час захисту Вітчизни та отриманням інвалідності внаслідок захворювання, яке пов'язане з проходженням військової служби, йому завдана моральна шкода в розмірі 100000,00 грн.

Оцінюючи завдану йому моральну шкоду виходить з тривалості й глибини своїх душевних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що викликані внаслідок травми, а також фізичного та фактичного значного погіршення стану здоровя, оскільки ушкодження здоровя зазнав при приводженні військової служби в Демократичній Республіці Афганістан з 1981 року, оскільки саме з цієї дати отримав численні хвороби, які його турбують.

На підставі викладеного, просить суд стягнути з ОСОБА_2 оборони України на його користь моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн..

Позивач у судове засідання не зявився, довірив свої інтереси представляти ОСОБА_3, який позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 оборони України ОСОБА_4 заперечував проти позову, вважає, що відсутні підстави для його задоволення, оскільки, на його думку, позивачем та його представником не було надано документальних доказів моральних страждань. Додатково пояснив, що Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено соціальне забезпечення військовослужбовців у разі встановлення інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби, шляхом виплати грошової допомоги, яку позивач отримав. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази вчинення ОСОБА_2 оборони України винних дій щодо позивача та наявність причинного зв'язку між такими діями та моральною шкодою, як і відсутні докази завдання позивачеві моральної шкоди.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

В період з 25.07.1981 року по 29.06.1983 року ОСОБА_1 проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан в складі діючої армії в період бойових дій (а.с. 15,17), військовий білет, серія НО № 4746416 від 13.05.1991 року (а.с. 8-10).

У 1981 році при виконанні службового обовязку в Демократичній Республіці Афганістан отримав множинне вогнепальне осколкове поранення голови, тулуба (контузія головного мозку-1982 рік), проявом якого стали шкіряні рубці у зазначених анатомічних областях, що призвело в подальшому до розвитку наслідків перенесеної контузії у вигляді захворювань: «Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ у вигляді після травматичної та дисциркулярної енцефалопатії ІІ ст., прогресуючий кризовий перебіг, з вираженим церебротенічним синдромом, двобічною пірамідною симптоматикою, вегето-судинною дисфункцією, частими судинними кризами змішаного характеру (лікворно-гіпертензивні, вертебро-базилярні), мнестичним зниженням, емоційно-вольовою нестійкістю. Після травматичний церебральний арахноїдит з вираженим лікворо-гіпертензивним синдромом, вираженим вестибуло-атактичним синдромом, центральною вестибулярною дисфункцією ІІ-ІІІ ст., стійко вираженим цефалічним синдромом. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. дифузного кардіосклерозу (за даними ЕКГ)». Зазначене підтверджено витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 708 від 14.03.2014 року (а.с. 18).

16.04.2014 рокуОСОБА_1 була встановлена ІІІ група інвалідності в зв'язку з хворобою, яка пов'язана з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ№0283153 (а.с. 12) та посвідченням серія ААБ № 016769 від 25.04.2014 року (а.с. 7).

Згідно висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 414/Ж від 04.03.2014 року описані рубці у лобно-тімяній ділянці зліва, у тімяній ділянці на передній поверхні грудної клітки справа по кологрудинній лінії у проекції ребра, у між лопатковій ділянці зліва, у поперековій ділянці справа є наслідком загоєння ран, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені у зазначений строк, тобто у 1982 році (а.с. 12).

Статтею 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обовязки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачено, що ОСОБА_2 оборони України є центральним органом влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Отже, обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на ОСОБА_2 оборони України як на уповноважений орган державного управління.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.10.2014 року у справі № 3-86гс14, який згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обовязковим для судів.

Також ч. 4 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Таким чином, особа, якій завдано моральної шкоди, має право на її відшкодування незалежно від інших виплат, які вона отримала, чи могла б отримати.

Згідно п.1 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою КМУ від 03.12.2009 р. №1317 метою проведення медико-соціальної експертизи є, в тому числі, виявлення причини настання інвалідності. Тобто, Центральною військово-лікарською комісією МО України, як компетентним органом, наданий висновок, що поранення та захворювання ОСОБА_5 повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (а.с.12).

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При визначенні розміру моральної шкоди суд керувався вимогами вищезазначеного законодавства та конкретними обставинами справи. Після отримання поранення стан здоровя позивача значно погіршився, що призвело до моральних страждань, які виражаються у психологічному дискомфорті, порушенні душевної рівноваги,вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху. Позивач відчуває себе втраченим для суспільства та родини, йому необхідно додавати додаткових зусиль для організації свого життя.

Проте, визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує обставини справи, групу інвалідності, характер та обсяг фізичних та душевних страждань позивача, їх тривалість, і приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 10000 грн., в решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача.

З відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання фізичною особою позовної заяви не майнового характеру в розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, статтею 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 оборони України про стягнення моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 оборони України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 оборони України на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн. (пятсот пятдесят одна гривня 20 копійок).

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя І.Й. Наумова